СКОРО ДО ШКОЛИ
Колошкільне практичне Дитинознавство воєнного часу. Для батьків\опікунів та освітян. Кожного року пишу заново цей матеріал. На жаль, цього року, до нього додалось багато нових пунктів, про які ніколи б не хотілось згадувати. Цілий новий блок "самооцінка" та "техніка безпеки". Буде багато, але я не хотіла розбивати на частини, намагалась зібрати найважливіше і практичне.
☀ Підготовка до школи. Режим дня, налаштування рутин
- Важливо вже зараз починати всій сім’ї прокидатись раніше. Зараз у нас може бути замало сил на швидку адаптацію. (Налаштування тілесних ритмів – саме по собі терапевтично. Прокидання, їжа, підготовка до сну - внесок в загальний стан стійкості) (шкода, що вони у нас збиваються тривогами).
- Налаштування дітей більше пов’язано з емоційними, «зовнішніми» діями – перебирання одягу, розкладання по поличках того, що «шкільне». -
- Підготовка робочого місця. (при навчанні онлайн теж важливо розділити простори – «домашній» та «робочий». Це може бути - стіл, лампа, прапорець, що позначає «робочий простір», постер на стіні. Це буде прискорювати процес налаштування на роботу)
- З дитиною, що ходить в молодшу школу – підготувати рюкзак. Подумати разом, що із собою потрібно мати в школі, окрім канцелярії (минулого року ми готували маленький ліхтарик, іграшку – дармовис (брелок), необхідні ліки, виписували телефони близьких на папері, робили бейдж з ім’ям дитини)
- Важливо готувати руку до письма. (Можливо, грати в ігри, де потрібно писати слова, ліпити з тіста чи пластиліну)
☀ Дорога - безпека
- Якщо дитина навчається офлайн і буде ходити до школи сама - пройти кілька разів дорогою до школи.
- Зафіксувати, де по дорозі є укриття, домовитись про те, що дитина має робити під час сирени, якщо йде, якщо їде в транспорті, як і коли виходить на зв'язок із нами.
- Якщо є така можливість – зайти до школи. Дітям важливо "тілом відчути" місце, де вони будуть знаходитись. Доторкнутись до парти, піти до туалету, побачити їдальню.
- Якщо дитина навчатиметься онлайн - домовитися, що робити вдома під час сирени.
Нагадати, як вмикаються додатки - які використовують в навчанні.
☀ Відносини
У дітей перед початком навчального року завжди буває багато тривоги – чи приймуть мене однокласники, чи збереглися відносини, чи знайду я своє місце в класі. Війна та стрес загострює відчуття одинокості. Для дітей, що після навчання онлайн переходять в офлайн формат може бути одночасно багато різних почуттів – і радість, і тривога. Прекрасно, якщо діти зможуть озвучити те, що їх турбує (ми можемо почати розмову самі, із своїх спогадів)
- Було б добре по можливості, зустрітись із класом чи хоч кількома однокласниками в зумі
- Якщо в молодшій школі система навчання не схожа на ту, що була раніше, наприклад, різні предмети ведуть різні вчителі - важливо дитину попередити про це. побачити фото вчителів, чи ще встигнути зробити збори, щоб діти могли познайомитись.
- Якщо у вчителів будуть сили та можливість – буде турботливо учням, які навчаються за кордоном, надіслати листа – щоб діти відчули, що про них пам’ятають, що вони важливі, і ми чекаємо від них звісток та розповідей. Насправді підтримування контактів із всіма учнями, важливо для тих, хто в Україні і для тих, хто зараз за кордоном.
- І листа, чи повідомлення в групу вайбер\тг (може, створити таку групу) для всіх дітей класу – з привітанням, неформальним спілкуванням – це буде важливим і для старих, і для новеньких учнів.
- Якщо ви знаєте, що в класі є дитина, яка втратила близьких, в матеріалі є про те, як її можна підтримати. Ми маємо бути готовими висловити підтримку https://www.facebook.com/svetlanaroyz/posts/5789185791114978
- Під час уроків - саме зараз важливо пропонувати більше завдань, де б діти могли працювати в групах. Важливі спільні дії, можливо, спільні волонтерські проєкти. Школи, де діти та дорослі разом співають, та ті, де є театр – по результатах досліджень – школи, в яких набагато менше проявів булінгу.
☀ Самооцінка та емоції.
Сором - провина - тривожність – самотність – відчуття неадекватності, неспроможності – це можливі наслідки травматизації та хронічного стресу. Початок шкільного життя може посилити ці стани. І дітям точно потрібна підтримка. І перше, що нам потрібно створювати – простір безпеки та близькості поруч з дорослими.
- Дітям важливо відчути і почути від нас, що вони здатні вчитися, здатні хоч щось контролювати та створювати в світі, який неможливо проконтролювати і який руйнується. Зараз будуть начебто загальні слова, але вони важливі:
- Ми створюємо атмосферу поваги та безпеки. Ми даємо їм право на помилку (уклін тим дорослим, які навчають дітей ставитись до помилки, як до важливого досвіду на шляху розвитку). І ми намагаємося давати їм практичні знання (зараз особливо потрібні «кейсові уроки», проєкти, знання, закріплені в діях)
- Діти зараз часто живуть в режимі очікування невдачі. Їм потрібен досвід перемог і підтримка. Маленькі знайомі завдання, завдання, в яких був би швидкий результат. Святкування «перемог дня». Це дуже важливо – бо розчарування на початку навчального року може призвести до того, що у дитини не вистачить сил йти далі в процес.
- Чим більше рівень тривоги, тим більше потреба в контролі, в інформації, в створенні «рамок безпеки та відносин». потрібно розповідати – що за чим буде йти в діях та планах. Якщо є зміни, про них потрібно попереджати заздалегідь, бо зараз можуть бути складності з перелаштуванням, зі швидкою адаптацією.
- Дітям потрібно від нас чути, що ми розуміємо, що зараз навчатись складно. Процеси запам’ятовування інформації можуть бути ускладнені. Коли ми переживаємо стрес – робота гіпокампу, що відповідає в тому числі і за довгострокову пам’ять – пригнічується (починаємо з маленьких обсягів інформації, закріплюємо все в діях, в рухах)
- Нам іноді здається що соромом і почуттям провини ми можемо стимулювати дітей – це позбавляє їх сил і стає ще одним травмуючим фактором.
- Довготривале переживання стресу може призводити до двох протилежних реакцій - Гіперактивність – Загальмованість. (важливо пам’ятати, що після того, як дитина відчула безпеку поруч з нами, вийшла зі стану ступору, вона може демонструвати роздратування, агресію, надмірну активність. Це нормальний процес. Але нам потрібно цю активність бути готовими скеровувати)
- Нам важливо нормалізувати, пояснювати дітям:
- Нормально – забути те, що вивчали минулого року. Ви точно будете все важливе повторювати. Ми не можемо спрогнозувати наскільки насправді серйозний цього року «літній відкат в знаннях»
- Нормально (особливо після навчання онлайн) не пам’ятати, що і де розташовано в школі. Було б добре влаштувати екскурсію школою, поставити в школі вказівники.
- Діти будуть швидко втомлюватись. Темп навчання може бути іншим – дітям важливо говорити про те, що це нормально. І нам важливо частіше робити паузи, пропонувати різні завдання. Дітям важливо не просто чути слова, а відчувати, що у них, особливо зараз - є свій час – і свій темп в засвоєнні матеріалу. І ми їм допоможемо.
- Під час уроку у дитини може змінитись настрій, вона може заплакати чи повністю втратити контакт з тим, що відбувається на уроці. (важливо узнати, що відбувається в родині дитини, можливо, вона хвилюється за тих, хто на фронті, не привертаючи уваги до дитини – можна запропонувати всьому класу нову активність, чи після уроку сказати, що ви помітили, що стан дитини змінився. Можливо, ви можете допомогти. Саме зараз – підтримка та турбота навіть важливіша за конкретні знання, що дитина може від нас отримати)
- Якщо шкільний день почався з тривоги, чи тривога була вночі – важливо зустріти дітей словами емоційної підтримки. Точно не починати навчання з контрольної роботи чи тесту.
☀ На уроці
- Ми вибудовуємо «рамку безпеки» - правила, які стосуються відносин, навчального процесу, безпеки. З нагадування про те, що ми робимо під час тривоги – має починатись кожен урок протягом першої чверті.
- Діти (і дорослі), що пережили досвід травматизації, часто "забувають» правила орфографії. (На наслідки ковіду у багатьох наклався стрес. Можливо, ігри із словами, кросворди, картки будуть допоміжні)
- Можуть бути складності із предметами та знаннями, що пов’язані з просторовою орієнтацією ( це одночасно і геометрія, тригонометрія і те, що пов’язане з прийменниками – над – за - під – через..) (нам потрібні будь-які активності, де б дитина могла створювати 3-д моделі – лего, пластилін, оригамі, ліпка, спорт, гра на музичних інструментах)
- Травматичний досвід ускладнює сприйняття абстрактних понять – саме зараз потрібна наочність, прикладні, практичні, конкретні, зрозумілі знання та дії
- Навички читання – у кожного з нас (дорослих та дітей) була своя адаптація до стресу – хтось почав вчитися і більше читати, а хтось досить не може сконцентруватись. Навички читання у дітей можуть погіршитись
- травматизація впливає на нашу здатність зв’язно висловлювати думки. І з одного боку – коли ми починаємо писати, говорити, рефлексувати – це завжди терапевтично. З другого, ми маємо бути готові до того, що у дітей це може бути ускладнене.
- Діти під час навчання можуть крутити щось в руках, гойдатися на стільці – це не відволікання, це їх спосіб «відгальмувати» зайві сигнали – багато дітей так, навпаки, концентрується. Можливо, включити такі рухи – руханки в навчальний процес
- Багато дітей за цей час звикли тримати телефон в руках – це для них символ керованості, контрольованості. Потрібно подумати, що з цим робити – може, включати додатки в телефонах в процес навчання.
- нам потрібно напрацювати практики для повернення дітей до уроку після укриття (буду про це писати окремо)
☀ Техніка безпеки:
- Бути уважними з текстами про смерть, війну, батьків, про дім. Слідкувати за реакцією дітей, можливо, замінювати тексти.
- Не давати практик із заплющеними очима – закрити очі це часто для дитини означає – втратити контроль. І якщо заплющити очі і буде тривога – це може спровокувати сильну емоційну реакцію.
- Самим передивитись всі відео, які збираємося демонструвати – щоб точно знати, чи немає там кадрів з мертвими тілами, кров’ю, звуками сирени та вибухів
- Ми не торкаємося дитини без дозволу. Уважні до дистанції в контакті (зараз у нас всіх загострене відчуття дистанції)
- Діти та дорослі, особливо зараз, дуже чутливі до насмішок та оцінки. Особливо підлітки сприймають інформацію - не те ЩО їм кажуть, а ЯК саме їм кажуть. Коли ми жартуємо, важливо на це зважати.
- Під час стресу ми більш "правопівкульні". Діти більш уважні до сигналів сенсорних, невербальних, ніж до наших слів.
- Діти можуть перевтомлюватись від навантаження контактами, бо за час онлайну від них відвикли. Потрібно робити паузи, пити воду, коли відчуваємо напругу – робити руханки. Втомлена дитина може бути дратівливою, розгубленою, плакати, проявляти агресію.
- Не просити дихати глибоко – глибоке дихання може провокувати більш сильні емоційні прояви – дихаємо так, як дихається. Намагаємось акцент робити на видоху.
- Коли ми проживаємо стрес чи травматичний досвід, ми перестаємо відчувати свої потреби – особливо малюкам, важливо нагадувати пити, їсти, йти до туалету, рухатись.
- Важливо заздалегідь продумати свою реакцію на ненормативну лексику дітей. Зараз вона легалізована– потрібно одразу вводити правила і домовлятись, що є в вашій спільноті прийнятним
