БУЛІНГ

 ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ПРОПРАЦЮВАТИ НЕГАТИВНЕ ВІДНОШЕННЯ ДО ПІДКОЛІВ ДРУЗІВ

 📍Забираємо когнітивне спотворення «надузагальнення».

 Тобто дитина до вас приходить зазвичай зі словами "всі мене обзивають", "ніхто зі мною не спілкується", "вони завжди так говорять". Тут чудово працюють уточнюючі питання:

 Прям ВСІ сказали, що ти дурень, чи хтось конкретний? І Маша теж сказала? І Вася? І вчителі також? Може, сам директор?

 Раптом виявиться, що й дітей у класі більше, ніж ті двоє, хто обзивається. Та й взагалі світ значно ширший, ніж ось ці 30 однокашників.

 📍Забираємо когнітивне спотворення «катастрофізація».

 Адже дитина як думає? Якщо хтось хихикнув над моїм вчинком, то я назавжди тепер блазень гороховий! Ставте ще питання:

 А хто у вас у класі лідер? А з нього колись сміялися? А над тим хлопчиком якось пожартували, твоє ставлення до нього змінилося?

 Не давайте самі відповіді - тут важливо, щоб ваші діти навчилися давати чесні відповіді самим собі, робити з них висновки, надалі самостійно заперечувати свої переконання. Адже часто такі жарти - просто стиль спілкування в компанії, а не випад саме проти них.

📍 Діліться власним батьківським досвідом.

 Хай тато розкаже, яке в нього було прізвисько у дворі, які забави вони з друганами влаштовували по черзі. Багато мам розкажуть, як саме вони накосячили у школі та як довго над ними хихикали. А може, досі є подруга, яка пам'ятає той випадок і зараз так весело його згадувати? У мене є особисто. Так ось це й розкажіть! Не спеціально, а просто мимохідь, до речі, за вечерею.

 📍Допомагайте дитині подружитися.

 А для цього кличте в гості однокласників — по одному по двоє. Нехай створюють свій особистий зв'язок, дивлячись один одному в очі, залишаючись тет-а-тет. Тут менше жартів, глибше спілкування. А потім, повернувшись у загальну тусовку, вашій дитині буде на кого спертися. Я прям дуже активно практикувала цей метод — один із найдієвіших від усіх проблем. Гості, спільні поїздки на скеледром, картинг, в аквапарк, музей або просто в кіно.

 📍Працюємо із самооцінкою дитини.

 Про це окремо можна говорити годинами та писати серію постів.

 Але важливо розуміти, що якщо людина всередині себе впевнена, що з нею все окей, то хто б ззовні йому не сказав, що він «дебіл», від нього це відскочить, як м'ячик від стінки. Приймаємо та не приймаємо образи на свій рахунок ми саме своєю самооцінкою, а не чужими промовами