АГРЕСІЯ У ДІТЕЙ

 Причини агресії у дітей. П'ять важливих сигналів, що треба знати батькам

В контексті складної поведінки дитини  є дві важливі правди👇. 

❗По-перше, за будь-якою складною поведінкою дитини стоять ще складніші її життєві обставини, з якими вона сама не може справитися. 

❗По-друге, чим складніше дитина себе веде, тим більше нашої дорослої допомоги вона потребує.

Особливістю дітей дошкільного віку є те, що вони вже дуже багато розуміють і бачать, але їх словниковий запас ще не дозволяє їм це виразити. 

Тому для батьків чи інших дорослих, які опікуються дитиною, так важливо вчасно розпізнати сигнали, які вона посилає своєю поведінкою (агресивної по перше).

⚡️  Перший сигнал – небезпека 

Злість – це базова реакція, яку ми проявляємо на загрозу і небезпеку.

Те, що для нас, дорослих, ніяк не виглядає небезпечним, для дитини може здаватися кінцем світу. 

Тому так важливо, дорослим оцінювати небезпеку не з власної безпечної дистанції, а з перспективи дитини. 

⚡️  Другий сигнал – втрата 

Розлучення або смерть є стресовими подіями навіть для дорослого. 

Часто дорослі воліють не пояснювати дитині, що сталося. Мовляв, та він ще такий малий, що він там розуміє. 

Однак дитина сприймає це так: "У мене був "мій дорослий", а тепер він перестав до мене приходити. Його від мене забрали і не пояснюють, що сталося"

Агресивна поведінка на випадок смерті чи розлучення – це реакція в межах норми. "Відбулося щось, чого я не можу контролювати" – для дитини це достатній привід захищатися.

⚡️  Третій сигнал – біль 

Цікаво, що дитина часто адресує свою агресію не на того, хто став її причиною. 

Так, наприклад, діти, яких на деякий час довелося госпіталізувати, після повернення додому можуть бити, кусати своїх братів чи сестер. 

Формула та сама: дитина відчуває, що не може впливати на те, що відбувається, а потім через злість відбиває свої кордони. 

Лікування, усі ці катетери, уколи чи операції з боку дитини виглядають, як насильство, що завдає їй фізичного болю.

Можна спостерігати, як часто ці діти проявляють свою базову емоцію через тілесні  прояви: вони плачуть і ричать як тварини.

Вони можуть завдавати болю своїм найближчим дорослим, тому що їм самим було дуже боляче.

⚡️  Четвертий сигнал – віддзеркалення поведінки дорослих 

Якщо ми пам'ятаємо, що агресія – це базова емоція, яку дитина проявляє у небезпеці, то маємо розуміти, що для дитини безпека – це коли її дорослий перебуває у безпеці. 

Вона відчуває загрозу, навіть тоді, коли фізично не була присутньою в момент насильства, як фізичного, так і психологічного.

Іншими словами, поведінка дитини може віддзеркалювати проблеми, які переживають вдома, однак це не означає, що її "навчили прикладом". Це може бути її форма зчитування прихованих проблем. 

⚡️  П'ятий сигнал – медичні причини

Інколи агресія може бути ознакою хронічного захворювання, температури, інтоксикації, або дитина може просто бути хронічного втомлена чи напружена. 

Однак, варто пам'ятати, що діагноз дитині має право ставити лише людина із відповідною медичною освітою. 

Агресія, з точки зору нейробіологіїї

#агресія

Для того, щоб розуміти причини агресивності у дитини (дорослого також), розглянемо як виникає агресія в мозку. 

❗Важливо❗

І дитина, і її батьки, вихователі повинні знати: агресія НЕ робить дитину поганою, дурною. Коли ти відчуваєш злість, ти просто людина, яка злиться! А вот чому...то питання! Вчора розповідала і нижче буде.

І що з чим робити....теж питання. 

🧠З точки зору нейробіології, за агресію відповідають:

〰️гіпоталамус – відповідає за вегетативні та ендокринні реакції, діє несвідомо і є основним механізмом контролю реакції "бий або тікай";

〰️мигдалина – відповідає за обробку та прояв емоцій, особливо за гнів та страх. Це такий собі "охоронець" мозку, який завжди чатує на небезпеку, і якщо відчує її, то готовий "взяти під контроль" верхні структури мозку, і тоді ми діємо до того, як подумали;

〰️поясна звивина – знаходиться на внутрішній поверхні великих півкуль і відповідає за співставлення очікуваних і реальних моделей поведінки, у поєднанні з лобною корою вона прогнозує нашу поведінку та її наслідки. 

Чим сильніше розвинена ця система, тим краще вона працює, і тим менше проявів агресії".

✔️ Кортизол бере участь у ряді звичайних процесів в організмі, включаючи метаболізм, імунітет та формування пам'яті.

Утім, додатковий кортизол виділяється у відповідь на стрес. 

Він формується наднирниками під дією іншого адренокортикотропного гормону, який відповідно стимулюється гіпоталамусом. 

☝️Загалом, навіть якщо дорослі часто проявляють агресію, то йдеться про те, що їх префронтальна кора не справляється з контролем мигдалини та є потреба розвивати передбачення своїх дій і уміння працювати з емоціями. 

У дітей дошкільного віку ця структура ще тільки починає розвиватись, їм ще дуже складно передбачати наслідки своїх дій, мигдалина дуже швидко "вимикає" верхній мозок в моменти сильних емоцій і стресу.

☝️❗Іншими словами, сказати дитині "візьми себе в руки", тоді коли вона емоційно реагує на стрес – нелогічно з точки зору нейробіології. 

До того ж, за самоконтроль відповідає префронтальна кора мозку, яка під дією стресу отримує менше кисню і ніби вимикається. Ця частина мозку дозріває приблизно у віці 21 року, тому дітям без допомоги дорослого важко впоратися.

23 практичних пункти про агресію дітей різного віку + список книг.

1. Дитина відрізняється від дорослого в тому числі і тим, що у дорослого механізм гальмування і контролю вже присутній і налагоджений. Слова «Візьми себе в руки» до малюків абсолютно неприйнятні, їм поки «нічим» взяти себе в руки 😊 вони тільки вчаться. Важливо про це пам'ятати.

2. Будь-яку роботу з батьками я починаю з теми ресурсу (якщо дорослий не подбав про себе, якщо він втомився, виснажений - у нього абсолютно природно просто не вистачить сил на адекватну дорослу реакцію). Припустимо сказати дитині - я так втомився, що мені зараз потрібно побути самому, щоб потім з тобою говорити і реагувати. Дитині ми не потрібні 24 години на добу. Дитині важливо, щоб ми дбали про себе. Вона буде вчитися цьому. І це один з кращих вкладів в її майбутнє. Якщо у батьків немає сил - всі інші пункти будуть марні.

3. Діти дуже міцні, якщо ми більшу частину часу поряд з ними «вмєняшки», епізоди нашої «невмєняшковості» вони переживуть без шкоди. Але тут все ж важливе питання - які ми більшу частину часу.

4. Виявлений гострий процес більш безпечний, ніж прихований. Не проявлений опір йде «в тінь» і може перетворитися в тілесні симптоми, в форму аутоагресії, «агресія на себе» може проявитися у зниженні успішності, у відчутті себе жертвою, в тому, що дитина може почати втрачати речі, «притягувати» до себе « покарання ». Чи може дитина сказати вам «ні?», Чи припустима в родині конфронтація думок? Чи дають дитині в чому-небудь право вибору? Чи є у неї відчуття, що вона може на щось вплинути?

5. Дитина може «віддзеркалювати» агресивну поведінку авторитетних дорослих, може злитися «за когось» (в роботі часто зустрічала сім'ї дуже інтелігентні, в яких дитина проживала за дорослих невиявлені і неусвідомлювані ними емоції). Часто дитина «проявляє» своєю поведінкою замаскований конфлікт в родині. Важливо чесно проаналізувати свою дорослу поведінку і свої реакції. Це не означає - стати агресивним, це означає - знайти прийнятний спосіб доносити інформацію про свої потреби.

6. Агресія часто виростає з відчуття небезпеки. Буває компенсацією болю, образи. Причому, дитину можуть образити в школі - а агресію вона може каналізувати на бабусю або молодшого брата. Важливо уважно і багаторівнево досліджувати ситуацію.

7. Агресія буває пасивною і активною (пасивна - наприклад, показати язик за спиною людини, приєднатися свідком до «проявлених» агресорів). Активна агресія може бути вербальною або тактильною (вербальна - обзивалки, дражнилки, крик), тактильна - биття, штовхання.

8. На кожен вид агресії - свій спосіб реагування: при вербальной - ми можемо говорити з дитиною. При тактильній - зупиняємо руку, ставимо блок, вчимо ухилятися від удару.

9. Важливо пам'ятати - малюки довербального періоду (які не вміють говорити людською зв'язною мовою) - замість словесного контакту використовують тіло. Знайомляться, сиплячи один на одного пісок, кидаючи іграшку, «торкаючись», як би розтягуючи свою руку до людини, яка їх цікавить. Б'ють лопаткою по голові, виявляючи симпатію і розташування. Це не ознака того, що росте маніяк і агресор. Наше завдання потихеньку в рольових іграх вчити знайомству, освоювати комунікативні навички.

10. Якщо малюк б'є маму, тата, бабусю - і при цьому посміхається. Швидше за все, це не агресивна дія. Це для дитини гра. Важливо не вкеладати зайвої емоції в свою реакцію. Інакше у дитини закріпиться відчуття - «О! На мою гру відповідають ». Важливо дивитися прямо в очі. Зупиняти руку (так, 150 разів поспіль) І дуже виразно і спокійно говорити: «Людей бити не можна». Переводити увагу на інші ігри.

11. Іноді діти, чекаючи від нас включеності і саме тілесної уваги, «оживляють» нас, «повертають в тіло» своїми дотиками або ударами. Буквально, вони своїми долоньками кричать: "Ей, повернися". І таким дітям в цей момент важливі не стільки інтелектуальні, скільки тілесні ігри. (Втомлені батьки можуть покласти на себе дитину і грати «по купинах- по купинах, по маленьким кущиках, в ямку - бух!». Навіть діти 6-річного віку можуть радіти цій грі. 😊

12. У роботі з агресією важливо зрозуміти, чи немає органічної причини, хронічних захворювань, температури, гельмінтозу (інтоксикація може провокувати спалахи агресії). Часто агресія виростає з втоми і напруги.

13. Якщо дитина пережила досвід насильства, якщо було агресивне медичне втручання в тіло дитини, якщо з точки зору дитини, вона «постраждала», але не отримала компенсації - компенсація може бути агресивною.

14. У дітей старшого дошкільного та шкільного віку агресія може прикривати страх.

15. У малюків, дітей під час кризи 3 років, підлітків - контролю над емоціями, будь ласка, не чекайте. Їх поведінка - «не спеціальна гра в «дістань батьків». Будь ласка, повірте, вони не спеціально.

16. У роботі з агресією (і будь-якими спалахами емоційними) з трьохрічками і підлітками важливо пам'ятати, що одне з їх неусвідомлених «завдань» - знецінити маму. І тут дуже важлива наша власна впевненість в собі, наша стабільна позиція - я чудова мама для своєї дорослішаючої дитини. Вона каже гидоту, говорить навіть, що ненавидить нас, але нашої любові від цього не менше, і ми віримо в те, що її любов теж не зменшується. Ці слова і крики - піковий стан, якого вони самі ж через хвилину злякаються.

17. Важливо пам'ятати, що у відповідь на складну поведінку дорослого або дитини у нас може бути викид гормону кортизолу - це гормон стресу. Він вимикає нашу раціональність, він нас змушує швидко діяти. Це природно, якщо у нас є жива людська реакція на складну поведінку (на крик, істерику, хворобу, агресію). Я дуже вірю в те, що, не дивлячись на наші величезні знання, ми залишаємося людьми. АЛЕ під дією кортизолу ми діємо так само імпульсивно, як і дитина. Важливо зробити вдих-видих, важливо дати собі можливість трохи «охолонути».

18. Важливо емоцію зуміти усвідомити і назвати по імені. Якщо ви запитаєте у дитини (важливо задавати питання, а не стверджувати) - ти засмучений? ти злишся? У перший момент реакція може посилитися. (А може і «розрядитися». Буквально, ми дитині даємо відчуття - що б не трапилося, в будь-яких емоціях - я з тобою).

19. Важливо, щоб у дитини була можливість (профілактично) просто виплеску напругу - батут, боксерська груша, подушкові бої, караоке, кричалки, іноді - комп'ютерні ігри, малювання ...

20. Агресія - часто реакція на те, що важлива потреба не реалізована, або реакція на те, що кордони порушені. Нам важливо самим навчитися усвідомлювати свої потреби (про це багато пишеться в книзі «Мова Життя») і коректно про них заявляти. І поступово вчити цьому дитини. Злість - це сила, яка дана нам для захисту. «Я добрий, але у мене є здорова злість, щоб себе захистити», - одна з важливих фраз-практик для дітей і дорослих.

21. Ми своєю поведінкою показуємо дитині, як реагувати на конфлікт. Якщо у відповідь на їх агресію, ми їх б'ємо - ми тільки закріплюємо цю поведінку.

22. Часто за складною, «непродуктивною» поведінкою дитини ховається щось для нас невідоме і неочевидне.

23. Найголовніша «практика» в роботі з батьками - подумки уявити себе величезним, як океан і як найвища гора. З внутрішнім наміром - я величезний. Я дорослий. Я впораюся.

                         Наталія Пашко