ПСИХОЕДУКАЦІЯ

 Про прийняття і відторгнення

Я днями запитала знайому, чому вона перестала писати у фб. Вона відповіла: Мені було настільки боляче від коментарів на допис, де я ділилася особистим, що стала почуватися ще більш самотньою. ...Останні кілька тижнів у різних зустрічах і проєктах я розповідаю про те, що емоційний біль - біль від відторгнення, знецінення, ігнорування, виключення з групи - сприймається майже так само, як і фізичний. 

Нам справді болять самотність, неповага, знецінення і водночас - невидимість.

Дорсальна передня поясна кора - одна з найважливіших ділянок мозку, що бере участь у переживанні соціального болю. Вона також бере участь у переживанні і фізичного болю. 

І може активуватись, коли нас не приймають, виключають із групи чи принижують. відторгнення може переживатися майже як фізичний біль.

Інсула - умовний перекладач між тілом і емоціями. Вона допомагає усвідомлювати внутрішні тілесні сигнали й робить емоційний досвід відчутним у тілі. 

Завдяки її роботі емоційний біль ми можемо буквально відчувати тілесно.

Медіальна префронтальна кора - важлива частина нашого соціального мозку. Вона допомагає нам зрозуміти, що можуть думати про нас інші люди, чи приймають вони нас, чи відштовхують.

Мигдалина - про яку ми так багато знаємо в контексті травматичного досвіду - може ставати особливо активною тоді, коли спілкування з іншими переживається як загроза: «Я залишуся сама», «Мене більше ніколи не любитимуть». Вона запускає реакцію тривоги й стресу.

Після того, як ми відчули замість підтримки - образу чи знецінення, часто знижується активність вентрального стріатума – це частина нашої системи винагороди. Він ніби уважний до того, де ми відчуваємо більше енергії, задоволення.

Взагалі він підтримує мотивацію та очікування позитивного досвіду. 

Тому людині після розчарування, коли очікування не ствердились,  може не хотітися спілкуватися чи робити те, що раніше приносило задоволення. Вона може намагатися уникати місць, людей чи спільнот, поруч із якими їй було боляче.

Дослідження Наомі Айзенбергер та Метью Лібермана показали, що соціальне відторгнення частково залучає ті самі нейронні мережі, що й фізичний біль. Коли людина каже: Мені боляче від ваших слів -  Їй дійсно боляче. 

Але є й інший бік. Коли ми відчуваємо близькість, підтримку, прийняття; коли чуємо слова: Я з тобою, коли ми тримаємо когось за руку чи цьомаємо синець - це може навіть зменшувати відчуття фізичного болю.

У нас усіх зараз так багато причин для болю. Нехай близькість буде нашим знеболювальним.

               Автор Світлана Ройз