КОРИСНІ МАТЕРІАЛИ

 

​НАВЧЕНА БЕЗПОРАДНІСТЬ

 

Часто фахівець, працюючи із постраждалими, вкладає в це багато ресурсу, а результату не бачить і може швидко вигоріти. Чи розуміє він, що в цьому випадку постраждалий створив собі в’язницю, і лише він може з неї вийти?

Не без допомоги фахівця, звісно.

Як зазначає у своїй книзі «Дар» американська психотерапевтка Едіт Егер, «В’язниця, яка шкодить нам найдужче, – у наших головах, а ключ до неї, – у наших кишенях. Неважливо, наскільки важкі наші випробування та наскільки міцні грати, – завжди є можливість вирватись від того, що утримує нас у минулому».

Познайоммося з однією із таких в’язниць – навчена безпорадність. Стан, мислення і поведінка, яка характеризується тим, що людина поводиться безпорадно - тобто пасивно: не покращує негативні умови свого життя, навіть коли має таку можливість.

Чому безпорадність навчена? 

А тому, що до подібного стану наводить попередній життєвий досвід, в якому людина дійсно не мала шансу вплинути на речі, які її не влаштовували. Цей феномен відкрив американський психолог Мартін Селігман у 1967 році. Важливо, що навчена безпорадність – не хвороба, а лише стан. Відповідно, тут не може бути чітких діагностичних критеріїв (вони є тільки для захворювань).

Причини виникнення:

🔸негативний досвід (і з дитинства, і кілька років тому);

🔸життєві умови, що не задовольняють людину;

🔸відсутність реальних спроб змінити ці умови (реальних — тобто тих, які могли б привести до хорошого результату, а не тих, які лише доведуть загальне правило);

🔸наявність реальних можливостей змінити своє життя, життєві умови, що не задовольняють людину (цей пункт – найскладніший для самостійної оцінки у разі вивченої безпорадності. Замість можливостей вбачаються лише складнощі, перешкоди та інші причини не діяти);

🔸негативні думки, що призводять до поведінки, яка лише підтверджує їхню справедливість

🔸також навчена безпорадність часто збігається з присутністю схем «безпорадність» та «неуспішність».

Навчена безпорадність може привести до падіння якості життя, а також до депресії та тривожних розладів.

Як позбутися навченої безпорадності?

Головна складність у вирішенні цієї проблеми – це об'єктивна оцінка себе. Навчена безпорадність – це «фільтр», який не дозволяє побачити всі можливі варіанти та альтернативи.

Мета роботи з навченою безпорадністю – розірвати хибне коло, тобто практикувати поведінку, яка призводитиме до позитивних результатів і зменшуватиме віру в правдивість негативних думок.

Найкращий спосіб допомогти іншим – розпочати з себе.

ТЕСТ НА НАВЧЕНУ БЕЗПОРАДНІСТЬ:

🔸У повсякденному житті я багато в чому залежу від інших людей.

🔸Мені не вистачає здорового глузду.

🔸У життєвих ситуаціях на мою думку не можна покладатися.

🔸Я не впевнений у своїй здатності долати повсякденні проблеми, які постійно виникають.

🔸Майже все, що я роблю на роботі (у навчанні) не так добре, як це могли б зробити інші люди.

🔸Я не здатний досягти успіху.

🔸Більшість людей досягають кращих результатів у роботі, ніж я.

🔸У роботі я не такий талановитий, як більшість інших людей.

🔸Щодо роботи чи навчання, я не такий кмітливий, як більшість інших людей.

🔸Думаю, що я не можу самостійно справлятися з повсякденними справами.

📎РЕЗУЛЬТАТИ:

Якщо у відповіді хоча б на два-три питання ви отримали 4 бали або більше, це вже привід замислитися, чи іноді в деяких сферах вашого життя не виявляється навчена безпорадність.

Формування вивченої безпорадності стається за декількох причин:

✓ потрібно поставити людину в такі умови, де її дії не впливатимуть на результат

✓ або навпаки, надмірно дбати про людину, не даючи їй нічого робити самій —вона вирішить, що її власних сил, умінь і знань ні на що не вистачить, а світ надто складний і небезпечний.

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

«Подолання навченої безпорадності»

🔸Визначте, у яких сферах життя проявляється безпорадність.

🔸Що б ви хотіли покращити?

🔸Що вас не влаштовує?

Подумайте, як можна покращити, змінити, виправити те, що вам не подобається.

📎Накидайте якнайбільше варіантів. Можна закликати на допомогу близьких і влаштувати спільний мозковий штурм — ймовірно, вони запропонують ідеї, до яких би ви не додумалися наодинці.

До речі, у цій ситуації може виявитися безпорадність, якщо вам на думку полізуть такі думки: «і немає сенсу намагатися», «все одно не вийде», «від мене нічого не залежить», «це надто складно».

📎 Оцініть думки об'єктивно: чи правдиві вони, які є аргументи «за» їхню істинність, які — «проти» (краще це робити письмово, навіть якщо виникає думка «все це безглуздо»).

Якщо аргументи будуються на попередньому досвіді, запитайте себе, чи він релевантний, чи могла ситуація з того часу змінитися. (До речі, в цьому випадку добре може спрацювати такий метод психотерапії як EMDR).

📎Змоделюйте ситуацію: ваш друг на вашому місці, що б ви йомусказали? «Не пробуй, залиш це, у тебе не вийде» чи щось інше? Згадайте моменти, коли у вас щось виходило, ви досягали успіху, отримували похвалу (навіть якщо це здається дрібницею).

Особливо цінними будуть спогади про те, як щось вийшло, коли ви не вірили в успіх.

📎Коли ви зрозуміли, що деякі думки були спотворені, і склали план дій на основі об'єктивнішого мислення, починайте діяти (важливо, щоб це були ті самі реальні дії).

📎Не відступайте, навіть якщо здаватиметься, що «точно нічого не вийде», боріться з негативними прогнозами, що виникають у голові (такі установки досить живучі, тому потрібен деякий час, щоб прибрати їх зі своєї свідомості.

📎Зафіксуйте результат, яким би він на був.

📎Проаналізуйте, чи ви отримали щось корисне від вашої нової поведінки.

📎Похваліть себе.

А тепер, коли ви провели найважчу роботу НАД СОБОЮ, спробуйте це з постраждалими, які бояться щось змінювати у власному житті чине навчені його змінювати.