EMDR

 

Професійний інструмент психодопомоги під час війни -

 🦋 метелик 🦋

Метод EMDR і вправа "метелик", роблять гарну роботу.

Як працює EMDR?

Кожен з нас має вроджений фізіологічний механізм переробки інформації, який утримує наше душевне здоров'я на оптимальному рівні. Наша природна внутрішня система переробки інформації організована таким чином, що це дозволяє їй відновлювати здоров'я душі так само, як тіло природно одужує після травми. Так, наприклад, якщо ви поріжете собі руку, то сили організму будуть спрямовані на те, щоб рана загоїлася. Якщо щось перешкоджає такому зціленню - будь-який зовнішній об'єкт або повторна травма, рана починає гниття і викликає біль. Якщо усунути перешкоду, лікування буде завершено.Таким чином, блокується природна тенденція інформаційно-переробної системи мозку забезпечувати стан душевного здоров'я. У результаті виникають різні психологічні проблеми, оскільки психологічні проблеми є результатом накопиченої нервової системи негативної травматичної інформації.

Психіка "любить символи", тому, хто цікавиться ще й тлумачення символу "метелика ".

Як-то кажуть інформація по всіх психологічних фронтах)))).

Метелик – символ душі, безсмертя, відродження і воскресіння, здатний до перевтілення і трансформації, так як ця крилата небесна істота з’являється на світ, перевтілюючись з гидкої гусениці.

Стародавні греки вважали метелика символом безсмертя душі. 

Психея, ім'я якої означає "душа", представлялася у вигляді дівчини з крилами метелика.

 У християнстві стадії розвитку метелика втілюють життя, смерть і воскресіння, тому метелик іноді зображується в руці немовляти Христа, що символізує відродження і воскресіння душі. На картинах, де зображене життя в раю, такі крила має душа, яку Творець поміщає в тіло Адама.

У германо-скандинавській міфології ельфи, духи повітря, зображалися у вигляді красивих маленьких чоловічків з крилами метелика.

У слов'ян з метеликом зв'язуються в першу чергу уявлення про душу. 

Зцілення нам всім ❤️🦋

ЦІКАВА ПСИХОЛОГІЯ

 

У середині 1990-х у місті Піттсбург добре вбраний чоловік посеред дня і не ховаючи обличчя пограбував банк. Коли його піймали (а для цього знадобився лише один день), він не зміг приховати свого здивування. «Як мене ідентифікували? – запитував. – Адже я щедро намастив обличчя цитриною!» Хоча схоже на жарт, однак це правда: двоє друзів того містера, якого звали Вілер, запевнили його, що цитрина допоможе приховати його риси обличчя, зробивши невидимим. Аби довести, що так і є, вони намастили його лимонним соком, потім зробили йому фотографію, стерли з неї його риси – і той Вілер спокійнісінько пішов на справу, гадаючи, що ніхто його не розпізнає. Ця новина тоді набула широкого розголосу і прислужилася до того, що професори соціальної психології Корнелльського університету Девід Даннінґ і Джастін Крюґер зацікавилися випадком і поставили собі наступне запитання: чи є можливим те, що некомпетентність людини не дозволяє їй побачити, що вона некомпетентна? Професори Даннінґ і Крюґер провели експеримент, під час якого попросили низку добровольців оцінити свій рівень компетентності в наступних царинах: граматиці, аргументації, логіці та гуморі. Відтак вони виявили: що дурнішою була людина, то менше вона усвідомлювала свої прогалини. І навпаки: компетентні люди були схильні дуже сильно себе недооцінювати. Даннінґ і Крюґер також помітили, що існує зв’язок між некомпетентністю і чванькуватістю, і довели: дурні оцінюють себе так високо, що завжди вважають себе напрочуд розумними. Щось схоже відбувається і зі знаннями.

 

Що неосвіченіша людина, то більше їй здається, що вона все знає, і значно сильніше вона противиться вивченню чогось нового. Це те, що дехто називає «зарозумілістю невігластва». Або, як каже народна мудрість, дурню море по коліна. Тож коли мудрість – це обачливість, стриманість і сумнів, то невігластво – це всуціль антоніми: воно необачне, нерозважне, нетерпиме. Замолоду мене часто збивало з пантелику те, що дурні є абсолютно певні самих себе. Для хронічно невпевненої людини, якою є ваша покірна слуга, той, кому було все ясно, був синонімом лідера. І великою проблемою є те, що насправді так воно і є. Багато дурнів є природженими лідерами, досить лише кинути погляд на світ політики: індивіди з вражаючою самовпевненістю і таким самим нахабством виголошують несусвітні дурниці. А позаяк апломб дуже часто плутають з інтелектом, от і виходить, що за ними йде багато людей. Найцікавішим у цьому феномені є те, що значна частина цих людей аж ніяк не є дурнями. Вони лише думають, що якщо стільки людей йде за цим гамельнським щуроловом, то на це є якась причина. Крім того, коли щуроловові вдається переконати певну кількість людей, має місце кумулятивний ефект – ніхто вже не розмірковує, всі йдуть у байдуже яку прірву. І ми майже не помітили, що таким чином, схоже, встановилося царство дурнів. Багато з нас запитують себе, як це можливо, що люди піддаються таким неймовірним дурницям, які ми бачимо щодня: сповідують маячні конспірологічні теорії, роблять різні бздури, навіяні інтернетом: починаючи від селфі в жерлі вулкана і закінчуючи вірою в те, що земля є плоскою; а також видають і підтримують божевільні закони, які суперечать елементарному здоровому глузду… Пояснення є не одне, існує багато явищ, які сприяють тому, аби поміж нас загніздилося глупство (до того ж посилене тим множинним і спотворюючим дзеркалом, що ним є соціальні мережі). Не знаю, що скажуть нині Даннінґ і Крюґер про наслідки ефекту, названого їхніми іменами майже тридцять років тому. Якщо тоді їх здивувало те, що чоловік, поклавшись на власне глупство, пограбував банк, намастивши обличчя лимонним соком, то зараз вони, либонь, були б ошелешені, пересвідчившись, що цей ефект, відповідно до якого «некомпетентність людини не дозволяє їй побачити, що вона некомпетентна», вже не є сміховинним винятком того Вілера, а стоїть на шляху перетворення на норму.

                                               Carmen Posadas

ПСИХОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА

 

ПСИХОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА:

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Сьогодні активно впроваджується ідеологія освіти, провідною стратегією якої є орієнтація на розвиток дитини як особистості. Вона може бути реалізована тільки на науково обґрунтованих засадах формування безпечного освітнього середовища.

Відзначено, що проблеми забезпечення безпеки об’єктивно торкаються всіх сторін нашого життя і мають різноплановий характер. Якщо в авторитарній системі соціальні інститути, в тому числі і школа, створюються для контролю за людиною, то в гуманістичній парадигмі вони забезпечують людині «задоволення базових потреб» (А. Маслоу).

Обґрунтовано, що поняття «психологічна безпека» належить до інтегративних категорій. У системі освіти психологічна безпека забезпечує такий стан середовища, який має референтну значимість, сприяє задоволенню потреби в особистісному спілкуванні та психологічній захищеності включених у нього суб’єктів.

Вивчено фактори ризику, що загрожують психологічній безпеці освітнього середовища, а також умови, які сприяють її захищеності і психологічному комфорту.

Аналітичний огляд ризиків і загроз, які існують в освітньому середовищі, переконує, що саме психологічна безпека виступає головною умовою забезпечення особистісного розвитку всіх учасників освітнього середовища. Ризики та загрози, що деформують освітнє середовище, збільшують ймовірність зростання тривожності, конфліктності, агресивності основних його суб’єктів. Поряд з цим загострюється їх потреба в безпеці та захисті від фізичних і психологічних небезпек.

Розглянуто основні підходи щодо формування психологічної безпеки особистості представниками різних психологічних напрямів. Відзначено, що особливе місце серед підходів займає екзистенційно-гуманістичний напрям, у рамках якого психологічна безпека особистості розглядається як прагнення людини до задоволення базової потреби в безпеці через соціальну самореалізацію.

Відзначено вимоги гуманістичної педагогіки враховувати індивідуально-психологічні особливості учнів в умовах школи, що передбачає формування психологічно комфортного і безпечного соціокультурного простору навчального закладу.

Обґрунтовано систему поглядів на забезпечення психологічної безпеки учасників освітнього середовища, яка створюється через психологічні технології, побудовані на діалогічній основі, навчанні співпраці і відмові від психологічного насилля у взаємодії.

  Необхідною умовою забезпечення сталого демократичного розвитку суспільства є якісна освіта. Сучасне освітнє середовище вирішує не тільки освітні завдання та завдання соціалізації, а також здійснює психологічний розвиток особистості, сприяє збереженню здоров’я дитини, максимальній реалізації її здібностей та творчого потенціалу.

Проте освітнє середовище є відкритою системою, відображає всі закономірності і тенденції розвитку оточуючого соціального середовища, в тому числі і проблеми, які характерні для сучасного українського суспільства. Це зумовлює ситуації, які порушують безпеку освітнього середовища, що призводить до обмеження прав дітей.

Зокрема, зменшуються можливості освітнього середовища щодо сприяння фізичному, інтелектуальному, психічному, духовному і моральному розвитку дітей та захисту їх від впливу негативних факторів. Особливу небезпеку несуть ті фактори, які мають безпосередній вплив на систему цінностей і ставлення дітей та молоді до соціальних явищ, оточуючих людей і власної особистості.

У сучасному суспільстві з’явилися нові агенти соціалізації і нові соціально-психологічні фактори впливу на становлення людини. Все частіше актуалізуються питання психологічного насилля, агресії, булінгу, впливу інформації, яка наносить шкоду здоров’ю і розвитку дітей та породжує деструктивну поведінку.

Стрімкі зміни соціального життя знижують психологічний ресурс протидії дітей та молоді негативним впливам середовища, сприяють поширенню різних форм девіантної поведінки, яка дуже часто проявляється всередині освітнього середовища. Поява інтернет-технології як нової реальності, яка має знижений рівень соціального контролю, потребує пошуку нових психолого-педагогічних технологій підтримки і супроводу учнів. Тому суттєвою і все більш актуальною ознакою якісного освітнього середовища є його психологічна безпека.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

На цей час психологічна безпека освітнього середовища є однією з найважливіших проблем як для психолого-педагогічної науки та практики, так і для суспільства загалом. Значний внесок у дослідження різних компонентів психологічної безпеки з погляду суб’єктів взаємодії внесли О.Г. Асмолов, І.О. Баєва, В.Т. Ганжін, П.Н. Єрмаков, Ю.П. Реан,

В.В. Рубцов, В.В. Семикін, К.В. Чернов.

Істотно вплинули на становлення соціально-психологічного розуміння безпеки роботи, в яких розглядається психологія безпеки

(Ю.П. Зінченко, М.О. Котик), психологічна безпека в освіті (І.О. Баєва, В.В. Бедрина, Т.Н. Березина, О.А. Єлисеєва), проблеми формування культури безпеки як невіддільної частини сучасної освіти (А.О. Деркач, Г.Г. Зейналов, М.Б. Калашникова, М.А. Кечина, Г.М. Коджаспірова, В.Н. Мошкін). Аналіз досліджень Г.В. Грачова, Т.С. Кабаченко, І.О. Баєвої показав, що ефективність освітнього процесу залежатиме від показника психологічної безпеки освітнього середовища.

Разом з тим недостатньо висвітленою в Україні залишається проблема психологічної безпеки освітнього середовища, зокрема розуміння сутності цього явища і чинників, що впливають на цей феномен, усіма суб’єктами навчально- виховного процесу.

  Головною метою цієї роботи є визначення сутності психологічної безпеки і захищеності освітнього середовища, факторів, які негативно відображаються на його суб’єктах, та умов формування їх психологічної безпеки.

   Безпека – це таке явище, без якого не можуть нормально розвиватися ні особистість, ні економіка, ні суспільство, ні держава. Вона є характеристикою і критерієм функціонування та розвитку соціальних, економічних, технічних, екологічних і біологічних систем.

Поняття «безпека» має різне трактування. З одного боку, безпека – це якість певної системи, що визначає її можливості і здатність до самозбереження і стійкого розвитку. З іншого боку, це система гарантій, що забезпечують захист від внутрішніх і зовнішніх загроз. Більшість визначень підтверджують, що безпека спрямована на збереження цілісності системи, на забезпечення її нормального функціонування і стійкого розвитку.

Психологічна безпека входить у структуру соціальної безпеки, яка передбачає виконання соціальними інститутами своїх функцій із задоволення потреб, інтересів і цілей всього населення країни. Соціальна безпека виражається у певних показниках: якість життя, тривалість життя, рівень психічного здоров’я тощо. Школа є одним із соціальних інститутів суспільства, який безпосередньо бере участь у цьому процесі і тому може будувати свою локальну систему безпеки.

У сучасній психологічній науці поняття «психологічна безпека» належить до розряду інтегративних і недостатньо розроблених. Інтегративність цього поняття, на думку деяких дослідників (Е.Б. Лактіонової, Н.Г. Рассохи та ін.) полягає в тому, що психологічну безпеку, як і будь-яке інше психологічне явище, можна розглядати в системі суміжних площин, а саме: як процес (кожний раз створюється по-новому), як стан (забезпечує базову потребу в захищеності) і як властивість особистості (виступає внутрішнім ресурсом опору і протидії деструктивним впливам).

Крім того, інтегративність категорії «психологічна безпека» передбачає те, що цей феномен проявляється на декількох ієрархічних рівнях: на рівні суспільства – як безпосереднє забезпечення якості життя і здоров’я людей; на рівні середовища проживання – сім’ї, друзів, найближчого оточення, колег; на рівні особистості – як переживання своєї психологічної захищеності або незахищеності, сформованості або несформованості механізмів психологічного захисту і контролю [2].

У наявних наукових підходах психологічна безпека зазвичай розглядається під час вивчення надзвичайних і кризових ситуацій, техногенних аварій і природних катастроф, а також у межах професійної діяльності, яка передбачає об’єкти високого ризику. Сучасні навчальні заклади можна розглядати як об’єкти високого ризику, тому що вони випускають «надскладний продукт» – психологічно здорову особистість. Безперечно, що психологічно здоровою особистість може бути тільки за певних умов, при цьому однією з таких умов є психологічна безпека освітнього середовища.

Згідно з І.О. Баєвою, психологічна безпека – це стан освітнього середовища, вільний від проявів психологічного насильства, який сприяє задоволенню потреб в особистісному спілкуванні, створює референтну значущість середовища та забезпечує психічне здоров’я його учасників [3, с. 34].

Дослідник освітнього середовища В.А. Ясвін дає таке визначення освітнього середовища: «Освітнє середовище – це система впливів і умов формування особистості, а також можливостей для її розвитку, що містяться в соціальному і просторово-предметному оточенні» [4, с. 17].

Зараз освітнє середовище може давати як додаткові, так і деякі обмеження особистісних проявів його учасників тому, що висуває певні вимоги. На нього впливають напруженість соціального життя й ускладнення міжособистісних відносин, що своєю чергою перешкоджає підтримці необхідного рівня працездатності і збереження здоров’я учасників навчального процесу.

Згідно з дослідженням Є.Б. Лактіонової є ризик-фактори психологічної безпеки освітнього середовища. Серед них виокремлюють такі групи:

–         ризики, пов’язані з дитиною (відхилення від норм психічного і фізичного розвитку, низький рівень мотивації, труднощі адаптації, високий рівень агресії, педагогічна занедбаність);

–         ризики, пов’язані з педагогом (емоційне вигорання, некомпетентність, низький рівень мотивації та професійного самовдосконалення);

–         ризики, пов’язані з управлінням освітньою установою (управлінська некомпетентність, особистісні особливості і авторитаризм керівника, відсутність команди однодумців в адміністрації, неадекватність і невідповідність пропонованих вимог можливостям педагогічного колективу);

–         ризики, пов’язані з організацією навчально-виховного процесу та змістом освіти (великий обсяг навчального навантаження, використання не рецензованих навчально-методичних матеріалів, психоемоційні перевантаження учнів);

–         ризики, пов’язані з особливостями шкільних взаємин в діадах: учень – учень (труднощі в міжособистісних відносинах, насильство, нетерпимість, низька комунікативна компетентність); учень – педагог (відсутність довірливих відносин та психологічної підтримки, авторитаризм); педагог – педагог (суперництво, неузгодженість педагогічних позицій) [5, с. 45].

Крім ризик-факторів, можна виокремити і наявні в освітньому середовищі загрози психологічної безпеки [3].

Основною загрозою у взаємодії учасників освітнього середовища є психологічна травма, джерело якої – психологічне насильство. Психологічна травма і її наслідки можуть змінити уявлення дитини про себе і про світ, під загрозою виявляється почуття стабільності і безпеки оточуючого середовища. Реакція дітей на травматичні події залежить від складності ситуації, віку учнів, їх індивідуально-психологічних і особистісних особливостей, а саме сформованості навичок контролю в кризових обставинах. Критерієм відсутності або наявності цієї загрози буде оцінка захищеності від психологічного насилля всіх учасників освітнього середовища.

Загрозою психологічного насилля буде і невизнання референтної значимості освітнього середовища її учасниками і, як наслідок, реалізація наміру її покинути або заперечення її цінностей і норм. Тому ще одним критерієм психологічної безпеки освітнього середовища буде його референтна значимість, що фіксується як ставлення до нього – позитивне, нейтральне або негативне.

Загрозою психологічної безпеки буде і відсутність задоволеності основними характеристиками процесу взаємодії всіх учасників освітнього середовища, оскільки саме в ньому містяться можливості і умови, які забезпечують особистісний розвиток. Емпіричними проявами є емоційний комфорт, можливість висловити свою думку, поважливе ставлення до себе, збереження власної гідності, можливість звернутися за допомогою, врахування особистих проблем і труднощів, допомога у виборі власного рішення. Третім критерієм психологічної безпеки освітнього середовища є рівень задоволеності основними характеристиками процесу взаємодії.

В організаційному аспекті загрозу здоров’ю учасників освітнього середовища створює нерозвиненість системи психологічної допомоги як неефективність діяльності служби супроводу в системі освіти.

Таким чином, можна виокремити масштабне завдання з усунення перерахованих загроз та ризиків в освітньому середовищі, що буде сприяти зниженню цих факторів в освітньому просторі і поширенню безпечних відносин учасників соціального життя.

Школа як соціальний інститут забезпечує формування особистості, здатної до самоактуалізації. Для цього потрібно створювати стабільні умови її формування і використовувати технології, які містять мінімальний ризик загроз процесу формування і розвитку особистості.

Гуманізація сучасної освіти як важливий аспект формування психологічно безпечного середовища першочергово зорієнтована на впровадження технологій особистісно-орієнтованого навчання. Використовуючи особистісно-орієнтовані технології педагог спілкується з учнем не на рівні соціальних ролей, а на рівні особистісної взаємодії, використовуючи свою індивідуальність як інструмент. В умовах особистісно-орієнованого навчання психогігієна педагога (особистісний розвиток та професійні уміння) перестають бути його особистою справою, а стають необхідними умовами роботи [6, с. 10].

Забезпечення психологічної безпеки освітнього середовища, і як наслідок, охорона і підтримка психологічного здоров’я її учасників є пріоритетним напрямом діяльності психологічної служби в системі освіти.

У науці є кілька основних підходів до формування психологічної безпеки особистості. Представники психоаналітичного підходу пропонують формувати психологічну безпеку особистості за допомогою роботи з психологічними захистами (З. Фрейд), через подолання комплексу неповноцінності (А. Адлер), шляхом коригування чи вдосконалення вже усталених моделей безпечної поведінки (Е. Еріксон).

Біхевіоральний підхід передбачає врахування суб’єктивного характеру переживання дитиною стану небезпеки-безпеки (М.К. Джонс). У цьому підході пропонується формувати поведінку, що сприяє психологічній безпеці, через проходження ряду психотренінгів (Д. Уотсон), позитивне підкріплення конструктивної поведінки (Б. Скіннер), за допомогою системи соціального навчання (А. Бандура).

Вагомий внесок у теорію формування психологічної безпеки зробили представники гештальтпсихології. Особливу роль для розвитку теорії психологічної безпеки відіграла концепція життєвого простору К. Левіна, що є частиною «теорії поля». З точки зору психології безпеки спробу вивчення поля можливих подій і поля сил, почату К. Левіним, можна сприймати як спробу визначити рівень «безпеки-небезпеки» певних систем.

Особливе місце серед підходів до формування психологічної безпеки особистості займає екзистенційно-гуманістичний напрям (С. Мадді, К. Роджерс, В. Франкл та ін.). У рамках цього напряму ми можемо розглядати можливості сучасної психології, трактувати психологічну безпеку особистості як прагнення людини до задоволення базової потреби в безпеці через соціальну самореалізацію. Людина розглядається як така, що здатна творити свою долю, отримувати активний життєвий досвід, відповідати на небезпеки усвідомленою системою поведінки і протидіяти цим явищам.

   На сучасному етапі розвитку системи освіти у дискусіях науковців та практиків можна виділити дві точки зору, які присвячені питанням ефективності і якості освітнього процесу. Перша з них – наполегливе втілення ідей гуманізму у навчально-виховний процес (відносини співпраці, безпечне середовище, забезпечення свободи та незалежності особистості, дотримання прав, стимулювання розвитку дітей, моральне виховання, формування світогляду тощо), друга – опора на готові технології навчання з чіткою регламентацією взаємодії педагога та учня.Проблема психологічної захищеності, дотримання прав дитини прямо або опосередковано згадується в більшості наукових робіт, присвячених гуманізації освіти. Згідно з загальновизнаним науковим уявленням одного із засновників гуманістичної психології А.Маслоу, потреба в безпеці, поряд з фізіологічними потребами, – базова в ієрархії сфери потреб людини. Представники гуманістичної психології переконані, що без хоча б часткового задоволення цієї потреби неможливо досягнути особистісної самореалізації. Е. Фром доповнює думку, що гуманні відносини між людьми можуть розвиватися найефективніше, якщо в суспільстві будуть існувати відповідні передумови, а саме безпека і захищеність. Відповідно, можна стверджувати, що поняття захищеність тісно пов’язане з поняттям безпека, а безпечні умови необхідні для повноцінного особистісного розвитку. Особливо актуальне це питання в психолого-педагогічному аспекті, у співвідношенні з умовами психологічно комфортного і безпечного освітнього середовища.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

 

РОЗВИТОК НАВИЧОК СПІЛКУВАННЯ. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ СПЕЦІАЛІСТІВ

Вашій дитині важко знаходити спільну мову з однокласниками? Вона не може розуміти емоції за невербальними сигналами? Через слабо розвинені навички комунікації вона стала гірше вчитися в школі? Спробуйте розвинути в неї відсутні навички за допомогою ігор.

Дослідження показують, що більш товариські діти показують кращу успішність, ніж їх замкнуті однокласники. Але як навчити дитину спілкуватися? Найкраще це робити за допомогою веселих ігор та вправ.

Пропонуємо десять веселих ігор, які допоможуть дитині розвинути навички спілкування.

Гра № 1. Презентація. Ця гра, безумовно, сподобається дитині. Запропонуйте їй виступити перед бабусею й дідусем. Вона може продемонструвати їм свої вироби або прочитати вірші. Чим швидше вона навчиться вільно говорити на публіку, тим краще. Це допоможе їй упоратися зі страхом публічних виступів, який часто зустрічається в дітей.

Гра № 2. Що відбувається на картинці? Гра добре розвиває комунікативні навички дитини. Запропонуйте їй у деталях описати, що вона бачить на зображенні: кольори, людей, дії тощо. Старші діти можуть уявити, що відбувалося до цього, що станеться далі. Дана гра розвиває уяву й логічне мислення дитини.

Гра № 3. Закінчіть історію. Почніть історію й запропонуйте дитині її закінчити. Якщо вона ще маленька, розкажіть лічилку, запропонуйте придумати інше її закінчення. Дана гра добре розвиває словниковий запас дитини.

Гра № 4. Імпровізація. Напишіть на аркушах паперу кілька тем, які цікавлять дитину. Покладіть їх у коробку. Запропонуйте їй узяти одну записку й кілька хвилин говорити на дану тему. Згодом малюк навчиться говорити на більш складні теми.

Гра № 6. Придумай історію. Дитина любить придумувати історії більше, ніж слухати. Перед початком гри розкажіть їй коротко зміст будь-якої книги. Потім покажіть дитині кілька ілюстрацій з книги. Запропонуйте їй розташувати картинки підряд. Коли вона зробить це, попросіть розповісти історію за картинками.

Гра № 6. Емоційні шаради. Напишіть на картках назви емоцій: щастя, смуток, злість, нудьга, страх та інші. Запропонуйте дитині взяти картку й, не кажучи ні слова, зобразити емоцію. Ця гра особливо корисна для дітей, які погано розпізнають емоції за виразом обличчя.

Гра № 7. Зміна лідера. Гра вчить дітей звертати увагу на невербальні сигнали. Одна дитина грає роль лідера, стає в центр кола. Вона робить якусь просту дію, наприклад, плескає в долоні або тупотить ногою. У той же час вона зображує якусь емоцію: посміхається, хмуриться тощо. Усі в колі повинні повторити дії лідера. Потім лідер повинен знайти собі заміну й подати знак: підморгнути або кивнути. Лідер змінюється, і тепер усі повинні повторити дії нового лідера.

Гра № 8. Телефон. Це класична гра на комунікацію. Діти стають у коло. Перший гравець пошепки вимовляє фразу на вухо другому. Почута фраза передається по ланцюжку. Після цього перший гравець вимовляє фразу, яку він передав другому, а останній – почуту фразу. Найчастіше ці фрази відрізняються одна від однієї.

Гра № 9. Двадцять запитань. Ця гра вчить дитину ставити прямі запитання. Гравці сідають у коло, один сідає в центрі кола. Хто сидить у центрі, повинен загадати людину, місце або предмет, а решта гравців – вгадати його. Гравці можуть поставити дитині, що в центрі кола, 20 запитань, на які можна відповісти «так» або «ні». Якщо після 20 запитань ніхто не зможе вгадати задуманий предмет, дитина в центрі кола вважається переможцем.

Гра № 10. Угадай предмет. У цю гру грають від 5 до 7 осіб. Одному гравцеві зав'язують очі, він стає в кутку. Виберіть предмет, який необхідно вгадати. Решта гравців повинні по черзі називати ознаки цього предмета. Гравець із зав'язаними очима при цьому може ставити запитання. Ця гра вчить дитину описувати предмети.

Ігри на комунікацію – ефективний спосіб навчити дитину чітко й лаконічно висловлювати свої думки. Подібні ігри також добре допомагають зміцнити зв'язок з дитиною.

КОЛЬОРОТЕРАПІЯ

 

КОЛІР ЯК ЛІКИ

Заспокоїтися допомагає – зелений

Стабілізує настрій – салатовий.

Збалансує емоції – бірюзовий.

Додасть впевненості і надійності – темно зелений.

Підвищить настрій, зніме апатію, розвеселить – помаранчевий.

Допоможе себе підтримати, вийти з емоційного тупика – жовтий.

Креативність простимулює – лимонний.

Активує бажання рухатися вперед – червоний.

Підвищить працездатність, зміцнить волю – червоно-оранжевий.

Додати відчуття тілесного тепла, комфорту і радості – жовто-оранжевий.

Надихне і активує життєві процеси – малиновий (амарантовий).

Порадує, знизить рівень стресу, відновить після виснаження – червоно-фіолетовий (фуксія).

Додасть упевненості в собі, порушить бажання – фіолетовий.

Дасть можливість зануритися в себе і подумати про сенс життя – ліловий (аметистовий).

Гармонізує, приведе до ладу «Я» – синій.

Пофантазувати і зібрати свої мрії в образ допоможе – темно – синій (індиго) колір сновидінь.

Надихне, дасть можливість поміркувати над ідеями, проектами, завданнями – блакитний.

Полегшує сприйняття реальності, забезпечить легкість буття – рожевий.

Організовує і структурує життєві процеси – чорний.

Позбавить від негативних думок – білий.

Перезавантажити свої статки допоможе – сірий.

Очиститися від образ і розчарувань допоможе – коричневий.

ТУРБОТА ПРО СЕБЕ

 🍀 Зберігаємо емоційне здоров’я: виражаємо почуття

🔶 Щоразу, коли виникає сильна емоція, наприклад страх, то природний спосіб її завершення - здійснити певний спосіб поведінки, наприклад, якісь захисні дії. 

➡️ Але іноді можливості захиститися вичерпані, а енергія страху залишається невідпрацьованою. 
У цьому випадку необхідно в якійсь формі завершити емоцію та звільнитися від вже непотрібної напруги. 

⭕️Невідреаговані, незавершені емоції (страх, гнів, образа тощо) створюють внутрішню напругу, сковують людину.

📣 В США стався випадок, коли в місті виникла сильна пожежа. Наслідками стали численні жертви та багато жителів міста отримали емоційні травми. З ініціативи психологів міська влада запропонувала людям, які втратили близьких, на одній із
стін метро малювати все, що для них було пов'язане з горем та стражданнями, спричиненими пожежею.  Люди малювали - і це допомогло їм виразити і інтегрувати свої почуття.

🟢 Форми для вираження емоцій численні та індивідуальні.

Це може бути👇:

🔘 спілкування з людиною, яка співчуває,
🔘 будь-яка фізична активність (прохлопування тіла, прогулянка пішки, тренування)
🔘 поштовхати стіну,
🔘 побити подушку,
🔘 намалювати свої почуття,
🔘 вести щоденник,
🔘 реагувати через музику - танцювати, співпереживати героям пісень тощо,
🔘 реагувати через літературу - створювати літературні твори, читати інші і проживати подібний чи інший шлях з героями і т.д.

 Почуття важливі❤️

АРТ - ТЕРАПІЯ

АРТ – ТЕРАПЕВТИЧНІ ВПРАВИ В РОБОТІ З НЕГАТИВНИМ ДОСВІДОМ

🗝️1. Вправа «Тайник для емоцій»

Якщо ви охоплені занадто сильними емоціями, знайдіть символічне місце, де їх можна було залишити. Як таке сховище для переживань підійде будь-яка коробка або конверт. 

Виберіть таку ємність, яка може закриватися, щоб не було видно вміст. 

Прикрасьте вашу схованку, як вам захочеться. 

Зобразіть ваші почуття на папері, зберіть фотографії, знайдіть все, що викликає переживання. 

Помістіть це в спеціально створену вами схованку - нехай зберігає ваш біль, жаль, гнів або тривогу.

 Якщо це допомагає вам, тоді зробіть цю практику постійною, поміщаючи у схованку кожну пережиту вами неприємну емоцію. 

Перетворіть свої дії на ритуал: діставайте іноді свої почуття зі сховища та розглядайте їх.

Це посилить роботу уяви та допоможе зрештою впоратися з емоціями та знайти вихід із стресових ситуацій.

🗝️2 . Ведення художнього щоденника почуттів

Заведіть спеціальний щоденник (альбом) для малюнків та колажів. Заповнюйте щоденник щодня або звертайтеся до нього тоді, коли відчуєте необхідність висловити свої почуття та емоції.

🗝️3.Вправа «Приємні спогади»

При роботі з особами, які пережили травму, спогади про щасливі події, можуть служити рефреймінгу та подоланню негативного досвіду, сприяючи усуненню симптомів посттравматичного стресу. І особливо якщо при цьому задіяний сенсорний досвід, пов'язаний зі щасливими подіями.

Можна давати завдання створення візуальних образів (малюнків чи колажів), які пов'язані з приємними подіями минулого та супроводжуються оживленням приємних спогадів і відчуттів.

✔Приклади тем: «Мої щасливі спогади дитинства та юності», «Моя улюблена іграшка», «Моє хобі», «Місце, де я почуваюся щасливим» тощо.

Джерело @детская психология

КОРИСНІ ТЕХНІКИ

КОРИСНА ДИХАЛЬНА ВПРАВА НА ЗНИЖЕННЯ  РІВНЯ  СТРЕСУ 

СТРЕСОСТІЙКІСТЬ

 

ЯК САМОТУЖКИ ВПОРАТИСЯ ІЗ ТРИВОГОЮ 

👥Учені одного з університетів США розробили методику, мета якої — допомогти кожній людині самотужки впоратися із тривогою.

Ця методика включає такі кроки: 

📎1. Визнайте свою тривогу та визначте її причини. Скажіть собі: «Моя нервова система працює на граничній швидкості, тому що я хвилююся про (річ Х або явище Y)».

📎2. Не критикуйте себе за ці почуття, натомість скажіть собі: «Це нормальна, здорова реакція мого організму на нинішні обставини, які є складними, стресовими або важкими. Це нормально почуватися так».

📎3. Пам’ятайте, що ви можете відчувати сильну тривогу і все ще ефективно працювати: людина, яка почала відчувати підвищену тривожність, може ще протягом тривалого часу працювати цілком добре — так само, як вона робила це раніше. 

👉Згадайте попередні моменти в мирний час, коли ви сильно хвилювалися, але все одно успішно робили те, що було потрібно. 

👉Можливо, раніше у вашому житті були моменти, сповнені тривоги перед подією чи зустріччю, проте пізніше хтось (наприклад, ваш керівник на роботі) сказав, що ви чудово впоралися з роботою.

📎4. Правильно осмислюйте те, що відбувається. Напади паніки часто викликають у вас відчуття, ніби ви вмираєте або маєте серцевий напад. 

👉Нагадайте собі: «У мене напад паніки, але він нешкідливий, тимчасовий, і мені нічого не потрібно робити». 

👉Крім того, майте на увазі, що те, що ви відчуваєте під час панічного нападу, насправді є протилежним реальним ознакам неминучої смерті. У даному випадку ваше тіло активує реакцію «борись або тікай», тобто систему, що виникла в людей у процесі еволюції, систему, яка сприяє виживанню.

📎5. Перевіряйте свої думки. Люди із тривожністю часто зосереджуються на найгірших сценаріях. Щоб подолати ці тривоги, подумайте, наскільки вони реальні. 

👉Скажімо, ви нервуєте через складну ситуацію, яка виникла на роботі. Замість того, щоб думати про якісь вчинки, зумовлені відчаєм, скажіть собі: «Я нервую, але я готовий. Деякі речі підуть добре, а деякі — ні». 

👉Переосмислення ваших страхів допомагає навчити ваш мозок знаходити раціональний спосіб справлятися зі своїми тривожними думками.

📎6. Про правильне дихання. Глибоке дихання допомагає заспокоїтися. 

👉Ви, можливо, раніше чули про спеціальні дихальні вправи, проте зараз вам не потрібно турбуватися про підрахунок певної кількості вдихів і видихів. 

👉Замість цього просто зосередьтеся на рівномірному вдиху та видиху. Це допоможе сповільнити та перенаправити ваші думки.

📎7. Просто змініть вид діяльності на якийсь час. Встаньте, прогуляйтеся, приберіть зайві речі зі свого столу або винесіть сміття з кухні — будь-яка дія, яка перериває ваш хід думок, допомагає вам відновити відчуття контролю.

📎8. Станьте прямо. Коли ми хвилюємося, ми сутулимося, тим самим підсвідомо захищаючи верхню частину тіла, де розташовані наше серце та легені. 

👉Для застосування негайної фізичної «протиотрути» від цієї природної реакції відведіть плечі назад, встаньте або сядьте, розставивши ноги, і відкрийте груди. Це допомагає вашому тілу почати відчувати, що воно знову контролює ситуацію.

📎9. Тримайтеся подалі від цукру. Під час стресу може виникнути спокуса з’їсти щось солодке. Але в цьому випадку плитка шоколаду чи пара тістечок можуть принести більше шкоди, ніж користі, оскільки дослідження засвідчують, що споживання занадто великої кількості цукру може погіршити відчуття тривоги. 

👉Замість того, щоб тягнутися до солодкого, випийте склянку води або з’їжте страву, збагачену білком (найпростіший приклад — шматочок вареного пісного м’яса), який забезпечить повільне засвоєння енергії. 

👉Таку енергію ваше тіло зможе використовувати для відновлення нормального психічного стану.

📎10. Подивіться кінокомедію чи гумористичну передачу. Ця тактика може здатися занадто простою, але вона є цілком ефективною. 

👉Учені стверджують, що сміх є хорошими ліками для стривоженої психіки. Дослідження засвідчують, що сміх має багато переваг для нашого психічного здоров’я та добробуту. Деякі автори навіть впевнені в тому, що гумор може допомогти зменшити тривожність так само, як фізичні вправи (або навіть краще).

📎11. Якщо тривога не дає вам спати, не лежіть у ліжку в марному очікуванні сну. Якщо ви прокинулися, лежите в ліжку більше ніж 5 хвилин і відчуваєте «атаку» тривожних думок, негайно встаньте, підіть в іншу кімнату та запишіть свої тривоги. Поверніться до ліжка, коли відчуєте втому, але негайно встаньте знову, якщо почнете відчувати тривогу. 

👉Може знадобитися кілька ночей, сповнених ходіння туди-сюди, але ця вправа здатна привчити ваш мозок до того, що ліжко призначене лише для сну, а не для тривожних думок.

                                     Автор Юлія Ворман 

                                      Джерело: Mozok ua

СТРЕСОСТІЙКІСТЬ

 

Як знизити стрес дорослому і дитині?

1. Стрес вимагає фізичної та емоційної дії

Коли починає емоційно накривати, в першу чергу треба рухатися: фізичні вправи, прогулянки (якщо безпечно) тощо. Варто також облаштувати місце, де можна прокричатися та поплакати — і робити це щоразу, коли є напруження.

2. Стрес та тривогу необхідно відгальмовувати

Стрес схильний до самопідсилення на багатьох рівнях: від позитивного зворотного зв’язку в катехоламінових синапсах і до накручування себе суто на рівні думок.

Тому стрес та тривогу необхідно постійно відгальмовувати. Піймали себе на тривозі — медитуємо. Якщо треба — фізичні вправи, крики — і знову медитуємо. Робимо дихальні практики. І не накручуємо себе. Думати про проблему треба тільки в момент планування дій та під час конкретних дій.

3. Максимально зачепитися за теперішнє

Майже весь наш страх знаходиться в майбутньому. Якщо тільки ви просто зараз не біжите від фізично присутньої загрози, ваш страх — це емоційна реакція на прогноз.

Це дуже цінно, що наш мозок вміє прогнозувати майбутнє і діяти стратегічно. Але у цієї суперсили є побічка: оскільки страх живе в майбутньому, його зазвичай в сотні разів більше, ніж потрібно для адекватних дій.

Страх уже дав вам сигнал. Ви його почули і обрали якусь тактику дій або набір тактик до різних обставин. Далі страх стає ворогом і думки про майбутнє стають ворогом. Тому наша задача — максимально зачепитися за теперішнє. Заземлятися у те, що тут і зараз є у вашому житті та робить його кращим. Стіни є? Супер. Вода є? Чудово. Їжа. Люди. Тварини. Все, що окей тут і зараз, має бути основним фокусом уваги.

4. Варто мати план дій

Слід скласти свій план дій.

5. Не посилювати паніку один одного з тими, хто поруч

Кожен повинен взяти на себе відповідальність за свій стан. Дитина на тому рівні, на якому вона здатна, теж має це зробити.

Найкращий механізм для цього — особисті кордони та самообслуговування. Кожен сам робить для себе все, що здатний зробити. У спільних справах домовляємося про ролі. Якщо потрібна допомога, про неї просять і домовляються. Кожен має особисту схованку, щоб побути в тиші наодинці, а також місце для теплого контакту.

6. Не втручатись у стан іншого, якщо він не сягає гострої ситуації

Якщо хтось панічно починає кудись бігти, не втручаємося у цей стан, а в першу чергу заземлюємо себе. Якщо немає гострої необхідності кудись бігти, не спішіть. Спочатку формуємо свій спокій, потім стає спокійно оточуючим. Або не стає, але їхній стан — їхня відповідальність. Найкраще, що ви можете зробити для них — утримати власну стабільність.

Втручаємося лише у гострій ситуації, коли треба фізично зафіксувати або дати ляпаса. Весь інший час наш сигнал близьким: «Я з тобою, я спокійний, зіприся на мене у моєму спокої».

Ми поруч для того, щоб обіймати, розмовляти, робити щось спільне.

6. Створюйте компенсатори стресу

Шукайте, що тут і зараз дозволить зробити собі та близьким комфортно. Або відволіче від думок.

Але уникайте азартної діяльності: високий рівень збудження в моменті може допомагати, але далі скоріше за все буде підсилювати тривогу.

7. Дотримуватись інформаційної гігієни

Всі знають, не всі роблять. Оберіть кілька джерел інформації, усі інші не дивіться. У більшості частин країни немає необхідності моніторити ситуацію щохвилини, можна читати новини раз на годину або рідше. Те саме стосується обговорень із близькими: тільки якщо є критично важлива інформація. Поза тим говоримо про ситуацію за графіком, наприклад двічі на день. Менше знаєш — міцніше спиш.

Але, звісно, потрібно лишити достатній контакт з реальністю через довірені джерела.

8. Інтелектуальна діяльність може допомогти

Кора великих півкуль гальмує амігдалу, яка робить нам тривожність. Тому інтелектуальна діяльність може допомагати: шахи, головоломки, математичні задачі, кросворди, вивчення іноземної мови тощо.

Автор порад кандидат біологічних наук Петро Чорноморець