ВТРАТА

 «РОЗПЛУТУВАННЯ» ЧИСЛЕННИХ ВТРАТ

Дорослі, які втратили кількох близьких одночасно або протягом короткого проміжку часу, можуть скористатися цією методикою для розмежування почуттів, пов’язаних із горем, та потреб, пов’язаних із кожною втратою. Для цього клієнт повинен мати високий рівень абстрактного мислення. Методика категорично не підходить дітям до 12 років і не застосовується у період гострого горя.

Опис методики. Термін «перевантаження втратами» часто використовується для опису обставин, в яких опиняється людина після смерті декількох близьких людей одночасно або протягом короткого проміжку часу, коли вона ще не встигла пристосуватися до однієї втрати, а вже сталася інша. Хоча таке перевантаження може бути спричинене різними ситуаціями (наприклад, смертю кількох друзів або членів сім’ї в автомобільній аварії, війною, пожежею, стихійним лихом або смертю від хвороби протягом короткого проміжку часу), наслідки втрати, як результат ускладнень, можуть бути однаковими та проявлятися насамперед у сильному почутті безпорадності та небажанні прийняти реальність втрати. Почуття безпорадності, провини за переживання інших членів сім’ї та низька самооцінка є типовими реакціями на такі каскади втрат, особливо для літніх людей, які вже страждають від погіршення здоров’я або соціальної ізоляції. Незалежно від обставин, тим, хто переживає численні втрати, корисними будуть розмови, що допоможуть їм зрозуміти емоційні та соціальні наслідки кожної втрати.

Техніка «розплутування» численних втрат базується на інтуїтивній метафорі розділення заплутаних або вузликових пасм волосся або ниток так, що кожну з них можна дослідити від «вузла» до початку. У цьому разі клініцист допомагає клієнту повільно і ретельно «розплутувати» нитки кожної з них, аналізуючи їх значення на декількох рівнях, що мають певну вагу для клієнта. У наведеній таблиці представлено модель «розплутування», яка є керівництвом для терапевтів і клієнтів, що працюють з численними втратами.

У свої 84 роки Дороті вже втратила багатьох близьких, але вона мужньо впоралася зі смертю батьків, чоловіка та однолітків за останні 30 років. Але нині їй складно через три передчасні смерті за останні 15 місяців: її молодшої сестри Лаури внаслідок інсульту, середнього сина Білла, який раптово помер від серцевого нападу, та молодшого онука Кенні, причина смерті якого в пізньому підлітковому віці була прихована його матір’ю, але яка, як підозрювала Дороті, була пов’язана з наркотиками. Переглянувши загальну хронологію її досвіду, пов’язаного зі смертю і тим, як вона з цим впоралася, терапевт разом із Дороті повернулися до трьох головних втрат – Лаури, Білла та Кенні, та розмістили їхні імена вгорі трьох стовпчиків на одному аркуші паперу. Завдяки взаємодії з ними, на основі попередньої розмови було імпровізовано створено п’ять рядків, що відповідають особливим якостям кожного з її рідних, їх унікальним рольовим стосункам з нею, тому, як Дороті почувала себе у них, її панівному почуттю після їх смерті, і, нарешті, що допомогло б їй впоратися з горем через цю конкретну втрату саме зараз.

Коли Дороті почала вживати конкретних заходів, які могли б конструктивно задовольнити її потреби протягом наступних кількох тижнів, вже за місяць вона відчула полегшення і повернулася до своєї генеративної ролі люблячої бабусі.

Висновки. Зрозуміло, що наведені в прикладі теми є дуже орієнтовними, їх зміст визначається ситуаціями кожного конкретного клієнта. Зокрема, рядки в таблиці можуть називатися «Перешкоди для руху вперед», «Питання для померлого» або «Люди, які підтримують мене в цій втраті», якщо вони більш актуальні для тих, хто пережив втрату. Однак зазвичай корисно почати з ряду, що відповідає особливим якостям коханої людини, додати інший, що стосується панівних емоцій щодо втрати, і завершити тим, що допоможе людині, яка переживає втрату, впоратися з кожною конкретною смертю. До вербальних методів можна додати творчі самовирази клієнтів.