ВІЙНА

 ЮЛІЯ ПАЄВСЬКА

Моє серце як попіл

Мені болить за кожну жертву цієї війни, це іноді нестерпно і я задумалась, чого насправді хоче росія, вбиваючи цивільних, катуючи полонених і знищуючи міста?

І як цьому протистояти.

Ось трохи родумів як психолога що стануть у пригоді для цивільних в першу чергу.

Про це вже говорено багато але нічого, я нагадаю:

Це не хаос. Це система.

З погляду сучасної військової психології, дії росії — це класична стратегія тотального психотерору. Їхня мета не просто перемогти фізично.

Їхня мета — знищити, зламати нас як колективну особистість.

Працює це так:

1. Системне насильство = атака на ідентичність

Катування, обстріли, удари по лікарнях і школах — не помилки. Це технологія стирання суб’єктності.

У психології це називається дегуманізаційною практикою: жертву знецінюють, змушують мовчати, змушують зрадити себе — аби перетворити її на об’єкт.

2. Обстріли — це масове насильство над психікою

Це не лише страх. Це спроба прищепити:

 • вивчену безпорадність («нічого не має сенсу»), 

 • травму майбутнього («немає що берегти»),

 • втрату горизонтів («ніколи не буде інакше»).

Це форма масштабного психологічного контролю.

3. Полон — лабораторія терору

Я це бачила особисто.

Вони не хотіли «розкриття інформації».

Вони хотіли, щоб ми зрадили себе.

Щоб кричали те, що вони скажуть.

Щоб відчули себе порожніми, без голосу, без сенсу.

Але навіть у найтемнішій точці можна чинити спротив — диханням, словом, поглядом, іронією.

...

Це дуже небезпечно і я рада що наше суспільство виказує надзвичайну стійкість, і буде ще більш стійким як що усвідомить цілі та засоби ворога.

Як цьому протистояти — як психолог і як людина:

1. Зберігати чітке “Я”

 • Не визначай себе через страх, втому чи біль.

 • Пам’ятай: твоє ім’я, твоя історія, твої цінності — недоторканні.

 • Навіть у нелюдських умовах можна залишатись людиною — і це сильніше за зброю.

2. Називати речі своїми іменами

 • Це не “жахи війни”, це організований терор.

 • Це не “трагічна випадковість”, це методика насильства.

 • Не давай їм змінити мову. Слова — перша лінія оборони психіки.

3. Бути частиною зв’язку

 • Залишайся у контакті з близькими, побратимами, своєю спільнотою.

 • Ізоляція — головний союзник терору. Спільність — його антагоніст.

4. Будувати майбутнє навіть під обстрілами

 • Плануй, мрій, працюй, учись. Це не втеча від реальності — це її відновлення.

 • Кожен акт творчості, кожен сміливий вибір — це удар у відповідь.

5. Вчитися саморегуляції

 • Різноманітні практики, контроль над тілом, рефлексія — це не “слабкість”, а зброя.

 • Людина, яка вміє керувати собою — не може бути зламана повністю.

росія воює проти здатності людини бути собою.

Але ми — вже вижили. Ми — вже сказали.

Ми — ще тут. І це означає, що головне ми вже виграли.

Ми готові битися за нашу землю і наші домівки, за своїх рідних!

Бо людина, яка зберегла себе під час катастрофи,

стає джерелом світла,

що не вмирає — навіть у мороці.

PS: звернення до коментаторів які неуважно читають пост:

Перш ніж коментувати уважно прочитайте текст, впевіться що точно хочете зробити коментар.

Як що відповідь "так" - вперед, але попереджаю - боти і вороги отримують тут бан на місці без суда і слідства.

І я маю часу розбиратися хто пише дурню - дурень чи ворог.

Дякую