БУЛІНГ

 

Як запобігти булінгу в школі: рекомендації психолога; вправа "Сяйво і Коло друзів"

*Булінг — це систематична агресивна поведінка, яка завдає психологічної чи фізичної шкоди, порушуючи почуття безпеки та самоцінності дитини. Причинами булінгу часто стають невирішені конфлікти, прагнення до домінування, негативний приклад дорослих або відсутність навичок емоційної регуляції. Наслідки можуть бути серйозними — від тривожності й зниження самооцінки до депресії та ризику суїцидальних думок.*

Щоб запобігти булінгу, батькам і вчителям можна застосовувати такі підходи

🔰 **Розвиток емпатії**

Проводьте обговорення та рольові ігри про почуття інших. Наприклад, що відчуває той, хто залишився без друзів на перерві? Це вчить дітей краще розпізнавати емоції. Почніть із власного прикладу - діліться, які емоції відчували ви.

🔰 **Щоденник емоцій**

Заохочуйте дітей вести щоденник емоцій, фіксуючи свої почуття та ситуації, які їх викликали. Це сприяє емоційній рефлексії та знижує ризик сплесків агресії. Вчителі можуть обговорювати емоції в індивідуальному чи груповому форматі.

🔰 **Асертивність**

Навчіть дитину відстоювати свої кордони без агресії. Потренуйте відмову або захист власної думки у прикладних ситуаціях. На виховних годинах обговорюйте тему особистих кордонів, використовуйте правило "Стоп".

🔰 **Розмови про наслідки**

Регулярно пояснюйте дітям, як їхня поведінка впливає на інших. Оскільки кора головного мозку дитини ще формується, вони можуть не усвідомлювати причинно-наслідкових зв'язків, тож обговорення наслідків допомагає розвивати емпатію та змінювати поведінкові патерни.

🔰 **Відкрита комунікація**

Вчителі можуть щотижня організовувати обговорення, де діти діляться своїми переживаннями. Батьки ж мають заохочувати дітей говорити про турботи без осуду - це формує безпечне середовище, де дитина не боїться звернутися за підтримкою.

🔵 **Проективна вправа "Сяйво і Коло друзів"**

Ціль: допомогти дітям зрозуміти важливість підтримки друзів і як спільні зусилля можуть захистити від негативного впливу.

У вправі "Сяйво" уособлює дитину, яка стикається з булінгом, "Тіні" символізують булерів, а "Коло друзів" - це небайдужі спостерігачі, які стають захисниками.

1. **Створення світу**: попросіть дітей уявити, що вони мешканці маленького мирного міста, яке інколи відвідують "Тіні". Виберіть учасника "Сяйво", а решта утворює навколо нього "Коло друзів", взявшись за руки.

2. **Сила захисту**: кілька дітей виконують роль "Тіней", які намагаються наблизитись до "Сяйва". Завдання "Кола друзів" - оберігати "Сяйво", не дати йому згаснути, створюючи невидиму межу від "Тіней" (без фізичного контакту). Під час виконання дій можна увімкнути приємну музику, яка символізує гармонію та безпеку.

3. **Переходи ролей**: після кожного раунду ролі змінюються, даючи іншим дітям можливість відчути себе "Сяйвом", "Тінню" або частиною "Кола друзів".

4. **Кульмінація**: коли всі побувають у ролі "Сяйва", "Тіні" мають перетворитися на "Друзів", які приєднуються до загального кола, символізуючи перемогу підтримки та єдності.

**Фінал і обговорення:** після завершення гри всі діляться своїми враженнями. Обговоріть, як змінювалися емоції у відповідності до ролі; як важливо відчувати підтримку друзів і що разом можна справлятися з викликами.

💛 Кожен із наведених підходів допомагає дітям розвивати навички соціальної взаємодії, вчитися розпізнавати емоції, відстоювати власні кордони та підтримувати відкритість у спілкуванні. Створення безпечного сімейного та шкільного середовища - це відповідальність усіх дорослих, адже психологічне здоров’я дитини значною мірою залежить від її оточення.

©️ Автор - команда українських психологів Svitlo

ДІАГНОСТИКА

 Проєктивний малюнок сім’ї 

Проєктивний малюнок📝 часто привертає увагу та використовується у роботі практичного психолога. Існує думка, що людина схильна бачити світ через призму своїх потреб і бажань. Відповідно до механізму проєкції, людина може переносити свої суб'єктивні уявлення на інші образи, наділяючи їх власними рисами, зумовленими її потребами, установками, мотивами та особистим досвідом.

👉Вважається, що *проєкція проникає до свідомості як змінене сприйняття зовнішнього світу*. Цей процес через несвідомий характер розглядається як спонтанний, а не вольовий акт. Саме тому, що результати спонтанної образотворчої діяльності менше піддаються контролю свідомості, у психодіагностиці широко застосовують проєктивний інструментарій.

📌Однією з популярних проєктивних методик в роботі практичного психолога є методика «**Кінестетичний малюнок сім’ї**”. Її рекомендовано використовувати практичним психологам для дослідження особистісної сфери здобувачів освіти основної школи згідно з посібником «Застосування діагностичних мінімумів в діяльності працівників психологічної служби» (за заг. ред. В.Г. Панка, 2024 р.).

📚 Ми не будемо розглядати класичний варіант цієї методики, який ви можете знайти за посиланням в коментарях в збірнику «Психологу для роботи: психодіагностичні методики» (укладачі М.В. Лемак, В.Ю. Петрище, 2011 р.) Розглянемо варіанти її модифікацій.

Так, деякі варіанти відрізняються діагностичною цілеспрямованістю та ступенем деталізації завдання. Наприклад, «Намалюй малюнок, в якому кожен член сім'ї та ти щось роблять» (Р. Бернс, С. Кауфман). Інші — зосереджені на метафорах щодо сім’ї й додатково знімають напругу з фігур, якщо дитина відчуває складнощі у взаємодії з певним членом сім’ї. Наприклад, «Сім'я в образах тварин»🦊,  «Сім'я в образах казкових героїв»🧞. При цьому механізм проєкції у випадках метафоричних малюнків спрацьовує за тим же принципом, як і у випадку малюнку людей.

🌞Проєктивний малюнок відтворює глибинні, часто неусвідомлені переживання стосовно кожного намальованого чи відсутнього на малюнку члена сім'ї, а також уявлення автора малюнку про сімейну ситуацію. Дозволяє побачити, як дитина сприймає та оцінює сімейні стосунки, якими особистісними якостями та мотивами наділяє членів сім’ї та як характеризує поведінку близьких людей.

👉Часто у проведенні методики «Кінестетичний малюнок сім’ї» бар’єром може стати те, що дитина відмовляється малювати, бо вважає, що її здібності не відповідають поданій інструкції, і їй буде складно зобразити саме те, що вона б хотіла передати малюнком. За таких умов діагностичний потенціал малюнків буде знижений до мінімуму, особливо, якщо дитина використовує вироблені навички малювання, стереотипні образи та звичні способи зображення (змалювання, копіювання та ін.).

🔥У таких випадках можна використовувати більш доступну варіацію методики, арттерапевтичну техніку «Моя сім’я в образі квітів» (Л. Лебедєва, модифікація О. Тараріна). Техніку можна знайти в книзі Олени Тараріної «Практикум з арттерапії: шкатулка майстра». Це дає змогу, використовуючи метафору квітів, актуалізувати уявлення дитини про емоційно-чуттєві внутрішньосімейні відносини.

**✏️Алгоритм роботи із малюнком сім’ї в образі квітів.**

1️⃣ Психолог просить зобразити свою сім’ю в образах квітів. Важливо уточнити, що сім'я — це тільки люди, що живуть зараз разом, а рід — це всі представники сімейної системи. В цьому випадку ми малюємо сім'ю. Більше ніяких інструкцій дитина не отримує.

2️⃣  Після завершення малюнку психолог просить розповісти про цей малюнок.

3️⃣ Психолог ставить додаткові ***запитання***, щоб спонукати до рефлексії та самопізнання:

* Що ти створив?

* Які почуття у тебе виникали, коли ти зображувала свою сім'ю на малюнку?

* Чи є на ньому ти?

* Як себе почуває твоя квітка?

* Які почуття викликає у тебе малюнок?

* В яких частинах тіла у тебе з'явилися відчуття, викликані малюнком?

* Які члени сім'ї тут зображені?

* Які почуття вони відчувають?

* Чи взаємодіють квіти?

* Чи є члени сім'ї, які проживають разом з тобою, але відсутні на малюнку?

* Яку ситуацію з твого сімейного життя ілюструє цей малюнок?

* Що ти здатна (здатен) змінити?

Створюючи малюнки сім'ї в образах квітів, автори мимоволі «матеріалізують» реальні переживання, пов'язані з сімейною ситуацією.

***📢Діагностичні рекомендації.***

* Віддалено розташовані квіти, відсутність когось із членів сім'ї вказують на слабкі емоційні зв'язки, складність і напруженість у взаєминах дитини з цими людьми.

* «Зів'ялі» квіти — зображення фізичних негараздів або похилого віку людини.

* Якщо квіти поміщені у квітковий горщик, вазу або ростуть на клумбі, важливо прояснити, хто доглядає за цими квітами, від кого вони отримують турботу.

* Якщо деякі квіти розміщені на близькій відстані або ростуть з одного стебла, важливо уточнити, що для автора малюнка означає занадто близьке їх розташування.

* Наявність квітів різної висоти також може стати предметом для аналізу.

* Присутність в малюнку схожих кольорів, а також однакового кольору може говорити про емоційну близькість цих людей, їх схожості з позиції дитини.

* У нормі малюнок зазвичай розташовується в центрі листа і займає практично весь вільний простір.

* Квіти можуть займати різний простір на аркуші (більший чи менший), це може бути пов'язано з тим, як дитина сприймає той життєвий простір, який люди дозволяють собі займати в реальності.

* Якщо на малюнку присутні додаткові елементи, важливо уточнити у дитини їх значення.

* В нормі дитина зазвичай зображує квіти тієї місцевості, в якій пройшло його дитинство, або тієї, в якій він живе вже довгий час.

💥У роботі з родиною також можна використовувати ще один інструмент. Проєктивна** методика «Портрет Химери»** використовується в роботі з родиною. До її проведення залучаються батьки та дитина👥. Ця техніка є похідною від відомих методик «Кінестетичний малюнок сім'ї» та «Неіснуюча тварина»🦄. Але суттєвою її відмінністю є те, що вона передбачає автономну роботу кожного члена сім'ї в умовах спільного малюнка. Тобто у процесі роботи спільними зусиллями всіх учасників створюється один символічний образ, що дозволяє аналізувати сімейну ситуацію та відносини між членами родини.

🧾В основі цієї техніки лежить відома дитяча гра зі згортанням аркуша паперу та почерговим малюванням частин одного образу. У методиці аркуш паперу згортається по вертикалі втричі. Члени сім’ї незалежно один від одного малюють голову, тіло, ноги. Важлива умова — ніхто не повинен знати, хто що малює. Коли всі намалювали, аркуш розгортають і роздивляються, що вийшло.

***Інструкція з проведення:***

1. Психолог пропонує сім’ї разом намалювати портрет Химери. Даючи роз’яснення у який спосіб це потрібно зробити. На цьому етапі відбувається занурення сім'ї в роботу, в рамках якої учасникам важливо розслабитися, заплющити очі та уявити себе в сім'ї, у взаємодії із її членами. Після цього члени сім'ї повинні пофантазувати: «На яку тварину ви схожі, коли перебуваєте у своїй сім'ї?». Важливо не називати цю тварину вголос.

2. Психолог пропонує учасникам намалювати портрет їхньої сім'ї у вигляді дивовижної тварини, де кожен малює лише одну її частину.

3. Наступний етап — це розгляд та обговорення одержаного образу. Аналіз результатів здійснюється спільно з усіма членами сім'ї й передбачає вигадування імені тварини, яка вийшла у спільному малюнку та розповідь кожного члена родини про свою частину і про взаємозв'язок між іншими частинами тварини.

4.  За потреби можна запропонувати щось замінити, домалювати в цьому образі, дати авторам можливість поміняти частини місцями.

5. Психолог може поставити уточнювальні запитання. До прикладу:

* Як тобі (голова, тулуб, ноги) жити з іншими частинами тіла?

* Навіщо ти потрібний іншим частинам тіла?

* Яку роль ти граєш у житті тварини?

* Чи варто тобі змінитися, щоб тварина стала кращою?

🔔У роботі з проєктивними методиками слід пам’ятати, що в розумінні представленого малюнку важливо спиратися на інтерпретацію самого автора. А система коректних запитань психолога допоможе виділити та усвідомити відношення до зображеного об'єкта або ситуації.

❗З точністю можна говорити, що підсилення проєктивного акценту досягається завдяки застосуванню батареї методик. Це дає можливість створити «асоціативний образ» сім'ї. Також варто зазначити, що для ефективного дослідження та налагодження системи дитячо-батьківських стосунків використання одних проєктивних методів недостатньо. Важливо, щоб психолог обирав для себе різний комплекс діагностичного інструментарію, який дасть змогу оцінити ситуацію з різних сторін.

ПОРАДИ

 Що відбувається з нашою психікою на третьому році повномасштабної війни

Тривалий стрес і напруга від війни призводять до змін у психіці, які ми не завжди помічаємо. На третьому році війни ми відчуваємо емоційне виснаження, також можуть відбуватися зміни у біохімії мозку, емоційній сфері, поведінкових патернах та соціальних зв'язках.

🔸 **Виснаження біологічних ресурсів та зміни у хімії мозку**

Надмірне вироблення кортизолу - гормону, який відповідає за адаптацію до стресу, призводить до зниження рівня дофаміну та серотоніну, що є причиною апатії, депресії, порушення сну, зниження рівня енергії та мотивації. 

🌿  Регулярні фізичні вправи, свіже повітря, збалансоване харчування допоможе підтримувати настрій та енергію.

🔸 **Втома від співчуття та емоційне оніміння**

Травматичні історії, які є у просторі щодня під час війни, виснажують емоційні ресурси. Це називається вікарною травмою, або вторинною травматизацією, яка проявляється через емоційну виснаженість, пригнічення та втрату емпатії. Настає так звана «втома від співчуття», коли психіка «вимикає» здатність до глибоких емоцій, щоб захистити себе від виснаження. Вцілому емоційний фон може бути більш "збіднілим".

🌿 Відстежуйте, коли ви починаєте емоційно «перегорати», і робіть паузу. Практикуйте «емоційне розвантаження» через творчість, фокусуйтеся на власних межах, щоб не брати на себе надмірні переживання. Знаходьте джерела позитивних емоцій, щоб розширювати палітру почуттів на наповнювати себе ресурсом. 

🔸 **Когнітивна втома**

Тривале перебування в умовах високого стресу виснажує когнітивні ресурси, що ускладнює здатність концентруватися, швидко приймати рішення та обробляти інформацію. Мозок постійно працює у стані підвищеної тривоги, намагаючись адаптуватися до непередбачуваних загроз. На третій рік війни когнітивна втома стає ще глибшою, оскільки ресурси мозку спрямовані на виживання, а не на повноцінну когнітивну діяльність.

🌿 Плануйте регулярні паузи для відпочинку, впроваджуйте техніки релаксації, майндфулнесу та підтримуйте когнітивну активність, виконуючи нескладні, але цікаві завдання, наприклад, короткі ігри або кросворди.

🔸 **Зміна поведінкових патернів**

У стані хронічного стресу поведінка може ставати більш регідною. Людина все більше уникає нових ситуацій, боїться спонтанності у звичайних сферах життя, навіть приємні сюрпризи можуть викликати негативну реакцію. Це - захисний механізм, спрямований на збереження енергії та мінімізацію потенційних стресорів.

🌿 Вводьте маленькі зміни у рутині (інша дорога додому, нова зачіска тощо), пробуйте щось нове - це дає психіці безпечний простір для адаптації. 

🔸 **Перебудова соціальних зв’язків під впливом стресу**

Хронічний стрес змінює наше ставлення до соціальної взаємодії, яка в умовах постійного напруження стає енергетично затратною. Виснаження психічних ресурсів ускладнює підтримку міжособистісних контактів, адже навіть рутинне спілкування потребує додаткових когнітивних і емоційних зусиль. Тому люди можуть обмежувати або мінімізувати зв’язки, зберігаючи енергію для базових потреб.

Хоча тимчасова ізоляція може дати полегшення, вона несе ризик подальшого емоційного виснаження через втрату підтримки, адже соціальна взаємодія — це важливий ресурс для відновлення психологічної стійкості.

 🌿 Вибудовуйте коло підтримки, орієнтуючись на контакти, які не вимагають значних енергетичних затрат і дарують відчуття безпеки та підтримки. Варто шукати соціальні групи або ініціативи, які поділяють ваші інтереси та цінності, оскільки це сприяє взаємній емпатії та знижує напругу. Спробуйте поступово відновлювати зв’язки з друзями та знайомими, щоб отримувати ресурсну підтримку та відчуття приналежності, важливе для психічного благополуччя.

🔵  У тривалих кризових умовах психологічні реакції стають глибшими, а разом із викликами формуються й нові стратегії адаптації. Це не унікальний досвід в історії людства, але дуже особливий у нашій власній історії. Проходячи через темні часи, ми стаємо сильнішими.

МЕНТАЛЬНЕ ЗДОРОВ’Я

Гора з пліч: як вчителю піклуватись про своє ментальне здоров`я?

Дата: 27.10.2024

Автор: Ірина Шепенюк

Вітаю вас, шановні колеги! Напередодні Міжнародного дня вчителя і Всесвітнього дня ментального здоров`я поєднаймо ці дві дати. Та спочатку анекдот: «Назвіть три переваги професії учителя? – Усе ж очевидно: 1) червень; 2) липень; 3) серпень».  Важко не погодитись, але усе не так просто.

✍️«Учителем школа стоїть», – писав Іван Якович Франко. Ця думка набула особливого сенсу в часи війни, роль учителя важко переоцінити. Мені пригадалися очі моїх учнів, їхні усмішки, коли вони приєднувались до перших онлайн-уроків після 24 лютого 2022 р. Попри усі негаразди, проблеми, війну, дітям дуже важливо бачити спокійного, впевненого, усміхненого (хоч часто це усмішка крізь сльози) учителя і бути присутніми на уроках, адже для них – це ознака стабільності, впевненості у завтрашньому дні, віра в те, що ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ.

А звідки ж учителю черпати ресурс? Як піклуватися про своє ментальне здоров’я?

Покращення ментального здоров’я є одним з освітніх трендів 2024 року. 📌Згідно з визначенням ВООЗ, ментальне здоров’я – це стан щастя та добробуту, в якому людина реалізує свої творчі здібності, може протистояти життєвим стресам, продуктивно працювати та робити внесок у суспільне життя.

На мою думку, головна проблема, що підриває здоров’я в цілому, і ментальне, зокрема, це постійний стрес або дистрес, і для вирішення її вже недостатньо червня, липня, серпня…

Почну із вправи, назва якої зазначена у дописі, – «Гора з пліч». У буквальному сенсі це фразеологізм, що означає – хтось відчув полегшення, звільнившись від важких обов'язків, сумнівів, турбот тощо. Вправа проводиться з метою ауторелаксації і саморегуляції. Вона реально працює, спробуйте: встаємо, ноги на ширині плечей, підіймаємо плечі, відводимо їх назад, злегка напружуючи їх і зводячи в лопатках. Після цього потрібно різко опустити плечі, «скинувши гору з пліч». Повторюємо 3- 5 разів і відчуваємо полегшення! Взагалі по моїм відчуттям та знанням про стрес, я ж – біолог, у будь-якій стресовій ситуації найкращий помічник – рух та робота м’язів, чим більше м’язів задіяно, тим краще. Тому, якщо майте можливість – прогуляйтеся, обмежені в часі – підніміться/опустіться сходами, зрештою – погризіть горішки, насіння, нехай хоч щелепи попрацюють. Особисто я люблю ходити пішки – корисно для усіх видів здоров’я.

Також ефективними для зняття стресу є дихальні вправи. Глибоке дихання допомагає відновити нормальне серцебиття і ставить мозок «на місце». Особисто я, коли треба швидко прийти у норму, просто глибоко дихаю.

А тепер про те, як я намагаюсь дбати про своє ментальне здоров`я.

Перше і найголовніше – ТУРБОТА ПРО СЕБЕ❗️Для мене це можливість повноцінно відпочити (поклавши руку на серце – це буває дуже нечасто), якісний сон (а це вже мрія усіх українців після 24 лютого 2022 р.), заняття улюбленою справою – робота не рахується (для мене це – читання книг, подорожі, кулінарія), мистецтво бути/жити тут і зараз… І ще одне вміння, яке я поки не до кінця опанувала, – навчіться говорити «ні», не дозволяйте своєму язику навантажувати Вашу шию.

Наступний пункт, можливо, когось здивує – мені подобається вчитися та творити, ну гаразд, іноді — витворяти! Процес навчання нового і цікавого (бо я ж сама обираю напрям самоосвіти) захоплює і відволікає, що дуже важливо у наші складні часи. Мозок генерує нові ідеї, що потребують втілення, і це усе рухає уперед.

І моя суперсила – ПОЗИТИВНЕ МИСЛЕННЯ, що допомагає боротися і перемагати стрес у різних життєвих та професійних ситуаціях, бачити світло навіть у темряві. Виявляється, як посмішка або позіхання, оптимізм – заразний. Тому я дуже сподіваюся, що заразила Вас, шановні читачі вірусом оптимізму, і щеплення від нього ми робити не будемо. Будьте на позитиві – це наші зброя.

КУБИКИ РОРІ

  Кубики історій у роботі шкільного психолога

🤔У кожної професії та у кожного фахівця є свій набір інструментів, які допомагають йому справлятися з різними ситуаціями на роботі. Час від часу ми поповнюємо свою професійну валізку🧳 корисними та дієвими методами, вправами та техніками.

🎯У цьому дописі буду ділитися з вами варіантами використання кубиків історій, або як ще їх називають «Кубики Рорі», у психологічній практиці. **Кубики Рорі, або Rory’s Story Cubes**, у 2004 році вигадав ірландський тренер з креативного мислення і творчого розв'язання проблем Рорі О’Коннор. Від початку основною метою використання кубиків був пошук нестандартних рішень для дорослих. Але з часом вони набули високої популярності та почали використовуватися в освіті, зокрема і в роботі з дітьми.🎲

👉Існує багато наборів по три кубики Рорі в кожному: «Медицина», «Кам’яний вік», «Звірі», «Космос», «Порятунок», «Казки», «Спорт», «Середньовіччя» тощо. А також серії з дев’яти кубиків: «Подорожі», «Дії», «Фантазія», та універсальні.

🔥У роботі шкільного психолога ці кубики можна використовувати під час індивідуальної роботи з дітьми та підлітками. Як відомо, складання історії чи казки💭 є найдоступнішим інструментом опрацювання життєвих ситуацій, коли дитина може ототожнювати себе з головним героєм, а співпереживання йому дають можливість звільнитися від неприємних емоцій, розвивати уяву, фантазію та творчість, гармонізувати відносини у сім'ї й повірити в себе🦸.

Коли дитина ототожнює себе з вигаданим персонажем🧚, вона порівнює свої почуття з почуттями головного героя, долає разом з ним життєві незгоди і разом з цим отримує досвід конструктивного виходу зі стресових ситуацій. У дитини формується розуміння того, що не тільки вона зіштовхується з такими труднощами та відчуває сильні й часом суперечливі почуття стосовно себе та близьких🫂.

🤝Також за допомогою використання кубиків психолог разом з дитиною може моделювати стратегії конструктивної поведінки в кожній конкретній ситуації.

**Основні етапи у побудові терапевтичної історії за допомогою кубиків Рорі.**

Після того як дитина кинула кубики, то за зображеннями, що випали на кубиках, вона складає історію, дотримуючись запропонованих дорослим кроків.

**1. Створюємо образ головного героя🤠.** Важливо, щоб головний герой був «співзвучний» дитині й, можливо, чимось на неї схожий, відображав деякі риси характеру та мав ті особливості поведінки, з якими потрібно працювати.

**2.** **Занурюємо вигаданого персонажа у конфліктну чи проблемну ситуацію.** Бажано, щоб це була ситуація схожа на ту, в яку потрапила дитина🤯. Тут можна запитати: чому головний герой поводиться так, а чи не інакше? Потрібно описати також ті негативні наслідки, до яких призводить така поведінка😕.

**3. Описуємо образи друзів та помічників, а також недругів та перешкод на шляху до мети.** Образи друзів і помічників — це уособлення сильних сторін та потенційних можливостей головного героя💪. Наприклад, у разі небажаної поведінки головного героя друзі або помічники можуть демонструвати конструктивну модель поведінки. А вороги та перешкоди — це втілення страхів чи зневіра у власні сили та можливості.

**4.** **Обговорюємо ситуації, де герой вперше перемагає завдяки допомозі ззовні.** Це потрібно, щоб закріпити бажану поведінку та спосіб реагування, а також розширити можливий сценарій дії у складних ситуаціях, тобто показати, якими способами можна впоратися з проблемою🏆.

**5. Головний герой самостійно долає всі перешкоди.** З попереднього пункту отримано нові знання, досвід конструктивної поведінки, але він має перейти у «внутрішній план» і стати власним. На цьому етапі відбувається подолання своїх внутрішніх бар'єрів та страхів, виправлення раніше зроблених помилок🥇.

**6. Усвідомлення самого себе в новому успішному образі. **Герой стає впевненим у своїй поведінці, отримує позитивний зворотний зв'язок від оточення, може долати складні та конфліктні ситуації та відчувати себе переможцем🎊.

**7.** **Позитивний фінал.** Отримання нових можливостей завдяки роботі над собою🫅.

💡Після завершення складання терапевтичної історії психолог може поставити запитання, на кшталт:

* Про що ця історія для тебе, чого вона може навчити?

* Чому, на твою думку, герой чинить саме так?

* Як ти думаєш, чого він хотів насправді?

* Як герой розв'язує проблему, який спосіб рішення обирає?

* Які емоції приносить поведінка героя оточенню, в якому він знаходиться?

* Як змінюються емоції на кожному етапі історії й чому?

* Хто ж такий, по суті, головний герой?

📝 Робота із запитаннями дає дитині зворотний зв'язок та показує, як може оцінювати поведінку головного героя оточення, й що кожен при цьому відчуває.

📌Ось і ще один цікавий та доступний інструмент у роботі шкільного психолога. Діліться у коментарях, які ви маєте дієві та практичні інструменти, якими користуєтеся у своїй професійній діяльності? Збираймо професійну валізку шкільного психолога РАЗОМ!

ПРО ТРАВМУ

  «Травма та шлях до видужання»: Джудит Герман

#з_джерел_мудрості

Джудит Герман - американська психіатриня та дослідниця феномену травми. Близько двох десятиліть авторка проводила дослідження з постраждалими від сексуального насильства і насильства в сім’ї, а також з ветеранами бойових дій та постраждалими від політичного терору. Особливу увагу Джудит надає стосункам у відновлені: і в родині, і в межах соціуму. Ця книжка - одна з основоположних для розуміння механізмів травми та шляхів зцілення, і як ніколи, важливо, щоб ми її прочитали зараз.

❤️‍🩹 «Травматичні події перевантажують звичні системи безпеки, які дають людям відчуття контролю, звʼязку та сенсу».

❤️‍🩹 «Травмовані люди почуваються цілковито покинутими, самотніми, викинутими з людських та божественних систем опіки та захисту, що підтримують життя».

❤️‍🩹 «… Ті, хто забуває минуле, приречені на його повторення, адже привселюдне висловлення правди є спільним знаменником усієї діяльності».

❤️‍🩹 «Гіперзбудження, що є першим основним симптомом посттравматичного стресового розладу, травмована особа легко лякається, дратується на незначні провокації та погано спить»

❤️‍🩹 «… Намагання уникнути переживання травми занадто часто призводить до звуження свідомості, втечі від спілкування з іншими та погіршення якості життя».

❤️‍🩹 «Коли у групах формується згуртованість та довіра, відбувається комплексний процес віддзеркалення. Що більше учасник відкривається іншим, то більше він може від них отримати» (про роботу з травмою в груповому форматі).

❤️‍🩹 «Травма розвʼязується лише тоді, коли постраждалий створює нову психологічну «схему» розуміння того, що сталося».

❤️‍🩹 «Справжнє розкаяння кривдника є рідкісним дивом. На щастя, постраждалій особі не треба на нього чекати. Її зцілення залежить від відкриття зміцнювальної любові у власному житті; воно не вимагає, щоб ця любов поширювалася на кривдника. Як тільки постраждала особа завершить оплакування травматичної події, вона може з подивом виявити, наскільки нецікавим став для неї сам кривдник і наскільки мало її турбує його доля. Вона може навіть відчувати сум та співчуття до нього, але це відсторонене почуття – не те саме, що прощення».

❤️‍🩹 «Одужання постраждалої особи має ґрунтуватись не на ілюзії, що зло переможене, а радше на знанні, що воно не має повної влади, та на надії, що у світі ще можна знайти цілющу любов».

ПОРАДИ

Як боротися з хамством?

Хамство – це наче безкоштовний урок з людської психології: ти одразу бачиш, хто не справляється з власними емоціями. Ось кілька порад, як реагувати на це з легкістю та гумором:

⛳️Не приймайте на свій рахунок. Пам’ятайте, що хамство — це не ваша проблема. Це кривдник вирішив, що сьогодні день "усі винні йому каву". Нехай, але не ви!

⛳️Зберігайте спокій. Найкраща відповідь на хамство — це дзен-спокій. Ваша рівновага — як супермилі песики в інтернеті: всі люблять їх, але ніхто не може їх роздратувати.

⛳️Встановіть межі. Ви спокійно кажете: "Знаєш, давай поговоримо цивілізовано. Я не проходив(-ла) курс із хамства, тому не впевнений(-на), чи впораюсь на твоєму рівні".

⛳️Ігнор. Найгірше для хама — це ігнор. Як комп'ютерна гра без звуку, він втратить інтерес, якщо не почує вашої "музики". Просто уявіть, що це не хамство, а реклама, яку можна пропустити.

⛳️Віддзеркалюйте. Слухайте, це як в дзеркалі: "Ти зараз мене назвав(-ла) некомпетентним? О, дякую за відгук, ще трохи, і ми розберемося, хто тут справжній майстер сарказму!"

⛳️Покиньте сцену. Якщо все йде не так, як планувалося, просто скажіть: "Ой, щось моя внутрішня батарея хамства розрядилася", — і відійдіть. Хама залишаєте без глядача, а це гірше, ніж програти.

Хамство – це завжди перевірка вашого почуття гумору. Головне, пам’ятайте: ви у цьому шоу головний режисер, тож не давайте хамам красти ваші сцени!

      психолог Тетяна Білінська

АГРЕСІЯ

 Пʼять причин дитячої агресії 

1️⃣Негативна самооцінка («Я поганий і поводжуся як поганий»).
Ваші дії 👉🏻 Якомога частіше хвалити дитину, не соромитися проявляти любов до неї.

2️⃣Страх (захисна агресія).
Ваші дії 👉🏻 Навчіть дитину захищати себе, словесно висловлюючи свою агресивність, визначаючи власний емоційний стан.

3️⃣Реакція на заборону (дитина не отримує те, що їй потрібно).
Ваші дії 👉🏻 У розумних межах необхідно дозволяти дитині бути незалежною. У разі відмови аргументовано поясніть причину заборони.

4️⃣Втома (розбалансування нервових процесів).
Ваші дії 👉🏻 Коли діти втомлюються, їхнє збудження починає наростати. Від цього вони втомлюються ще більше, і справа закінчується зривом. У такому стані дитина не може заспокоїтися сама, допоможіть їй: обійміть, посадіть на коліна, нашіптуйте на вушко щось лагідне і спокійне.

5️⃣Переадресація агресії («Як поводилися зі мною, так і я буду поводитися з іншими»).
Ваші дії 👉🏻 Якщо в сім'ї б'ються, кричать один на одного або дитина виявляється крайньою у сварках батьків, вона переймає цей стиль поведінки.

ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я

 ​Вплив війни на психічне здоров'я дітей: 

як допомогти дітям впоратися зі страхами та тривогами

Війна має руйнівний вплив на здоров'я дітей. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), діти, які переживають військові конфлікти, можуть страждати від тривожних розладів, депресії, посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та інших психічних проблем. Ці наслідки довготривалі і суттєво впливають на їхнє загальне благополуччя.

Діти можуть стати надмірно чутливими до звуків, які нагадують їм про війну, та мати проблеми з нічним сном після травматичних подій, таких як бомбардування або втрати близьких можуть зʼявитись  нічні жахи, уникнення ситуацій, що нагадують про травму,  гіперозбудженість. Або зʼявляється занурення в сум, відчуття безнадійності, зниження інтересу до діяльностей, що раніше приносили задоволення, в неї є зміни в апетиті та сні. Діти можуть відчувати соціальну ізоляцію через втрату друзів, зміну місця проживання чи культурний шок.

Деніел Сігл, нейропсихіатр сказав: «Підтримка стабільності та емоційного зв'язку з дітьми є критично важливою для їхнього психічного здоров'я в умовах стресу».

🔹Найкраще, що батьки можуть зробити для власних дітей – це піклуватися про власну стабільність та психологічну стійкість і безпечність. Діти відчувають свого дорослого на рівні підсвідомості і демонструють через поведінку не лише свої реакції на війну, а і переживання свого дорослого.

🔹Батьки повинні бути відкритими і доступними для своїх дітей, слухати їх і підтримувати їхні емоції. Якщо ви впевнені, що зробили все, що могли в цьому напрямку допоможіть дітям впоратись зі страхами і тривогами.

🔹Демонструйте власний спосіб управління стресом. Покажіть дитині, як ви робите дихальні вправи, і заохочуйте її робити те ж саме.

🔹Створіть стабільне і безпечне середовище через  регулярний режим дня, зменшення стресових ситуацій та облаштування місць, де діти можуть відчувати себе в безпеці. Дитина повинна мати можливість брати з собою улюблену іграшку чи іншу річ і не переживати за домашніх улюбленців чи членів сімʼї. В обіймах або спеціальному куточку з м'якими подушками говоріть: «Я тут з тобою і все буде добре».

🔹Допоможіть дитині зрозуміти, що її страхи є частиною нормального життя.

🔹Освітні програми чи простори  для дітей і їхніх сімей та звернення до психолога можуть допомогти краще зрозуміти психологічні ефекти війни і надати навички для їх подолання. Це і навчання технікам релаксації, і розвиток навичок стрес-менеджменту, і надання ресурсів для отримання допомоги.

Ці методи допоможуть створити підтримуюче середовище для дитини і полегшити процес подолання страхів і тривог під час війни.

 

Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства». Цей проєкт реалізується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади та Великої Британії. 

ГНІВ

 Як керувати гнівом, щоб не псувати стосунки з оточенням

1. Коли відчуєте імпульс до зриву — спробуйте не реагувати на нього. Намагайтеся відтягти час. 

Якщо є можливість усунутися фізично від об'єкта подразнення — зробіть це. Приблизно через 15 хвилин ви заспокоїтеся. 

Відмовляючись реагувати на подразник звичним неекологічним способом, ви даєте собі внутрішню свободу. 

Ваша початкова реакція — це лише звичка, рефлекс, що формувався із самого дитинства. За бажання ви можете це змінити, поступово відпрацьовуючи нові стратегії поведінки. Для цього вам знадобиться час, терпіння та увага.

2. Якомога точніше визначайте, що ви можете змінити, а що — ні. 

Вчіться відпускати ситуації, на які ви не можете вплинути. Відмовтеся від нав'язування іншим свого бачення світу. Ваш світ від цього не постраждає.

3. Не наживайте собі ворогів, ображаючи та принижуючи у розмові співрозмовника. 

Навіть якщо людина не має рації, намагайтеся засуджувати вчинок, а не особистість.

4. Якщо у вас є почуття гумору і ситуація дозволяє — жартуйте. Гумор розчиняє гнів.

5. Намагайтеся подивитися на ситуацію очима співрозмовника і зрозуміти його логіку. 

Байдужість до думки опонента говорить про те, що ви не зацікавлені у вирішенні конфлікту, оскільки хочете домінувати над ним.

6. Якщо все ж таки гнів захлеснув вас, то пустіть його енергію у продуктивну діяльність. Наприклад, займіться спортом чи фізичною роботою.

7. Під час появи гніву спитайте себе: чим насправді я незадоволений? Яка з моїх потреб не задоволена? Що я можу зробити для того, щоб задовольнити цю потребу та покращити своє становище? Якщо буде можливість, запишіть свої відповіді. Це допоможе вам контролювати свій гнів.

Автор: Юлія Ворман, практичний психолог

Джерело: md-eksperiment.org

https://psyhology.space/psypedia-post/gniv/

ТЕХНІКИ

 Психологічна техніка "Лист гніву"

Психологічна техніка, призначена для роботи з пригніченими почуттями, зокрема - гнівом.

🔰 Мета - дозволити собі висловити почуття, які колись було заборонено висловлювати. Цей лист не призначений для передачі адресату, він пишеться заради опрацювання та звільнення від негативних почуттів.

🔰 Техніка виконується за принципом завершення незакінчених речень, вам потрібно буде їх дописати в абсолютно довільній формі, уявляючи, що ви звертаєтеся до конкретної людини, до якої у вас виникли негативні емоції. Це важливий момент - воно повинно бути адресовано конкретній особі (це лист залишиться в вашому повному розпорядженні, відправляти і давати його читати нікому не потрібно).

🔰 Ефект "очищення від гніву" залежатиме від того, наскільки ви щиро дозволите собі прожити емоції, які будуть підійматися.

🔰 Отже, закінчіть такі речення, почавши свій лист зі звернення до адресата:

- Мені не подобається…..

- Мене виводить з себе ............

- Мені набридло……………….

- Я не можу…………..

- Мені потрібно (потрібна) ............ ..

- Я ображаюся………………

- Мені сумно………………

- Мені шкода……………..

- Я відчуваю……………..

- Я хочу………..

- Мене турбує ...............

- Я боюсь…………….

- Мене лякає ............... ..

- Я турбуюсь…………….

- Я жалкую………………

- Мене можна звинуватити ....

- Я співчуваю…

- Мені необхідно…

- Будь ласка, вибач мене за ...

- Я хотів/ла б…

- Я розумію…

- Я вдячна/ий…

- Я люблю…

- Я сподіваюся…

🔰 Ця вправа так само добре допомагає, коли емоція вже «не свіжа». Тобто, образлива або неприємна ситуація вже пройшла, а осад від неї ще залишився. Емоції, які накопичилися всередині нашого тіла не мають терміну давності, тому працювати з ними і «чистити» свій внутрішній світ можна в будь-який зручний момент.

ЦІННОСТІ

  Як визначити свої

справжні цінності

Цінності – це те, що визначає наші рішення, вчинки та спосіб життя. Але як зрозуміти, що для нас дійсно важливе, а що – лише зовнішні впливи? Ось кілька кроків, які допоможуть визначити свої справжні цінності та жити в гармонії з собою. 🌱

1. 🎯 Що приносить тобі справжнє задоволення?

Подумай про моменти, коли ти відчував(-ла) справжню радість та натхнення. Не про матеріальні речі, а про емоції та внутрішні стани. Що об’єднує ці моменти?

2. 🧠 Аналізуй свої життєві рішення

Оглянь свої минулі рішення – особисті, професійні, соціальні. На що ти спирав(-лась), коли робив(-ла) вибір? Вони показують твої пріоритети та що для тебе справді важливо.

3. 🛑 Що викликає дискомфорт або незадоволення?

Те, що часто викликає негативні емоції, може суперечити твоїм цінностям. Наприклад, якщо ти відчуваєш дискомфорт у середовищі, де панує конкуренція, це може вказувати на те, що для тебе важлива співпраця та підтримка.

4. 🧭 Зверни увагу на свої реакції

Як ти реагуєш на різні події чи ситуації? Що змушує тебе радіти, а що – злитися або відчувати несправедливість? Твої емоційні реакції – важливий ключ до розуміння твоїх справжніх цінностей.

5. 📜 Визнач три головні цінності

Візьми аркуш паперу і випиши три речі, які є для тебе найважливішими. Це може бути сім’я, свобода, розвиток, творчість або чесність. Вони стануть твоїм особистим орієнтиром у прийнятті рішень.

6. 🌟 Живи в гармонії з цінностями

Після того як ти визначиш свої основні цінності, запитай себе: чи відповідає моє життя цим принципам? Якщо ні – які кроки можна зробити, щоб жити більш автентично?

Цінності допомагають знайти баланс і гармонію в житті. Не забувай регулярно переглядати їх і коригувати свій шлях. ✨

ДИХАЛЬНІ ВПРАВИ

  «Кольорове» дихання проти тривоги

Ця #дихальна_техніка допомагає стабілізуватися під час підвищення тривожності.

🟢 Займи зручне положення стоячи або сидячи.

🟢 Зроби кілька глибоких видихів та коротких вдихів за принципом «свічка 🕯️ - квітка 🌼»:
видихати протяжно, ніби ти намагаєшся задути свічку, а вдихати коротко, ніби вдихаєш аромат квітки. Зроби 5-6 таких циклів.

❗️ Важливо: починати варто з видиху.

🟢 Обери для себе приємний (улюблений) та неприємний кольори. Коли відчуєш певну стабілізацію дихання, спробуй «зафарбувати» своє дихання:

▶️ вдихати приємний для тебе колір,
◀️ видихати неприємний.

🟢 Під час дихання уявляй, як кольори заповнюють легені: приємний колір чимсь хорошим та потрібним саме зараз (наприклад, спокоєм, рівновагою, теплотою - важливий саме твій варіант). І разом з тим уявляй, як видихаєш щось неприємне (тривогу, біль, страх тощо).

Спробуй робити цикл дихання повільнішим з кожним разом до комфортного стану.

🟢 Повтори так 8-10 циклів або до того часу, як тривога зменшиться.

КАЗКА

 Казочка про різницю між тваринами і людьми Поговоримо про левів та емоційні кордони, які ми, люди, так часто будуємо.

Леви – царі природи, вони чітко знають, де починається і де закінчується їхня територія. Вони позначають її запахом, і ні дощ, ні сніг, ні спека не здатні стерти ці сліди. Лев знає: це його земля, його кордони, і кожен інший звір це відчуває. Їхній світ простий і зрозумілий – ти поважаєш чужу територію, або стикаєшся з наслідками.

Люди ж, на відміну від тварин, придумали інші кордони – емоційні. Ми будуємо їх навколо себе, щоб захистити свій внутрішній світ від болю, страху чи чужих переживань. Ми вважаємо, що це нормально – тримати дистанцію, не пускати інших надто близько, захищати свої емоції, наче це теж наша територія. Але війна показала, що ці кордони – лише ілюзія. В екстремальних умовах, коли життя стає випробуванням на витривалість, люди починають розуміти справжні потреби.

Війна навчила нас, що замість емоційних мурів потрібні справжні, міцні зв’язки між людьми. Не ізольованість, а підтримка, співчуття та взаємодопомога стали основою виживання. Військові, що пройшли крізь найжорстокіші випробування, розуміють, що справжня сила – не в тому, щоб заховатися за стінами, а в тому, щоб відкритися та довіритися тим, хто поруч.

Лев не заперечує свою територію – вона для нього священна, і це його сила. Люди ж під час війни зрозуміли, що емоційні кордони – це не захист, а перешкода на шляху до єдності. Тому замість того, щоб оберігати свій внутрішній світ від інших, нам потрібно навчитися відкривати його та ділитися з тими, хто поруч.

Висновок: Війна показала, що людям потрібна не ізольованість, а взаємопідтримка. Спільна мета і взаємна довіра стають ключовими для виживання і перемоги.