ТЕХНІКИ

 ✳️ Техніка прийняття рішень «6 ліній»

Наша рутина сповнена постійними прийняттями рішень - і усвідомленими, і неусвідомленими (автоматичними). Деякі джерела зазначають, що людина за день може приймати до 35 тисяч різноманітних рішень (з них біль 200 - лише щодо нашої їжі!). Іноді вони даються легко, іноді ж варто провести детальний аналіз.

Ця #психологічна_вправа допоможе зорієнтуватися зі складними виборами, які породжують багато сумнівів чи не дають 100%-ї відповіді.

У прийнятті рішень ми часто думаємо, що обираємо певний «варіант». Утім, часто цей вибір про те, до якої внутрішньої лінії дослухатися.

1️⃣ Підготуй ручку та аркуш паперу формату А4.

2️⃣  У центрі сторінки напиши рішення чи вибір, над яким ти розмірковуєш (не як питання, а як план, наприклад:
🔹 «Я переїжджаю в місто _____»;
🔹 «Я починаю новий етап навчання»;
🔹 «Ми збираємось стати батьками» тощо). 

3️⃣ Проведи від нього 6 ліній у різні боки (як промені сонця).

4️⃣ Підпиши кожну з ліній та дай відповіді на питання (можна зазначати нотатки/рефлексії біля кожної з ліній)

🟠 Лінія страху

❓ Чого я боюся, якщо оберу це?
❓ Що я можу втратити?
❓ Чого я намагаюся уникнути?

🟣 Лінія обов’язку

❓ Хто очікує від мене цього вибору?
❓ Чиє «так треба» звучить у мені?
❓ Якщо прибрати очікування інших, то що залишиться?

🔵 Лінія тіла

❓ Що відбувається з тілом, коли я уявляю це рішення?
(стискається/напружується/холоне/з’являється тепло тощо)
❓ Чи є полегшення?

🟢 Лінія досвіду

❓ Чи був у мене подібний вибір раніше?
❓ Чого я тоді навчився/лась?
❓ Чи не повторюю я зараз старий сценарій?

🔴 Лінія серця

❓Що для мене тут справжнє?
❓ Який вибір у згоді з моїми цінностями?
❓ Де я залишаюся собою?

🟡 Лінія мрії

❓ Якщо не боятися і нічого нікому не доводити, що б я обрав/ла?
❓ Який варіант розширює мене (дає більше простору), а не зменшує?

5️⃣ Уважно подивись на свою схему з 6 лініями.

❓ Яка лінія привертає найбільше твоєї уваги?
❓ Що зараз найважливіше в цих роздумах для тебе?
❓ А яка лінія найменш важлива? Чому так?
❓ Чи можу я обрати так, щоб не зрадити найважливіше в собі?
❓З якої лінії зараз ти найбільше живеш?

🌱 Іноді вибір стає яснішим не тоді, коли зникає страх,
а тоді, коли стає зрозуміло, що для тебе важливіше за нього. Вболіваємо за усі твої рішення! Памʼятай: тільки ти визначаєш, як тобі жити 🤍

ПСИХОЕДУКАЦІЯ

 Про розвиток дітей

У своїй роботі «Норма і патологія дитячого розвитку» (1965) Анна Фрейд сформулювала кілька важливих ідей, які й сьогодні залишаються актуальними.

1️⃣ Розвиток дитини — це не рівний процес

Анна Фрейд підкреслювала, що нормальний розвиток відбувається нерівномірно.

Діти рухаються вперед не лінійно, а за принципом:

➡️ два кроки вперед — один назад.

Регреси є природною частиною розвитку, а не обов’язково ознакою патології.

2️⃣ Важливі не тільки вікові норми

На думку А. Фрейд, для розуміння розвитку дитини важливо оцінювати так звані “лінії розвитку”:

▪️ розвиток харчової поведінки

▪️ формування охайності

▪️ фізична самостійність

▪️ соціальні відносини

▪️ перехід від залежності до автономії

Діагностично значущим є не лише рівень розвитку, а й співвідношення між різними лініями розвитку.

3️⃣ Несинхронність — це часто норма

Діти можуть розвиватися нерівномірно в різних сферах.

Наприклад:

▪️ інтелектуальний розвиток може випереджати емоційний

▪️ соціальні навички можуть відставати від когнітивних

Такі розбіжності А. Фрейд розглядала як варіації норми, а не як патологію.

4️⃣ Від принципу задоволення до принципу реальності

Розвиток особистості — це поступовий перехід:

принцип задоволення → принцип реальності

Новонароджена дитина керується лише бажанням негайного задоволення потреб.

З часом, через взаємодію з дорослими та соціальними правилами, формується здатність:

▪️ відкладати задоволення

▪️ враховувати реальність

▪️ контролювати імпульси

5️⃣ Соціалізація пов’язана із захисними механізмами

А. Фрейд детально описала захисні механізми “Я”:

▪️ витіснення

▪️ проекцію

▪️ регресію

▪️ реактивні утворення

▪️ сублімацію

Ці механізми не є патологією, а виступають частиною нормального розвитку особистості.

6️⃣ Роль дорослого у розвитку

Мати або основний доглядач стає для дитини:

▪️ першим об’єктом любові

▪️ першим «законодавцем»

▪️ першим регулятором реальності

Цікаве спостереження А. Фрейд:

Найшвидше розвивається те, що найбільше підтримується і схвалюється матір’ю.

Головна ідея Анни Фрейд:

Норма розвитку дитини — це велика кількість індивідуальних варіацій, у яких поєднуються прогрес, регрес і нерівномірність розвитку різних сфер.

ТЕХНІКИ

 ТЕХНІКА «РЕСИНТЕЗ СІМЕЙНИХ ПЕРЕКОНАНЬ» (АДАПТАЦІЯ ДЛЯ РОБОТИ З ПТСР)

Ця техніка допомагає зрозуміти, які сімейні переконання сформували світогляд людини і як вони можуть впливати на переживання травми. У багатьох людей із ПТСР сильні почуття провини, сорому, недовіри або надмірної відповідальності пов’язані не лише з самою травматичною подією, а й з тими переконаннями, які були засвоєні в сім’ї. Метою цієї вправи є усвідомити ці переконання, відокремити їх від власних поглядів і сформувати більш адаптивні установки, які підтримують процес відновлення.

Крок 1. Побудова схеми сім’ї

Запропонуйте людині намалювати на аркуші схему своєї сім’ї. У центрі слід позначити себе, а навколо – основних членів сім’ї: батьків, братів і сестер, бабусь і дідусів або інших значущих родичів. Біля кожного імені можна вказати приблизний вік або вік, який ця людина мала у важливий період життя клієнта.

Потім варто позначити, якою мірою кожна людина була значущою або впливовою. Це можна зробити товщиною ліній, кількістю стрілок або відстанню на схемі. Ближче розташовані або з’єднані товстішими лініями люди зазвичай мали більший вплив на формування поглядів.

Важливо перевірити, чи не пропущено когось, хто мав сильний психологічний вплив: інколи це може бути не лише родич, а й опікун, вітчим, старший брат чи сестра.

Крок 2. Виявлення сімейних переконань

Далі пропонується пригадати, яких принципів, цінностей і життєвих правил дотримувалися ці люди. Корисно згадати фрази, які часто звучали в родині, негласні правила поведінки або очікування.

Наприклад, у сім’ях часто звучать вислови на кшталт: «нікому не можна довіряти», «потрібно бути сильним», «не можна показувати слабкість», «треба терпіти», «не винось сміття з хати», «головне – допомагати іншим», «кожен сам відповідає за свої проблеми».

Ці переконання варто записати поруч із відповідними членами сім’ї.

Крок 3. Пошук центральних переконань родини

Після цього слід подивитися на весь список і знайти ідеї, які повторюються. Часто виявляється, що різні члени родини висловлювали схожі думки або підтримували подібні принципи.

Зазвичай можна окреслити кілька центральних сімейних переконань, які формували загальний стиль мислення родини. Наприклад: світ небезпечний, не можна проявляти слабкість, треба терпіти та мовчати, людина повинна жертвувати собою заради інших.

Ці переконання можна записати окремо як своєрідне «ядро» сімейної системи цінностей.

Крок 4. Як родина підтримувала ці переконання

Наступний етап – зрозуміти, як саме ці переконання закріплювалися. Варто поставити собі кілька запитань. Як у родині заохочували тих, хто поводився відповідно до цих правил? Це могла бути похвала, підтримка, відчуття прийняття.

І навпаки, що відбувалося, коли хтось не погоджувався або поводився інакше? Іноді це була критика, висміювання, сором, ігнорування або інші форми психологічного тиску. Усвідомлення цього допомагає зрозуміти, що багато переконань були сформовані не як свідомий вибір, а як спосіб пристосування до сімейної атмосфери.

Крок 5. Зв’язок сімейних переконань із травмою

Особливо важливо подивитися, як ці переконання могли вплинути на переживання травматичної події.

Наприклад, переконання «слабкість недопустима» може змушувати людину пригнічувати свої емоції після травми. Установка «кожен сам винен у своїх проблемах» може посилювати відчуття провини. Переконання «нікому не можна довіряти» здатне призводити до ізоляції та небажання звертатися по допомогу. Ідея «треба терпіти» часто заважає шукати підтримку або лікування.

У цьому місці важливо підкреслити, що деякі реакції людини можуть бути не прямим наслідком травми, а результатом того, як родина навчила інтерпретувати складні події.

Крок 6. Порівняння з особистими переконаннями

Після цього корисно визначити власні переконання людини. Які життєві правила вона використовує зараз? Які думки виникають у складних ситуаціях?

Коли ці переконання записані, їх можна порівняти з сімейними. Часто виявляється, що деякі з них практично збігаються, інші частково схожі, а деякі навіть протилежні. Іноді травматичний досвід може посилити певні сімейні установки, наприклад, зробити переконання про небезпеку світу ще більш радикальним.

Це порівняння допомагає побачити, які переконання справді належать людині, а які були просто успадковані від сім’ї.

Крок 7. Критичне переосмислення

На цьому етапі варто поставити питання: які переконання були корисними в умовах сімейного життя? Можливо, вони допомагали виживати або справлятися зі складними обставинами. Але водночас потрібно визначити, які з них зараз заважають одужанню і підтримують симптоми травми.

Цей етап допомагає дистанціюватися від сімейних установок і побачити їх як один із можливих способів мислення, а не як абсолютну істину.

Крок 8. Формування нових переконань

Останній крок полягає у створенні більш реалістичних і підтримувальних переконань. Наприклад, замість думки «світ небезпечний» може з’явитися більш збалансоване уявлення, що у світі є і небезпека, і безпечні люди. Замість установки «я повинен справлятися сам» можна прийняти ідею, що звернення по допомогу є нормальною частиною відновлення.

Важливо, щоб нові переконання були не надмірно оптимістичними, а правдоподібними та життєздатними.

У завершенні людина може сформулювати, які переконання вона залишає як свої, які переглядає, а від яких вирішує відмовитися.

Така робота допомагає зменшити почуття провини і сорому, послабити жорсткі сімейні схеми мислення та відновити відчуття власної автономії. Для людей із ПТСР вона особливо корисна, оскільки дозволяє побачити, що деякі травматичні інтерпретації подій пов’язані не лише з самою травмою, а й із тими сімейними переконаннями, які людина несвідомо успадкувала.

ВПРАВИ НА ЗНАЙОМСТВО

 І. Короткі “айсбрейкери” (5–10 хвилин)

1. “3 слова про мене”

Кожен каже три слова, які його описують у роботі (наприклад: терпляча, уважна, усміхнена). Можна записати на стікері і зробити “галерею асистентів”.

2. “Якби я була…” • Якби я була кольором — то я була б… • Якби я була предметом у класі — то… • Якби я була частиною команди — то я була б…

(Наприклад: “Я була б партою — бо завжди поруч із учнем”.)

3. “Моє професійне кредо”

Кожен продовжує фразу:

“Я вірю, що асистент учителя — це…”(Підсумком може бути колаж із усіх висловів — «Кредо команди»).

4. “Подарунок колезі”

У колі кожен каже:

“Я хочу подарувати своїй команді…”(одне слово — підтримку, посмішку, терпіння, натхнення, каву ).Це створює відчуття єдності.

5. “Мій сьогоднішній настрій”

Розкласти картки з емоціями або метафоричні зображення — кожен обирає, яке зображення відповідає його стану зараз.

 ІІ. Творчі вправи (на 10–15 хв)

6. “Пазл знайомства”

Кожен отримує елемент пазлу (паперовий шматочок). Пише своє ім’я, сильну сторону, очікування. Потім усі пазли складаються в одне ціле — “команда підтримки”.

7. “Квітка асистента”

На пелюстках — питання: • Ім’я • Сильна риса • Що люблю в роботі • Що хочу вдосконалити • Мій ресурс

Потім усі квітки прикріплюються на ватман — виходить “галявина команди”.

8. “Валіза асистента”

Малюєш на фліпчарті валізу .Учасники на стікерах пишуть, що “беруть із собою” у свою професію (доброту, віру в дітей, спокій, творчість).Вправа символічна й легко переходить у тему підтримки дитини.

9. “Карта ресурсів”

На аркуші кожен малює “свій шлях асистента” — де він зараз, які ресурси має, куди прагне. Потім ділиться коротко в парах.

10. “Символ моєї ролі”

Розкласти предмети або картки: компас, міст, серце, парасолька, ключ, світильник, годинник.Кожен обирає, що символізує його роботу, і пояснює чому.

 ІІІ. Ігрові / руханкові (щоб “розморозити” групу)

11. “Знайди того, хто…”

Кожен отримує картку із завданням: • знайди того, хто працює в початковій школі, • хто любить каву, • хто має досвід роботи понад 5 років, • хто колись придумував власну вправу для дитини.→ Учасники спілкуються, ставлять короткі питання й знайомляться.

12. “Мережа підтримки”

Починаєш із клубка ниток. Кидаєш комусь і кажеш комплімент чи побажання колезі. Той кидає далі, поки не утвориться «мережа підтримки». Символічно: «Ми всі пов’язані у спільній справі».

13. “Розкажи через предмет”

На столі стоять дрібні предмети (гудзик, ключ, дзвіночок, олівець, камінчик, нитка, серце).Кожен бере той, який його символізує, і коротко пояснює.

14. “Фраза на долоні”

На паперовій долоньці учасники пишуть: “Я приношу в команду…”(Наприклад: спокій, доброзичливість, енергію, ідеї). Потім викладають спільний плакат — «Долоні підтримки».

 IV. Для формату «самопрезентації» (поєднання знайомства і професійного блоку)

15. “Моя суперсила як асистента”

Кожен говорить про одну свою професійну сильну сторону: “Моя суперсила — …”Можна завершити фото з картками “суперсил” — вийде гарний матеріал для сторінки ІРЦ чи фейсбуку.

16. “Я і моя дитина”

Кожен коротко згадує одну дитину, з якою працює (без імен), і ділиться, чого вона його навчила.Це глибока й дуже зворушлива вправа 

17. “Хмаринка досвіду”

На хмаринці — написати одне слово: “з чим я прийшла сьогодні” (досвід, сумніви, ідеї, натхнення).Потім утворюється “небо команди”.

ПСИХОЕДУКАЦІЯ

 

Коли поведінка — це сигнал. як педагогу реагувати на стресові реакції дитини

Сьогодні освітній процес – це не лише передача знань, а й насамперед створення простору безпеки. Іноді за гучним протестом ховається страх. За мовчазністю – розгубленість. За сміхом – напруга. **Діти рідко говорять: «Мені зараз складно». Здебільшого вони показують це поведінкою**. Коли учень входить у стан «***Бий***», «***Біжи***» або «***Замри***», він не просто «погано поводиться» – він намагається вижити.

Учителю в цей момент важливо зупинитися на мить і задати собі запитання «Що зараз відбувається з дитиною?». Ця зміна фокуса перетворює контроль на підтримку. І саме в таких моментах народжується довіра – найцінніший ресурс освітнього процесу.

**Три причини, чому це важливо:**

1️⃣ Навчання неможливе без безпеки. Нейробіологія доводить: коли активується мигдалеподібне тіло (центр страху в мозку), префронтальна кора (відповідальна за навчання, логіку та пам'ять) тимчасово «вимикається». Якщо дитина перебуває в стресовій реакції, будь-яка спроба пояснити нову тему чи зробити зауваження буде марною. Ми не можемо вчити дитину, поки не заспокоїмо її нервову систему.

2️⃣ Запобігання професійному вигоранню. Коли вчитель розуміє біологічні причини агресії чи апатії учня, він перестає сприймати таку поведінку як особисту образу чи виклик своєму авторитету. Це дозволяє вчителю залишатися в позиції «безпечного дорослого», зберігаючи власні емоційні ресурси.

3️⃣ Збереження психічного здоров'я дитини. Неправильна реакція дорослого на стрес дитини (наприклад, крик на дитину в стані «Бий» або спроба вгамувати дитину в стані «Біжи») може призвести до ще більшого загострення ситуації. Натомість вчасна підтримка вчить дітей навичкам саморегуляції, які стануть в пригоді на все життя.

Оскільки дитячий мозок ще не в змозі повністю контролювати власну поведінку, то дорослий в школі може стати для дитини тим «зовнішнім регулятором», який допоможе переживати стресові ситуації екологічно для себе та оточення. Розпізнавши стресову реакцію, вчитель може вчасно змінити підхід: дати простір, запропонувати фізичну активність або просто побути поруч у тиші.

📋Для того щоб теоретичні знання перетворилися на впевнені дії, ми **розробили для вас роздаткові матеріали** у вигляді інфографіки. 

🔗У форматі PDF для друку:   

[https://drive.google.com/file/d/1aSWHRWl8WlMNZPqOwYEUobPVFuNqbCd7/view?usp=drive_link](https://drive.google.com/file/d/1aSWHRWl8WlMNZPqOwYEUobPVFuNqbCd7/view?usp=drive_link)

Вони допомагають миттєво ідентифікувати стан дитини за зовнішніми маркерами, зрозуміти, що саме зараз відбувається в її внутрішньому світі, і – найголовніше – обрати стратегію підтримки, щоб перетворити кризову ситуацію на досвід безпечного подолання труднощів.

Матеріал підготувала експертка Спільноти Світлана Воронцова

📧Усі анонси й короткі підсумки дописів за тиждень публікуємо в нашому Telegram-каналі — долучайтеся: [https://t.me/modern_educators](https://t.me/modern_educators)

ТЕХНІКА

 Пихологічна техніка «Фортеця»

Іноді тривога, страх або напруга настільки сильні, що здається — неможливо заспокоїтися. Особливо у ситуаціях, на які ми не можемо вплинути (наприклад, під час повітряної тривоги чи перебування в укритті).

У таких моментах може допомогти проста психологічна техніка «Фортеця». Її можна виконувати як дорослим, так і разом із дітьми.

Це вправа уяви, яка допомагає створити внутрішнє відчуття безпеки та трохи знизити рівень тривоги.

Для виконання техніки вам знадобиться папір і щось для малювання. Але якщо їх немає — достатньо лише уяви.

Як виконувати техніку «Фортеця»:

1️⃣ Займіть максимально зручне положення, щоб вас відволікало якомога менше факторів.

2️⃣ Якщо можете — закрийте очі. Якщо ні, оберіть точку, на якій зосередите погляд.

3️⃣ Уявіть місце, де знаходиться ваша фортеця — простір, який повністю вас захищає. Це може бути реальне або вигадане місце. Спробуйте відчути, ніби ви справді знаходитеся там.

4️⃣ Дослідіть цю фортецю через відчуття:

• Що ви бачите? Яка вона? З чого зроблена?

• Які там запахи?

• До чого ви можете доторкнутися?

• Які звуки там є?

• Яка температура повітря?

5️⃣ Зверніть увагу на свій стан у цій фортеці.

Які у вас емоції? Які думки? Що відчуває ваше тіло?

Оцініть рівень безпеки від 0 до 10.

6️⃣ Якщо безпеки недостатньо — додайте захист.

У своїй уяві ви можете все: високі стіни, рів із водою, охоронців, чарівні сили, супергероїв. Додайте те, що допоможе вам відчути захищеність.

7️⃣ Знову оцініть рівень безпеки від 0 до 10 і зверніть увагу, де в тілі відчувається спокій.

8️⃣ Намалюйте свою фортецю — у блокноті, на аркуші або в телефоні.

9️⃣ Коли знову з’являється страх або тривога, подумки повертайтеся до цієї фортеці. Зображення може допомагати швидше зануритися у відчуття безпеки.

Чому це працює?

Наш мозок реагує на уявні образи майже так само, як на реальні події. Тому, коли ми створюємо уявний простір безпеки, тіло поступово починає розслаблятися.

А процес малювання додатково допомагає структурувати переживання і відволіктися від тривожних думок.

📌 Збережіть цю техніку, щоб мати її під рукою у моменти сильного хвилювання.

Автор методики: Світлана Соловій

ДІАГНОСТИКА

 #Psy_case_Методики 

Проєктивна методика «Малюнок людини»

Розроблена американською психологинею Карен Маховер в 1946 році на основі тесту Флоренс Гудінаф, американської психологині, яка вивчала дитячий інтелект, з метою визначення індивідуальних особливостей особистості. Використовується з 3-х років.

Виділяють такі характеристики, які можна перевірити за даним тестом: уявлення про себе, комунікабельність, тривожність, агресивність,міжособистісні відносини, образ тіла, статево-рольова ідентичність, патологія розвитку, інтелект.

***Процедура проведення***

Дитині дають простий олівець середньої м’якості, гумку та стандартний чистий аркуш паперу формату А4 (210 х 297 мм.). Надають **і*****нструкцію****:* “Намалюй, будь ласка, людину, якомога краще”. На питання, які, як правило, носять уточнюючий характер (яку людину?), слід відповідати ухильно , наприклад: “будь-яку”, “малюй яку хочеш”. На будь-які вираження сумнівів можна сказати: “ти почни, а далі легше буде…”

Якщо у відповідь на ваше прохання дитина намалювала людину частково, щось на кшталт бюста або у вигляді карикатури, мультиплікаційного героя, абстрактного зображення, досліджуваного просять взяти інший аркуш паперу і намалювати людину ще раз, тепер в повний зріст, цілком: з головою, тулубом, руками і ногами.

Протягом всього процесу малювання варто ***спостерігати за дитиною*** (як вона поставилась до завдання, чи висловлювала опір або різку відмову, чи задавала додаткові питання і як багато, чи висловлювала гостру потребу в подальших вказівках – заявляв про це прямо чи це виражалося в його поведінці, чи дитина сміливо приступила до виконання… ). Це надасть безцінну інформацію про особливості досліджуваної дитини.

 

***Бесіда***

У процесі бесіди можна прояснити всі неясні моменти, а через почуття і переживання, які дитина висловлює під час бесіди, ви може отримати унікальну інформацію щодо її емоційного стану.

***Задля актуалізації почуттів*** можна задавати такі питання:

– Хто ця людина?

– Де вона живе?

– Чи є у неї друзі?

– Чим вона займається?

– Добрий вона чи зла?

– На кого вона дивиться?

– Хто дивиться на неї?

– Чи знайома тобі ця людина?

– Про що вона думає?

– Що вона відчуває?

– Вона тобі подобається?

– Що найбільше хоче ця людина? і т. д.

 

Інший варіант бесіди з дитиною – попросити її **скласти історію про цю людину***.*

Перш ніж перейти до інтерпретації методики варто зазначити одну **особливість**, яка полягає в тому, існує закономірність, що *з віком дітей малюнок людини збагачується все новими деталями, тобто що кожному віковому проміжку характерні певні особливості малювання*. Тому інтерпретуючи малюнок в першу чергу треба звертати увагу на вік дитини і від цього відштовхуватись.

 

Предметний малюнок з’являється у дітей приблизно в **трирічному** віці. Перша форма зображення людини – це так званий головоног, що представляє собою округлу голову (на думку деяких фахівців, ця окружність символізує голову разом з тілом) і руки та ноги, які відходять від неї або розташовані поруч рисочки (кількість яких може бути різним). Нерідко на малюнках присутні також риси обличчя (очі, рот, ніс), іноді і волосся. Подібний малюнок цілком відповідає нормі аж до чотирирічного віку.

Приблизно з **чотирьох років** дитина переходить до малювання примітивної схеми, що містить крім голови, рук і ніг зображення тулуба людини. Ноги розташовуються з боків тулуба , руки зазвичай починаються від його середини.

На **шостому році** життя дитина опановує уявленнями про вертикалі і горизонталі; тепер вона починає малювати малюнок строго вертикально. Подальший розвиток малюнка людини полягає в переході до зображення товщини рук і ніг. П’ятирічна дитина малює кінцівки подвійними лініями.

До шести років дитина часто малює руки людини від верхньої частини тулуба. З’являються різні другорядні деталі: пальці , волосся , брови , вії.

Для малюнків дітей **семирічного віку** характерне поєднання елементів пластичного (малюнок, на якому різні частини тіла не приклеєні один до одного, як на схемі, а органічно переходять одна в іншу без різкої межі) і схематичного зображення з переважанням схематичного.

Поступово **до восьми – дев’яти років** співвідношення пластичних і схематичних елементів врівноважується.

Для** підліткового віку** типово пластичне зображення людської фігури.

У **старшому підлітковому і ранньому юнацькому віц***і* ознаки, що характеризують стать персонажа, часто особливо підкреслюються. Чоловік зазвичай зображується дуже широкоплечим, м’язистим, жінка – з похилими вузькими плечима, з округлими плавними формами; у неї нерідко перебільшуються розмір грудей, ширина стегон.

 

***Для тих, хто бажає дізнатися більше:***

Карен Маховер «Проєкція особистості у малюнку людської фігури: методика дослідження особистості», 1949 р.

[[[https://dytpsyholog.com/2015/02/06](https://dytpsyholog.com/2015/02/06)](https://dytpsyholog.com/2015/02/06)](https://dytpsyholog.com/2015/02/06)

ПСИХОЕДУКАЦІЯ

 

🖇️📌 Запитай у Google, що таке діссінг?

Ти коли-небудь бачив(ла), як один коментар може зламати настрій, впевненість або навіть бажання бути собою? Слова - це не дрібниця. Це вибір і відповідальність! Кожен коментар, жарт або допис у соцмережах має наслідки!

♦️Діссінг - це не гумор і не спосіб самовираження. Це публічне приниження, яке знецінює людину та поступово руйнує її впевненість у собі! Часто діссінг маскується під жарти, меми чи «правду в очі». Але правда проста: сміх над іншими не робить сильнішим, він показує слабкість і брак поваги! Приниження в мережі не зникає після натискання кнопки «видалити». Воно залишається в пам’яті, у скріншотах і в переживаннях того, кого образили!

♦️Ця пам’ятка для захисту, усвідомлення і вибору. Вибору не принижувати. Не підхоплювати образи. Не бути осторонь.

І головне не залишатися наодинці з проблемою!

❗❗❗Прочитай! Задумайся! Бо перш ніж написати варто подумати! А перш ніж принизити — варто зупинитися!

Матеріали групи "Психологічна скарбничка"

БУЛІНГ

 27 лютого - Міжнародний день протидії булінгу: добірка матеріалів

Глобальна ініціатива, що відзначається двічі на рік, у лютому та листопаді (третьої п ятниці), з метою вирішення нагальної проблеми булінгу серед дітей, підлітків і навіть дорослих.

✅ Що таке булінг у соціальних мережах і як його розпізнати? https://znayshov.com/News/Details/shcho_take_bulinh_u_sotsialnykh_merezhakh_i_Yak_Yoho_rozpiznaty

✅ Як організувати роботу щодо недопущення насильства, булінгу, жорстокого поводження у закладі освіти https://znayshov.com/News/Details/Yak_orhanizuvaty_robotu_shchodo_nedopushchennia_nasylstva_bulinhu_zhorstokoho_povodzhennia_u_zakladi_osvity

✅ Як розпізнати булінг і куди звертатися по допомогу: поради МОН https://znayshov.com/News/Details/Yak_rozpiznaty_bulinh_i_kudy_zvertatysia_po_dopomohu_porady_mon

✅ Заява про булінг у закладі освіти: як правильно оформити https://znayshov.com/News/Details/zaiava_pro_bulinh_u_zakladi_osvity_Yak_pravylno_oformyty

✅ Вправа "Кібербулінг" для використання на уроках інформатики у 5-7 класах

https://znayshov.com/News/Details/vprava_kiberbulinh_dlia_vykorystannia_na_urokakh_informatyky_u_5_7_klasakh

✅ Протидія булінгу: усі матеріали зібрано в плейлисті на YouTube МОН https://znayshov.com/News/Details/protydiia_bulinhu_usi_materialy_zibrano_v_pleilysti_na_youtube_mon

✅ Попередження булінгу (цькування) в освітньому середовищі: що потрібно знати педагогу - рекомендації https://znayshov.com/News/Details/poperedzhennia_bulinhu_v_osvitnomu_seredovyshchi_shcho_potribno_znaty_pedahohu_rekomendatsii

✅ Це також булінг: неочевидні прояви цькування у школі https://znayshov.com/News/Details/tse_takozh_bulinh_neochevydni_proiavy_tskuvannia_u_shkoli

✅ Інфографіка “Порядок реагування на випадки булінгу” https://znayshov.com/News/Details/infohrafika_poriadok_reahuvannia_na_vypadky_bulinhu

✅ Моя дитина постраждала від булінгу. Що робити? https://znayshov.com/News/Details/moia_dytyna_postrazhdala_vid_bulinhu_shcho_robyty

  

✅ Алгоритм взаємодії щодо превенції та протидії булінгу в закладах освіти https://znayshov.com/News/Details/alhorytm_vzaiemodii_shchodo_preventsii_ta_protydii_bulinhu_v_zakladakh_osvity

  

✅ Кіноперегляд як засіб протидії булінгу: 17 фільмів для школярів, їхніх батьків та вчителів https://znayshov.com/News/Details/kinoperehliad_Yak_zasib_protydii_bulinhu_17_filmiv_dlia_shkoliariv_Yikhnikh_batkiv_ta_vchyteliv

  

✅ Як має працювати комісія з розгляду випадку булінгу в закладі освіти https://znayshov.com/News/Details/Yak_maie_pratsiuvaty_komisiia_z_rozghliadu_vypadku_bulinhu_v_zakladi_osvity

    

✅ “Зупинимо булінг разом”: для закладів освіти створили тематичні плакати https://znayshov.com/News/Details/zupynymo_bulinh_razom_dlia_zakladiv_osvity_stvoryly_tematychni_plakaty

  

✅ Корисні покликання з питань профілактики насильства та булінгу https://znayshov.com/News/Details/korysni_poklykannia_z_pytan_profilaktyky_nasylstva_ta_bulinhu

📌 Група "Знайшов: новини освіти" у Telegram https://t.me/novashkola

СИНДРОМ РІЧНИЦІ

 📅 Знову сумні дати: як ми можемо їх проживати?

Лютий безжально оголює дати кривавого календаря українців. День Героїв Небесної Сотні, початок тимчасової окупації Криму військами рф (20 лютого)… Невже сьогодні, 24 лютого, вже четверта річниця повномасштабного вторгнення? А днями - 19 лютого - було 12 років від початку «Війни за Незалежність України» (це поняття офіційно закріплене 21.08.2025 року Верховною Радою у ЗУ #4579-ІХ «Про засади державної політики національної памʼяті Українського народу»).

👉 Для когось ці дати - вже буденна справа: багато води збігло з того часу. Річниці можуть губитися на тлі всіх нинішніх подій і сприйматися як буденні, незначні.

👉 Для когось ці дати - сильні тригери, разом з якими піднімається певний об’єм почуттів: і страх, і тривога, і сум, і злість.

👉 Для когось життя продовжується, вже все відбулося, але всередині невідомо звідки зʼявляються хвилюючі почуття, або ж тіло затерпає. Як тоді.

👉 Для когось 24 лютого - сумне нагадування, що багато хто рахує лише 4 роки війни, а не 12, чи не кілька століть.

👉 Для тих, хто за кордоном, - це привід для адвокаційних кампаній та засіб просування інтересів України.

👉 Для багатьох сумні події лютого - це дні, які розділяють час на «до» і «після»: і це і 19.02,і 20.02, і 24.02.

❗️ Памʼятати важливо. 
Це потрібно для вшанування постраждалих та жертв, збереження історичної правди та запобігання повторенню трагедій у майбутньому.
Історія - це уроки минулого, які часто боляче засвоюються, але мають шанс утримати від повторення помилок. Це формує нашу національну свідомість, підтримує зв'язок між поколіннями (хто, як не ми розкажемо нащадкам, як дійсно ми проживали ці часи) та вчить цінувати мир, нагадуючи про високу ціну свободи.

✏️ Раніше ми писали про «синдром річниці»- комплекс тривожних почуттів, думок та/або спогадів, які можуть виникнути в річницю травматичної події або близько біля неї. Повернися до цієї теми, якщо тобі важливо зрозуміти, як стабілізувати себе в подібні сумні памʼятні дати.

У ці дні може бути безліч болючих нагадувань в соцмережах чи живих взаємодіях.
❓«Хто першим зателефонував вам вранці 24 лютого?», — питає рандомний пост в інстаграмі.  Для когось це питання може бути важким, якщо досі боляче згадувати ті події. Разом з тим, у ньому присутній інтуїтивний. людяний підхід. Якщо ми більше готові до проживання і «перетравлювання» складних сторінок життя, то можемо ставити собі питання і розповідати історії. Слухати відповіді рідних. Розповідати свої. Це допомагає поступово наближатися до спогадів, почуттів і ситуацій, повʼязаних з травмою. Спогади і переповідання історій, згадки все нових і нових деталей навіть лягли в основу одного з методів по роботі з ПТСР - пролонгованої експозиції.

❗️Такі історії можуть стати першими місточками для того, щоб психіка зробила свою роботу: інтегрувала досвід, помітила плин часу («це вже пройшло, це в минулому») і врешті заспокоїлася.

➡️ Пропонуємо тобі сьогодні трохи наблизитися до цього процесу, щоб згадати, як все було.
💛 Важливо! Варто прислухатися, чи дійсно ти готовий/а порефлексувати на цю тему. Не мусиш, якщо не хочеться чи сумніваєшся, — просто пропусти цей розділ і повертайся до нас завтра.

🔸 Постав собі питання нижче. Їх можна читати повільно, зупинятися, очікувати, коли прийде відповідь.
🔸 Можна вибрати 1 чи 2 і спитати близьких за спільною вечерею.
🔸 Можна взяти всі чи декілька і записати в щоденнику свою історію.

❓Коли для тебе почалася війна? Як це відбулося?
❓Хто був поряд? За кого ти хвилювався/лася?
❓Що ти робив/ла на початку?
❓Яка історія найбільше запамʼяталася?
❓Що ти точно розкажеш своїм онукам?
❓Як змінилося твоє життя за цей час? Що хочеться запам’ятати?

🫶 Ми раді, що ти з нами і пишаємося твоїми зусиллями для психічного здоров’я!

Для нас річниця вторгнення — це час, який спонукав зробити цей канал. Відтоді ми з тобою пройшли чимало. Хоча і сумно, що за такої необхідності.

🌿 Радіємо, що попри все, ти живеш життя і плекаєш світло всередині себе.

🍀 Психолог на звʼязку