Булінг в освітньому середовищі: про що варто говорити?
Булінг — це не просто конфлікти між дітьми. Це регулярне приниження, насмішки, ізоляція або навіть фізичне насильство. Важливо розуміти: булінг — системна поведінка, яка травмує психіку не лише жертви, а й свідків, і самого агресора.
За даними ЮНІСЕФ, кожен третій учень в Україні зіштовхується з булінгом у школі, а кожен п'ятий був змушений пропускати через це шкільні заняття.
❗ Чому важливо говорити про це відкрито:
- Діти часто мовчать про те, що з ними відбувається.
- Освітяни не завжди помічають прояви психологічного або соціального тиску.
- Батьки можуть недооцінювати вплив таких ситуацій на психіку дитини.
🔍 Як вчитель/викладач може вплинути:
1. Бути уважним до «мови тіла».
Діти не завжди скажуть прямо. Але вони показують тривогу, замкненість, страх — і це вже сигнал.
2. Розпізнавати ролі.
У ситуації булінгу є не лише агресор і жертва, а й спостерігачі. Працюючи з усіма трьома групами, ми можемо змінити атмосферу в колективі.
3. Встановлювати чіткі правила взаємоповаги.
Клас, де діти знають: приниження не допустиме, — стає більш безпечним і згуртованим.
4. Використовувати превентивні інструменти.
Класні години, проєкти з емоційного інтелекту, рольові ігри — усе це працює, якщо в основі лежить щирий діалог.
5. Бути прикладом.
Те, як ми говоримо з учнями, реагуємо на їхні помилки чи емоції — це теж частина формування культури без насилля.
Освіта має бути безпечною територією — без страху, без приниження, без стресу. І ми разом можемо зробити так, щоб кожна дитина почувалася вільною та захищеною.
Проєкт здійснюється за підтримки U.S. Embassy Kyiv Ukraine USG Exchange Programs Alumni - Ukraine
Немає коментарів:
Дописати коментар