ПОРАДИ БАТЬКАМ

 

ДИТИНА МАЛЮЄ СІМ'Ю (тест)

 як аналізувати малюнок

 Поки вона малюватиме, не втручайся в сам процес, але стеж за черговістю появи домочадців на папері. Коли малюнок буде готовий, поцікався у малюка, як звати всіх персонажів його картини та приступай до аналізу.

 -💕 За черговістю:

 Послідовність появи членів сім'ї свідчить про ставлення до них молодого художника. Зазвичай першим діти малюють найулюбленішого чи найзначнішого члена сім'ї. Якщо він забув намалювати когось – це означає, що з цією людиною у дитини натягнуті стосунки. Себе дитина часто зображує в самому центрі - значить вона впевнена в тому, що батьки люблять її. І навпаки, вона почувається покинутою і самотньою, якщо не намалювала себе зовсім.

 - 💕За складом: Якщо на малюнку у вигляді групи фотографії відсутній один із членів сім'ї, запитай у дитини, чому вона його забула. Такий неповний портрет – серйозна нагода замислитися.

 -💕 За розміром: чим більшим авторитетом у дитини

 користується зображувана людина, то вище і більше її фігура. Знехтувані діти малюють себе маленькими, а розпещені можуть не вмістити своє гігантське зображення.

💕 - На відстані: Коли в будинку мир і спокій, всі персонажі зображені майже впритул один до одного.

 Чим ближче малюк малює себе до когось із батьків, тим сильніше його

 прихильність до цієї людини. Будь-який предмет, намальований між

 людьми символізує бар'єр у відносинах між цими членами сім'ї.

 - 💕За кольором: Все, що любиме твоїм чадом, розфарбує теплими тонами.

 Особливу прихильність виразить соковитим, яскравим кольором. Якщо чийсь одяг малюк розфарбував синьою фарбою, значить, поряд із цією людиною йому комфортно. Якщо зеленою – значить ця людина поважна і значуща для дитини. Жовтий означатиме імпульсивність і посібник до дії, червоний – агресію, чорний колір сигналізує про емоційне неприйняття

 когось із родичів.

 -💕По частинах тіла: Ретельно

 промальовані риси особи означають любов та значущість батька для дитини. Якщо автор малюнка виділив своє обличчя – це ознака самолюбування чи підвищеної уваги до своєї зовнішності, але до 4 років такий малюнок вважатиметься нормою. Якщо маленький художник зобразив рота когось із батьків занадто великим, то, можливо, ця людина робить дитині багато зауважень.

  Якщо рота немає або він дуже малий – персонаж у житті приховує свої почуття. Намальовані зуби говорять про агресію. Персонажі з великими очима відчувають страх, а з маленькими – щось приховують. Довгі руки, як і повна їхня відсутність, означають,

 що ця людина дуже владна і психологічно тисне на дитину.

 Короткі руки видають внутрішню слабість. А якщо дитина намалювала себе з піднятими вгору руками, вона бажає самоствердитися в сім'ї, їй не вистачає уваги.

 Якщо ти заплуталася в тлумаченні шедевра своєї дитини, то просто переверни аркуш паперу і пройди з нею тест на тему «Сім'я, яку я хочу». Попроси малюка намалювати сім'ю його мрії, і ти побачиш, чого не вистачає кожному з вас, щоб бути щасливим та дарувати кохання близьким.

ПСИХОЕДУКАЦІЯ

 Що необхідно дитині для благополуччя?

Діти потребують від своїх батьків найелементарнішого – часу і турботи. Це основа їх розвитку. Ваша дитина виростає такою, якою ви її виховуєте. Розгляньмо, що саме дитина повинна отримати від батьків сповна.

На всіх дітей впливає навколишнє середовище, у якому вони зростають. Розвиток дитини залежить від того, як організоване її життя і хто навколо неї. Саме це робить її людиною. Якщо батьки заохочують дитину, вона вчиться впевненості. Якщо батьки вчать дитину чесності, вона стає справедливою. Якщо дитина росте в атмосфері схвалення, вона вчиться любити себе. Якщо дитина зростає в безпеці, вона вчиться довіряти. Якщо батьки вчать дитину ділитися, вона виростає щедрою. Якщо дитина росте в атмосфері прийняття та дружелюбності, вона вчиться любити й робити навколишній світ кращим.

Коли у вас вперше з'являється дитина, ви хочете дати їй усе найкраще: купуєте найдорожчі іграшки, одяг та інші речі. Але чи так усе це потрібне вашій дитині? Зрозуміло, їй необхідні певні речі, але не вони головне. Натомість любов, прихильність і увага мають головну роль у зростанні й розвитку дитини. Ваші турбота та прихильність створюють для дитини відчуття безпеки, яка дасть їй змогу на повну силу розкрити свій потенціал, досліджуючи навколишній світ. Розгляньмо кілька чинників, що мають важливе значення в розвитку дитини.

Безумовна любов

Хоч це й очевидно, однак безумовна любов необхідна кожній дитині. Безумовна любов – то не тільки прояви любові, це щось більше. Така любов повинна пронизувати кожні ваші дію, дотик та слово. Любов – це суть усіх взаємин, і саме вона допомагає вашій дитині довіряти вам і почуватися в безпеці. Тому важливо, щоб ви дали зрозуміти дитині, що ви її любите незалежно від її поведінки. Це допоможе вам створити сильний емоційний зв'язок із дитиною. Вона не має думати, що ваша любов залежить від її поведінки.

Турбота й задоволення потреб

Крім емоційної підтримки, яку ви даруєте своїй дитині, ви повинні задовольнити її базові потреби. Спробуйте зрозуміти їх на основі дій і голосу дитини. Так ви зможете визначити, наприклад, коли вона голодна.

Ще одна важлива потреба дитини – сон. Поки дитина спить, клітини її мозку оптимально працюють, створюючи нейронні зв'язки, необхідні для навчання й розвитку мислення. Тому переконайтеся, що дитина достатньо спить.

Також слід приділяти увагу харчуванню дитини, оскільки воно забезпечує дитячий організм поживними речовинами, необхідними для її здорового розвитку. У перший рік життя дитини головним інгредієнтом її харчування повинно бути грудне молоко.

Захист і безпека

Діти не почуваються в безпеці, коли батьки про них не піклуються, не задовольняють їх потреби, не виявляють достатньо любові. Почуття безпеки дає дитині змогу довіряти вам. Коли дитина почувається захищеною, вона знає, кому може довіряти в тих чи інших ситуаціях. Це створює сильну прихильність між вами й дитиною, що сприяє її благополуччю в майбутньому.

Крім емоційної безпеки, дитині також необхідна фізична безпека. Ви повинні подбати про те, щоб квартира, у якій ви живете, була безпечною для дитини. Але цього недостатньо: дитина завжди має перебувати під вашим наглядом, щоб мати можливість досліджувати навколишній світ, не ризикуючи завдати собі шкоди. Якщо ви працюєте, вам необхідно скористатися послугами досвідченої й турботливої няні. Головне, щоб вона щиро любила дітей. Із такою нянею дитина буде рости щасливою.

Взаємодія

Взаємодія з тими, хто навколо, – це те, до чого дитина прагне в ранньому віці. Розмовляйте з дитиною змалечку, навіть якщо ви вважаєте таке заняття безглуздим. Воно допоможе їй розвинути мовленнєві навички.

Кожна нова взаємодія з дитиною знайомить її з новою, раніше невідомою інформацією й забезпечує сенсорну стимуляцію, необхідну для розвитку її мозку. Щоденні ігри з дитиною, які вважаються найпопулярнішою формою взаємодії, допоможуть їй почуватися в безпеці. Також це найкращий спосіб показати дитині свою любов.

Ще один спосіб взаємодії з дитиною – це читання вголос. Це заняття стимулює уяву дитини, розвиває її мовні навички. Дитина проживає у своїй уяві сюжети книг, які їй читають.

Наснага

Дитина може почати хвилюватися у випадках, коли в неї недостатньо навичок для тих чи інших ігор або занять. Однак вона в змозі розвинути необхідні навички, а це сприятиме її загальному розвитку. Заохочуйте її розв’язувати нові завдання, не забувайте хвалити за успішне виконання попередніх завдань. Хваліть її або обіймайте. Це не тільки надихне дитину засвоювати нові навички, а й навчить оцінювати свої сили.

Дисципліна

Важливо дати дитині стільки свободи, скільки їй необхідно. Але водночас ви маєте навчити її розуміти межі дозволеного. Привчити дитину до дисципліни – не означає сварити її або карати за необдумані вчинки. Це означає ознайомити її зі встановленими правилами, виявляючи при цьому до неї свою любов. Навчаючи дитину дисципліни, ви дасте їй один з основних інструментів, необхідних для життєвого успіху. Переконайтеся, що ви теж дотримуєтеся всіх правил, яких вчите своїх дітей. Завдяки цьому дитина буде дотримуватися їх, не відчуваючи дискомфорту.

Отже, якщо ви вважаєте, що для щастя дитині необхідні дорогі іграшки й екзотичне оформлення дитячої кімнати, то помиляєтеся. Дитина потребує чогось більшого, ніж дорогі речі. Запорука щастя дитини – це любов батьків. Обійми, дотики, посмішка, заохочення й ігри з дитиною – то прояви любові до дитини. І цього вона потребує значно більше, ніж матеріальних речей.

                                             Розвиток дитини

АРТ- ТЕРАПІЯ

​​Спосіб підвищення сил, арт-терапевтична техніка

 «Наснага у долоні» 

від Тетяни Забзалюк—Брус психолог, гіпнотерапевт, Президент Міжнародної Асоціації «Гільдія Інтегративноі Психології»

✋🤚Наші долоні допомагають нам:
✅ відчувати світ (дотики та рухи дарують неймовірний спектр пізнання)
✅ будувати життя (будь що від посадженої рослини до хати, від догляду за собою до надання допомоги іншим)
✅ демонструвати свій стан (з агресією зтискати кулаки, на радощах махати привіт друзям, з теплом стикати руки рідних).

Долоні з психологічного погляду - це міст для з‘єднання зі світом, це портал для самовираження, це інструмент для досягнень.

І сьогодні ми приділимо увагу саме їм для отримання додаткових сил, ресурсів.

♦️Алгоритм виконання:

1️⃣ Потріть долоні одна об одну до появи тепла.

2️⃣ Покладіть одну долонь з розставленими пальцями на аркуш паперу (А3 або А4, або навіть на відрізок обоїв, дошку для малювання).

3️⃣ Обведіть долонь по усьому периметру. Вийде «напівсонце», «сонце на світанку», де пальці - це промені.

4️⃣ Розфарбуйте пальці-промені у такі кольори, щоб з‘явилось відчуття емоційної легкості, полегшення.

5️⃣ Уявіть, що ця легкість допомагає сонечку піднятись вище у небо та почати сяяти яскравіше. Домалюйте другу половину сонечка за допомогою обведення другої долоні. Також розфарбуйте.

6️⃣ Тепер, коли сонечко сяє теплом, зігріває, що воно могло б побажати вам? Які корисні поради дало б?

7️⃣ Під сонечком намалюйте дорогу, яка веде вперед. Що окрім сонця зможе радувати мандрівника на цьому шляху? Домалюйте це (н.: квіти, струмок, дерева, птахи).

8️⃣ Якими словами та діями ви б подякували сонечку за тепло, світло, підтримку у житті? Що відчуваєте тілом при цьому? Яка фраза стала б девізом на шляху під сонцем? Де у житті вам можуть допомагати ці відчуття та дари сонця?

ПСИХОПРОФІЛАКТИКА

 

Прості практики, які допоможуть знизити тривожність

Якщо ми говоримо не про клінічні випадки, а про побутові ситуації тривожності – то, аби зняти напруження, потрібно повернути себе в момент “тут і зараз”.

Тривога – це проживання минулого чи майбутнього, тож варто зробити кілька вправ, і рівень тривоги знизиться.

1️⃣Сканування тіла

Можна встати або присісти. Розкрити долоні й покласти їх на коліна (якщо ми сидимо) або просто опустити (якщо стоїмо). Поставити ноги треба так, щоби ступні повністю стояли на підлозі, не схрещувалися.

У цьому положенні потрібно зануритися у свої тактильні відчуття, “пройтися” внутрішнім поглядом по всьому тілу – від маківки до п’яток. Що я відчуваю прямо зараз? Протяг куйовдить волосся на маківці, очі трішки втомлені (чи, може, очі заплющені, і ви відчуваєте лоскіт вій на щоках), зуби зціплені, шия напружена, серце б’ється пришвидшено. Можна відчути дотик до повітря або ноги, відчути, як біжить кров пальцями, холодні вони чи теплі тощо.

2️⃣Фокус на предметах в кімнаті

Щоби повернутися в теперішній момент, можна сфокусувати увагу на предметах, які вас оточують, й описати їх. Ось це – ноутбук, він чорний, має гладку поверхню. Можна описувати текстури, запахи, смаки – будь-що.

3️⃣Кокон безпеки

Можна обійняти себе руками або загорнутися в плед, визначивши так межі свого тіла та вповні відчуваючи їх. У такий спосіб ми наче створюємо для себе кокон безпеки: я тут і зараз, тут немає загрози.

4️⃣Продуктивне дихання

Виконуючи ці вправи, важливо пильнувати за диханням. Коли людина перебуває в стані тривожності, її дихання може бути як поверхневим (наче затримую повітря й не дихаю в повному обсязі), так і прискореним. Тому можна зробити ще кілька вправ на відновлення продуктивного дихання – глибоко вдихнути, затримати дихання на кілька секунд, а потім повільно видихнути так, щоби видих тривав приблизно вдвічі довше за вдих.

5️⃣Позитивні твердження

Є й різноманітні психологічні вправи. Наприклад, подивитися на двері приміщення, у якому ви перебуваєте, і сказати: “Дивись, вихід є!”. Або використати будь-яку фразу, яка допомагає вам підтримати стан позитиву.

6️⃣Виговоріться

І ще важливо не соромитися просити про допомогу. Не тоді, коли стан тривожності визначає все ваше життя, а тоді, коли вам некомфортно лишатися наодинці зі своїми думками. Говоріть, якщо відчуваєте в цьому потребу, іноді – аби впоратися з тривожністю, достатньо того, щоби вас хтось просто вислухав.

                                                 Олена Здрілько

КОРИСНІ ПОРАДИ

 

​​ЯК МОТИВУВАТИ СЕБЕ

Людина так влаштована, що не може працювати постійно в одному режимі. 

Періодично відбувається занепад сил, опускаються руки і зовсім не хочеться нічого робити. 

У цей момент важливо себе підбадьорити і мотивувати, щоб повернутися у стрій. 

Як це зробити правильно та ефективно?

1️⃣ Згадайте про свої сильні якості та сторони. 

📌Сумнів у собі та своїх можливостях — часта причина втрати сил і небажання щось робити. 

✅ Нагадуйте собі про свої досягнення та переваги. Похваліть себе за навички, які у вас добре розвинені, та почніть діяти.

2️⃣ Займіться тим, що вам подобається. 

✅ Коли мотивація на нулі — складно просто встати і приступити до виконання трудомісткої роботи, тому, щоб запустити когнітивні процеси, почніть з розминання. Саме таким  розминанням може стати виконання справ, які приносять вам задоволення. 

📌Ці дії покращать настрій і допоможуть повернути натхнення, в результаті у вас з'явиться більше сил на виконання робочих завдань.

3️⃣ Святкуйте дуже маленькі перемоги. 

✅ Це допоможе створити позитивні навички. Не обов'язково щоразу купувати торт. Достатньо просто відзначити, що трапилося щось хороше.

4️⃣ Зосередьтеся на вирішенні проблеми. 

✅ Тут важлива концентрація не на самій проблемі, а саме на її вирішенні. Продумайте усі можливі варіанти.

5️⃣ Слідкуйте за своїм здоров'ям. 

📌 Погане самопочуття сильно відволікає від роботи та знижує рівень продуктивності. 

✅ Займайтеся танцями, спортом, бувайте на свіжому повітрі.

6️⃣ Робіть те, що любите та чим можна заробляти. 

Успіх у будь-якій справі ґрунтується на поєднанні пристрасті та досвіду. Але будьте обережні. Переконайтеся, що зможете заробляти на результатах цієї діяльності. 

Далеко не все, що нам подобається, може приносити реальний дохід, що рано чи пізно призведе до вигоряння.

                                     @Psiholog_Olga_Kalashnik

ПСИХОЕДУКАЦІЯ

 💭 «Гумор – це категорія універсальна, він існує поза простором і часом. Жарти кожного народу відображають його спосіб мислення і в цьому сенсі українці – одна з найдотепніших націй. Українці сміються часто-густо із самих себе… І це є ознакою їхньої сили й душевного здоров’я. Адже кожен психіатр знає, що людина, схильна до самоіронії, – здорова людина».

                              Лесь Подерев’янський

 Поговоримо про почуття ГУМОРУ

 та практичні поради, які допоможуть нам застосовувати наше вміння з усмішкою та гумором реагувати на певні події, наближаючись до справжнього щастя

😁 Почуття гумору – це потужна зброя українців, що допомагає навіть у найважчі моменти усміхатися та відчувати в собі стійкість.

📕 Наука підтверджує, що щиросердний сміх дуже корисний для фізичного та ментального здоров’я людини. Такі люди менше схильні до серцевих нападів на відміну від серйозних людей, які перебувають у зоні ризику. Гумор послаблює тривогу та стрес перед чимось новим, невідомим.

🧠 Коли людина посміхається, наш мозок сприймає це як сигнал, що навкруги все добре, програмуючи на позитив. Існує навіть така наука, як гелотологія, яка досліджує вплив сміху на людський організм. Відповідно до останніх досліджень, під час сміху покращується діяльність легень, що збільшує постачання кисню в кров. Крім цього, в організмі людини виробляється гормон радості й задоволення – ендорфін. Це і наближає усіх нас до радості та щастя.

😉 Сміх є найкоротшим шляхом до серця людини, зменшує кордони спілкування. Згадайте людей, з якими вам приємно комунікувати. Відтворіть у своїй пам’яті їхній вираз обличчя. Дуже часто усміхнена людина краще долає соціальні бар’єри, вона поводиться невимушено й легко. Багато людей вважають, що похмурий та серйозний вигляд додає їм авторитету та солідності. Але повага виникає в іншій площині, коли людина щира та відкрита перед іншою. І саме почуття гумору, здатність розсмішити когось чи подарувати іншим посмішку додає людині авторитету.

Почуття гумору є навичкою, яку можна розвивати. А розпочати потрібно із себе. Навчіться сміятися із себе, адже самокритичний гумор дає вам змогу подивитися на події під іншим кутом зору.
У житті трапляються події, коли зовсім не до сміху. Але позитивне налаштування та погляд на події під кутом «широкої перспективи» допомагає сміятися із наших спільних вразливих місць і спільних вад.

❗️Пам’ятайте, любителі посміятися видаються молодшими, оскільки для усмішки задіюється близько 15 лицьових м’язів, відбувається приплив крові та зміцнюється імунітет. Рекомендуємо вам кожного ранку протягом кількох секунд усміхатися собі в дзеркало. Навіть вдавана усмішка сприймається організмом за справжню.

💭 Якщо сміх несе в собі потужний позитивний психотерапевтичний заряд, то людей, які дарують цей сміх, можна вважати лікарями людських душевних недугів, – вважає комедійний актор Богдан Бенюк. Як вам такий статус?

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

 ЯК МОЖУТЬ ЗМІНЮВАТИСЯ НАВЧАЛЬНІ НАВИЧКИ ДІТЕЙ

1. Літній відкат у знаннях. Цього року ми не можемо спрогнозувати, скільки часу потрібно відвести на повторення матеріалу. До звичного “літнього відкату” доєднався стрес, що впливає на роботу довгострокової пам’яті. Щоби зняти тривогу, важливо пояснити дітям, що все поступово пригадається.
2. Багато дітей забули, як писати ручкою на папері. У багатьох точно зміниться почерк, також ми можемо спостерігати деякий регрес у письмових навичках. Усе згодом повернеться! Важливо давати дітям вправи на розслаблення м’язів, пам’ятати, що нині темп навчання й темп письма уповільнюється.
3. Діти та дорослі, що пережили досвід травматизації, на деякий час, поки не стабілізуються, можуть “забути” правила орфографії. На наслідки ковіду в багатьох наклався стрес. Можливо, ігри зі словами, кросворди та картки допоможуть.
4. Можуть бути складнощі із предметами та знаннями, що пов’язані з просторовою орієнтацією. Ідеться, наприклад, про геометрію, тригонометрію й те, що пов’язано з прийменниками “над”, “за”, “під”, “через”. Потрібні будь-які активності, під час яких дитина могла б створювати 3D-моделі, лего, пластилін, оригамі, ліпка, спорт, гра на музичних інструментах.
5. Травматичний досвід ускладнює сприйняття абстрактних понять. Тому саме зараз потрібна наочність, прикладні, практичні, конкретні, зрозумілі знання та дії.
6. Навички читання. У кожного з нас (дорослих та дітей) була своя адаптація до стресу – хтось почав вчитися й більше читати, а хтось досі не може сконцентруватися. Навички читання в дітей можуть погіршитися – нам важливо пам’ятати, що це тимчасово. Усе відновиться.
7. Довгострокова пам’ять – процеси запам’ятовування інформації можуть бути ускладнені. Коли ми переживаємо стрес, робота гіпокампа, що відповідає, зокрема, за довгострокову пам’ять, пригнічується. Тож починаємо з маленьких обсягів інформації, закріплюємо все діями та рухами, а на перервах обов’язково рухаємося!!!
8. Під час навчання діти можуть крутити щось у руках, гойдатися на стільці – це не відволікання, а їхній спосіб “відгальмовувати” зайві сигнали. Багато дітей так концентруються. Можна включити такі рухи чи руханки в навчальний процес.
9. Багато дітей звикли тримати телефон у руках – це для них символ керованості, контрольованості. Потрібно подумати, що з цим робити, – може, включати додатки на телефонах у процес навчання.
10. Дітей може більше, ніж в інші роки, дратувати те, що не відчувається практичним. Важливо готуватися до запитання: “Як це використовувати?”. Так, можна давати більше проєктної роботи.

ЩО ПОТРІБНО ПАМ’ЯТАТИ ПРО ЕМОЦІЇ ТА ВЗАЄМИНИ

Ми не знаємо, що може стати тригером для емоційних реакцій, тому готуючись уроків, маємо бути дуже обережні із підбором відео, фото та музики, уникати несподіваних звуків тощо. Бажано знати, через який досвід пройшли сім’ї, щоби надати підтримку, якщо вона потрібна.

• БЕЗПЕКА. Будь-який процес навчання починається з відчуття безпеки, наскільки це зараз можливо. Безпека – це наша передбачуваність, знання правил, знання території, тілесна недоторканість, повага до кордонів, зрозумілі правила, “безпечний простір” (коли дитина навіть на своєму місці може “усамітнитися”).

Можна починати урок із того, що всі стукають долонями по столах, створюють з олівців або малюють коло – свій захищений простір.

• БЛИЗЬКІСТЬ. Можна починати урок із пісні, співати разом, можливо, створити свій девіз, ритуали привітання, як-от прощання, робити загальні проєкти, разом допомагати ЗСУ, висаджувати рослини тощо.
• СТРУКТУРА. Йдеться про правила та розклад.
• ПІДТРИМКА. Важливі заохочення та фіксація результату.

Що варто робити:

1. Зараз легалізована ненормативна лексика – потрібно одразу вводити правила й домовлятися, що прийнятно у вашій спільноті.
2. Коли ми проживаємо стрес чи травматичний досвід, то перестаємо відчувати свої потреби. Варто нагадувати дітям нагадувати пити, їсти, йти до туалету, рухатися.
3. Лімбічна система не може витримати напругу. Не варто використовувати червоні рамки в презентаціях, гострі кути в рамках, які накладаються на слайди, емоційні картинки, багато інформації в слайдах. Усе це може викликати перевантаження, неочікувані та неусвідомлені реакції.
4. Стрес та травматизація змінює та фрагментує наше сприйняття часу й реальності. Тож обов’язково потрібно наголошувати на поточній даті.
5. Чим більше тривоги, тим більше інформації – пояснень, структури. Потрібно розповідати, що за чим відбуватиметься та як. Правила, рутини, обов’язки – це зараз терапія.
6. Варто часто повторювати своє ім’я. Помітила, що діти часто забувають нові імена (та і старі). Одна зі знайомих дівчат сказала: “Пам’ятаю, що ви Світлана Ройз, а як просто вас звуть, не пам’ятаю”.
7. Під час стресу ми більш “правопівкульні”. Діти уважніші до сенсорних, невербальних сигналів, ніж до наших слів. Можуть перевтомлюватися від навантаження контактами, бо під час онлайн-навчання відвикли від них. Потрібно робити паузи, пити воду, коли відчуваємо напругу, робити руханки.
8. Досвід дитини, що зазнала травматизації, – фрагментований. Вона може не пам’ятати того, що ми точно впевнені, що має пам’ятати. Нам потрібен зв’язок: минуле – теперішнє – майбутнє. Якщо дитина повернулася до своєї школи, до місця, де була, потрібно разом ходити школою, пригадувати, торкатися речей, що залишилися.
9. Коли ми проживаємо складний досвід, стрес, травматизацію, змінюється самооцінка. Нині діти можуть жити в режимі “очікування невдачі”. Їм потрібен досвід перемог і підтримка. Давайте маленькі знайомі завдання, завдання, у яких був би швидкий результат, святкування перемог дня.
10. Не варто давати практики, під час яких потрібно заплющувати очі. Нині діти та дорослі не заплющують очі, бо так вони втрачають контроль. Якщо діти заплющать очі, а ти часом пролунає сигнал повітряної тривоги, – це може стати ретравматизацією.
11. Варто не просити дихати глибоко – глибоке дихання може провокувати сильніші емоційні прояви – дихаємо так, як дихається. Треба робити акцент на видиху.
12. Обов’язково обговоріть усе, що пов’язано зі сиренами й укриттями.

Важливе правило: ми співчуваємо, а не жаліємо. Діти переживають складний досвід, але точно впораються. Усі ці пункти не для того, щоби бачити в дітях “бідось” і робити роботу замість них. Ми наголошуємо на їхній силі та підтримуємо в тому, у чому можемо.

Дітей і дорослих, з якими я зустрічаюся зараз, я запитую: “Яка ваша сила весь цей час вам допомагала, на яку нову навичку ви можете спиратися й перенесете її в мирний час?”.

Скоро до школи. Допомога в адаптації. Для різних форм навчання. Зовсім практичне. 2 частина - структурована із розмов цього тижня із сім'ями та вчителями. Школа зараз - це одна із часток нашого відчуття стабільності. Діти в вересні кожного року йдуть до школи. Так було, так є, так, напевно, буде. Саме відчуття - повернення до школи, нагадує "повернення" до стану "нормальності", звичності. 

Я зібрала теми, які зараз частіше звучать:

☀️ Режим. Вже важливо починати прокидатись раніше. Зараз сил на адаптацію до новому режиму теж замало. Але режим - дотримання рутин - додають стабільності 

☀️ При будь-якій формі навчання - важливо, при можливості, в квартирі означити місце, яке було б "шкільним", робочим. Хоч маленька поличка, стіл, де буде позначка - прапорець чи наклейка. Нам потрібні "переходи" із простора в простір. Це буде прискорювати процес налаштування на роботу. 

При онлайн навчанні - важливо все ж таки намагатись виходити в ефір не з ліжка. 

Я дітей так і питаю - як буде позначене твоє "робоче місце"

☀️ Домовитись про сніданки, щоб не витрачати час та сили на вибір та супротив (мюслі, каші?)

☀️ Підготувати можливий одяг, щоб дитина сама торкнулась того, що буде одягати. 

Якщо в молодшій школі система навчання не схожа на ту, що була раніше, наприклад, різні предмети ведуть різні вчителі - важливо дитину попередити про це. Прекрасно, якщо є можливість побачити фото вчителів, чи ще встигнути зробити збори, щоб діти могли познайомитись. 

☀️ Якщо дитина навчатиметься онлайн - домовитися, що робити вдома під час сирени.

Нагадати, як вмикаються додатки - які використовують в навчанні.

По можливості, зустрітись із класом чи однокласниками в зумі

☀️ Якщо дитина навчається офлайн і буде ходити до школи сама - пройти кілька разів дорогою до школи.

Обов'язково продивитись, де по дорозі є укриття, домовитись про те, що дитина має робити під час сирени, якщо йде, якщо їде в транспорті, як обов'язково дитина виходить на зв'язок.

Підготувати рюкзачок: Що із собою потрібно мати (зарядка для телефону, печиво, вода, ліхтарик, список телефонів близьких, бейджик із ім'ям та прізвищем та телефоном рідних, необхідні ліки, вологі та сухі серветки, можливо, свисток) 

(Як мені тривожно про все це писати!)

☀️ Якщо є така можливість, пройтися по школі. Дітям важливо "тілом відчути" місце, де вони будуть знаходитись. Торкнутись парти, піти до туалету, побачити їдальню. 

☀️ Питання від дітей (звичайно, не про навчання).

Перший етап в шкільному житті - відновлення стосунків, можливість відчути та зайняти своє місце. Близькість - зцілює, створює простір безпеки. 

Багато дітей йдуть в нові школи, в Україні та за кордоном: 

- А я знайду друзів? (Звичайно!!)

- А це не буде зрадою моїх друзів і моєї школи (точно ні, ти можеш продовжувати дружити із дітьми з твоєї старої школи, зможеш познайомитися з новими, а згодом, всі зустрінетеся)

- А я точно там буду потрібен, всі місця в класі зайняті (нам точно є завжди місце, ти займеш своє)

- А я зможу звикнути? (Ти точно з часом звикнеш)

- а мені сподобається вчителька? (в молодшій школі) - сподіваюсь, так, ви сподобаєтесь один одному)

Для дітей, які будуть навчатись в школі одразу незнайомою мовою - можливо, підготувати картки, де б було написано - туалет, вода, допоможіть, будь ласка - найголовніше

☀️ Що ми нагадуємо:

- Перепитувати, коли не зрозуміло.

- Обов'язково знати, де туалет, де вода. 

- Вітатись, просити про допомогу, просити вибачення, дякувати - пережитий стрес, зміни в житті та оточенні у багатьох дітей ці навички приглушили.

- Узнавати правила нового середовища - вони можуть відрізнятися. 

- Обов'язково пам'ятати: не виходити із школи, не попередивши вчителя та батьків. 

- Нічого на вулиці не чіпати!!! Не підіймати з землі предмети, не залазити на дерева. 

Знаєте, з кількома із вчительок ми домовились, що вони напишуть листи дітям, яких навчали в минулому році, дітям, що зараз навчатимуться в інших країнах і інших школах. Цей лист про те, що ми не втрачаємо зв'язок, про те, що ми пам'ятаємо один про одного і зустрінемося. І ще - він має стати дозволом на те, щоб дитина заводила нових друзів, це підтвердження того, що адаптація до нового - не зрада того, що нам важливо. Це розширення. І ще в листі прохання - занотовувати все, що подобається в новому середовищі. 

І з однією вчителькою ми створювали листа для нових учнів. Привітання, розповідь про правила, фото класа, побажання від себе та фото вчителів . 

Це ще той виклик. Але ми впораємося!!!! 

Перша частина тут: https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=5839727506060806&id=100000708430176

Світлана Ройз, сімейна й дитяча психологиня

ПОРАДИ ПЕДАГОГАМ

   Педагог та війна: як бути? 

Бути дитиною педагога складно у будь-який час. Адже твоя найрідніша людина належить не тільки тобі, а і сотням (іноді тисячам) інших. Та в часи, коли на долю цілої країни випадають дуже важкі випробування, потреба у підтримці близьких зростає і має дуже велике значення.

Вчителі завжди несуть відповідальність за своїх учнів. Проте у надзвичайних ситуаціях виникає гостре (і логічне) бажання кинути все та бігти до рідних. Але якщо ви вчитель, що працює офлайн, то такі дії можуть бути вкрай небезпечними як для вас, так і для ваших учнів. На жаль, наразі одним із найголовніших завдань, мабуть, є чітке виконання інструкцій та виважена послідовність дій.

У нинішній ситуації відповідальність за власних дітей та учнів в рази збільшує навантаження, яке і без того було на педагогах.

Ми зібрали деякі рекомендації, що можуть вам допомогти залишатись при здоровому глузді і мати змогу підтримувати як себе, так і близьких.

1️⃣  Складіть розклад на тиждень/ місяць, де будуть вказані наступні речі: місце, де ви перебуваєте (бажано погодинно) з адресою та контакти декількох людей, що працюють разом з вами.

2️⃣  Складіть список контактів (адрес) «для зв’язку». Якщо так станеться, що зникне зв’язок, будуть обстріли і ви не зможете самотужки зв’язатись з рідними та близькими, мають бути люди, з якими ви та ваші рідні вийдуть на зв’язок і повідомлять про свій стан та місце перебування. Таких контактів має бути декілька (і бажано з різних міст) і кожен має мати власний екземпляр цього списку.

3️⃣  Складіть порядок (алгоритм) дій для вас та ваших близьких на випадок «Що робити, якщо…?» У шоковому стані людині складно логічно мислити, тож чітке слідування вже наявній інструкції допоможе зберегти час та життя.

4️⃣  Чітко дотримуйтесь інструкцій та рекомендацій від влади, адже вони спрямовані на збереження життя населення.

5️⃣  Пам’ятайте, що людське життя цінніше за будь-які речі. У разі загострення ситуації, знайдіть можливість евакуюватися.

6️⃣  Донесіть інформацію про необхідні та важливі речі до своїх учнів та колег аби вони також мали власні списки та чітко слідували алгоритму дій своєї родини.

7️⃣  Актуалізуйте власні знання з надання першої домедичної допомоги (або відвідайте подібні курси) та дізнайтеся як діяти, якщо людина перебуває в неадекватному, шоковому стані (перша психологічна допомога або її елементи).

8️⃣  Діліться з близькими своїм емоційним станом, підтримуйте один одного. Просіть допомоги, якщо ви цього потребуєте. Не соромтеся звертатися до фахівця.

9️⃣  Складіть перелік тем «табу» у спілкуванні з вами. Якщо вам важко чути і обговорювати якісь певні події та новини – попередьте оточуючих, щоб вони не піднімали ці теми у вашій присутності.

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

 

1. Піддаватися відчаю! Бо все мине, мине і цей стан.

2. Критикувати себе! В ситуаціях стресу ми включаємо механізми захисту і це цілком нормально для виживання.

3. Намагатися не помічати змін! Така позиція ігнорування може призвести до фатальних стратегічних помилок, краще різнопланово аналізувати реальність.

4. Займатися марнотратством! Вам можуть бути потрібні ресурси на нові потреби. Витрачати до 10 % від постійного доходу на речі, які не впливають на виживання – це буде більш-менш безпечно.

5. Руйнувати відносини! Контакти та соціальна взаємодія – це важлива умова виживання та успіху, тому руйнувати контакти – це вкрай небезпечно, особливо з рідними людьми. Варто навпаки шукати нові контакти!

6. Панікувати від фантазій! О Боже, як буде? Дійсно, знає лише Бог! А ось наші внутрішні фільми жахів – це цілком реальний стрес для психіки, тому є сенс пригальмувати гойдалку фантазій, так стане легше сприймати реальність.

7. Бути збирачем лиха! Приймати, вишукувати та колекціонувати у власній свідомості негатив і катастрофи, горе і болі – це форма деструктивного наповнення себе емоціями, але наш мозок дуже розумний, він це все сприймає і мусить перероблювати. Пошкодуйте себе, оскільки й так не легко!

8. Розраховувати лише на інших! «Запитаю, попрошу і хтось зробить» – це тимчасова тактика, бо кожний у війні на межі норми і стресу, стресу і травми. Тож якщо можна зробити самому і зберегти ресурс іншого, можливо, так і варто зробити.

9. Спиратися тільки на старий досвід! Нові умови вимагають від нас нових знань, умінь, тому розраховувати лише на те, що ми вміли, вже не працює. Тож вкладайте час у нові вміння.

10. Жити одним днем і жити невідомим майбутнім. Тут треба зберігати баланс і розуміти, що має бути чітке уявлення про те, що я маю для майбутнього вже і що мені треба; спрямовувати сили, щоб організувати безпечний простір хоча б на 6 місяців.

Ось такі прості психологічні поради варто собі нагадувати в ситуаціях нестабільності, змін та випробовувань. Усім нам витримки і віри!

                                  ©️Вікторія Назаревич

КОРИСНІ ПОРАДИ

 

​​КУДИ ЗВЕРТАТИСЯ ПО ДОПОМОГУ В РАЗІ ПРОЯВІВ НАСИЛЬСТВА

     Якщо ви стали жертвою насилля, наступна інформація буде корисною для вас.

🔔ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ (ПОЛІЦІЯ)

Ви можете викликати поліцію за номером 102 або звернутися особисто до райвідділу та написати заяву. 

📌Правоохоронці можуть, зокрема, винести кривднику терміновий заборонний припис, надати пораду щодо подальших дій та наявних надавачів послуг, а також скерувати вас (разом із дітьми) до убезпеченого притулку для постраждалих осіб.

☎️ГАРЯЧІ ЛІНІЇ ДЛЯ ПОСТРАЖДАЛИХ ВІД ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА

Урядовий контактний центр — 1547 (з мобільного або стаціонарного). 

📌Інформаційна консультація, психологічна підтримка, реєстрація відповідного звернення до державних органів. Цілодобово і безкоштовно.

🔥НАЦІОНАЛЬНА ГАРЯЧА ЛІНІЯ З ПОПЕРЕДЖЕННЯ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА — 116 123 (з мобільного) або 0 800 500 335 (зі стаціонарного)

📌Цілодобово, безкоштовно, анонімно. Інформаційна, соціально-психологічна та юридична підтримка.

🏥ДЕННІ ЦЕНТРИ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ

Денний центр — це місце, де постраждала від насильства особа може отримати допомогу тут і зараз протягом дня. 

📌Завдання денного центру: надання комплексної соціально-психологічної і первинної правової допомоги постраждалим, організація та підтримка груп взаємодопомоги, семінарів і тренінгів, проведення соціально-психологічної роботи, інформування громади про права постраждалих осіб і соціальні послуги, які надаються денним центром.

🚑МОБІЛЬНІ БРИГАДИ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ

Мобільні бригади соціально-психологічної допомоги надають допомогу та підтримку учасникам бойових дій в АТО/ООС та членам їхніх родин у Київській та Миколаївській області.

🏢МЕДИЧНІ УСТАНОВИ

Якщо ви зазнали фізичного чи сексуального насильства, зверніться до лікаря для отримання медичної допомоги та документування в медичній картці ознак того, що з вами сталося. Надалі це допоможе притягнути кривдника до відповідальності, якщо ви звернетеся до правоохоронних органів.

🏫ДЕПАРТАМЕНТ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ | УПОВНОВАЖЕНА ОСОБА (КООРДИНАТОР) З ПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ НАСИЛЬСТВУ

Тут приймуть заяву про вчинення у вашій сім’ї насильства та скерують вас для отримання необхідної допомоги.

👨‍👩‍👦ЦЕНТРИ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ ДЛЯ СІМ’Ї, ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ

У центрі соціальних служб ви зможете отримати необхідні юридичні, психологічні, соціальні послуги та консультації. 

📌Якщо через загрозу насильства вам немає де жити, то можуть допомогти вирішити питання з місцем перебування (наприклад, скерують до притулку для постраждалих від домашнього насильства).

👧🏻СЛУЖБА У СПРАВАХ ДІТЕЙ

Якщо у вашій сім’ї є діти, вони так само або страждають від насильства, або є його свідками. Відповідна служба втрутиться в ситуацію та захистить права дітей.

🧑🏻‍⚖️СУД

Залежно від ступеню тяжкості насильства суд, зокрема, може до пів року обмежити доступ кривдника до вас та ваших дітей, а також скерувати його до проходження спеціальної програми, спрямованої на змінення його поведінки в сім'ї.

🙏Ви також можете отримати психологічну допомогу, залишивши свій запит та коротку заявку через сайт tellme.com.ua.

Інтернет-платформа психологічної допомоги «Розкажи мені» працює цілодобово. Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО в режимі онлайн.

                  Юлія Ворман, практичний психолог.

КОРЕКЦІЯ

 

12 вправ, що допоможуть подолати психологічні травми

📚Пітер А. Левін — доктор медицини, філософії та біологічної фізики. Понад 30 років присвятив вивченню стресу та психологічної травми. У своїй книзі «Healing trauma» пропонує 12 кроків для подолання психологічної травми.

Крок 1️⃣. Безпека і внутрішній зміст

Набуття кордонів власного тіла. Робіть вправи, які допоможуть вам відчути, що ваша шкіра і ваші м'язи є кордоном всіх емоцій та фізичних почуттів.  

🚿Наприклад, контрастний душ — це усвідомлення тілесних кордонів.

Крок 2️⃣. «Заземлення» і концентрація

При травмі людина ніби втрачає ґрунт під ногами. Частина процесу зцілення — це оволодіння умінням твердо стояти на ногах, або «заземлення».

🧍🏻‍♀️Станьте двома ногами на землю та відчуйте тверду підлогу під собою.

Крок 3️⃣. Відновлення джерел живлення (ресурси)

У кожного індивідуальні ресурси: зовнішні та внутрішні. Найбільш очевидні ззовні — природа, друзі, сім'я, тварини, заняття спортом, танці, музика тощо. Внутрішні — наша сила, рухливість, інтелект, духовні пошуки, вроджені таланти, мудрість, міцна нервова система. 

📝Необхідно визначити свої внутрішні і зовнішні джерела й ресурси та активно використовувати їх для поповнення емоційного балансу.

Крок 4️⃣. Від відчутого відчуття до відстеження специфічних переживань

Усвідомити відчуття через соматичне.       

🤔Наприклад, коли ви переживаєте занепокоєння, ви можете поставити собі запитання «Звідки я знаю, що мене щось турбує? В якому місці я відчуваю занепокоєння?» та прослідкувати цю емоцію у своєму тілі.

Крок 5️⃣. Перехід до активного стеження: відчуття, образи, думки, емоції

Як тільки у вас почнуть з'являтися неприємні думки, що зіштовхують вас на небезпечний шлях, скажіть собі: «Це всього лише думки. А що я дійсно зараз відчуваю? Що відбувається в моєму тілі?».

Можуть виникнути образи: візуальні (зримі), акустичні (звуки або голоси), смакові, нюхові (запахи) або тактильні (шкірні відчуття, «дотику»). 

❔Не забувайте ставити собі запитання «Які відчуття я помічаю у своєму організмі, коли переді мною виникає образ?».

Крок 6️⃣. «Маятник»

Навчіться підкорятися власному ритму «звільнення — закріпачення».

🧘🏻‍♀️Знайшовши в собі емоцію, що вас турбує, спробуйте сфокусуватися на цій ділянці тіла. Емоція буде потроху залишати вас, а ви намагайтеся прослідкувати цей момент. При вдалому використанні цієї вправи ви зможете керувати своїми емоціями, тим самим розгортати їх або, навпаки, — звільнятися від них.

​​

Крок 7️⃣. Реакція боротьби: природна агресія проти насильства

Агресія — наша природна вроджена властивість, покликана захищати нас, коли над нами нависає загроза. Якщо час від часу у вас виникає агресія — це може бути наслідком психотравми. 

❔Поставте собі запитання «Де у тілі я відчуваю агресію?», «Які думки в мене виникають під час агресії?». Прослідкуйте цю емоцію, від чого та у що вона перетікає.

Крок 8️⃣. Реакція втечі: природний вихід проти тривоги і занепокоєння

Втеча від травми — це людська природна реакція. Але якщо людина не впевнена у своїй втечі — то можуть виникнути перешкоди, заціпеніння, що веде за собою страх та безсилля. 

☝️Усвідомлення, що втеча є найвдалішим варіантом від небезпеки, звільняє від відчуття страху та безсилля. Так як організм налаштований на мету — збереження себе втечею.

Крок 9️⃣.Сила і гнучкість проти безсилля і занепаду

Відчуття безсилля можна розглядати як наслідок незавершеної реакції у відповідь на загрозливу ситуацію. 

🧠Наш мозок так влаштований, що йому просто необхідно завершити всі «операції» нашої пам’яті, щоб звільнити місце для нових емоцій. Таким чином нам необхідно пройти через тяжкість ситуації в нашій голові, щоб ще раз пережити всі емоції та зібрати до кінця пазли часу.

Крок 1️⃣0️⃣.Страх, виділений із контексту реакції «заціпеніння»

Під час зіткнення двох реакцій — страху та заціпеніння — треба виділити страх. Тим самим емоція заціпеніння завершиться «сама собою», а ваша поведінка стане осмисленою та активною.

🙆🏻‍♀️Коли ви відчуєте, що відчуття рівноваги почало до вас повертатися, ви можете звернутися за підтримкою до такої афірмації: «Я вдома. Нарешті я вдома». Повторіть це твердження два або три рази поспіль.

Крок 1️⃣1️⃣. «Орієнтація»

Перехід із внутрішнього світу в зовнішнє середовище, від діалогу із власним організмом до соціальної взаємодії.

📝Вправа.

Розплющивши очі, деякий час вільно роздивляйтеся навколишні предмети. Дайте собі озирнутися і зорієнтуватися в навколишньому просторі. Інтерес, цікавість, прагнення до дослідження і пізнання — це джерела, що підживлюють базові структури нервової системи. Нервова система не може в один і той же час бути травмованою і підтримувати в нас пізнавальний інтерес. Травма не може співіснувати з цією властивістю людської натури.

Крок 1️⃣2️⃣.Закріплення і інтегрування досягнутих результатів

Звільнившись від травмуючої реакції, ви відчуєте потребу в додаткових засобах, це індивідуально. Вони допоможуть вам втягнутися в нове життя, головна особливість якого — це спокій та усвідомлене відчуття присутності «тут і зараз».

Слідкуйте за емоціями та внутрішнім станом. Будьте здорові!

           Анна Стасюк, психолог-консультант.

ПСИХОПРОФІЛАКТИКА

 Тілесні техніки боротьби зі стресом для дітей

Для дітей молодшого шкільного віку, старшого шкільного віку

1.  Обійми і погойдай.

Дитина сідає на підлогу. За нею сідає дорослий (обов’язково за згодою дитини) і обіймає, пригортає дитину до себе легенько погойдує її. Під час погойдування спробуйте передати дитині свою любов, заспокоїти її, передати їй почуття захищеності, потрібності.

2.  Самообійми.

Покладіть одну руку під пахву другої, а другою рукою обхопіть себе так, щоб долоня лежала на плечі. Обіймаючи себе таким чином, ви добре відчуваєте власні межі: «де я починаюся і де закінчуюся».

3. Гра «Я малюю, а ти відгадай».

На спині дитини малюємо пальцем або легенько не гострим боком олівця геометричні фігури, цифри, літери, а дитина має відгадати.

Варіанти складніші:

• троє дітей, а на їх спинах – приклад (на додавання, віднімання…), слово (у кожної дитини по одній літері, відповідно може бути і більше дітей);
• називаєте колір, яким ви «малюєте» і тоді це вже може бути певний предмет чи об’єкт (сонце, квітка, будинок…).

4.  Гра «Почухай спинку».

Діти стають у шеренгу, повертаються праворуч. За сигналом вчителя потрібно:

• розтерти долонями плечі дитини, що стоїть попереду;
• «місити тісто» (ребром долоні робити погладжувальні рухи);
• виконати «рейки» (ребром долоні провести зверху вниз по спині);
• виконати вправу «Дощик» (подушечками пальців постукати по спині).

Тілесні відеотехніка

Вправи на зняття психоемоційного напруження, стресу, тривоги

Для дітей старшого шкільного віку

1.  Гра «Паперовий безлад».

Вчитель пропонує дитині зім’яти папір, порвати його на шматочки, побудувати вежу із шматочків паперу.

2.  Вправа «Солдат та м’яка лялька».

Найпростіший і найнадійніший спосіб навчити дітей розслаблятися – це навчити їх чергування сильної напруги м’язів та наступного за ним розслаблення. Тому ця і наступна гра допоможуть вам це зробити в ігровій формі.

Отже, запропонуйте дитині уявити, що вона – солдат. Згадайте разом з дитиною, як потрібно стояти на плацу, витягнувшись у струнку та завмерши. Нехай гравець зобразить такого військового, як тільки ви скажете слово

«солдат». Після того, як дитина постоїть у такій напруженій позі, скажіть іншу команду: «ганчір’яна лялька». Виконуючи її, хлопчик чи дівчинка мають максимально розслабитися, злегка нахилитися вперед так, щоб їх руки бовталися, ніби вони виготовлені з тканини та вати. Допоможіть їм уявити, що все їхнє тіло м’яке, податливе. Потім дитина знову має стати солдатом.

Примітка. Закінчувати такі ігри слід на стадії розслаблення, коли ви відчуєте, що дитина достатньо відпочила.

3.  Гра «Струшуємо зайве».

Вчитель розповідає, що однією з найскладніших перешкод у досягненні успіху є згадки про минулі невдачі, але за допомогою гри можна «скинути» невдачі. Спершу обтрушуємо долоні, лікті, плечі, потім ноги від пальців до стегон. Трясемо головою. Тепер «струшуємо» усе зайве з обличчя.

Відеовправи на зняття психоемоційного напруження, стресу, тривоги:

• https://youtu.be/gnckiUaWwEI
• https://www.youtube.com/watch?app=desktop&v=JEFNqavdkIo
• https://www.youtube.com/watch?v=1Y8I2DqMmeA
• https://www.youtube.com/watch?v=PKZG1Vx76YQ

Вправи на зняття психоемоційного напруження, стресу, тривоги

Для дітей старшого шкільного віку

1. Гра «Паперовий безлад».

Вчитель пропонує дитині зім’яти папір, порвати його на шматочки, побудувати вежу із шматочків паперу.

2. Вправа «Солдат та м’яка лялька».

Найпростіший і найнадійніший спосіб навчити дітей розслаблятися – це навчити їх чергування сильної напруги м’язів та наступного за ним розслаблення. Тому ця і наступна гра допоможуть вам це зробити в ігровій формі.

Отже, запропонуйте дитині уявити, що вона – солдат. Згадайте разом з дитиною, як потрібно стояти на плацу, витягнувшись у струнку та завмерши. Нехай гравець зобразить такого військового, як тільки ви скажете слово

«солдат». Після того, як дитина постоїть у такій напруженій позі, скажіть іншу команду: «ганчір’яна лялька». Виконуючи її, хлопчик чи дівчинка мають максимально розслабитися, злегка нахилитися вперед так, щоб їх руки бовталися, ніби вони виготовлені з тканини та вати. Допоможіть їм уявити, що все їхнє тіло м’яке, податливе. Потім дитина знову має стати солдатом.

Примітка. Закінчувати такі ігри слід на стадії розслаблення, коли ви відчуєте, що дитина достатньо відпочила.

3. Гра «Струшуємо зайве».

Вчитель розповідає, що однією з найскладніших перешкод у досягненні успіху є згадки про минулі невдачі, але за допомогою гри можна «скинути» невдачі. Спершу обтрушуємо долоні, лікті, плечі, потім ноги від пальців до стегон. Трясемо головою. Тепер «струшуємо» усе зайве з обличчя.

Відеовправи на зняття психоемоційного напруження, стресу, тривоги:

https://youtu.be/gnckiUaWwEI

https://www.youtube.com/watch?app=desktop&v=JEFNqavdkIo

https://www.youtube.com/watch?v=1Y8I2DqMmeA

https://www.youtube.com/watch?v=PKZG1Vx76YQ

https://www.youtube.com/watch?v=XgyEyno6toA

https://www.youtube.com/watch?v=sxVmmAemk-U

https://www.youtube.com/watch?v=-2qwM9jmkgU&t=1s

https://www.youtube.com/watch?v=y-Gblnos27E

https://www.youtube.com/watch?v=UyRoBuCYDsA

https://www.youtube.com/watch?v=XgyEyno6toA

https://www.youtube.com/watch?v=uljUYTjlVtA

Вправи на зняття м’язового напруження

Для дітей молодшого шкільного віку

1. Гра «Котик».

Діти сидять на килимку. Під спокійну музику вони показують, як котик ніжиться на сонечку, як котик потягується, як миє личко, дряпає кігтиками килимок тощо.

2. Гра «Добра тварина».

Діти стають у коло й беруться за руки. Вчитель тихим, загадковим голосом говорить: Ми – одна велика, добра тваринка. Давайте послухаємо, як вона дихає. А тепер подихаємо разом. На вдих робимо крок уперед, на видих – крок назад… Так не тільки дихає тварина, так б’ється її серденько: чітко й рівно. Стук – крок уперед, стук – крок назад… Наша тваринка має добре серденько, нам усім стало тепло й затишно біля неї».

3. Вправа «Пташка махає крильцями».

Дитині потрібно підняти руки вгору і виконати махи руками.

4. Вправа «Стряхнемо водичку з рук».

Дитині пропонують потрусити розслабленими кистями рук, начебто струшуючи краплі води. Нахилити голову вперед, назад, праворуч, ліворуч, а потім виконати декілька кругових обертів головою спочатку в один бік, потім – в інший. Повільно похитати розслабленими руками.

Вправа «Кулачки-силачі».

Пальці рук під рахунок до 5 із силою стиснути в кулачки, на рахунок 5 розтиснути, струснувши кисті рук, при цьому зосередити увагу дитини на тому, як пальчикам приємно відпочивати.

Відеовправи на зняття м’язового напруження:

https://www.youtube.com/watch?v=Womj0IffC6o

https://www.youtube.com/watch?v=skDlOUuGXFE

https://www.youtube.com/watch?