Нормативно-правові документи, які регламентують діяльність психологічної служби
Конституція України.
Декларація прав людини.
Конвенція про права дитини.
Закон України «Про освіту».
Етичний кодекс психолога (прийнятого на І установчому з’їзді Товариства психологів України 20.12.1990 в м. Києві).
Положення про психологічну службу у системі освіти України (наказ МОНУ від 22.05.2018 № 509 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 липня 2018 року за №885/32337)).
Положення про психологічний кабінет дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 19.10.2001 №691.
Положення про експертизу психологічного і соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах Міністерства освіти і науки України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 20.01.2001 №330.
Положення про Всеукраїнський конкурс авторських програм практичних психологів і соціальних педагогів «Нові технології у новій школі», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 31.05.2018 №555.
Наказ Міністерства освіти і науки України від 28.12.2006 №864 «Про планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів, соціальних педагогів по роботі з дітьми-інвалідами системи Міністерства освіти і науки України».
Наказ Міністерства освіти і науки України від 08.08.2017 №1127 «Про затвердження Плану заходів Міністерства освіти і науки України щодо розвитку психологічної служби системи освіти України на період до 2020 року».
Наказ Міністерства освіти і науки України від 16.06.2020 №802 «Про проведення Всеукраїнського конкурсу авторських програм практичних психологів і соціальних педагогів «Нові технології у новій школі» у номінації «Розвивальні програми».
Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 04.07.2012 №1/9-488 «Щодо організації та проведення «години психолога» у загальноосвітніх навчальних закладах».
Лист Міністерства освіти і науки України від 24.07.2019 №1/9-477 «Про типову документацію працівників психологічної служби у системі освіти України».
Лист Міністерства освіти і науки України від 27.07.2020 № 22.1/10-1495 «Про пріоритетні напрями роботи психологічної служби у системі освіти на 2020/2021 н.р.».
Під час сигналу повітряної тривоги:
Відповідальна особа вмикає систему оповіщення закладу.
Вчитель сповіщає учнів про загрозу, а батьків – про переміщення дітей до укриття.Необхідно організувати пересування двома колонами в приміщенні класу та швидко залишити кабінет.Для супроводу початкових класів можуть бути залученні помічники.Для швидкого надання медичної допомоги має бути залучений медичний працівник. Відповідальні особи після оголошення сигналу оповіщення мусять перевірити всі приміщення закладу на відсутність у них учасників освітнього процесу та працівників закладу. А після завершення перевірки – прямувати до найближчого укриття.Учні, які перебувають на подвір’ї закладу, під час сигналу оповіщення повинні самостійно рухатися до найближчого укриття фонду захисних споруд.В укритті відповідальні особи повинні допомогти учасникам освітнього процесу швидко та спокійно зайняти місця. Під час перебування в захисній споруді вчителі та відповідальні особи здійснюють необхідну підтримку, заходи для комфортного та спокійного перебування в укритті.Після завершення небезпеки та оголошення про відбій тривоги, вчителі та відповідальні особи слідкують за тим, аби учасники освітнього процесу виходили з укриттів колонами або групами. Під час переміщення до укриттів необхідно врахувати потреби інклюзивних груп і класів, якщо такі є. Наприклад, попередньо проводити з дітьми з ООП навчання та бесіди, передбачити швидке та спокійне переміщення до укриття, спеціальне місце та заходи, що будуть здійснюватися в укриттях для максимального залучення до них дітей з ООП.
Типова документація для практичних психологів
https://www.pedrada.com.ua/article/2676-mon-rozrobilo-tipovu-dokumentatsyu-dlya-psihologv
Під час активних воєнних дій на території України Етичною комісією Національної психологічної асоціації розроблено порядок дотримання етичних вимог до діяльності психолога.
1. Принцип пріоритетності інтересів травмованої особистості відносно колективних (суспільних) інтересів. Потреби людини, яка зазнала насильства, у безпеці, збереженні приватності, автономії, допомозі є абсолютним пріоритетом відносно потреб суспільства в оприлюдненні суспільно значущої інформації. Лише постраждалій особі належить остаточне право вирішувати, чи буде оприлюднена її історія. Почуття та травматичний досвід людини не можна використовувати з метою досягнення певних політичних, соціальних чи будьякий інших цілей.
2. Принцип інформованої згоди та її зворотності. Кожен фахівець, залучений до супроводу особи, яка зазнала насильства, зобов’язується заручитися інформованою згодою цієї особи на оприлюднення її історії, детально обговоривши і узгодивши цілі, обсяг, міру деталізації, контекст такого оприлюднення. Фахівець несе відповідальність за оцінку того, чи є інформована згода цілком свідомим рішенням, а не імпульсивним вчинком або іншим наслідком травматизації. Фахівець усвідомлює та безумовно визнає право особи, яка зазнала насильства, відкликати свою згоду на будь-якому етапі оприлюднення. **
3. Принцип компетентного втручання. Кожен фахівець, залучений до психологічного супроводу особи, яка зазнала насильства, або поширення її історії на суспільний загал, визнає свою відповідальність за публічне надання доказів своєї належної кваліфікації/спеціалізації у роботі з чутливими темами насильства.
4. Принцип конфіденційності та анонімності. Інформаційні матеріали щодо воєнних злочинів, злочинів проти людяності, жорстокого поводження мають безумовно захищати право осіб, які постраждали внаслідок таких злочинів, на конфіденційність, анонімність, недоторканість приватного життя. Фахівець несе відповідальність за надання для подальшого розповсюдження відомостей, фотографій, малюнків тощо, що належать жертві, та можуть бути використані для небажаного розкриття її особи, навіть за наявності інформованої згоди.
5. Принцип необхідного і достатнього обсягу інформації. За можливості варто уникати оприлюднення історій людей, які зазнали насильства, навіть за наявності інформованої згоди. Рекомендовано посилатися на вже оприлюднені, зокрема офіційними особами, приклади, обговорювати не стільки долю певних осіб, скільки узагальнене явище. Інформуючи суспільний загал про обставини скоєного злочину проти сексуальної недоторканості особистості, фахівець зобов’язується уникати надмірної деталізації та емоційної забарвленості повідомлень з метою запобіганню вторинній травматизації жертви та її близьких, травми свідка або надмірного/патологічного емоційного залучення в аудиторії. Розкриття зайвих деталей також є небезпечним з точки зору захисту конфіденційності та анонімності особи чи осіб, чия історія поширюється, що є абсолютно неприйнятним наслідком такого поширення.
6. Принцип неупередженого та недискримінуючого висвітлення. Жодна особа, яка зазнала насильства, не заслуговує на те, що з нею сталося, не несе відповідальності за свої страждання, не має імпліцитних умов, залежних від її статі, віку, походження, які роблять її переживання більш або менш болісними порівняно з іншими. Кожна людина переживає те, що з нею сталося, у свій спосіб і заслуговує на безумовну повагу до себе та своїх переживань. Інформуючи суспільство про випадки жорстокого поводження російських військових з мирним населенням, зокрема злочини проти сексуальної недоторканності особистості, потрібно дотримуватися гендерно-чутливого підходу. Зокрема, уникати оціночних суджень або коментарів щодо різного ступеню травмівного впливу насильства, зокрема сексуалізованого, на осіб різної статі. Досвід зіткнення з насильством може бути руйнівним як для жінок, так і для чоловіків.
7. Принцип суспільної значущості інформації. Поширюючи інформацію, що торкається чутливих або травмагенних тем, важливо пам’ятати, що сексуальне насильство є не ексцесом війни, а різновидом зброї, що застосовується проти всього суспільства. Варто фокусуватися на просвітництві аудиторії, поясненні причин та наслідків тих чи інших подій, наданні узагальнених рекомендацій. **
Етична комісія закликає фахівців, задіяних у висвітленні російських воєнних злочинів проти громадян України, чітко усвідомлювати мету такого висвітлення, уникати зайвої травматизації суспільства, натомість усіма доступними засобами сприяти зміцненню його солідарності, стійкості, спроможності чинити ефективний
Посилання на додаткову літературу для освітян:
1. Посібник “Ефективні комунікації для освітніх управлінців” http://bit.ly/2PGJQNf
2. Меморандум співпраці батьків, учнів та педагогів https://nus.org.ua/memorandum/
3. Як створити ефективну старшу школу – посібник для освітніх управлінців http://bit.ly/38iYv8C
4. Як викладати математику, щоб учні досягали високих результатів http://bit.ly/33VT5he
5. Як директору розбудувати внутрішню систему забезпечення якості освіти http://bit.ly/2ZcpywA
6. Як запроваджувати у школах здоровий спосіб життя http://bit.ly/2PSA4Yh
7. Інклюзивне навчання у закладах загальної середньої освіти: керівництво для тренера http://bit.ly/2F3Drpj
8. Виховання дітей у цифрову еру http://bit.ly/2EQt0oH
9. Дитячий посібник про права людей з інвалідністю http://bit.ly/39g0LOv
10. Як облаштовувати Новий освітній простір – три посібники http://bit.ly/2QoNA5c
11. Кодекс безпечного освітнього середовища https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/protidia-bulingu/21kbos.pdf?fbclid=IwAR0nYnoa6u5wgVjJTgUDxkVveVdAiNIi-wQIhB10G8OjU6_OiUjukdjGv-8
12.Компас: освіта з прав людини
http://www.coe.int/uk/web/compass/home
13. ПРАВА ЛЮДИНИ І МІСЦЕВА ДЕМОКРАТІЯ
https://helsinki.org.ua/publications/prava-lyudyny-ta-mistseva-demokratiya/
14. Досліджуємо права дітей
http://www.living-democracy.com/uk/textbooks/volume-5/
15. Збірник практичних занять з освіти для демократичного громадянства та освіти з прав людини
http://www.living-democracy.com/uk/textbooks/volume-6
Немає коментарів:
Дописати коментар