НАВЧАЄМО ЕМОЦІЯМ

 

Перший крок – вчити дитину розпізнавати свої емоції. 

Наприклад, якщо дитина кричить у машині, ви коментуєте її стан: «Я знаю, ти втомився, ти злишся, тобі хочеться вийти, але ти не можеш. Тобі сьогодні неприємно».

 Коли трирічна дитина засмутилася через те, що у неї відібрали іграшку на дитячому майданчику, ви знову ж таки віддзеркалюєте її емоції: «Розумію, це тобі сумно, це твоя іграшка, ти в неї грав, тобі вона дуже подобається, а в тебе її забрали. Тобі зараз дуже-дуже прикро».

 Таким чином, 

💎ви навчаєте дитини емоційної грамотності, - розумінню емоції і їх визначенню в словах. 

💎Ви не змушуєте дитину придушувати емоції, а даєте їй можливість бути зрозумілою та почутою. Намагайтеся використовувати абсолютно різні терміни для опису емоції, наприклад, не тільки «радість», а й «захват, подяка, гордість…».

Другий крок - він взагалі частина першого пункту: висловити емпатію і показати дитині, що її емоції для вас важливі і цінні.

 Потрібно сфокусуватися на її почуттях і не використовувати ситуацію для того, щоб дати урок. Звичайно, перші такі випадки супроводжуватимуться ще більшими сльозами, адже дитині, нарешті, дали зрозуміти, що її емоції, її біль для мами важливий. Ось вона і плаче. 

Третій крок – вчити дитину розуміти також чужі емоції. 

 «Він тебе вдарив? Так, неприємно. Він теж хотів пограти з машинкою. Такою гарною машинкою хочеться всім пограти."

Четвертий крок - пояснювати, що допустимі абсолютно всі емоції, але мають бути межі поведінки.

 Дитина може відчувати ненависть до сестри у певний момент, проте вона не має права її бити. Такі обмеження є критично важливими для того, щоб встановити межі. «Так, ти на неї дуже злився, розумію, це прикро, але бити ніколи не можна». 

 Виявити емпатію і говорити про емоції не означає «йти на поводу». Це означає бути поруч, коли дитині складно.

                                     Наталія Реміш