КОРЕКЦІЙНІ ВПРАВИ

 ІГРИ НА ПОДОЛАННЯ АГРЕСІЇ 

Видихнути хмару – уявити, що вдихнули хмару й видихнути її зі звуком, можна з грозою та блискавкою (розкриваємо руки, показуючи, який розмір хмари ми  вдихаємо, а на видиху видаємо звук та зводимо руки, «зменшуємо» розмір хмари, 

долоні наприкінці видиху з’єднуються, мов у хлопку. Можливо, супроводжуємо видих тупотінням ніг).

Погода – обережно простукуємо подушечками пальців долоні чи тіло дитини, 

своїми доторками відіграючи спочатку м’які доторки, немов дитину гладять 

сонечко й легкий вітер (йдемо-стукаємо повільно, м’якенько, тихо). Потім вітер посилюється й починається дощ – йдемо швидше й тупотимо. Дощ посилюється – 

торкаємося сильніше, злива – простукуємо ще сильніше, гроза, ураган – ще сильніше, дмухаємо і кричимо. Вітер заспокоюється, дощ вщухає – поступово йдемо тихіше й повільніше. Закінчуємо «прекрасною погодою». Можна запропонувати, щоби дитина відігравала погоду кроками на місці – розгойдувалася, потім тупотіла ніжками, потім стрибала і кричала (коли грім), тоді всміхалася та розслаблено погойдувалася за «ясної погоди»

Собаки – «перетворитися» на добрих собачок, що вихляють хвостиками, потім – 

злих собак, що гарчать один на одного. А потім знову перетворитися на добрих собак, що принюхуються та знайомляться

Клац-Клац – клацати зубами, ніби від холоду, потім показувати зуби, як мавпочки, шкіритися й гарчати, як тигри. Після цього перетворитися на людей.

РРРРР – перетягувати тканину, тримаючи в зубах.

Докричатися до Місяця (якщо є можливість проявляти голос у повну силу). Уявити, що треба крикнути послання космонавтам чи інопланетянам (можна кричати з різних кутів кімнати одне одному, можна спрямовувати звук «далеко-далеко»).

Плювалки – виплюнути, видути з трубочки горошину, будь-що в ціль.

Лети! – дути одне на одного, як на перо. Дозволити собі дути на дорослого, щоби «здути» його з місця.

Товкалки – «відштовхнути повітряною хвилею» дорослого (партнера з гри), зробивши відштовхувальний жест руками. Батько чи мати «відлітає» від дитини.

Подушковий бій (якщо це доречно в умовах, яких живемо).

Борці сумо – засунути подушку під футболку і штовхатися, подушка пом’якшуватиме удар.

Рвати папір і потім збирати з клаптиків колаж (будь-який образ – можна запропонувати його, а можна попросити дітей викласти та склеїти щось своє).

балки та дряпалки – нігтями «прошкрябати» малюнок у тісті, фользі, крупі,плівці. Залити фарбу в пакет, що закривається. Дитина подушечками пальців інігтями промальовує (дряпає) візерунки.

Боулінг – збивати будь-які предмети (дозволити порушити лад).

Злий бобер – придумати злу тварину й поводитися, як, ми припускаємо, може

поводитися ця тварина. Потім перетворитися на добру тварину, тоді – на людину.

Випустити пазурі – показати, як тигреня шипить і показує пазурі, коли хоче за- хиститися (потім перетворитися на людину).

Малювати каляки-маляки, стиснувши в кулаку фломастер або олівець.

У ціль – зім’яти в руках папір, потім, як м’ячиком, потрапити в ціль.

Кричати в «мішок для крику», у стакан чи в подушку.

Бодалки – так-ні (буцатися (бодатися) руками чи головою, говорячи за порядком

«так» чи «ні»).

Можна уявити всередині пружину, яка стискається-розтискається й підстрибує

всередині: присісти, обіймаючи коліна, і випрямитися, мов пружинка. Далі –покласти руку на живіт, зробити вдих і різкий видих.

Нам важливо розповісти дитині, що емоція – це сигнал нашого мозку на те, що відбувається . Зараз агресивні прояви закономірні. Сама війна – надагресія.

Злість дітей важлива.

Злість така ж важлива, як і радість та сум.

Від того, що ми відчуваємо емоцію, – ми не добрі та не погані.

Якщо ти злишся – ти не злий. Ти людина, яка зараз злиться.Іноді, коли агресивність дуже сильна, ми уявляємо, як би все зруйнували, як би когось вдарили або навіть убили. Зараз наша агресивність природна, але ми в жодному разі не шкодимо собі та іншим.

Зараз ми маємо право ненавидіти та злитися. Але ми створені не тільки з ненавистіта злості – що в нас ще є? Я відчуваю лють до ворогів, але я й далі відчуваю любов до тих, хто мені близький. Я – більше, ніж будь-які мої емоції чи прояв.

Ігри та вправи на корекцію дитячих страхів

1.Намалюй свій страх.

Дитині пропонують намалювати свій страх на аркуші А4. Коли малюнок готовий, запитайте: «Що ми тепер зробимо з цим страхом?»

2. Вигадуємо історію.

Складіть разом з дітьми історію про чарівну скриньку, в якій лежить те, що перемагає все страхи. Що це може бути? Попросіть дітей намалювати це.

3. Пальчиковий ляльковий театр.

Розіграти сценки, в яких одна з ляльок всього боїться, а інші допомагають їй впоратися зі страхом. Слід питати дітей, які варіанти боротьби зі страхом вони можуть запропонувати, стимулювати, вигадувати як можна більше варіантів.

4. Затоптаний страх.

На підлозі розстеліть три аркуша ватману. В пластикові тарілки налийте фарби. Запропонуйте дитині вступити в фарбу і пройтися по ватману зі словами; «Страх я буду свій топтати, бо відважним хочу стати!»

5. Одним з найефективніших методів, що сприяють корекції страхів дітей дошкільного віку є казкотерапія. Складайте казки з дитиною про її страхи, тривоги і радощі. Переписування казки - дитина вибирає для казки такий кінець, який найбільше відповідає її внутрішньому стану. Казкова імідж-терапія - в казковому образі дитина може зобразити те, чого вона боїться. Казкове малювання - засноване на тематичному малюванні, яке допомагає вивчити внутрішній світ дитини, зрозуміти, що її лякає.