Шановні відвідувачі! Вітаю Вас на сторінках мого блогу! Бажаю приємного перегляду. Сподіваюсь, що блог буде цікавий усім відвідувачам!

неділя, 22 січня 2023 р.

ВПРАВИ

 ВПРАВИ НА РОЗСЛАБЛЕННЯ

РІЗНИХ ГРУП М’ЯЗІВ ТІЛА



Обличчя –

наморщіть ніс і лоб,

ніби нюхаєте щось

неприємне, а потім

розслабте м’язи

обличчя.

Повторити три рази.

Щелепи –

щільно стисніть щелепи,

наче собака, яка висить

на кістці, а потім

відпустіть уявну кістку

й повністю розімкніть

щелепи.

Повторити три рази.

Руки та плечі –

витягніть руки перед

собою, потім підніміть

їх над головою й

потягніть якомога вище.

Після цього опустіть

вниз і розслабте руки.

Повторити три рази.

Кисті рук –

уявіть, ніби щосили

стискаєте апельсин

однією рукою, а потім

кидає його на підлогу

і розслабляєте кисть

і руку. Повторити три

рази, а потім виконати

вправу іншою рукою.

Живіт –

ляжте на спину і всього

на мить максимально

напружте м’язи живота.

Потім розслабте живіт.

Повторити три рази, а

потім виконати цю ж

вправу стоячи.

Ноги й ступні – стоячи

необхідно втиснути

пальці ніг у підлогу, ніби

пісок на пляжі чи м’яч

на підлозі. Почергово

необхідно вдавлювати

кожен палець у підлогу

й розставляти їх

настільки, щоб відчувати

напругу в ногах, а

потім розслабитися.

Повторити тричі.

пʼятниця, 20 січня 2023 р.

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

 Чому інколи так важко сказати «ні»?




Часто коріння цієї проблеми знаходиться в дитинстві. Коли батьки та вчителі просили дитину щось зробити, відповідь «ні» сприймалася як протест чи бунт. Наслідком міг бути осуд та покарання.


⏺У дорослому віці це трансформується у страх сказати «ні». Страх, що люди подумають, ніби ви не в змозі виконувати свої обов’язки, свою роль у суспільстві, тобто не маєте цінності.


⏺Ми соціальні істоти, які покладаються на людські зв’язки. Ми боїмося розчарувати інших та залишитись одними. І деякі люди цим користуються.


Коли варто казати «ні»?


⏺Ніхто не знає ваших меж краще за вас самих. Якщо вас просять зробити щось, що викликає у вас дискомфорт, це може бути ознакою того, що вам потрібно сказати «ні». Знайдіть хвилинку, щоб заспокоїтись та прислухатись до своєї інтуїції. І пам'ятайте, завжди можна впасти в іншу крайність та не робити для інших взагалі нічого, тому що "дискомфортно".


⏺У робочій ситуації буває особливо важко сказати «ні». Вивчіть ваші обов'язки та не бійтесь "качати свої права", за вас їх ніхто не "покачає". 


Отже, як казати «ні»? Практичні поради:

➖Висловіть подяку за те, що вас попросили. Це трохи пом'якшить відмову.

➖Візьміть паузу та дайте собі подумати. Коли ви залишитесь наодинці з собою, вам буде легше прийняти рішення.

➖Якщо вирішили відмовити — кажіть прямо, не уникайте прямої відповіді та не давайте людині надію. Казати «ні» треба швидко і чітко, як здирати пластир.


В яких випадках відмовляти? Використовуйте ці питання для кращого розуміння ситуації:

➖Чи є у мене час і сили для цього?

➖Чи тиснуть на мене?

➖Я роблю це, щоб когось порадувати?

➖Мене використовують?

➖Чи я кажу «так» лише тому, що боюся негативу?

➖Чи є важливіші справи, які потребують моєї уваги прямо зараз?

➖Чи потрібен мені зараз час для відпочинку та відновлення сил?


Чесна відповідь на ці питання допоможе знайти правильне рішення.


ВІДНОВЛЕННЯ


 

​​Вправа на емоційне відновлення 


🌕 Приглушіть світло. Увімкніть спокійну музику без слів (можна знайти на YouTube за запитами "музика для спокою", "музика для медитації" тощо. Сядьте з рівною спиною. Глибоко вдихніть та видихніть. Налаштуйтеся на виконання вправи. 


🧘 Візьміть на себе роль спостерігача. Зараз ваша задача - не відкидати думки, а просто спостерігати за ними без оцінки на добрі чи погані, розумні чи дурні, шкідливі чи корисні. Звідки вони з’являються? Про що вони? Які з них емоційно забарвлені? А які нейтральні?


💭 Наскільки багато думок з’являються та зникають? Уявіть, що ваш простір - це площа, а думки - це люди, що знаходяться на цій площі. Ця площа, яка вона? Чи на вулиці день? Або вечір? Який характер цих людей? Вони спокійно прогулюються, або ж метушливо женуться за чимось?


🧘 Продовжуйте слухати музику та спостерігати за думками без оцінки. Глибоко дихайте. Придивіться до свого дихання. Намагайтеся зробити його глибшим та спокійнішим. Побудьте в цьому стані стільки, скільки захочеться. 


🏛Спробуйте знов уявити собі площу. Що змінилося? Який зараз характер людей? А який час доби? 


Спокійно поверніться у звичний стан. 


Зверніть увагу: як ви зараз? 


                   Джерело UA Mental Help

АРТ - ТЕРАПІЯ


 

Арт-терапевтична

техніка 

"Світ емоцій"(А. Сосновік)


Мета: розвиток емоційного інтелекту.

Завдання:

✓ знайомство з емоціями (радість, страх, інтерес, смуток, агресія, образа та інші);

✓ вчитися розпізнавати емоції та висловлювати їх;

✓ зняття психоемоційної напруги;

✓ розслаблення;

✓ діагностика емоційної сфери;

✓ розвиток дрібної моторики рук.


Інвентар: піднос з піском/манкою/пшоном, картки «Емоцій» (зображення людей, казкових героїв, тварин, які відчувають різні емоції).


Вікові рамки застосування: 4+

Алгоритм роботи:

📎1. Кожному клієнту надається піднос із піском/манкою/пшоном.

2. Знайомство з піском, завдання – намалювати свій настрій.

3. З колоди карток із зображенням емоцій випадково витягується одна картка. Клієнту пропонується визначити, яку емоцію він бачить.

4. Намалювати побачену емоцію на піску.

5. Далі терапевт каже клієнту, що він, напевно, теж іноді відчуває цю емоцію, і пропонує йому закінчити речення

«Радість (обоаза, страх та ін.) – це коли…», підібрати асоціацію «Радість схожа на…».

6. Намалювати свою емоцію на піску.

7. Терапевт запитує у клієнта, чи відчувають інші таку емоцію. Показує картки з аналогічною емоцією, але з іншими персонажами.

Пропонує закінчити речення «Для тата радість – це коли…», а потім: «Для котика – це коли…».

✓ Намалюйте їхню емоцію.

✓ Вправа повторюється з новою карткою.

✓ Наприкінці пропонується намалювати настрій після виконання вправи.


❓Питання для обговорення:

- Які бувають емоції?

- Яку емоцію сподобалося/не сподобалося малювати?

– Як змінився настрій?


Висновок

Клієнт дізнається про спектр емоцій, вчиться впізнавати  ці емоції в інших людей, розуміти, коли може виникнути та чи інша ситуація. 

Робота з піском розслабляє, відбувається проживання емоцій, розширення емоційної сфери.

РУХОВА АКТИВНІСТЬ


 

​​Практика «Зцілення рухом»


Мета: зцілення депресії рухом, навчання способам швидко підняти настрій.


Вік: 10+ (індивідуальна або групова форма роботи)


Алгоритм:

1. Обговоріть, як фізичні навантаження допомагають впоратися завдяки перенаправленню негативних емоцій, викиду гормонів задоволення та підвищенню самооцінки.

2. Попросіть дітей стати так, щоб витягнутими руками не торкатися один одного.

3. Попередьте, що учасники будуть робити невелику серію простих вправ.

4. Попросіть виконати наступні кроки.

🔹 Крокувати на місці 30 секунд.

🔹 Витягнутися вгору і потягнутися руками до стелі.

🔹 Зробити п'ять глибоких вдихів та видихів.

🔹 Зробити по 30 стрибків, по черзі розводячи руки убік та збираючи їх разом.

🔹 Стати рівно, підняти руки над головою та нахилитися праворуч.

🔹 Утримуйте 25 секунд. Повторити в інший бік.

🔹 Крокувати на місці 30 секунд.

🔹 Постояти на лівій нозі 45 секунд. Змінити сторони.

🔹 Бігти на місці 30 секунд.

🔹 Витягнутися вгору, зробити п'ять глибоких вдихів та видихів та відчути розслаблення у всьому тілі.


Питання для обговорення

❓ Які вправи найбільше сподобалися?

❓ Які найменше?

❓ Опишіть свої почуття після тренування.

❓ Як навіть короткі навантаження можуть покращити настрій?


Дана практика показала свою ефективність у зниженні психоемоційної напруги, підвищенні самооцінки поліпшенні настрою.


                переклад та модифікація Л.Стреж

МЕНТАЛЬНЕ ЗДОРОВ'Я


 

​​ Як наша психіка реагує на масові трагедії під час війни?


Трагедія у Дніпрі, аварія у Броварах – одномоментно загинула велика кількість людей, серед яких і діти. 


🕯Від імені нашої команди, каналу «Психологічна підтримка», ми хочемо ще раз висловити свої співчуття всім рідним та близьким загиблих. Це жахлива втрата й біль. 


На фоні таких трагічних подій не дивно, що багато українців відчули гострі, хоч і різні емоції. Хтось кілька днів поспіль проплакав, інших охопив неконтрольований гнів. А дехто ніби не відчув нічого. Парадокс у тому, що всі ці реакції є нормою, – пояснює психолог Марія Сичинська.

🟠 Емоційне оніміння – може виникати як реакція на сильний стрес, з яким психіка не здатна впоратися. Тому запускаються захисні механізми. Часто це призводить до такого стану, коли людина взагалі не здатна переживати ані негативні, ані позитивні емоції. Також емоційне оніміння іноді супроводжується нездатністю плакати, навіть коли ми відчуваємо в цьому потребу.


✅ Порада: Плакати – це найкраще, що ви здатні для себе зробити в такому стані. Каталізатором може стати мистецтво – сумна пісня чи фільм. Річ у тому, що, коли ви плачете, ви зменшуєте рівень кортизолу, і стрес обнуляється.


🟠 Неконтрольований гнів, агресія і ненависть – теж поширені емоції, що відчули українці після трагедії у Дніпрі. В таких ситуаціях це здорова реакція, однак у тривалій перспективі вона здатна стати деструктивною для нас самих і навколишніх.


✅ Порада: Знайдіть безпечний спосіб дати вихід гніву. Порвіть на шматки лист паперу, послухайте агресивний рок або займіться прибиранням. Придушення гніву та агресії в тривалій перспективі може мати негативні для вашої психіки наслідки, з якими самостійно впоратися буде вже значно складніше.


🟠 Нездатність стримати сльози й емоційні гойдалки – такі стани під час війни, на жаль, також стали звичайними для більшості українців. Ми постійно перебуваємо в інформаційному полі, де говорять про війну, показують війну і багато смерті.


✅ Порада: Навчіться переключати увагу і витягати себе із цього стану постійного скролингу. Дотримуйтеся розпорядку дня, за можливості гуляйте на свіжому повітрі, реагуйте лише на дійсно важливу інформацію. Це – не прояв байдужості, а просто спосіб захистити свою психіку і зберегти фізичне здоров'я.

ПСИХОЕДУКАЦІЯ


 Захисні психологічні механізми,

які допомагають пережити виклики війни


📎Регресія

Дитина повернулась на попередню стадію свого розвитку? Почала, наприклад, гірше говорити. Це регресія. Для дорослих – маркер, що з дитиною щось відбувається і вона потребує допомоги. Варто частіше її пригортати й казати ласкаві слова замість нагадувань про дорослість і відповідальність. Дитина своєю поведінкою ніби каже, що вона не справляється і потребує більше уваги з вашого боку.


В такій ситуації потрібно більше грати в ігри, в яких дитина відчуває себе маленькою, пригортати її. На часі ігри, де дитина може відіграти свою потребу в значущості чи захищеності, – хованки чи будування халабуд. Але при цьому, для безпеки таких ігор, важливо домовитися про стоп-слово, коли гра припиняється дорослим чи дитиною, при нагальній потребі, наприклад, піти в укриття. Це може бути просто «стоп-гра» або якесь інше слово за домовленістю. Будьте готові, що дитина перевірить, як це працює. Важливо відреагувати. І коли, наприклад, залунає повітряна тривога, стоп-слово станеться в пригоді.ʼ


«В кожній сім’ї мають бути встановлені правила. Хай вони щось забороняють не в наказовій формі «можна чи не можна», а за формулою “В нас так прийнято/В нас так не прийнято”. Ці правила встановлюються в будь-якій спільноті – родині, школі тощо. Поясніть, чому щось забороняється. Тому що небезпечно для життя.


📎Забування (витіснення)

Буває, що людина поводить себе, ніби нічого страшного і не пережила. Спрацьовує захисний психологічний механізм – забування (витіснення). Однак свідомий чи несвідомий тригер може відновити спогади. 


📎Гумор

Ще один захисний психологічний механізм – гумор, який також є своєрідним проявом агресії, і допомагає нам долати виклики воєнного стану в країні. Ми висміюємо те, що нам здається страшним. Звідси всі меми й жарти про війну.

В таких захисних психологічних механізмах ми можемо знаходити ресурс. 


📎Відраза

Відраза теж захисний психологічний механізм. Щось брудне чи з нехорошим запахом відштовхує нас. Запах зіпсованої їжі захищає нас від отруєння. Відраза до певної людини пояснюється її токсичністю.


📎Страх

Страх – надважливе почуття, яке дає нам можливість швидко відреагувати на небезпеку. Бачиш тигра? Обирай – битися, бігти чи завмерти. Згадайте скунса чи сонечко, які виділять речовину, що неприємно пахне, і так відлякують своїх ворогів.

А як реагує людина... Бачить шаблезубого тигра? В неї виділяється адреналін, який повідомляє мозок про небезпеку. Продукується гормон стресу кортизол, який змушує серце швидше битися, адже для рятування потрібно, щоб серце і м’язи попрацювали.


А якщо немає ніякого шаблезубого тигра, людина собі його просто уявила? Якщо вище наведений механізм спрацював, то це – панічна атака. Людина просто не розуміє, чого боїться, але проживає емоцію страху.


Гормон стресу кортизол негативно впливає на імунітет. І тому люди, які знаходяться в постійному стресі, часто хворіють. В такому стані організм часто вимагає солоденького. Треба просто відстежувати такі стани й не зловживати з’їденими за один присід шоколадками.


Якщо людина боїться собак – це страх. А якщо боїться, що звідкись з’являться собаки, і весь час думає про це і не може думати ні про що інше, то це – тривога. 


Починаємо долучати до нашої проблеми людей? Так працює паніка. Якщо ми під час своєї паніки масштабно закуповуємо продукти, воду, ліхтарі, газові горілки, то нічого страшного немає, якщо це приносить спокій. Добре підготовлений песиміст буде в будь-якому випадку у виграші, здійсняться його прогнози чи ні.


Інколи страх проявляється агресією (булінг, наприклад) або аутоагресію (selfharm). Якщо дитина боїться чогось, наприклад, що мами довго немає поряд, вона може неусвідомлено проявляти агресію, може навіть почати хворіти, може проявити аутоагресію (агресію до себе).


Руферство та зацеперство також є своєрідним прояв аутоагресії, ці люди наражають себе на ризик, випробовують свою сміливість. 

Щоб подолати агресію чи аутоагресію, її треба вивільнити. Найкращий спосіб – гра з м’ячем в бажано безпечному просторі з невеличким м’ячем. Його можна кидати в кошик, підкидати й ловити тощо. Доречні всі ігри з м’ячем – теніс, футбол, баскетбол, пінг-понг. Дженга також буде доречною грою для вивільнення агресії.


Ви, мабуть, помітили, скільки матюччя ллється в бік русні. Це також прояв агресії. Діти матюкаються не по-дитячому. Вже навіть психологи дозволили лайку під час війни. Але... Не можете щось заборонити, то очольте це... І засвойте разом з дітьми українською лайливі вислови, радить пані Катерина. Це ж просто подекуди мовні шедеври.


Трясця твоїй матері… (трясця — це лихоманка)

А щоб тебе злидні обсіли!

А щоб ти не діждав!

А щоб тобі пусто було!

А бодай тебе чорти вхопили!


Звернули увагу, скільки з’явилося бравурних українських пісень? Спів – це давній спосіб проживання емоцій – журби, горя, страху, радості, і зокрема агресії. Тож не дивуйтесь, якщо діти весь час співають «Ой, у лузі...» чи «В небі свист, але чути гімн! В небі чистому мутний дим... Горить ліс, але чути гімн!». Вони екологічно проживають свій страх.


             Автор Катерина Гольцберг

МЕНТАЛЬНЕ ЗДОРОВ'Я


 КРОКИ ДО ПОКРАЩЕННЯ  МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я 


1. Знайдіть радість у тренуванні

Згадайте час, коли ви відчували себе найбільш піднесеним і вільним. Що це було? Ви стрибали з піднятими руками на концерті? Вболівали за улюблену спортивну команду? 

Виявляється, рухи, які ми робимо у відповідь на відчуття щастя, також можуть викликати почуття радості. Келлі Макґоніґал, психолог та викладач Стенфордського університету, створила програму "Joy Workout", яка включає шість рухів, що надихають на щастя, незалежно від віку чи здібностей. 


2. Відкрийте для себе еко-терапію і ревайлдінг

Все більше доказів свідчать про те, що «екотерапія» або практика участі в заходах серед дикої природи має ряд переваг для психічного здоров’я. Абсолютно все — від походів і рафтингу, прогулянок по обсадженій деревами вулиці і до пеерсаджування кімнатних рослин вдома — може мати користь для психічного здоров’я.


3. Звільніться від «паралічу завдань»

Вам знайомий стан, коли на вас чекає нескінченний список справ вдома та купа завдань на роботі? І їх настільки багато, що ви навіть не знаєте з чого почати? Це те, що деякі люди називають "паралічем завдань", феноменом, який виникає, коли ваш мозок сприймає ваш список справ як загрозу. Особливо вразливі в цьому плані перфекціоністи. Щоб позбутися такого роду тривоги, не відкладайте завдання на довго, а після виконання обіцяйте собі невеликі винагороди.


4. Звертайте увагу на фізичні ознаки вигорання

Безсоння, втома, головні болі, зміни апетиту — ваше тіло багатьма способами може повідомляти вам, що ви вигоріли. Важливо також розуміти чим вигорання відрізняється від депресії. Симптоми депресії та виснаження можуть бути складними для розрізнення. Але депресія — це медичний стан, який можна і треба діагностувати!


5. Займайтесь тим, що приносить вам радість

Раннішня кава під улюблений серіал, пілатес під приємну музику, масаж, улюблений собака, який сидить у вас на колінах, — все це маленькі ритуали, які приносять нам щастя. 


         Джерело @global wellness day Україна

СУЇЦИД


 

Суїцид – це навмисне самоушкодження із трагічним фіналом, є найпоширенішою у світі причиною неприродньої смерті. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, кожні 40 секунд одна людина у світі позбавляє себе життя. 


Виявити суїцидальну поведінку буває важко навіть фахівцеві, проте існує низка ознак, станів особи, які можуть свідчити про небезпеку. Спочатку давайте розберемося з поняттям «суїцидальна поведінка» та які вона має форми. 


🔸По-перше, це думки про самогубство, бажання і наміри вбити себе, суїцидальні мотиви, певні емоційні переживання (туга, безнадія, тривога, почуття провини). 


🔸Виділяють внутрішні і зовнішні форми суїцидальної поведінки. 


Внутрішні форми: 


✖️суїцидальні думки (міркування людини про відсутність цінності і сенсу життя); 

✖️суїцидальні задуми (обирається спосіб, визначаються засоби, час вчинення самогубства); 

✖️суїцидальний намір (утворений із задумів і вольового рішення). 


Зовнішні форми: 


✖️завершений суїцид (цілеспрямований вчинок самогубства); 

✖️суїцидальна спроба (цілеспрямоване оперування засобами самогубства, яке внаслідок певних обставин не завершується смертю).


🔸Основними причинами, чому людина вирішила піти на цей крок, можуть бути: сімейно-побутові конфлікти; фінансові труднощі; конфлікти на роботі; відчуття нереалізованості та нерозуміння іншими та ін.


Людина, яка виявила бажання позбавити себе життя, – це перш за все особа, яка почувається в безвихідному становищі та хотіла б, щоб їй допомогли. І в такому разі акт суїциду може виступати як відчайдушна спроба привернути до себе увагу. Людина наче «кричить» про свою безпорадність та загнаність у кут. 


Для того щоб вчасно зарадити людині та не допустити трагічного фіналу, слід бути більш пильним і сприймати всерйоз певні зміни в поведінці, а саме:  


✖️втрата інтересу до звичних видів діяльності; 

✖️незвичне зниження активності, нездатність до вольових зусиль; 

✖️агресивність, дратівливість; 

✖️будь-які раптові зміни в поведінці і настроях, особливо тих, що віддаляють від близьких людей; 

✖️схильність до необачних і безрозсудних вчинків; 

✖️надмірне споживання алкоголю чи таблеток; 

✖️підбиття підсумків, приведення справ до порядку, приготування до акту суїциду; 

✖️нехтування зовнішнім виглядом. 


Якщо ви помітили когось зі свого оточення, хто висловлює думки про те, що без нього було б краще або його поведінки, звички різко змінилися – не ігноруйте ці сигнали. Навіть під час теплої бесіди ви можете допомогти людині побачити інші шляхи вирішення її проблеми. Покажіть людині, що ви поруч, що ви можете допомогти у вирішенні її ситуації. Вчасно звернена увага та проявлена турбота – запорука сталих стосунків і спосіб запобігання непоправної втрати.


Якщо ж ви помічаєте за собою суїцидальні думки або помітили це за кимось із своїх близьких – зверніться до фахівця (психолога або психотерапевта).


                  Джерело @Психологічна підтримка

                    Автор Галина Волошина

СУЇЦИД


 



На сьогодні тема суїциду досі вважається табуйованою, про неї не прийнято говорити в суспільстві, вона огорнута великою кількістю міфів. 

Проте «суїцид» – це проблема, про яку треба говорити і намагатися запобігти її прояву. 

Тому для більш ефективного виявлення суїцидальних тенденцій слід сформувати в суспільства адекватне ставлення до цього явища, подолати помилкові думки, стереотипи щодо його розуміння в широких верствах населення. Керуючись перевіреними багаторічними науковими спостереженнями, була підготовлена підбірка найпоширеніших міфів та їхнє розтлумачення: 


❌Міф: Більшість самогубств здійснюється майже або зовсім без попередження. 

✅Факт: Більшість людей подають попереджувальні сигнали про можливе самогубство – у формі безпосередніх висловів, фізичних, тілесних ознак, емоційних реакцій або поведінкових проявів. Вони повідомляють про можливість вибору самогубства як засобу позбавлення від болю, напруження, збереження контролю або компенсації втрати. Такі сигнали часто бувають воланням про допомогу. 


❌Міф: Не слід говорити про самогубство з людиною, котра схильна до нього, оскільки це може подати їй ідею про здійснення цієї дії. 

✅Факт: Розмова про самогубство не породжує і не збільшує ризику його здійснення, а, навпаки, знижує його. Найкращий засіб виявлення суїцидальних намірів – пряме запитання про них. Відкрита розмова з вираженням щирого піклування і турботи щодо наявності в людини думок про самогубство є для неї джерелом полегшення, навіть одним із ключових моментів у відвертанні безпосередньої небезпеки самогубства. Обминання ж цієї теми в розмові може стати додатковою причиною для зведення рахунків із життям. 


❌Міф: Якщо людина говорить про самогубство, то вона його не здійснює. 

✅Факт: Люди, що зводять рахунки з життям, найчастіше перед цим прямо чи опосередковано дають кому-небудь знати про свої наміри. Це стосується чотирьох із п’яти суїцидентів. Тому, якщо до вас звернулася така людина, ніколи не відмовляйтеся від розмови з нею, відверніть її від цього усіма можливими засобами й передусім глибокою зацікавленістю в житті цієї людини. 


❌Міф: Суїцидальні спроби, що не призводять до смерті, є лише формою поведінки, спрямованої на привертання уваги до суїцидента. 

✅Факт: Суїцидальні форми поведінки або «демонстративні» дії деяких людей є крайнім, останнім закликом або проханням про допомогу, що посилається іншим. Надання допомоги в розв’язанні проблем, встановлення контакту є ефективним методом запобігання суїцидальної поведінки. 


❌Міф: Самогубець впевнено бажає померти. 

✅Факт: Наміри більшості суїцидентів залишаються двоїстими аж до моменту смерті. Вони відкриті для допомоги інших, навіть якщо ця допомога нав’язується їм. Більшість осіб із суїцидальними тенденціями шукають спосіб продовження життя. 


❌Міф: Якщо людина одного разу здійснить суїцидальну спробу, то вона більше її не повторить. 

✅Факт: Хоча більшість осіб, які вчиняють суїцидальну спробу, звичайно переходять до самогубства, однак значна частина з них повторюють ці спроби. Так, частота самогубств в осіб, котрі раніше здійснювали суїцидальні спроби, в кілька разів вища, ніж в іншої частини населення.


❌Міф: Самогубство є надзвичайно складним явищем, тому допомогти самогубцям можуть лише професіонали. 

✅Факт: Дійсно, дослідження свідчать, що суїцид – складне явище, але розуміння і реагування на суїцидальну поведінку в конкретної людини не вимагає глибоких знань у галузі психології або медицини. Вимагається лише прояв уваги до того, що говорить людина, прийняття цього всерйоз, надання підтримки і звернення за відповідною допомогою.


Адже багато людей гине внаслідок самогубства лише тому, що їм не була запропонована або стала недоступною невідкладна перша допомога й підтримка.