ПСИХОЕДУКАЦІЯ

 🫣 Сором: стратегії поведінки та самотність 

💬 «Мені хочеться провалитися крізь землю», «Зараз згорю від сорому», «Земля біжить під ногами», «Я червоний/а як рак», «Хочеться зникнути» - усе це маркери сорому у народному трактуванні.

😞 Час від часу ці переживання близькі кожному з нас. Поряд із провиною та страхом, сором належить до тріади почуттів, які нам добре знайомі з дитячо-батьківських стосунків. «Як тобі не соромно!» - час від часу казали нам у дитинстві, коли наші прояви не подобалися батькам. У дорослому віці сором часто нас уповільнює і навіть зупиняє, блокуючи дії та рух вперед.

Якщо провина здебільшого торкається того, що ти зробив/ла не так, внутрішніх переживань, то сором - соціальне почуття (виникає лише поряд з іншими) і сигналізує про те, що «зі мною щось не так». Я відчуваю себе якимось не таким/ою через те, що:

▫️порушив/ла окреслені правила,
▫️дозволи,
▫️прийнятий більшістю порядок у суспільстві, або
▫️просто зробив/ла щось по-своєму, що не сподобалось іншим.

❗️Якщо є той, хто соромиться, то точно є і той, хто соромить (явно чи приховано).

🌀Сором може проявлятися в різній інтенсивності: незручність, засоромлення, безпомічність, токсичний руйнуючий сором  тощо. Зазвичай застає нас у розгубленості. Намагаючись реабілітуватися у цьому відчутті, ми можемо починати догоджати, залежати від того, хто соромить, або ж від думки інших в суспільстві. Це - один із найчастіших «побічних ефектів» сорому.

⛔️ Але найнебезпечніший побічний ефект сорому, на нашу думку, - це самотність. Коли дорослий повідомляє дитині «Як тобі не соромно!», найперша реакція - сховатися та лишитися самому подалі від того, хто соромить.

💬 «Я якийсь не такий»,  «Я роблю щось не так»,«Я недолугий (в чомусь), і мені від цього соромно»… Якщо ти відчуваєш так себе поряд з іншими, може дуже хотітися усамітнитися і бути непоміченим. Але якраз так робити і не треба!

🔴 Під час війни багато з нас попадають в сором.

Наприклад:

🔘 недостатньо доначу грошей, а хтось віддає в рази більше;
🔘 знаходжуся за кордоном, а мої близькі живуть в Україні;
🔘 працюю в штабі, а хтось на передовій;
🔘 боюся йти на фронт, а мій товариш в ЗСУ;
🔘 мало волонтерю, а мої друзі кожен вечір пакують гуманітарну допомогу;
🔘 вступив/ла на навчання, про яке давно мріяв/ла, а хтось іде вчитися на парамедика;
🔘 не хочу їхати з дому, а рідні всі вже виїхали тощо.

🔶 Загалом з цього випливає три стратегії поведінки:

1️⃣ Уникання:
наприклад, менше контактувати з друзями, які волонтерять, уникати зустрічей, спільних вечорів - і, як результат, лишатися самотнім.

2️⃣ Гіперкомпенсація:
наприклад, виїхавши за кордон, багато працювати без вихідних, щоб ніхто не зміг дорікнути, що мені там добре.

3️⃣ Безпорадність і пасивність, «віддатися повністю сорому»:
наприклад, відчувати, що я ні на що не впливаю, і тому краще плисти по течії, догоджати думці інших, не обираючи себе.

Усі ці стратегії зазвичай роблять людину нещасною та самотньою 💔.

Звісно, кожна історія індивідуальна та універсальні рішення складно віднайти. Втім, рекомендуємо звернути увагу на варіанти нижче 👇

🟢 Сором виникає в стосунках з іншими, і може бути зціленним тільки в стосунках: приймаючих, теплих, нормалізуючих те, що колись поклали на полицю «ненормального», «непідходящого». У таких стосунках можна зустрітися з переживаннями сорому, вчитися з ними взаємодіяти, розуміти, чого саме я соромлюся, і врешті прожити його поряд з іншим/ою. Бути поряд і дарувати нам прийняття - найважливіші речі, які нам може дати людина в цій ситуації. 

🔻 Подумай, з ким тобі безпечно говорити про речі, через які переживаєш сором зараз: друг, рідні, психолог чи психотерапевт. І якщо тобі це важливо, спробуй розділити з ними це переживання. 

🟢 Можна не розуміти, хто конкретно тебе соромить. Але сором може промовляти чиїмсь голосом 🗣 в твоїй голові. 

❓Якщо це так, то кому цей голос належить? 

❓Перевір, чи правда ця людина тебе соромить? Чи це твоє припущення? Чи можеш ти це прояснити?

Щоб вийти з цього стану, дивися попередній пункт ☝️. 

🟢 Сором може йти і від конкретної людини. Якщо ти розумієш, що присоромлення - пряма дія стосовно тебе, спитай себе:

❓ Що важливе і тільки моє зачіпає інший/а?

❓ Чи порушує це мої особисті кордони? Якщо так, то що важливе для мене воно порушує? 

❓ Чи я заслуговую на таке ставлення і як я дозволяю іншому/ій так обходитися зі мною? 

❓ Що я можу і хочу змінити?

❓Які мої здібності і цінності допоможуть мені в цьому? 

❓ З ким би я міг/могла б розділити це переживання?

🔶 Ми не знаємо твоєї історії. Втім, пам’ятай: добрий стосунок до себе - це те хороше, що ти можеш обрати через прийняття себе та самоспівчуття. Ти можеш робити свій вибір. Ти можеш бути інакшим/ою. Дуже тебе просимо: не лишайся сам/сама в складних переживаннях 😌.