ТЕХНІКИ

 ТЕХНІКА «РЕСИНТЕЗ СІМЕЙНИХ ПЕРЕКОНАНЬ» (АДАПТАЦІЯ ДЛЯ РОБОТИ З ПТСР)

Ця техніка допомагає зрозуміти, які сімейні переконання сформували світогляд людини і як вони можуть впливати на переживання травми. У багатьох людей із ПТСР сильні почуття провини, сорому, недовіри або надмірної відповідальності пов’язані не лише з самою травматичною подією, а й з тими переконаннями, які були засвоєні в сім’ї. Метою цієї вправи є усвідомити ці переконання, відокремити їх від власних поглядів і сформувати більш адаптивні установки, які підтримують процес відновлення.

Крок 1. Побудова схеми сім’ї

Запропонуйте людині намалювати на аркуші схему своєї сім’ї. У центрі слід позначити себе, а навколо – основних членів сім’ї: батьків, братів і сестер, бабусь і дідусів або інших значущих родичів. Біля кожного імені можна вказати приблизний вік або вік, який ця людина мала у важливий період життя клієнта.

Потім варто позначити, якою мірою кожна людина була значущою або впливовою. Це можна зробити товщиною ліній, кількістю стрілок або відстанню на схемі. Ближче розташовані або з’єднані товстішими лініями люди зазвичай мали більший вплив на формування поглядів.

Важливо перевірити, чи не пропущено когось, хто мав сильний психологічний вплив: інколи це може бути не лише родич, а й опікун, вітчим, старший брат чи сестра.

Крок 2. Виявлення сімейних переконань

Далі пропонується пригадати, яких принципів, цінностей і життєвих правил дотримувалися ці люди. Корисно згадати фрази, які часто звучали в родині, негласні правила поведінки або очікування.

Наприклад, у сім’ях часто звучать вислови на кшталт: «нікому не можна довіряти», «потрібно бути сильним», «не можна показувати слабкість», «треба терпіти», «не винось сміття з хати», «головне – допомагати іншим», «кожен сам відповідає за свої проблеми».

Ці переконання варто записати поруч із відповідними членами сім’ї.

Крок 3. Пошук центральних переконань родини

Після цього слід подивитися на весь список і знайти ідеї, які повторюються. Часто виявляється, що різні члени родини висловлювали схожі думки або підтримували подібні принципи.

Зазвичай можна окреслити кілька центральних сімейних переконань, які формували загальний стиль мислення родини. Наприклад: світ небезпечний, не можна проявляти слабкість, треба терпіти та мовчати, людина повинна жертвувати собою заради інших.

Ці переконання можна записати окремо як своєрідне «ядро» сімейної системи цінностей.

Крок 4. Як родина підтримувала ці переконання

Наступний етап – зрозуміти, як саме ці переконання закріплювалися. Варто поставити собі кілька запитань. Як у родині заохочували тих, хто поводився відповідно до цих правил? Це могла бути похвала, підтримка, відчуття прийняття.

І навпаки, що відбувалося, коли хтось не погоджувався або поводився інакше? Іноді це була критика, висміювання, сором, ігнорування або інші форми психологічного тиску. Усвідомлення цього допомагає зрозуміти, що багато переконань були сформовані не як свідомий вибір, а як спосіб пристосування до сімейної атмосфери.

Крок 5. Зв’язок сімейних переконань із травмою

Особливо важливо подивитися, як ці переконання могли вплинути на переживання травматичної події.

Наприклад, переконання «слабкість недопустима» може змушувати людину пригнічувати свої емоції після травми. Установка «кожен сам винен у своїх проблемах» може посилювати відчуття провини. Переконання «нікому не можна довіряти» здатне призводити до ізоляції та небажання звертатися по допомогу. Ідея «треба терпіти» часто заважає шукати підтримку або лікування.

У цьому місці важливо підкреслити, що деякі реакції людини можуть бути не прямим наслідком травми, а результатом того, як родина навчила інтерпретувати складні події.

Крок 6. Порівняння з особистими переконаннями

Після цього корисно визначити власні переконання людини. Які життєві правила вона використовує зараз? Які думки виникають у складних ситуаціях?

Коли ці переконання записані, їх можна порівняти з сімейними. Часто виявляється, що деякі з них практично збігаються, інші частково схожі, а деякі навіть протилежні. Іноді травматичний досвід може посилити певні сімейні установки, наприклад, зробити переконання про небезпеку світу ще більш радикальним.

Це порівняння допомагає побачити, які переконання справді належать людині, а які були просто успадковані від сім’ї.

Крок 7. Критичне переосмислення

На цьому етапі варто поставити питання: які переконання були корисними в умовах сімейного життя? Можливо, вони допомагали виживати або справлятися зі складними обставинами. Але водночас потрібно визначити, які з них зараз заважають одужанню і підтримують симптоми травми.

Цей етап допомагає дистанціюватися від сімейних установок і побачити їх як один із можливих способів мислення, а не як абсолютну істину.

Крок 8. Формування нових переконань

Останній крок полягає у створенні більш реалістичних і підтримувальних переконань. Наприклад, замість думки «світ небезпечний» може з’явитися більш збалансоване уявлення, що у світі є і небезпека, і безпечні люди. Замість установки «я повинен справлятися сам» можна прийняти ідею, що звернення по допомогу є нормальною частиною відновлення.

Важливо, щоб нові переконання були не надмірно оптимістичними, а правдоподібними та життєздатними.

У завершенні людина може сформулювати, які переконання вона залишає як свої, які переглядає, а від яких вирішує відмовитися.

Така робота допомагає зменшити почуття провини і сорому, послабити жорсткі сімейні схеми мислення та відновити відчуття власної автономії. Для людей із ПТСР вона особливо корисна, оскільки дозволяє побачити, що деякі травматичні інтерпретації подій пов’язані не лише з самою травмою, а й із тими сімейними переконаннями, які людина несвідомо успадкувала.