ФРАНКЛ

  «Той, хто знає «задля чого жити», може витримати майже будь-яке «як жити»: Віктор Франкл

🟢 Віктор Еміль Франкл – всесвітньо відомий австрійський невролог, психіатр, психолог, філософ, творець цілого напряму у психотерапії та екзистенційній психології – логотерапії (лікування змістом/сенсом).

Під час Другої світової війни Франкл був вʼязнем нацистських концентраційних таборів Освенцим, Дахау, Кауферінг III, Тюркхайм.

🌿 Але він вижив! Хоча не раз буквально дивом уникав смерті. Не тільки вижив, а й написав понад тридцять книг.

👉 Пропонуємо відшукати опори в цитатах Віктора Франкла з його книжки «Людина у пошуках справжнього сенсу», яка побачила світ у 1946 році:

💬 «Людина здатна змінювати світ на краще, навіть якщо це можливо, і змінювати на краще себе, якщо це необхідно»;

💬 «Живіть так, ніби живете вже вдруге, і при першій спробі зіпсували все, що лиш можна зіпсувати»;

💬 «Нехай на деякий час, нехай в певних особливих ситуаціях, але гумор – це теж зброя душі в боротьбі за самозбереження. Адже відомо, що гумор, як ніщо інше, здатен створити для людини якусь дистанцію між нею самою та її ситуацією, поставити її над ситуацією, нехай, як уже згадувалося, і ненадовго»;

💬 «Між стимулом і нашою реакцією на нього завжди є час. За цей час ми вибираємо, як реагувати. І саме тут криється наша свобода»;

💬 «У людини можна відібрати все, окрім одного: останньої волі – вибирати своє ставлення до будь-яких обставин, вибирати свій шлях»;

💬 «Любов — це остаточна й найвища мета, до якої повинна прагнути людина. І тоді я усвідомив найвеличнішу таємницю, якою діляться поезія, мислення і віра: порятунок людини відбувається через любов і в любові. Я зрозумів, що людина, у якої в цьому світі нічого не залишилося, усе ще може відчувати блаженство, хоча б на мить, розмірковуючи про кохану особу»;

💬 «Попри всю вимушену фізичну та духовну примітивність життя в концентраційному таборі, духовне життя могло бути глибшим. Уразливі люди, які звикли до багатого інтелектуального життя, могли відчувати сильний біль (вони часто були тендітної статури), але їхнє внутрішнє життя не страждало так сильно. Вони були спроможні рятуватися від навколишнього жахіття в багатому внутрішньому житті й духовній свободі. Тільки так можна пояснити явний парадокс: деякі слабкіші в’язні часто виживали в таборі краще, ніж міцні люди»;

💬 «Важливо не те, чого ми очікуємо від життя, а те, що життя очікує від нас. Ми мусили перестати розпитувати про сенс життя, а натомість думати про себе як про людей, яким життя ставить виклики — щоденно й щогодинно»;

💬 «Щойно людина знаходить сенс свого життя, вона не тільки стає щасливою, але й також здобуває здатність впоратися зі стражданнями»;

💬 «Ми можемо віднайти цей сенс у житті трьома різними шляхами:
🔸 займаючись справою або творчістю;
🔸 досвідчуючи щось або зустрічаючи когось і 
🔸 обираючи власне ставлення до неминучих страждань»;

💬 «Той, хто знає, «задля чого жити», може витримати майже будь-яке «як жити»».