Психологічна служба Брустурянського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів Психолог Мирослава Шолтіс

 Психологічна травма

👥 Вперше про психологічну травму вчені почали говорити після Другої світової війни. Вони звернули увагу на те, що діти поруч з дорослими переживали важкі події легше.

Якщо травмувальна подія перевищує психічні – когнітивні й емоційні – та фізіологічні можливості до опанування нею, то виникають такі реакції:

📌 Травмуючі спогади, наповнені негативними почуттями:

📍яскраві та хаотичні образи;

📍спогади, які не вдається забути;

📍раптові згадування про фрагменти подій чи тілесні відчуття, що виникали в травмувальній ситуації;

📍вкрай неприємні спогади, що вриваються у свідомість; страх, злість, почуття безпорадності й втрати контролю, порушення сну, кошмари.

📌 Когнітивні наслідки:

виникнення стійких і нав’язливих думок (переконань), які супроводжуються негативними переживаннями і хибно відображають реальність.

👶 Діти, які пережили травмувальну подію, можуть фіксуватися на двох типах думок (переконань):

1️⃣«Важливі люди в моєму житті не можуть забезпечити мою безпеку» – втрата довіри до оточення.

2️⃣ «Надбання нових знань і вмінь також не забезпечує безпеку» – втрата довіри до себе (негативний образ себе).

😒 Наслідком цього стає небажання брати участь у соціальних контактах (родина, навчання), спілкуватися з людьми, турбуватися про здоров’я тощо.

Для того, щоб знизити подібні наслідки у дітей та сприяти їх зціленню необхідно: 

✅ забезпечити (відновити) почуття безпеки; 

✅ залучати дитину до фізичної активності (фізкультура, танці, прогулянки на свіжому повітрі тощо);

✅ відновити режим дня, наскільки це можливо, це надає дітям почуття захищеності, ресурс та надію на повернення до звичайного, мирного життя; 

✅ надавати дитині почуття єдності та підтримки (у першу чергу – з боку батьків або осіб, які їх замінюють): дитина має знати, що близькі люди поруч і вони її люблять; важливими тут будуть також безпечний тілесний контакт – обійми з близькими дорослими, тримання за руку тощо;

✅ вислуховувати дитину, коли вона хоче поговорити, отримати відповіді на свої запитання;

✅ дозволити дитині висловлювати свої емоції та почуття;

✅ пояснювати дитині те, що сталося: правдива інформація, доступними для віку словами, розуміння ситуації в цілому та причин того, що відбулося, є важливою і працює за для зцілення; 

✅ залучати дитину до спілкування з однолітками;

✅ скеровувати агресію дитини та формувати здорові поведінкові рамки: попри те, що дитині може бути важко справлятися з емоціями, вона повинна розуміти, що кривдити інших, слабших або тварин – недопустимо; 

✅ надати доступ дитині до професійної психологічної/психотерапевтичної допомоги: фахівці підкажуть дитині та батькам, як справлятися з емоціями, як навчитися релаксації, як контролювати негативні спогади тощо.