ТЕХНІКИ

Техніки на ослаблення травматичної ситуації

Техніка «Проблема»

Мета: зниження суб’єктивної значущості проблемної ситуації для людини, досягнення нею внутрішнього спокою й адекватного ставлення до проблеми.

Обладнання: запис приємної мелодії без слів.

Інструкція:

1. Сядь зручно, заплющ очі. Спробуй уявити образ-картинку проблеми.

2. Подумай про те, що останнім часом хвилює й мучить тебе найбільше. Коротко сформулюй це для себе у двох-трьох словах.

3. Уяви людину, з якою ти нещодавно обговорювала (-в) свою проблему. Згадай, про що вона казала, і що ти відповідала (-в). Відтвори у своїй уяві інтер’єр кімнати, час і зміст бесіди.

4. Силою уяви спробуй побачити ситуацію збоку, начебто ти стала (-в) зовнішнім спостерігачем. Наприклад, ти бачиш себе і свого співрозмовника відбитими у дзеркалі. Включи у цю «картинку» ваших найближчих сусідів, знайомих або родичів. Які проблеми й невирішені питання є в них? Що їх мучить і які перешкоди їм доводиться переборювати в житті? Уяви будинок, в якому ти живеш, і людей, які живуть разом з тобою.

5. Коли твоя «картинка» розшириться і стане для тебе виразною, включи у неї твоє місто (село), в якому ти живеш, подумай також про всю країну, про її величезні простори і людей, які живуть у всіх цих містах, селах. Розширюючи свою уяву, уяви тепер всю нашу Землю з її материками, океанами й мільярдами людей.

6. Рухайся далі до розширення «картинки»: подумай про нашу Сонячну систему – величезне вогняне Сонце й планети, які обертаються довкола нього. Спробуй відчути нескінченність Галактики та її байдужий «спокій», байдужість до існування якихось маленьких людських істот, які населяють Землю…

7. Утримуючи у своїй уяві це переживання неосяжної глибини Космосу, знову подумай про свою проблему. Спробуй сформулювати її у двох-трьох словах.

 

***Після виконання вправи дитина ділиться своїми враженнями, наприклад:***

1. «Я зміг заспокоїтися, коли відчув, що моя проблема – мізерно мала порівняно з величезним і величним Космосом!».

Це добре. Міркування під час вправи були для дитини корисними. Проблема, що реально існує в неї, перестала бути такою величезною, як здавалося раніше. Очевидно, перебільшення значущості своєї проблеми придушувало й заважало виробити розумне рішення.

1. «Я здивований тим, що проблема взагалі перестала для мене існувати! Коли я зміг відчути неосяжність і вічність Космосу наприкінці вправи, при повторному поверненні до своєї проблеми я не міг її сформулювати».

Такий результат свідчить про те, що проблема дитини була викликана її втомою і внутрішнім напруженням. Тільки-но вона трохи відпочила і заспокоїлася, проблема перестала для неї існувати.

1. «Моя проблема стала для мене не такою важливою, тільки- но я подумав про те, скільки людей живе у моїй країні і на цій планеті, і скільки таких, які справді страждають!».

Для дитини корисно було поміркувати про те, що вона не сама у своєму стражданні. Вона подумала про те, що в багатьох є ще важчі проблеми, і відчула свою єдність із ними. Водночас їй вдалося зрозуміти, що в житті можуть бути ще складніші ситуації, ніж та, в якій вона опинилася.

1. «Мені було так добре в Космосі! І зовсім не хотілося повертатися на Землю!».

Таке ставлення до вправи показує, що дитина прагнула просто заспокоїтися, внутрішньо дистанціювавшись від своїх проблем, хоча б на якийсь час поринути у світ мрій і фантазій. На якийсь час це допоможе, але повертатися в реальність і вирішувати свої проблеми все одно буде треба.

1. «У мене нічого не змінилося. Моя проблема залишилася для мене такою ж важкою, як і на початку вправи. Те формулювання проблеми, що було на початку, залишилося й наприкінці. Я так само сформулював проблему після повернення з Космосу».

Такий результат свідчить про те, що: по-перше, дитина настільки поглинута своєю справді складною проблемою, що міркування про інших людей і Космос упродовж кількох хвилин для неї явно недостатньо. По-друге, цілком можливо, вона уже впоралася зі своєю проблемою самотужки й виконання психотехнічної вправи було для неї не аж таке важливе. По-третє, можливо, їй потрібні інші засоби зняття напруження. І це – нормально. Немає засобів, які допомагають всім і завжди.

 

***Техніка «Ослаблення травматичного інциденту»***

***Мета:**** *ослаблення травматичного інциденту, полягає у візуалізації, повторному переживанні травмуючої події (без переривань, інтерпретацій і коментарів).

***Інструкція:**** *Консультант пояснює основні правила і описує процедуру: «Вам потрібно слідувати інструкції і робити те, що я скажу. Ми повинні працювати, не перериваючись. Ваше завдання – згадати епізод і пройти через нього багато разів. Працюємо до результату, зупинимося, коли відчуєте себе краще. Можливо, вам захочеться зі мною щось обговорити, запитати поради, але цього ми не будемо робити. Я не буду давати порад, не буду оцінювати вас. Що було – те було. Зараз перед нами стоїть завдання зробити так, щоб ці спогади не заважали жити. Ми не будемо докладно обговорювати ваш випадок, я поясню, що потрібно робити. Вам не слід з будь-ким обговорювати те, що станеться на сеансі.

***Процедура:***

***Інструкції консультанта***: «Згадайте травматичний інцидент. Уявіть собі, що ви дивитеся про це фільм на відео.

Перегляньте подію і скажіть:

1 крок. Коли це сталося?

2 крок. Де це сталося?

3 крок. Як довго це тривало? Якщо це ланцюжок подій, згадайте першу.

Коли ви визначите, як довго тривала подія:

4 крок. Поверніться до початку інциденту.

5 крок. Увімкніть кнопку «відео», почніть перегляд. (Якщо необхідно, закрийте очі.) Що ви уявляєте, бачите, відчуваєте? Коротко розкажіть про це.

6 крок. Перегляньте подію, пройдіть через інцидент до кінця. Дайте мені знати, коли завершите перегляд.

7 крок. Скажіть, що сталося? Що ви уявляєте, бачите, чуєте, відчуваєте?

Коротко розкажіть про це.

8 крок. Вам потрібно пройти через цей епізод багато разів. Це схоже на повторний перегляд фільму, коли його дивишся кілька разів і помічаєш все більше деталей і реагуєш менш емоційно. Скажіть вголос «початок», коли повернетеся до початку епізоду, перегляньте епізод знову. Можете розповісти те, що захочете, можете повідомляти тільки про нові деталі, які ви помічаєте при повторному перегляді. Коли закінчите перегляд, знову повертайтеся до початку. Пройдіть все до кінця.

9 крок. Після того як ви кілька разів все переглянете, я хочу дізнатися, краще вам або гірше. Інцидент стає легше чи важче? »

Якщо клієнт говорить, що стало легше, необхідно почати спочатку; якщо важче чи без змін, консультант питає: «Може, інцидент почався раніше?» При позитивній відповіді слід попросити повернутися до попереднього епізоду, пройшовши кроки 5-8.

Якщо клієнт не може згадати попередній епізод, слід запитати клієнта, чи є в його досвіді що-небудь, що нагадує ситуацію травми? Якщо відповідь позитивна, консультант просить клієнта згадати цю подію, свої почуття, думки. У цьому випадку слід повторити кроки 1- 8.

Коли у консультанта створюється враження, що клієнт досяг «фіналу», він задає питання типу: «Як інцидент представляється вам тепер? Чи усвідомлюєте ви, які рішення приймали під час події?», «Чи є щось, що ви хотіли б запитати або сказати до кінця сесії?».

Як дізнатися, що можна закінчити процедуру ослаблення травматичної ситуації?Зазвичай про це говорить видима зміна емоційних і вегетативних реакцій. Крім цього, клієнт при кожному перегляді помічає більше деталей, робить більше коментарів, висловлює більше суджень. Можна поставити запитання, чи стало йому легше. Якщо відповідь негативна, то або подія почалося раніше, або є інші події, які пов’язані з опрацьованою.

Якщо бажаєте дізнатися більше:

Штепа О. С. Особистісна зрілість: Модель. Опитувальник. Тренінг. Монографія. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008