КОРИСНІ ПОРАДИ

  «Ненависть стискає серце»: чи нормально її відчувати і як з цим жити?

📩 #нам_пишуть: «Час від часу відчуваю люту ненависть. Чи це нормально? Чи не шкоджу я цим сама собі? Бо я чула, що ненавидіти - це погано перш за все для себе і треба уникати цього почуття».

🔷 У жахливі часи війни, коли наша земля стогне під ударами ворога, а серця українців сповнюються болем і гнівом, часто виникає всепоглинаюче почуття – ненависть - складну суміш огиди, обурення, відторгнення та люті.

Еволюційно ми всі здатні відчувати ненависть до конкретних людей чи груп, які становлять для нас безпосередню загрозу. У давні часи ця допомагало мобілізувати сили для боротьби за виживання.

▶️ Так, ми неминуче відчуваємо ненависть кожного разу, коли чуємо про нові ракетні удари по нашій країні (або стаємо їхніми свідками), про руйнування, катування, смерті наших людей. У такі моменти в душі піднімається хвиля люті, і здається, що єдине бажання – щоб ворог «горів у пеклі», щоб його було стерто з лиця землі. Коли знищується наша ідентичність, наші міста, наші життя, відчувати гнів і лють – це здорова і природна реакція на жахливу агресію.

☝️Якщо цей гнів залишається невираженим і накопичується, він неминуче перетворюється на глибоку ненависть. І тут постає ключове питання: як проживати цю ненависть, щоб вона не зруйнувала нашу здатність любити, відчувати інші емоції та продовжувати жити й працювати?

❗️Ненависть часто є фінальним етапом тривалого та інтенсивного гніву; гнів, у свою чергу, – це потужна емоція, яка сигналізує про потребу змін та порушення кордонів. Але якщо обставини складаються так, що ми не можемо глобально вплинути на ситуацію, цей гнів може «застигнути» важким каменем на душі, перетворюючись на ненависть, що повільно отруює наше серце. 

Ненависть як «застиглий гнів» і «застиглий смуток» йдуть пліч-о-пліч із бажанням помсти. І ми можемо досить тривалий час безрезультатно витрачати купу ресурсів та енергії, постійно прокручуючи в голові травматичні події та думки про відплату, що, на жаль, не веде до реальних змін.

❓Як зробити так, щоб ця ненависть не заполонила весь наш внутрішній простір і не нашкодила нам та близьким людям поряд?

1️⃣ Важливо знаходити баланс між тим, що ми ненавидимо, і тим, що ми любимо. 

Виклик полягає в тому, щоб, з одного боку, усвідомлено «включатись» у відчуття ненависті, визнавати її та її спрямованість на конкретного агресора та його дії. 

👉 З іншого боку, необхідно вміти свідомо «вимикатись» і дистанціюватися від цих почуттів, нагадуючи собі про тих, хто є поруч із нами в ці важкі часи, кого ми любимо, про ті речі, які підтримують наше життя зараз. 

➡️ Наприклад, ти можеш присвятити певний час усвідомленому проживанню гніву, а потім свідомо переключити увагу на спілкування з близькими або приємне заняття.

2️⃣ Спробуй розділити складне почуття ненависті на окремі емоції та почуття, що ховаються за ним: гнів, біль, смуток, огида. Дай кожному з них свій час на проживання. 

➡️ Наприклад, якщо відчуваєш гнів, можна виразити його через фізичну активність, а якщо смуток – через розмову з близькою людиною або творчість.

3️⃣ Важливо пам’ятати, що ненависть є застиглим гнівом. І поки ми не «розморозимо» його і не дамо йому вихід, ми залишатимемося в емоційно закляклому стані, у якому важко діяти. 

➡️ Проте сам гнів є дуже важливим почуттям, бо саме він активує сили для самозахисту. Тому допоможи собі дати йому вихід. 

5️⃣ Енергію, яка вивільниться в результаті вираження та проживання цих почуттів, ти можеш скерувати на будь-яку активність, уякій ви зможеш відчути свій вплив на обставини:

❤️‍🩹 Допомогти тим, хто постраждав внаслідок війни;

💰 Зробити донат на підтримку ЗСУ або інших ініціатив допомоги;

🫂 За можливості бути підтримкою для тих, хто цього потребує.

Застрягання в певних емоційних станах блокує здатність до особистісного посттравматичного розвитку, а це якраз те, що потрібно нашим ворогам. Тож будьмо уважнішими до своїх станів та станів близьких, турбуймося про себе та свій емоційний добробут!