ПСИХОЕДУКАЦІЯ

Тож, чому одні діти "ковтають" книжки, а інші — уникають їх як покарання? Це питання, яке часто турбує батьків, педагогів і психологів. Насправді любов або неприязнь до читання формується під впливом цілого комплексу факторів — біологічних, психологічних, сімейних і освітніх.

🔍 Основні фактори, що впливають на ставлення дитини до читання:

🧠 1. Психологічні особливості дитини

Темперамент

Сангвініки та меланхоліки — частіше захоплюються читанням: перші — з цікавості, другі — емоційно занурюються в історії.

Холерики можуть уникати читання через потребу в русі, швидкому темпі, не витримують монотонності.

Флегматики — читають повільно, але вдумливо, якщо книжка їм дійсно цікава.

Увага та пам’ять

Дітям із нестабільною увагою (наприклад, з ознаками СДУГ) важко зосередитися на тексті. Вони швидко втомлюються, не розуміють прочитаного — звідси і відраза.

Рівень розвитку уяви

Читання – це "кіно в голові". Якщо уява бідна або пригнічена, дитина не "бачить" картинку, і читання не приносить задоволення.

👨‍👩‍👧‍👦 2. Сімейне середовище

Чи читають батьки?

Якщо дитина бачить, що батьки читають для задоволення, не тільки для "роботи", то й сама ставиться до читання як до приємного дозвілля.

Як читали з дитиною в дитинстві?

Якщо перше знайомство з книжкою було теплим, емоційним, пов'язане з увагою батьків, то читацька звичка формується позитивно.

Чи примушували читати?

Якщо дитина читає лише "бо треба", "для оцінки", "бо так сказали", без вибору, — це викликає опір і асоціацію з примусом.

🏫 3. Освітній вплив

Подача у школі

Якщо читання у школі — це суцільні "аналізи", перекази, "хто що хотів сказати", без емоційного залучення, дитина може втратити інтерес.

Невідповідний рівень складності

Занадто складні чи нецікаві книжки для віку або розвитку дитини — причина фрустрації.

--

💬 4. Особистісні риси

Цікавий до пізнання тип особистості — такі діти самі шукають книжки, щоб дізнатись більше.

Емпатичніі діти — тягнуться до емоційних історій.

Діти з візуальним типом сприйняття — можуть краще сприймати тексти із малюнками( комікси, ілюстровані книги).

✅ Як допомогти дитині полюбити читання?

1. Почати з книжок, які відповідають її інтересам. Якщо любить тварин — читати про тварин. Фантастику — отже, знайти добру пригодницьку серію.

2. Читати разом. Зробити це моментом єдності: затишна атмосфера, емоційний голос.

3. Не змушувати — надихати. Запропонувати, а не нав’язати. Іноді краще просто читати вголос, а дитина слухає.

📌 Висновок:

Любов до читання — не вроджена, а виховувана навичка. Вона залежить не лише від характеру чи темпераменту, а й від того, як і з ким дитина зустрілась із книжкою вперше. І навіть якщо зараз дитина не читає — усе ще можна змінити.

ТЕХНІКИ

 Вправа «Переконструювання сценарію»

1. Опишіть 3-5 реченнями стресову ситуацію, як ви поводилися в ній та що відчували.

2. Перечитайте вголос написане та підкресліть те, що вам не подобається у вашій ситуації.

3. Візьміть коректор та замажте те, що підкреслили.

5. Напишіть на замазаних місцях те, якби ви хотіли, щоб склалася ситуація.

6. Перечитайте отриманий результат ще раз вголос.

Рефлексія:

1. Як ви почувалися під час написання історії. виділення того, що не подобається, «замазування» та написання нового сценарію?

2. Який важливий висновок щодо себе ви можете зробити після виконання вправи?

Авторський проєкт «Рsychoeducation» реалізує Громадська організація «Спроможні та стійкі» на волонтерських засадах

ТІМБІЛДІНГ

Використання техніки «Дерево» для віддзеркалення групової взаємодії у підлітковому колективі

Хоч зараз літні канікули та відпустки, і головне завдання освітян відпочити та відновити ресурси, впевнені, кожен і кожна збирають ідеї для майбутнього навчального року. Тож ми вирішили протягом літа продовжувати ділитися з вами інструментами для роботи шкільного психолога.

Досить часто у своїй роботі шкільний психолог має справу із **запитом щодо згуртованості та командотворення у класних колективах підлітків**. 

Щоб бути ефективними у роботі з цим запитом, ми маємо визначити, на якому етапі формування знаходиться колектив підлітків та яке місце в ньому відведено для кожного, і як кожен ставиться до колективної взаємодії й чи готовий бути частиною команди? 

Навичка роботи в команді є однією з найцінніших у сучасному світі, але не кожен підліток має правильне розуміння того, що означає бути частиною цілого. Для когось це може обмежитися простим перебуванням поруч під час виконання якогось завдання…але чи так це насправді?

Важливо допомогти підлітку зрозуміти основні **орієнтири для злагодженої командної роботи.**

1️⃣ **Формувати комунікацію:** це про вміння чітко висловлювати свої думки, активно слухати інших, надавати та отримувати конструктивний зворотний зв'язок.

2️⃣ **Поважати та співпрацювати:** у команді важливо поважати й підтримувати одне одного, цінувати сильні сторони один одного та не засуджувати слабкі, а також разом шукати вихід у проблемних ситуаціях.

3️⃣ **Вміти екологічно** **вирішувати конфлікти: ** у будь-якому колективі можуть виникати розбіжності, але важливо вміти обговорювати проблеми відкрито та зосереджуватися на вирішенні, а не на звинуваченнях.

4️⃣ **Плекати** **довіру та відповідальність:** кожен учасник команди несе відповідальність за свою частину роботи та за загальний результат.

5️⃣ **Практикувати гнучкість та адаптивність: **у своєму житті ми часто стикаємося зі змінами та непередбаченими обставинами, тому цінною здатністю є швидко адаптуватися до нових умов та знаходити нові рішення.

Для цього пропоную вашій увазі інструмент, що дозволяє зазирнути у внутрішній світ підлітка, допомогти йому зрозуміти власну цінність та підтримати на шляху у розумінні себе як частинки чогось більшого. 

🌳 Це арттерапевтична техніка **«Дерево» **за мотивами книги*** «****Малюнок та образ у гештальт-терапії. Психотерапевтичні методики: роботи з малюнком, ліпленням, керованою уявою, танцем та медитацією» * Гертруди Шоттенлоер. 

Ця вправа допоможе психологу не лише краще зрозуміти рівень згуртованості класного колективу, стратегії поведінки його учасників, але й дасть можливість підсвітити роль та місце кожного в цьому колективі.

Інструкція для проведення

Підліткам оголошується завдання: “*Сьогодні нашим завданням буде створення спільного малюнка дерева. Але водночас кожен з вас на своєму робочому місці, на окремому аркуші паперу, створює свою індивідуальну частину цього дерева. Після індивідуального виконання малюнку всі аркуші об’єднаємо, щоб вийшло спільне дерево*”.

🌿Кожному з вас важливо зосередитися на своїй індивідуальній частині, але при цьому пам’ятати, що кінцевим результатом є спільний малюнок.

🌿Під час малювання розмовляти не можна.

🌿Кожен учасник обирає собі аркуш, на якому він буде малювати.

🌿Малюнок можна виконувати олівцями, фломастерами, фарбами.

🌿Рух аудиторією під час малювання небажаний.

🌿Коли всі завершили малювати свої частини аркуші паперу розкладаються так, щоб вони утворили одне спільне дерево.

🌿Тепер вся група може уважно розглянути малюнок і обговорити по колу процес створення групового дерева. 

Процес обговорення: 

Психолог бере на себе роль модератора обговорення та ставить запитання учасникам:

🌱Ти намалював свій малюнок і розташував його тут. Як почуваєшся на цьому місці (з краю, в середині, вгорі, внизу)?

На твою думку, яка твоя роль у цьому місці для спільного дерева?

🌱Ти сам обрав це місце, якщо ні, то хто (або що) змусив(ло) тебе це зробити?

🌱Наскільки ти задоволений своїм місцем? А як у реальному житті, тебе влаштовує?

🌱Що ти зараз відчуваєш на рівні тіла?

Зазвичай під час цих запитань в проєкції на малюнок підлітки часто описують, як вони почуваються в житті. Тому далі можна ставити такі запитання:

🌱Хотів би ти щось змінити для себе?

🌱 Зараз ти можеш обрати для себе іншу частину дерева, ту, яка тобі особливо подобається, і уяви, що там твоє «місце». Як ти почуваєшся там? Яка тепер твоя роль для команди?

У цьому випадку учасники частіше обирають той малюнок, ту частину дерева, яка схожа на їхню життєву мрію чи бажану роль: для когось це може бути міцний стовбур, для когось — яскрава зелень, усипана красивими плодами. Коли підлітки ототожнюють себе з бажаним, то вони наповнюються енергією та внутрішньою силою.

🍃Якби ти був цією частиною, як би ти почувався в групі?

🍃А в житті? Чи з'явилися у тебе якісь нові можливості?

🍃Що ти можеш робити, чого раніше не міг? Чого не можеш?

🍃Який твій внесок у ціле? В якій мірі ти сприймаєш свій малюнок як частину цілого?

 

На що варто звернути увагу психологу під час групового процесу:

☘️Як і коли хто взяв аркуш? **Прагнення до лідерства:** хтось взяв аркуш першим і відразу почав малювати, хтось чекає, а хтось бере той аркуш, який залишився.

☘️Хто малює стовбур? Хто малює крону? **Позиції в групі:** стовбур — основа дерева, на ньому все тримається, якщо немає стовбура, то немає і дерева, крони; але стовбур знаходиться внизу, а крона — нагорі, і її видно всім.

☘️Якщо є кілька стовбурів, чия ідея перемагає? Як при цьому її відстоюють?

☘️Які зусилля докладає кожен учасник, щоб захистити своє бачення малюнка? Намагається організувати дії групи, що кому малювати (невербально) або намагається повідомити групі, що він малює (невербально).

☘️Якщо в групі з'явився лідер, наскільки він може організувати роботу групи в цілому? В якій мірі група погоджується на це бачення?

☘️Як при цьому поводиться кожен учасник групи: чи змінює свій малюнок? Якщо змінює, то охоче чи ні?

☘️Як відбувається взаємодія між учасниками? Невербально спілкуються, намагаючись організувати спільні дії. Не помічають один одного.

☘️Чи всі малюють одночасно? Чи є вичікувальні позиції? Всі малюють відразу та одночасно чи хтось чекає допоки всі намалюють і малює те, чого не вистачає?

Використання цієї вправи дає можливість бачити та корегувати групові процеси у класному колективі та формувати ефективну взаємодію між її учасниками.

АРТ ТЕРАПІЯ

 Техніка «Моя сім'я в образі квітів» Л. Лебедєва (модифікація Е. Тараріна)

Мета: виявлення сприйняття дитиною себе в своїй сімейній системі.

Завдання:

✓ визначення суб'єктивної ролі кожного члена сім'ї з позиції дитини;

✓ визначення ставлення дитини до членів своєї сім'ї.

Інвентар: фарби (гуаш), пензлі, баночка для води, білий аркуш паперу (АЗ).

Час роботи: 40-60 хвилин.

Вікові рамки застосування: від 5 років і старше.

Алгоритм роботи:

Вступ. Дитині пропонується намалювати свою сім'ю у вигляді квітів (рослин, які не кольорів веселки). Важливо уточнити, що сім'я - це тільки люди, що живуть в даний час разом, а рід - це всі представники сімейної системи. В даному випадку ми малюємо сім'ю. Більше ніяких інструкцій дитина не отримує.

Основна частина

Малюнок сім'ї в образі квітів відображає емоційне самопочуття, уявлення про своє місце і роль в сім'ї, взаємодію між членами сім'ї.

Після створення малюнка дитині пропонується відповісти на питання:

• Що ти створив?

• Які почуття у тебе виникали, коли ти зображувала свою сім'ю на малюнку?

• Чи є на ньому ти?

• Як себе почуває твоя квітка?

• Які почуття викликає у тебе малюнок?

• В яких частинах тіла у тебе з'явилися відчуття, викликані малюнком?

• Які члени сім'ї тут зображені?

• Які почуття вони відчувають?

• Чи взаємодіють квіти?

• Чи є члени сім'ї, які проживають разом з тобою, але відсутні на малюнку?

• Яку ситуацію з твого сімейного життя ілюструє цей малюнок?

• Що ти здатна змінити?

Образи квітів на малюнку, їх розташування, оточення відображають реальну сімейну ситуацію і допомагають автору малюнка її усвідомити.

Образи квітів можуть відображати:

• поле квітів - стан життя в соціумі, що замінює сім'ю;

• ідеальна сім'я - та, яку автор малюнка хотів би мати;

• сім'я, в якій виріс або зараз живе людина.

Діагностичні рекомендації.

• Віддалено розташовані квіти, відсутність когось із членів сім'ї вказують на слабкі емоційні зв'язки, складність і напруженість у взаєминах дитини з цими людьми.

• «Зів'явші» квіти - зображення фізичного неблагополуччя або похилого віку людини.

• Якщо квіти поміщені в квітковий горщик, вазу або ростуть на клумбі, важливо прояснити, хто доглядає за цими квітами, від кого вони отримують турботу.

• Якщо деякі квіти розміщені на близькій відстані або ростуть з одного стебла, важливо уточнити, що для автора малюнка означає занадто близьке їх розташування.

• Наявність квітів різної висоти також може стати предметом для аналізу.

• Присутність в малюнку схожих кольорів, а також однакового кольору може говорити про емоційну близькість цих людей, їх схожості з позиції клієнта.

• У нормі малюнок зазвичай розташовується в центрі листа і займає практично весь вільний простір.

• Квіти можуть займати різний простір на аркуші (більший чи менший), це може бути пов'язано з тим, як клієнт сприймає той життєвий простір, який люди дозволяють собі займати в реальності.

• Якщо на малюнку присутні додаткові елементи, важливо уточнити у клієнта їх значення.

• В нормі клієнт зазвичай зображує квіти тієї місцевості, в якій пройшло його дитинство, або тієї, в якій він живе вже довгий час.

АРТ ТЕРАПІЯ

Арт терапія 

  Арт-терапевтичний підхід є одним з прогресивних і перспективних для сучасної освіти і сьогодні вважається одним з найбільш м’яких, але ефективних методів, який не має протипоказань і обмежень, дає можливість виразити свій внутрішній світ через творчість .

Тому у своїй роботі я використовую елементи арт–терапії, що дозволяє покращити якість навчально–виховного процесу шляхом організації інтерактивної роботи на уроці.

Впроваджуючи інноваційні технології розвитку та саморозвитку дитини з використанням нетрадиційних арт-терапевтичних технік в роботі, я формую у вихованців ключові складники життєвої компетентності:

 - віру у власні можливості

 - базові якості особистості; 

 - самостійність, працелюбність, спостережливість, креативність; 

- розвиненість практичних умінь, творчих здібностей; 

- відсутність негативних емоцій, збереження психічного здоров’я;

- створюю ситуацію успіху.

Актуальність досвіду полягає у:

 - можливості застосовувати інтерактивні технології навчання; 

- сприянні розвитку всіх органів відчуттів, точності координації рухів; 

- створенні безпечного комунікативного простору; 

- забезпеченні умов для розвитку творчої особистості;

 - удосконаленні психофізіологічних якостей, вміння стримувати негативні емоції;

 - забезпеченні умов інклюзивного навчання.

 В даний час арт-терапія охоплює всі сфери мистецтва і творчості. Малювання користується величезним успіхом у дітей різного віку. За допомогою малювання можна висловити свої емоції, позбутися страхів, а також освоїти нові знання. 

Арт-терапія - це не тільки приємне заняття, але і профілактика здорового способу життя. Заняття арт-терапією дозволяють розкрити внутрішні сили людини, сприяють підвищенню самооцінки, вчать розслаблятися і позбуватися від негативних емоцій і думок, а також дають людині можливість зміцнити свою пам’ять, розвинути увагу і мислення

Важко переоцінити роль образотворчого мистецтва в розвитку фантазії та уяви дітей. На папері, і в пластиліні або з використанням будь-яких інших художніх матеріалів дитина може втілити свої мрії, бажання, фантазії, передати те, що важко висловити словами .    

 Тобто заняття образотворчим мистецтвом сприяють активізації та розвитку пізнавальних процесів, а значить і в цілому – інтелектуальному розвитку дітей, формуванню раціонального емоційного інтелекту.

 

Всі діагностичні завдання, проводяться відповідно до інструкцій, розроблених спеціально для цих тестів, інтерпретація так само згідно з тестами.

На першому етапі роботи я провожу діагностику учнів, щоб розподілити учнів на дві групи:

1. "Мислителі"- діти, легко здійснюють розумову діяльність. 

2. "Художники".- діти легше здійснюють художню діяльність. 

Тест: "Мислитель і художник" 

Даний тест широко застосовується для діагностики творчих здібностей учнів.

Інструкція: Відповідайте на питання, користуючись 10-ти бальною шкалою. Категоричному запереченню відповідає 0 балів, беззастережної згоди 10 балів.

Питання:

1. У мене переважає гарний настрій.

2. Я пам'ятаю те, чого вчили.

3. Прослухавши раз-другий мелодію, я можу правильно відтворити її.

4. Коли я слухаю розповідь, то уявляю її образах.

5. Я вважаю, що емоції в розмові тільки заважають.

6. Мені важко дається алгебра.

7. Я легко запам'ятовую незнайомі обличчя.

8. У групі приятелів я першим починаю розмову.

9. Якщо обговорюють чиїсь ідеї, то я вимагаю аргументів.

10. У мене переважає поганий настрій.

Підрахуйте суму балів:

   Л= 1,2,5,8,9 ( розвинена ліва півкуля)              

    П= 3,4,6,7,10 ( розвинена права півкуля)

Якщо ваш (л) результат більш, ніж на 5 балів перевищує (п) результат, то у вас переважає логічний тип мислення (мислитель). Якщо у вас (п) більше (л), то ви людина художнього складу (художник).

На другому етапі дослідження використані кольорові тести, завдання, ігри, з допомогою яких я визначала ступінь розвитку творчих здібностей за показниками, запропонованими психологом П. Торранса:

• швидкість і динамічність - кількість відповідей, швидкість виконання завдання

• гнучкість - ступінь різноманітності відповідей

• оригінальність, - рідкість ідеї, не стандартні рішення

• ретельність розробки ідеї (розробленість)- деталізація відповідей. 

Арт-терапевтичні вправи з кольорами

Вибери з кольорової палітри два кольори: перший, який вам імпонує в даний момент більше, другий – навпаки. Намалюйте на аркуші паперу два малюнки, використовуючи обидва ці кольори.

Вибери із кольорової палітри три кольори, за допомогою яких можна створити красиву гармонійну композицію і намалюйте малюнок. 

Обери кольори, які, на вашу думку, характеризують вашу особу або характер і створіть з їх допомогою композицію.

Оберіть кольори, які, на вашу думку, «нейтралізують» ваші негативні переживання і використайте їх на малюнку.

Арт-терапевтичні вправи з карлючками

 Намалюйте клубок ліній, безглуздо і вільно малюючи на поверхні аркуша. Постарайтесь «побачити» в цих картинах якийсь образ і «розвивайте» його вже осмислено, використовуючи фарби.

Заведіть «щоденник карлючок» в окремому блокноті для малювання. Малюйте в ньому протягом певного проміжку часу (один день, тиждень). Прослідкуйте зміни в карлючках. Після закінчення терміну «експерименту» напишіть оповідання на основі намальованих карлючок. 

          Результати тесту відображають творчі можливості уяви та образної пам'яті дитини.

«Мандала»

Одним з найбільш цікавих та сучасних технік в зображувальній терапії є «Мандала». 

Мандала – в перекладі із санскриту – «коло» або «центр». Малюнок її симетричний: зазвичай він є колом з вираженим центром. «Коли людина малює мандалу, вона малює свій внутрішній світ, теперішній стан, самовизначення, себе сьогоднішню, поза соціумом, свою духовну суть. Вона відповідає на екзистенціальні питання: «Хто я? Де я? Звідки я? Куди я?». Коли отримано відповідь на перші два запитання, відбувається переоцінка ситуації. Це і дає найсильніший психотерапевтичний ефект.

У своїй практичній діяльності в період адаптації учнів 5 класу до навчання цю техніку використовую в цілях вивчення групових взаємовідносин.

Можливості: Вивчення групових взаємин (створення індивідуальних мандал у групі з подальшим створення колективної композиції);Об’єднання групи на основі духовного зближення, колективної творчості; Розвиток творчих здібностей.

Правила реалізації техніки:

Накресліть коло.

Потім, почавши з центру, заповніть зображенням увесь його внутрішній простір.

Намалюйте що – не будь в центрі кола, на деякий час зосередьтесь на цій частині зображення, і   

       вона підкаже вам, що намалювати далі.

У процесі роботи можна зробити акцент на тому, що кожна робота унікальна, учасники 

      створюють те, що не існувало ніколи раніше. 

Після завершення малювання учасникам групи, як правило, пропонують дати назву своїй 

      роботі й описати свої почуття та асоціації, пов’язані з малюнком і процесом його створення.

2 «Колаж»

Колаж – фр., «наклеювання» - технічний прийом в образотворчому мистецтві, наклеювання на яку – небудь основу матеріалів, що відрізняються від неї за кольором і фактурою. 

На відміну від малюнка, колаж передбачає велику свободу автора у виконанні: наклеєні картинки можуть виходити за край основи, клеїтися один на одного, складатися гармошкою, тощо. Картинку можна «витинати» руками без ножиць, надавши їй потрібної форми. Головне в колажі – не акуратність, а можливість виразити свої думки, ідеї, свій погляд і своє розуміння теми. Крім того, при виготовленні колажу не виникає напруження, пов'язаного з відсутністю в учасників художніх здібностей, ця техніка дозволяє кожному отримати успішний результат.

Мета: розкриття потенційних можливостей людини, створює ситуацію успіху; сприяє розвитку художніх здібностей та підвищенню самооцінки; виявляє оригінальність і унікальність учасника групи; дає соціально прийнятний вихід агресивності й іншим негативним почуттям.

Матеріалом для колажу можуть служити глянцеві журнали, різноманітні зображення, фотографії, природні матеріали, предмети, особисті фотографії і авторські малюнки.

Інструкція: підберіть картинки для заданої теми і оформіть їх у цілісну композицію. З елементами дозволяється робити абсолютно все, що заманеться, роботу можна доповнювати коментарями і написами, домальовувати елементи, зафарбовувати і декорувати порожнечі. бути конкретним або абстрактним.

Аналіз колажу: розмір елементів і їх розташування на аркуші відносно один одного, виявлення домінуючих елементів, підстави вибору конкретних елементів, палітра кольорів, сюжетність і впорядкованість або хаотичність і розрізненість.

    Після виконання колажів учасники вивішують свої роботи на стіну, і починається обговорення:

   Кожен учасник (чи представник від групи, якщо це груповий колаж) представляє свою роботу;  

  учасники коментують, що саме вони хотіли показати цим колажем, озвучують свою ідею (ідею  

  групи); Виявляють своє емоційне ставлення до процесу складання колажу й до результату.

3.«Монотипія»

 ( рекомендовано використання при вивчені теми живопис 5 клас та пейзаж 6 клас )

   Мета: Розвиває творчість, фантазію. Ця техніка дає змогу кожному залишитися самим собою, не відчувати незручності, що хтось не вміє малювати або придумувати сюжет малюнка. Техніка «Монотипія» - це особливий вид комунікації, унікальний спосіб виразити те, що важко зробити словом.

Цей спосіб можна використовувати при тонування паперу для малювання лугів, пейзажів, фон можна отримати одноколірний і різнобарвний.

Матеріал: розміром з аркуш паперу целофан (файл) або скло(можна використовувати коробки з під дисків, пластик, металеву пластинку) будь-які фарби, чиста вода, папір. серветки, пензлі . 

 Інструкція: 

1. Варіант. Особливий вид техніки друкування, при якому фарба наноситься не на аркуш паперу , а на целофан або шматочок оргскла (попередньо змочивши його). Потім аркуш паперу прикладається до тієї поверхні, на яку наносили фарбу. потім притиснути його до поверхні скла, прогладити один раз (в одному з напрямків: вверх або вниз, ліворуч чи праворуч, по діагоналі). В залежності від напрямку змішування кольору виходять різні зображення. Змінюється малюнок протягнувши за один із кутів, в ту сторону в яку ви попередньо обрали.. Роздивитися малюнок , знайти сховані образи. Можна допрацювати, 

2. Варіант. Аркуш паперу умовно ділиться навпіл, фарба наноситься на одну половинку аркуша, потім лист, складається і виходить дзеркальний відбиток. Використовувати можна як одну фарбу, так і декілька. Коли фарба висохне, можна вирізати отриманий малюнок, доповнити колажем, виготовити рамки. Дана методика застосовується як в індивідуальній роботі, так і в груповій.

Після завершення малювання учасникам групи, як правило, пропонують дати назву своїй роботі й описати свої почуття й асоціації, пов’язані з малюнком та процесом його створення. 

4.«Пластилінова настрій»

( рекомендоване використання при вивчені теми скульптура 5 клас )

     Мета: Розвиває творчість, фантазію. Ця техніка дає змогу відпрацювати будь-яке неприємне почуття: образа, гнів, страх і т. д. 

       Робота в парах для пошуку точок дотику і прояснення міжособистісних відносин. Робота з власними ресурсами. 

Інструкція: 

1. Варіант. Класу дається інструкція: протягом усього часу, поки триває музика необхідно з закритими очима зліпити образ свого гніву (образи, того, що приємно, свого помічника і т. д.), не особливо замислюючись над тим, що виходить, а дати волю своїм рукам. Цю інструкцію можна видозмінити в залежності від мети: можна запропонувати ліпити удвох з відкритими очима. Залежно від того, що ліпиться, вибирається і музика. Після того, як закінчиться музика, дітям пропонується уважно розглянути свою роботу і від свого імені презентувати образ. 

2. Варіант. Якщо учасники ліпили поодинці, то їм пропонується знайти схожий чимось інший спосіб і об'єднатися в пари. Їх завдання – під музику зліпити загальний ресурс (якщо до цього вони ліпили негативний образ) або те, що є для них захистом, приносить радість. 

Рефлексія. На етапі обговорення важливо проговорити назва їх образу і що він несе людям. Як учасники ліпили? Як вони дозволяли виникають конфлікти? Хто домінував, хто уступав, і було комфортно дітям у цих позиціях? Які почуття виникали, яке почуття переважає при завершеному результаті і т. д.? 

   5. «Невидимка. Малювання свічкою»

Мета: розвивати уяву, дрібну моторику рук, знімати емоційну напругу.

Матеріал: папір, свічки воскові, парафінові, акварель чи фарби. Гуаш для цього способу малювання не підходить, оскільки не має прозорості та блиску . Можна використовувати туш.

Інструкція: Спочатку діти малюють свічкою все, що бажають зобразити на аркуші (згідно з темою) На аркуші виходить чарівний малюнок, він є, і його немає. Потім на лист наноситься акварель способом розмиву. В залежності від того, що ви малюєте, акварель може поєднуватися з тушшю.

Арт-терапевтична техніка «Емблема» 

 ( рекомендовано використання при вивчені теми дизайн 7 клас )

Мета: актуалізація внутрішніх та зовнішніх ресурсів, візуалізація життєвих цілей, усвідомлення себе своїх можливостей.

Візуалізація: Заплющте очі. Уявіть собі, що ви йдете по довгій дорозі. Навколо Вас якісь старовинні будинки, незнайома, але затишна та привітна вулиця. В кінці вулиці Ви бачите великий будинок. Він добре освітлений, в ньому є щось знайоме, рідне. Ви йдете до цього будинку. Він Ваш, тому Вам вирішувати який він має вигляд. Ви заходите до середини. Вас там приймають як за хазяїна. Ви оглядаєте велике приміщення та розумієте, що це Ваша фірма, а Ви її власник. На стіні, навпроти видно логотип Вашої фірми. Придивіться до нього уважно. Що там зображено?

Зобразіть свій логотип.

Ключові питання:

Що сьогодні я маю для того, щоб створити таку фірму, реалізувати свої особистісні та професійні можливості?

Над чим потрібно попрацювати, щоб досягти бажаного успіху в житті?

Примітка: відсутність логотипу – це ознака відсутності бажання дій; немає готовності щось змінювати. Сам вигляд логотипу (наприклад, «іменний амулет», «лабіринт із загубленими серцями») метафорично може означати напрям особистого визначення/розвитку, «зону» найближчого розвитку.

 «Гратографія»

Цікавий вид малювання способом продряпування 

Мета: розвивати уяву, дрібну моторику рук, знімати емоційну напругу.

 Робота, виконана таким чином, нагадує гравюру, так як створюється лінією різного напрямку довжиною, плавністю і виходить бархатистою за рахунок поглиблення продряпування поверхні.

Матеріал: заздалегідь заготовлений аркуш паперу (кортон), зубочистки, , ручка з пером зірочкою.

Інструкція Етапи виконання роботи.

Етап перший (дома виконується учнями заготовка)          

1) Цупкий папір прокрийте прозорою аквареллю «по-вологому» двома-чотирма кольорами. Колір можна прокладати у вигляді смужок (горизонтальних або вертикальних), круглих плям довільної форми.

2) Висушіть зафарбований папір.

3) Натріть усю поверхню аркуша воском або стеарином (свічкою).

4) Змішавши туш із милом або невеликою кількістю шампуню, прокрийте нею весь аркуш. 

Етап другий (виконується на уроці) Проскребти шар воску з тушшю, намагаючись відкрити кольорову поверхню паперу

Малювання картопляними штампами.

Щоб штампувати як годиться

Що вдома є – усе згодиться

Картопля, поролон і квіти

Уяви не шкодуйте, діти,

Піпетки є і ковпачки

І ватні білі палички

 Творіть усім, що під руками,

  Малюйте й фантазуйте з нами.

Мата; розвивати творчі здібності, творче мислення та уяву;

 Матеріали: Картопля, ніж, фарби (гуаш).

Інструкція: Картоплю розрізати на шматки (кругляки). На одному з кінців картопляного шматочка вирізати форму будь-якого предмета (листочок, сніжинка, кружечок, квіточка, метелик та ін.). Вмокнути штампик у фарбу і прикласти там, де має бути листок, квіточка чи метелик. Коли потрібно малювати фарбою іншого кольору, штампик охайно витираємо серветкою.

Вправа «Домалюй портрет»

При вивченні теми «Портрет» така вправа буде досить доречною. Учням пропонується набір незакінчених портретів, які вони домальовують самостійно. При цьому додатковим завданням може бути передача настрою героя, його емоційного стану

Вправа «Друдлі»

Droodle – це загадка-головоломка. Малюнок, на підставі якого неможливо однозначно відповісти що зображено на картині. Винахідник друдлів Роджер Прайс, комедійний письменник. 

Використання друдлів: Для приємного проведення часу, як при розгадуванні кросворду або інших головоломок. У тестуванні і дослідженні пізнавальних здібностей людини.

Для усвідомленого розвитку творчих здібностей, гнучкості мислення та вміння підійти до ситуації з різних сторін.

Приклад: Запитання: Що бачите на картинці?

Варіанти відповідей: п’ятачок; розетка; піднос з чашками, тарілками; 

  два солдати в човні; середня частина касети від магнітофону

   пароплав ( вид зверху); космічний корабель (вид ззаду); цистерна з двома отворами; вилка від електроприладу. 

                                                                    

Вправа «Зачарований ліс»

Завдання: знайти і розфарбувати на малюнку усіх зачарованих звірів 

                              

                        

Чим старше дитина, тим більшою кількістю деталей обростає її малюнок. Вони можуть нам багато розповісти. Важливі для дитини речі вона виділяє на малюнку. Це може бути непропорційно великою порівняно з іншими людьми /тваринами/ предметами розмір. 

Інший прийом, який часто використовують діти, щоб надати об'єкту значущості, - багаторазове обведення або більш сильний натиск олівця. 

Варто особливу увагу звернути на виділений предмет. Він може вказувати як на глибоку повагу, любов з боку дитини, так і на страх. Визначити, які саме почуття відчуває дитина, допоможуть супутні деталі і кольори. 

Дуже важливо те, як дитина малює себе і що /кого/ зображує поруч. 

Наприклад,малюнок, що зображає сім'ю, повинен насторожити, якщо: 

• Не зображений хтось із членів сім'ї. Значить, дитина має з ним серйозний конфлікт - причому настільки серйозний, що автоматично викреслює його з свого життя. 

• Якщо поруч з дитиною не члени сім'ї, а домашні тварини, казкові герої або улюблені іграшки. Це сигнал про те, що їй комфортніше жити у фантазійному світі, з реальним же у неї конфлікт. 

• Коли дитина тримає за руку лише одного з батьків, а другий з них зображений на відстані. Це показує, з ким із батьків дитина по-справжньому близька, а чиєї уваги їй не вистачає. 

• Якщо на малюнку над сім'єю згущуються хмари, йде дощ, - значить, в сім'ї є проблеми. Можливо, батьки сваряться. 

Малюнок самого себе може вселити тривогу, якщо:

• Дитина малює себе в «закритій» позі. 

• Якщо у неї занадто короткі ноги. Це говорить про те, що їй не вистачає впевненості в собі. 

• Якщо у малюнка висять довгі руки - це сигнал про безпорадність. Розгорнуті ж в сторони руки, навпаки, свідчать про активної життєвої позиції та готовності до дій. 

Якщо у дитини на малюнку відсутні вуха і рот, значить, вона не прагне до спілкування.

Значення розміру малюнка

Важливий і розмір самого малюнка відносно аркуша паперу, так і розмір окремих деталей. Маленький малюнок і дрібні фігури вказують на невпевненість, боязкість, тривогу юного художника. Розташування малюнка вище середньої лінії аркуша свідчить про завищену самооцінку і невдоволення своєю роллю в колективі, групі. Перебільшений розмір малюнка, який намагається вийти з межі аркуша, говорить про низький самоконтроль, схильність до необдуманих вчинків. 

ПОРАДИ БАТЬКАМ

 Як підлітку впоратися з прокрастинацією

Прокрастинація, або схильність відкладати важливі справи на потім, створює ілюзію свободи. Вона змушує людей думати, що вони мають багато часу, однак при цьому краде його. Прокрастинація схожа на безтурботну гру, але часто обертається почуттям провини й занепокоєння.

Причини прокрастинації

Злість. Основна причина прокрастинації – це злість. Підлітки, обурені владною поведінкою батьків і вчителів, схильні відкладати виконання роботи або виконувати її частково. Для підлітків, котрі почуваються безсилими, відкритий опір не годиться, тому що його наслідки будуть досить помітними. Однак ці підлітки прагнуть отримати бажане. Тому прокрастинація як маніпулятивна і пасивно-агресивна форма помсти є досить ефективною, оскільки обеззброює людей, наділених владою над підлітками (наприклад, батьків, учителів). Прокрастинація – це своєрідний самосаботаж: підлітки більше переймаються самостійністю, ніж шкільними оцінками. За допомогою прокрастинації підліток ніби усувається від роботи: «Ви не можете вказувати мені, що робити. Я виконаю роботу, коли буду до неї готовий».

Позиція жертви. Незважаючи на те, що людина, схильна до прокрастинації, сама є заручником своїх дій, вона вважає себе жертвою тих, хто нею керує й очікує від неї результатів. Така людина відчуває, що потрапила в ситуацію, за якої годі досягти прийнятного результату: і виконання, і невиконання роботи завдають їй дискомфорту. Вона завжди має відчуття, що повинна виконувати роботу, але ніколи не робить цього за власним бажанням.

У випадку з підлітками позиція жертви може виглядати так. Підлітку в школі не подобається хімія, тому що із цього предмета задають багато завдань і це дратує його. Хімія для нього заскладна, і він розуміє, що не зможе правильно виконати завдання, тому навіть не намагається цього зробити. Крім того, незабаром іспит, який він повинен скласти, але знає, що не зможе цього зробити. Тому вся ця ситуація здається підлітку геть несправедливою: предмет заскладний, а педагог незрозуміло пояснює (у такому разі підліток схильний говорити: «Учитель дуже поспішає, коли пояснює», «Він мене не любить» тощо).

 Такі підлітки почуваються безнадійними. Упродовж багатьох років вони сумніваються у власних здібностях. Особливо часто це виявляється в дітей із синдромом дефіциту уваги й гіперактивністю або в дітей із розладами навчання. Коли діти вчаться в молодших класах, їм легше вдається усуватися від роботи. Але коли навчання в школі стає важчим, вони докладають до нього менше зусиль, вважаючи, що навчання надскладне, а вони недостатньо здібні. Відтак не намагаються виконувати завдання, тому що ймовірність невдачі висока, і це може виявити брак у них здібностей.

Перфекціонізм. Перфекціоніст схильний відкладати початок проекту тільки тому, що його бентежить думка, скільки енергії потрібно для ідеального здійснення проекту. Він схильний вважати, що «повинен» виконати роботу.

Батьки рідко сприймають своїх дітей як перфекціоністів, радше навпаки. Однак більшість перфекціоністів страждає від почуття нездатності впоратися з роботою. Під їхнім бажанням виконати роботу ідеально приховуються проблеми із самооцінкою. Високі стандарти – це добре: вони змушують нас прагнути більшого.

Коли людина не може примиритися з тим, що не є здатною відповідати цим стандартам, у неї розвивається перфекціонізм. Перфекціоністи, страждаючи від прокрастинації, встановлюють нереальні очікування, а потім усуваються від роботи, щоб не відчувати занепокоєння, яке вона викликає.

Хоча до прокрастинації схильні й багато дорослих, у підлітків вона є ознакою незрілості. Коли підлітки беруться до роботи, то не можуть відчувати насолоди до моменту її завершення. Також їм годі справитися з фрустрацією і занепокоєнням, коли вони вчаться чогось нового. Ви можете почути від підлітка фразу: «Так нечесно, це занадто важко».

Батькам варто навчити підлітка дивитися на такі ситуації з позиції «я думаю, що я зможу». Також слід встановлювати для підлітка очікування, що дають йому змогу виявляти самостійність і контролювати ситуацію. Це єдиний спосіб розвинути в нього внутрішню мотивацію, необхідну для виконання роботи.

Розгляньмо поради, які можуть використовувати батьки, щоб допомогти підлітку впоратися з прокрастинацією.

Не піддавайтеся на раціональні пояснення. Погляньмо правді у вічі: люди, схильні до прокрастинації, – брехуни. Вони регулярно брешуть самі собі про те, скільки часу їм потрібно для виконання роботи, роблячи висновок, що часу достатньо, аби зробити все ідеально. Така брехня називається раціоналізацією. Щоб упоратися з прокрастинацією, необхідно розпізнати раціоналізацію і вказати на неї людині, яка до неї схильна. Наприклад, коли ваша дитина використовує одну з перерахованих вище фраз, покажіть їй весь список і запитайте, чи знайомі їй такі ситуації:

«Я більш продуктивна, коли маю обмаль часу, тому чекаю, коли часу залишиться мало, і тоді зможу все зробити добре»;

«Якщо я почекаю, то зможу швидко написати цю статтю»;

«Якщо я зараз сяду за роботу, то пропущу серію свого улюбленого серіалу»;

«Не напружуйся. Це всього лише одне завдання. Світ не впаде, якщо я його не зроблю»;

«Я не знаю, як це зробити, тому почекаю, може, що-небудь придумаю»;

«Мені легше зробити цю роботу, коли добре почуваюся, тому я почекаю, поки мій настрій не покращиться»;

«Минулого разу я зробив усе в останній момент, і вийшло добре. Чому б і зараз не вчинити так само?».

Уникайте негативного мислення. Люди, схильні до прокрастинації, негативно налаштовані до своєї роботи. Розгляньмо декілька їх негативних настанов і спробуймо їх переформулювати.

Коріння прокрастинації

Розпізнати, чи схильні ви до прокрастинації, можна за допомогою таких кроків:

з'ясуйте справжні причини вашої прокрастинації. Перерахуйте стільки, скільки зможете згадати;

розгляньте реальні причини й постарайтеся подолати їх. Будьте енергійні;

почніть виконувати завдання.

Інші стратегії:

уявіть, що ваше завдання маленьке і легке («Я написав багато чудових робіт, а це –лише одна маленька стаття»);

розбивайте роботу на маленькі завдання, виконуйте їх по одному («Сьогодні ввечері я просто доберу потрібні книги. Згодом я перегляну їх»);

складіть п'ятихвилинний план: працюйте над чимось усього п'ять хвилин. Після закінчення цього часу ви можете спрямувати увагу на інше завдання. Однак, найімовірніше, ви вже будете залучені в процес і захочете продовжити роботу;

використовуйте «техніку помідора»: розбивайте завдання на 25-хвилинні періоди, роблячи після кожного періоду коротку перерву;

використовуйте техніку Еріка Баркера. Складіть список справ; найскладніші й найбільш неприємні з них розташуйте на початку, а легші – наприкінці. Потім розділіть найскладніше завдання на окремі кроки. Це допоможе подолати страх і зрозуміти, з чого почати виконання завдання. Якщо така техніка не спрацювала, значить, ви недостатньо детально розподілили завдання на кроки.

Нарешті, запам'ятайте, що в боротьбі з прокрастинацією важливо привчити підлітка не відволікатися від роботи, а не змушувати його дотримуватися ваших інструкцій. Допоможіть йому зосередитися на завданнях, а не на ваших очікуваннях, які можуть його дезорієнтувати. Хваліть його за кроки, які він робить у правильному напрямку, і не критикуйте за невдачі. Ніколи не бурчіть – це веде до взаємного незадоволення і створює зайвий тиск на підлітка. У результаті він може почати чинити опір.

Прокрастинація все тільки ускладнює. Дитина, схильна до прокрастинації, приймає позицію жертви, у неї посилюється занепокоєння, розвивається негативне ставлення до навчання. Вищевказані стратегії можуть допомогти, але їх одних недостатньо, щоб цілковито позбутися прокрастинації. Єдиний спосіб – послідовно вчити дитину зосереджуватися на поставлених завданнях. Це потребує часу й емоційного розвитку.

Важливо змінити звички дитини, допомогти їй відчути душевний спокій, силу, відповідальність за своє життя. Підліток, схильний до прокрастинації, почувається слабким і безпорадним, а цілеспрямований – сильним і здібним.

                               Розвиток дитини

АРТ ТЕРАПІЯ

 Техніка «Живий будинок» Н. Кедрової (модифікація Е. Тараріної)

Мета: діагностика суб'єктивного сприйняття клієнтом психологічного простору сімейних відносин.

Завдання:

✓ виявлення перспектив консультаційної роботи;

✓ визначення ролі близьких людей в оточенні клієнта;

✓ прояснення в свідомості клієнта його реальних відносин з близькими;

✓ виявлення конфліктної ситуації в сім'ї.

Інвентар: аркуш паперу (А4), кольорові олівці, простий олівець, ручка.

Час роботи: 15-25 хвилин.

Вікові рамки застосування: від 5 років і далі.

Алгоритм роботи

Вступ. Письмово (усно) перерахуйте людей, з якими ви проживаєте разом під одним дахом.

Основна частина

• Напишіть (назвіть) імена 7-8 людей з числа ваших родичів, друзів, які впливають на ваш розвиток в даний момент.

• На аркуші формату А4 покажіть простим олівцем сільський будиночок, в якому обов'язково є фундамент, стіни, вікна, дах, горище, труба, двері, поріг.

• Дайте кожній частині будинку ім'я конкретної людини, починаючи з себе. На малюнку напишіть, хто із зазначених Вами людей може бути дахом, хто - вікнами, стінами і т. Д.

• Обговоріть з клієнтом можливі інтерпретації роботи.

Можливі інтерпретації:

фундамент - в значенні «+»: головний матеріальний і духовний «забезпечувач» сім'ї, той, на кому все тримається; в значенні «-»: людина, на яку всі тиснуть;

стіни - людина, яка відповідає за емоційний стан сім'ї та автора малюнка безпосередньо;

вікна - майбутнє, люди, від яких сім'я чогось чекає, на кого покладає надії (в нормі, коли вікна асоціюють з дітьми);

дах - людина в родині, яка шкодує і оберігає клієнта, створює відчуття безпеки, або клієнт хотів би це від неї отримувати;

горище - символізує секретні відносини, а також бажання клієнта мати з цією людиною більш довірчі відносини. Горище також може позначати людину, з якою у клієнта відносини розвивалися в минулому, а на даний момент менш активні;

труба - людина, від якої клієнт отримує або хотів би отримувати особливу опіку, підтримку. Також може трактуватися як символічне позначення людини, яка допомагає «випустити пар», відрегулювати емоції;

двері - інформаційний портал; той, хто вчить вибудовувати відносини зі світом; той, у кого клієнт вчиться взаємодіяти з іншими людьми;

поріг - людина, з якою клієнт пов'язує можливість комунікації в майбутньому.

Висновки. Методика дозволяє за досить короткий час визначити роль кожного члена сім'ї в житті клієнта, а також зрозуміти, яку роль у своїй сімейній системі він відводить собі.

ВТРАТА

 «РОЗПЛУТУВАННЯ» ЧИСЛЕННИХ ВТРАТ

Дорослі, які втратили кількох близьких одночасно або протягом короткого проміжку часу, можуть скористатися цією методикою для розмежування почуттів, пов’язаних із горем, та потреб, пов’язаних із кожною втратою. Для цього клієнт повинен мати високий рівень абстрактного мислення. Методика категорично не підходить дітям до 12 років і не застосовується у період гострого горя.

Опис методики. Термін «перевантаження втратами» часто використовується для опису обставин, в яких опиняється людина після смерті декількох близьких людей одночасно або протягом короткого проміжку часу, коли вона ще не встигла пристосуватися до однієї втрати, а вже сталася інша. Хоча таке перевантаження може бути спричинене різними ситуаціями (наприклад, смертю кількох друзів або членів сім’ї в автомобільній аварії, війною, пожежею, стихійним лихом або смертю від хвороби протягом короткого проміжку часу), наслідки втрати, як результат ускладнень, можуть бути однаковими та проявлятися насамперед у сильному почутті безпорадності та небажанні прийняти реальність втрати. Почуття безпорадності, провини за переживання інших членів сім’ї та низька самооцінка є типовими реакціями на такі каскади втрат, особливо для літніх людей, які вже страждають від погіршення здоров’я або соціальної ізоляції. Незалежно від обставин, тим, хто переживає численні втрати, корисними будуть розмови, що допоможуть їм зрозуміти емоційні та соціальні наслідки кожної втрати.

Техніка «розплутування» численних втрат базується на інтуїтивній метафорі розділення заплутаних або вузликових пасм волосся або ниток так, що кожну з них можна дослідити від «вузла» до початку. У цьому разі клініцист допомагає клієнту повільно і ретельно «розплутувати» нитки кожної з них, аналізуючи їх значення на декількох рівнях, що мають певну вагу для клієнта. У наведеній таблиці представлено модель «розплутування», яка є керівництвом для терапевтів і клієнтів, що працюють з численними втратами.

У свої 84 роки Дороті вже втратила багатьох близьких, але вона мужньо впоралася зі смертю батьків, чоловіка та однолітків за останні 30 років. Але нині їй складно через три передчасні смерті за останні 15 місяців: її молодшої сестри Лаури внаслідок інсульту, середнього сина Білла, який раптово помер від серцевого нападу, та молодшого онука Кенні, причина смерті якого в пізньому підлітковому віці була прихована його матір’ю, але яка, як підозрювала Дороті, була пов’язана з наркотиками. Переглянувши загальну хронологію її досвіду, пов’язаного зі смертю і тим, як вона з цим впоралася, терапевт разом із Дороті повернулися до трьох головних втрат – Лаури, Білла та Кенні, та розмістили їхні імена вгорі трьох стовпчиків на одному аркуші паперу. Завдяки взаємодії з ними, на основі попередньої розмови було імпровізовано створено п’ять рядків, що відповідають особливим якостям кожного з її рідних, їх унікальним рольовим стосункам з нею, тому, як Дороті почувала себе у них, її панівному почуттю після їх смерті, і, нарешті, що допомогло б їй впоратися з горем через цю конкретну втрату саме зараз.

Коли Дороті почала вживати конкретних заходів, які могли б конструктивно задовольнити її потреби протягом наступних кількох тижнів, вже за місяць вона відчула полегшення і повернулася до своєї генеративної ролі люблячої бабусі.

Висновки. Зрозуміло, що наведені в прикладі теми є дуже орієнтовними, їх зміст визначається ситуаціями кожного конкретного клієнта. Зокрема, рядки в таблиці можуть називатися «Перешкоди для руху вперед», «Питання для померлого» або «Люди, які підтримують мене в цій втраті», якщо вони більш актуальні для тих, хто пережив втрату. Однак зазвичай корисно почати з ряду, що відповідає особливим якостям коханої людини, додати інший, що стосується панівних емоцій щодо втрати, і завершити тим, що допоможе людині, яка переживає втрату, впоратися з кожною конкретною смертю. До вербальних методів можна додати творчі самовирази клієнтів.

ГЛІМЕРИ

 Наповнюй літо промінчиками радості – глімерами!

В бентежні часи ми всі чули про те, що таке «тригери» і, на жаль, добре знаємо, які дії, звуки чи запахи можуть запустити в нас ланцюжок неприємних переживань. Проте, багато явищ мають свої антоніми-протилежності і тригери також!

Отже, сьогодні пропонуємо познайомитися з поняттям** глімери.** 

🌿Глімери (від англійського glimmer, що означає «мерехтіння») — це маленькі, короткі моменти безпеки, спокою або радості, які «підсвічують» нервову систему й допомагають їй стабілізуватися. 

Тригери — це те, що активує стрес, а глімери — те, що пробуджує почуття ресурсу та внутрішньої стабільності!

Авторка цього терміну - Деб Дейна (Deb Dana), психотерапевтка, фахівчиня з полівагальної теорії. Вона вважала, що саме мікромоменти добробуту щодня формують **вектор нервової регуляції** в бік ресурсу, а не виснаження. 

Глімери - це, по суті, **дрібні моменти, які наша нервова система сприймає як знаки безпеки та комфорту,** навіть якщо ми не усвідомлюємо цього безпосередньо. 

💫 Літня відпустка — ідеальний час натренувати свій мозок свідомо фіксуватися на приємних моментах, а не лише на загрозах чи неприємностях. Це не вимагає додаткових витрат чи спеціальних умов. Важливе лише уважне спостереження за тим, що приносить мікрорадість, затишок, легкість — і свідоме проживання цих моментів. 

Що може бути вашим глімером під час літньої відпустки – варіантів безліч:

* тепле сонце на плечах;

* запах свіжоскошеної трави;

* улюблена пісня на фоні;

* смак кавуна або морозива;

* обійми з близькими;

* вода торкається ніг;

* мить тиші вранці;

* світло, що падає крізь листя.

☀️ Як же свідомо «ловити» глімери? Пропонуємо декілька вправ. 

📋 **Створіть свій «Глімер-список»**

* 10 речей, які роблять вас спокійнішими;

* 5 запахів, які викликають приємні асоціації;

* 5 відчуттів тіла, які ви сприймаєте як «мені затишно» (наприклад, плед, ковдра, сонце на шкірі);

* 5 звуків які наповнюють вас гарним настроєм.

Тримайте цей список у записнику або на екрані телефону — і «ловіть» глімери свідомо.

📓 Глімер-щоденник

Для цієї вправи достатньо буде 5 хвилин на день. Кожного вечора запишіть щонайменше один момент, який був «теплим» або приємним. 

Наприклад:

«Сьогодні, коли я слухала, як син сміється, відчула спокій».

«Запах полуниці на ринку був таким приємним та смачним».

⏱️ 3-секундний якір

Коли ви відчуваєте приємний момент — зупиніться буквально на 3 секунди й **свідомо зафіксуйте це відчуття в тілі**. Запитайте себе:

* Що я зараз відчуваю в тілі?

* Де саме в тілі з’являється тепло або розслаблення?

Це допомагає «вкорінити» приємний досвід у нервовій системі.

Глімер-прогулянка

Під час прогулянки поставте собі завдання: **знайти 5 речей, які приносять естетичну насолоду або внутрішню усмішку**. Це може бути кіт на лавці, квітка в тріщині асфальту, хмарка, яка виглядає як динозавр.

🌼 Літо — це простір для відновлення. **Іноді найкраща психогігієна — це тиша на кухні, ранкове світло й вода, яка ллється на руки. Будьте уважні до глімерів — і вони повернуть вас до себе.

📝Діліться в коментарях найулюбленішими глімерами цього літа! Можливо, у Вас є ідея, який влучний український відповідник підібрати до цього англійського слова.

                                   Ірина Гнєзділова

ВИГОРАННЯ

 12 стадій виснаження. Чому ми вже не можемо «просто зібратись»

Вигорання — це не «ледачість» і не слабкість. Це поступова втрата життєвої сили. Особливо тоді, коли тягнеш на собі більше, ніж можеш — довго, мовчки, без підтримки. Так і стається повне виснаження.

Українці — зараз в особливо вразливій зоні. Ті, хто в Україні — живуть у реальності тривог, втрат, постійного напруження. Ті, хто за кордоном — намагаються бути «вдячними» й сильними, ховаючи сором, вину та самотність.

Ось як виглядає цей шлях до знеструмлення — у 12 кроків.

1. Прагнення довести свою цінність

«Я маю працювати, допомагати, бути корисним»

«Я маю бути сильною мамою»

Це починається з доброго наміру. Але часто — з болю. З потреби довести, що я щось варта. Що не марно залишилась жити. Що виправдала шанс, який отримала.

2. Надзусилля

Ще трохи. Ще один проект. Ще одна ніч без сну. Ще одна людина, якій треба допомогти. Ще трошки і буде легше. Але легше не стає.

3. Ігнорування власних потреб

Сон — розкіш. Їжа — як доведеться. Відпочинок — потім. Душа просить паузи, а мозок каже: «Ти не маєш права зупинятись».

4. Витіснення тривоги й болю

«Все нормально. У когось гірше». Але сльози самі йдуть у душі. Тіло стискається. Падає тиск. Не хочеться вранці прокидатися. Але ми ж не в окопі — отже, «не маємо права жалітись».

5. Зміна цінностей

«Діти можуть почекати. Треба закінчити цей звіт».

Те, що колись давало тепло — стає фоном. Люди — втомлюють. Радість — відступає. Залишається лише функція.

6. Заперечення проблем

«Я просто втомилась. Пересплю — і все мине».

Забуваємо подзвонити рідним. Зриваємось на близьких. Але ж «я сильна». Просто трохи не встигаю.

7. Соціальна ізоляція

«Не хочу ні з ким бачитися. Нікого не тягну».

Онлайн-зустрічі — виснажують. Вечірки — лякають. Залишаєшся вдома, у ковдрі. Але й тут не легше.

8. Зміна поведінки

Різкі реакції. Напади роздратування. Сльози. Байдужість. Раніше цього не було. Але сили вже не вистачає триматися.

9. Обезособлення, емоційне відключення

«Я нічого не відчуваю. Я — мов картонна».

На роботі посміхаємось, а вдома — падаємо в тишу. Не тішить музика. Не гріє обіймів. Наче зникла сама здатність бути живою.

10. Внутрішня порожнеча

«Я ніби є — і мене водночас немає».

Порожнеча в тілі. В грудях. У житті. Втрата смислу. Втома від самої себе.

11. Депресія

Сон не допомагає. Їжа не смакує. У тілі — біль. У думках — безнадія. «А для чого все це?»

12. Повне вигорання

«Я не можу піднятися з ліжка. Не можу почати день. Не можу змусити себе почистити зуби».

Це край. Тут потрібна не сила волі, а турбота і допомога. Вже не можна самотужки.

Що важливо знати?

Цей шлях не пройдений за один день. І так само — не треба з нього виходити за день. Але з кожного етапу є шлях назад — через бережність, підтримку, прості дії.

 Ви не повинні бути сильними, щоби заслуговувати на допомогу.

Той, хто втомився — не слабкий, а виснажений.

Ви маєте право зупинитись. Навіть якщо ніхто навколо не зупиняється.

             🧭 Чек-лист: на якій стадії вигорання я?

Прочитайте твердження. Відмічайте ті, які вам відгукуються зараз або в останні тижні.

Стадія 1. Прагнення бути найкращою / найкращим

☐ Я постійно підвищую до себе вимоги

☐ Мені важливо доводити свою цінність через досягнення

☐ Я відчуваю, що маю «виправдати» шанс або виживання

Стадія 2. Надзусилля

☐ У мене немає відчуття «достатньо» — я завжди можу зробити ще трохи

☐ Мені важко зупинитися, навіть коли втомлена

☐ Я часто працюю понад сили

Стадія 3. Ігнорування власних потреб

☐ Я регулярно жертвую сном, їжею або відпочинком

☐ Відчуваю втому, але продовжую змушувати себе

☐ Не можу згадати, коли востаннє робила щось лише для себе

Стадія 4. Витіснення тривоги / емоцій

☐ Мені тривожно, але я не можу сказати чому

☐ Я кажу собі: «У мене все добре», хоча щось всередині стискається

☐ Вважаю, що не маю права скаржитись — іншим ще важче

Стадія 5. Зміна цінностей

☐ Те, що колись було важливим (родина, хобі), відходить на другий план

☐ Я майже не відчуваю радості — лише обов’язки

☐ Вважаю, що відпочинок — це слабкість

Стадія 6. Заперечення проблем

☐ Помічаю, що стала неуважною, забуваю важливе

☐ Часто думаю: «Пізніше залагоджу» — і не встигаю

☐ Відчуваю, що справи «розвалюються», але не признаю цього

Стадія 7. Соціальна ізоляція

☐ Я уникаю спілкування, навіть з близькими

☐ Раніше я любила зустрічі, а зараз вони мене виснажують

☐ Іноді хочу, щоб мене ніхто не чіпав

Стадія 8. Зміна поведінки

☐ Часто зриваюся, дратуюсь, плачу

☐ Люди кажуть, що я змінилася

☐ Мене дратують ті, хто щасливий чи розслаблений

Стадія 9. Емоційна відстороненість / дисоціація

☐ Я наче функціоную, але не відчуваю себе живою

☐ Уникаю емоцій, бо інакше можу «розсипатись»

☐ Усе стало сірим, порожнім

Стадія 10. Внутрішня порожнеча

☐ Я не знаю, чого хочу

☐ Відчуваю, ніби мене «немає»

☐ Немає сенсу ні в чому

Стадія 11. Депресивний стан

☐ Не можу нормально спати / надто багато сплю

☐ У мене постійно щось болить, без причини

☐ Думаю: «Майбутнього немає» або «Все марно»

Стадія 12. Повне вигорання

☐ Я не можу змусити себе встати з ліжка

☐ Я думаю: «Я більше не можу нічого робити»

☐ У мене з’являються думки про смерть як про полегшення

🔍 Як читати результат:

Якщо ви відзначили 2+ твердження на одній стадії — ймовірно, ви вже на цьому рівні.

Якщо позначок є на кількох сусідніх стадіях — ви в перехідній фазі.

Якщо ви «доскакали» одразу до 8–10 стадії — ваше тіло давно кричить про допомогу.

МОТИВАЦІЯ

 Навчальна мотивація є ключовим фактором успіху в навчанні. Ось кілька порад, як її підвищити:

Як підвищити навчальну мотивацію учнів 🚀

1. Зробіть навчання цікавим та актуальним

 * Пов'язуйте матеріал із реальним життям: Покажіть учням, як знання, які вони отримують, можуть бути застосовані в повсякденному житті або в майбутній професії. Використовуйте конкретні приклади та практичні завдання.

 * Використовуйте інтерактивні методи: Ігри, вікторини, групові проекти, дебати, рольові ігри – все це може зробити навчання динамічнішим та захопливішим.

 * Включайте елементи гейміфікації: Запровадьте бали, рівні, нагороди за досягнення. Це може стимулювати змагальний дух та бажання досягти кращих результатів.

2. Створюйте позитивну та підтримуючу атмосферу

 * Забезпечте безпечне середовище: Учні повинні почуватися комфортно, ставлячи запитання та роблячи помилки. Підтримуйте їхні зусилля, а не тільки результат.

 * Визнавайте та відзначайте успіхи: Навіть невеликі досягнення повинні бути помічені. Похвала та визнання підвищують самооцінку та заохочують до подальшої праці.

 * Сприяйте співпраці, а не конкуренції: Організовуйте роботу в групах, де учні можуть допомагати одне одному та вчитися разом.

3. Надайте учням більше автономії

 * Дозвольте вибір: За можливості, дайте учням право вибирати теми проектів, методи виконання завдань або навіть порядок вивчення певного матеріалу. Це підвищує їхнє почуття відповідальності та залученості.

 * Залучайте до прийняття рішень: Запитуйте їхню думку щодо методів викладання, завдань або правил у класі. Це дає їм відчуття власності над навчальним процесом.

4. Зробіть цілі зрозумілими та досяжними

 * Визначте чіткі цілі: Учні повинні розуміти, чого від них очікують і навіщо вони вивчають той чи інший матеріал.

 * Розбивайте великі завдання на менші кроки: Це робить процес навчання менш лякаючим і дозволяє учням бачити свій прогрес.

 * Давайте конструктивний зворотний зв'язок: Регулярний і конкретний фідбек допомагає учням зрозуміти, що вони роблять добре, а над чим ще потрібно попрацювати.

5. Подавайте особистий приклад та будьте ентузіастами

 * Демонструйте власну зацікавленість: Якщо вчитель захоплений своїм предметом, це надихає учнів. Поділіться своїми історіями успіху або цікавими фактами, пов'язаними з предметом.

 * Будьте терплячими та розуміючими: Кожен учень має свій темп навчання. Підтримка та віра в їхній потенціал є критично важливими.

Пам'ятайте, що мотивація – це динамічний процес. Експериментуйте з різними підходами та знаходьте те, що найкраще працює для ваших учнів. 

ЛІНЬ

Лінь: не ворог, а можливо, й друг?

Ми звикли розглядати лінь як щось негативне – перешкоду на шляху до успіху, символ бездіяльності та непродуктивності. Батьки лають за лінь, суспільство засуджує її, а мотиваційні спікери закликають подолати її будь-якою ціною. Але що, якщо лінь – це не завжди погано? Що, якщо вона може бути корисною і навіть відігравати важливу роль у нашому житті?

Давайте розглянемо лінь під іншим кутом.

1. Сигнал до відпочинку та відновлення:

Найчастіше лінь – це перша ознака того, що ваш організм потребує відпочинку. У сучасному світі, де панує культ продуктивності, ми часто ігноруємо сигнали свого тіла та розуму про перевантаження. Постійна втома, емоційне виснаження можуть проявлятися як апатія та небажання щось робити. У цьому контексті лінь – це захисний механізм, який змушує нас зупинитися, перевести подих і відновити сили. Ігнорування цього сигналу може призвести до вигорання, проблем зі здоров'ям та зниження ефективності в довгостроковій перспективі.

2. Стимул до оптимізації та інновацій:

Іноді лінь штовхає нас шукати найлегші шляхи вирішення завдань. І це не завжди погано! Саме лінь може бути двигуном прогресу. Згадайте, скільки винаходів було створено, щоб полегшити людську працю – від колеса до роботів-пилососів. Якщо є простіший спосіб зробити щось, лінива людина його знайде. Це може призвести до створення нових, більш ефективних методів роботи, оптимізації процесів та економії ресурсів.

3. Час для осмислення та творчості:

Коли ми постійно зайняті, наш мозок рідко має можливість для "вільного блукання" – стану, коли думки не сфокусовані на конкретному завданні. Саме в такі моменти, коли ми "нічого не робимо", можуть народжуватися найнесподіваніші ідеї та проривні рішення. Лінь може надати простір для інкубації ідей, для аналізу минулого досвіду та планування майбутнього. Це час, коли наша підсвідомість працює, обробляючи інформацію та формуючи нові зв'язки.

4. Захист від надмірного перфекціонізму:

Прагнення до досконалості може бути виснажливим і призводити до прокрастинації. Іноді "здорова" лінь може допомогти нам відпустити контроль, прийняти "достатньо добре" і запобігти перевантаженню. Вона може навчити нас розставляти пріоритети та розуміти, що не все вимагає максимальних зусиль.

5. Розвиток самосвідомості:

Коли ви відчуваєте лінь, спробуйте прислухатися до себе. Що саме викликає це відчуття? Чи це втома, чи відсутність інтересу до завдання, чи страх перед невдачею? Аналізуючи причини ліні, ви можете краще зрозуміти свої потреби, мотивації та внутрішні бар'єри. Це важливий крок до самопізнання та особистісного зростання.

Важливо розрізняти:

Звичайно, важливо відрізняти "продуктивну лінь" від хронічної апатії, яка може бути симптомом депресії або інших проблем. Якщо лінь стає всепоглинаючою, заважає вам виконувати повсякденні обов'язки та негативно впливає на якість життя, варто звернутися до фахівця.

Висновок:

Наступного разу, коли ви відчуєте напад ліні, не поспішайте звинувачувати себе. Спробуйте поставитися до неї як до сигналу – можливо, це ваш організм просить про відпочинок, ваш мозок шукає нові шляхи, або ваша психіка потребує перерви. Дозвольте собі іноді "полінуватися" без почуття провини, і ви можете відкрити для себе неочікувані переваги цього, здавалося б, негативного явища.

ВІДПОЧИНОК

Нарешті настало довгоочікуване літо – час, коли ви можете відпочити від навчального року, наповненого викликами, новими знаннями та, безперечно, величезною віддачею. Проте, у вирі літніх планів та пригод, дуже легко забути про найголовніше – турботу про себе. Цей блог-пост присвячений саме цьому: як зробити ваш літній відпочинок максимально ефективним для відновлення сил та підтримання ментального і фізичного здоров'я.

Чому турбота про себе є критично важливою для вчителів?

Професія вчителя – це не лише про викладання, а й про постійну емоційну та інтелектуальну залученість. Ви щодня віддаєте себе дітям, колегам, батькам, і це вимагає величезних ресурсів. Літо – це не просто перерва від уроків, це можливість наповнити себе, відновити енергію та підготуватися до нового навчального року з новими силами та ентузіазмом. Ігнорування власних потреб може призвести до вигорання, хронічної втоми та зниження ефективності.

Ідеї для турботи про себе цього літа:

 * Відпочинок від гаджетів та інформаційного шуму: Спробуйте хоча б кілька годин на день, а краще й цілі дні, проводити без смартфона, ноутбука та новин. Займіться тим, що приносить вам справжнє задоволення: читайте паперові книги, малюйте, готуйте, гуляйте на природі. Це допоможе вашому мозку відпочити від постійного потоку інформації.

 * Фізична активність на свіжому повітрі: Літо – ідеальний час для прогулянок, велосипедних поїздок, плавання чи будь-яких інших видів спорту на свіжому повітрі. Фізична активність не лише зміцнює тіло, а й покращує настрій, знижує рівень стресу та покращує якість сну. Навіть 30 хвилин швидкої ходьби щодня можуть зробити дива.

 * Здорове харчування та гідратація: Літні місяці багаті на свіжі фрукти, овочі та ягоди. Скористайтеся цим, щоб збагатити свій раціон вітамінами та мінералами. Не забувайте також про достатню кількість води, особливо в спекотні дні.

 * Висипайтеся: Забудьте про ранні підйоми за дзвінком будильника. Дозвольте собі спати стільки, скільки потрібно вашому організму. Якісний сон – це основа для фізичного та психічного здоров'я.

 * Знайдіть час для хобі та захоплень: Чи є у вас давнє хобі, на яке ніколи не вистачало часу? Або, можливо, ви давно хотіли спробувати щось нове? Літо – ідеальний час для цього! Займайтеся тим, що приносить вам радість і натхнення, будь то садівництво, рукоділля, вивчення нової мови чи гра на музичному інструменті.

 * Соціальні зв'язки та спілкування: Проведіть час з близькими людьми, які надихають вас та підтримують. Відвідайте друзів, родичів, влаштуйте пікнік чи спільну поїздку. Позитивні соціальні взаємодії є важливим елементом емоційного благополуччя.

 * Практикуйте усвідомленість (mindfulness): Навіть 5-10 хвилин щоденної медитації або простих вправ на усвідомленість можуть допомогти вам зняти стрес, покращити концентрацію та почуватися більш спокійно та врівноважено. Спробуйте зосередитися на диханні, звуках навколо або просто насолодитися моментом.

 * Відпустка без почуття провини: Пам'ятайте, що ви заслуговуєте на цей відпочинок. Не відчувайте провини за те, що ви не перевіряєте електронну пошту, не плануєте уроки чи не відповідаєте на кожне повідомлення. Це ваш час для перезавантаження, і це абсолютно нормально.

На завершення

Літо – це не просто перерва, це можливість для відновлення, зростання та наповнення. Нехай цей час буде наповнений радістю, спокоєм та турботою про себе. Ви – ті, хто формує майбутнє нашої країни, і для цього вам потрібні сили та натхнення. Насолоджуйтеся кожним моментом літа і повертайтеся до школи з новими силами та готовністю до нових звершень!

МЕНТАЛЬНІСТЬ

 Як педагогам зберегти своє ментальне здоров'я: практичні поради

Робота педагога — це не лише покликання, а й значне емоційне та інтелектуальне навантаження. Постійна взаємодія з учнями, батьками, колегами, необхідність бути в курсі освітніх тенденцій та відповідальність за формування майбутнього покоління — все це може призвести до емоційного вигорання та погіршення ментального здоров'я. Проте, піклуватися про себе не менш важливо, ніж про своїх учнів.

Ось кілька практичних порад, які допоможуть вам, шановні педагоги, зберегти внутрішню рівновагу та ентузіазм у професії:

1. Встановлюйте чіткі межі

Робота педагога часто перетікає за межі робочого часу. Важливо навчитися відокремлювати особисте життя від професійного.

 * Визначте години, коли ви не займаєтесь робочими питаннями. Це може бути час після певного уроку, вечірній час або вихідні.

 * Не перевіряйте робочу пошту та повідомлення у вільний від роботи час, якщо це не стосується термінових ситуацій.

 * Навчіться говорити "ні" додатковим завданням або обов'язкам, якщо відчуваєте, що вони перевантажують вас.

2. Приділяйте час відпочинку та відновленню

Відпочинок — це не розкіш, а необхідність. Без повноцінного відновлення сил ефективна робота неможлива.

 * Регулярно робіть короткі перерви протягом дня. Пройдіться коридором, випийте води, зробіть кілька вправ на розтяжку.

 * Забезпечте собі якісний сон. Намагайтеся лягати спати та прокидатися в один і той же час, створюйте комфортні умови для сну.

 * Плануйте повноцінний відпочинок у вихідні та під час канікул. Змініть обстановку, займіться улюбленими справами, які не пов'язані з роботою.

3. Знайдіть джерело підтримки

Ви не одні. Обмін досвідом та емоціями з колегами може бути дуже корисним.

 * Спілкуйтеся з колегами, яким довіряєте. Обговорюйте труднощі, діліться успіхами, шукайте спільні рішення.

 * Не бійтеся звернутися за допомогою. Якщо відчуваєте, що не справляєтесь самостійно, розгляньте можливість консультації з психологом або психотерапевтом. Це не ознака слабкості, а крок до самодопомоги.

 * Знайдіть однодумців поза роботою. Підтримка друзів та родини є надзвичайно важливою.

4. Піклуйтеся про фізичне здоров'я

Тіло і розум взаємопов'язані. Здорове тіло — запорука здорового духу.

 * Регулярно займайтеся фізичною активністю. Навіть щоденні прогулянки або ранкова зарядка можуть значно покращити настрій та знизити рівень стресу.

 * Збалансовано харчуйтеся. Уникайте надмірного споживання кофеїну та цукру, які можуть посилити тривожність.

 * Пийте достатньо води. Дегідратація може впливати на когнітивні функції та настрій.

5. Розвивайте стратегії подолання стресу

Стрес є невід'ємною частиною життя, але важливо навчитися ефективно з ним справлятися.

 * Використовуйте техніки релаксації. Дихальні вправи, медитація, йога можуть допомогти заспокоїти розум та тіло.

 * Ведіть щоденник. Записуйте свої думки та почуття — це допоможе краще їх усвідомити та знайти вихід.

 * Знайдіть хобі. Заняття, які приносять вам задоволення, є чудовим способом відволіктися від робочих проблем та наповнити себе позитивними емоціями.

Пам'ятайте, що ваше ментальне здоров'я є фундаментом для ефективної роботи та щасливого життя. Піклуючись про себе, ви не лише збережете свою енергію та ентузіазм, але й станете кращим прикладом для своїх учнів.

ПСИХОЕДУКАЦІЯ

 Про дофамін

Дофамін — це нейромедіатор, який пов’язаний із системою заохочення мозку, мотивацією та почуттям задоволення. Однак надмірна стимуляція дофамінової системи (особливо швидкодіючими "винагородами") може призвести до залежностей, емоційних "качелей" та зниження продуктивності.  

Приклади занять, що провокують штучний сплеск дофаміну  

1. Соцмережі та беззмістовний скролінг  

   - Приклад: TikTok, Reels, YouTube Shorts — короткі відео з миттєвим ефектом "вау".  

   - Чому утримуватися? Мозк звикає до постійної стимуляції, через що звичайні завдання (навчання, робота) здаються нудними.  

2. Порнографія та мастурбація через неконтрольоване збудження  

   - Чому утримуватися? Викликає "дофаміновий крах" після еуфорії, сприяє емоційній пригніченості та зниженню чутливості до природніх радощів.  

3. Азартні ігри (онлайн-казино, ставки)  

   - Чому утримуватися? Непередбачуваність виграшів створює ефект "зрідженого підкріплення" (як у лабораторних щурів, що беззупинно натискають на важіль).  

4. Переїдання (особливо солодке, фастфуд, снеки)  

   - Приклад: Заїдання стресу цукром або солоним.  

   - Чому утримуватися? Штучне задоволення приглушує справжній голод і порушує баланс гормонів.  

5. Надмірне вживання кофеїну (енергетики, кава кожні 2 години)  

   - Чому утримуватися? Викликає дофаміновий сплеск, а потім — тривожність і виснаження.  

6. Шопінг-терапія (імпульсивні покупки)  

   - Чому утримуватися? Радість від нової речі швидко зникає, але залишається внутрішня порожнеча.  

7. Постійна потреба в драмі (токсичні стосунки, конфлікти)  

   - Чому утримуватися? Емоційні "американські гірки" теж викликають дофаміновий відгук через інтенсивність переживань.  

Чому важливо обмежувати такі заняття?  

1. Зниження чутливості до радощів  

   Мозк звикає до "легких" доз дофаміну, і природні джерела задоволення (спілкування, хобі, досягнення) перестають мотивувати.  

2. Емоційні "качелі"  

   Після штучного підйому неминуче настає спад (апатія, дратівливість).  

3. Формування залежностей  

   Надмірна активізація дофамінової системи перебудовує мозк, роблячи його "залежним" від стимулів.  

4. Втрата концентрації  

   Мозк, звиклий до миттєвих винагород, важко адаптується до довготривалих завдань (наприклад, навчання).  

Що робити замість цього?  

1. Свідомо обмежуйте "дешеві" джерела дофаміну  

   - Наприклад: 30 хвилин соцмереж на день, а не 5 годин.  

2. Замініть їх на "важкі, але корисні" джерела  

   - Спорт: фізичне навантаження вивільняє дофамін, але природньо.  

   - Навчання: почуття досягнення після вивчення нового.  

   - Творчість: малювання, музика, письмо — задоволення від процесу.  

3. Практикуйте "дофамінове голодування"  

   - Раз на тиждень влаштовуйте день без соцмереж, швидких вуглеводів і інших стимулів.  

4. Використовуйте принцип "відстроченої винагороди"  

   - Навчіться чекати задоволення (наприклад, не їсти цукерки відразу, а через годину).  

Висновок: Баланс дофаміну — це ключ до стійкої мотивації та емоційної стабільності. Чим менше ви залежите від миттєвих "допінгів", тим більше радості приносять звичайні моменти життя.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

 Поради психолога батькам п'ятикласників

Перехід до п'ятого класу — важливий етап для дитини та її батьків. Цей період часто супроводжується новими викликами та змінами. Ось кілька порад, які допоможуть вам підтримати вашу дитину:

 * Будьте на зв'язку. Регулярно розмовляйте з дитиною про школу, її успіхи та труднощі. Слухайте уважно, не перебиваючи та не засуджуючи. Допоможіть їй висловити свої почуття та переживання.

 * Підтримуйте самостійність. Дозвольте дитині брати більше відповідальності за своє навчання та організацію дня. Допомагайте їй планувати час, але не робіть все за неї. Це розвиває відповідальність та самодисципліну.

 * Слідкуйте за режимом. Важливо, щоб дитина мала достатньо часу для сну, відпочинку та фізичної активності. Збалансований режим дня допомагає краще справлятися зі стресом та засвоювати нові знання.

 * Допоможіть з адаптацією до нових предметів та вчителів. У п'ятому класі з'являється багато нових предметів та викладачів. Поясніть дитині, що це нормально, і що вона матиме час звикнути до змін. Якщо виникають труднощі, зверніться до вчителя або шкільного психолога.

 * Підкреслюйте сильні сторони. Хваліть дитину за її зусилля, а не лише за результат. Допоможіть їй зрозуміти свої сильні сторони та зосередитися на них. Це підвищує самооцінку та мотивацію до навчання.

 * Навчіть вирішувати конфлікти. У цьому віці діти починають активно будувати соціальні зв'язки. Обговорюйте з дитиною можливі конфлікти з однолітками та вчителями, вчіть її знаходити компроміси та вирішувати проблеми мирним шляхом.

 * Зверніть увагу на ознаки стресу. Якщо дитина стає дратівливою, замкнутою, має проблеми зі сном або апетитом, або якщо її успішність значно знизилася, це може бути ознакою стресу. Не соромтеся звернутися за допомогою до фахівця.

 * Будьте прикладом. Ваше ставлення до навчання, до школи та до життєвих викликів є важливим прикладом для дитини. Показуйте позитивне ставлення, навіть коли стикаєтеся з труднощами.

Пам'ятайте, що головне — це ваша підтримка та любов. Ваша дитина проходить важливий етап, і вона потребує вашої допомоги, щоб впоратися з новими викликами та почуватися впевнено.

СОРОМ

Компас сорому

 

Вперше я почула про концепцію «компас сорому» на семінарі з психодрами на тему сексуальності від Інари Ердманіс (Inara Erdmanis) у 2015 му.

Попри те, що в англомовних джерелах ця концепція згадується доволі часто, серед українських психологів вона маловідома.

Психіатр Дональд Натансон (Donald Nathanson) вперше сформулював цю ідею у 1992 році у своїй книзі “Shame and Pride” («Сором і гордість»).

Він виділив чотири основні типи людських реакцій в обходженні з соромом. Сором – це, напевно, найважча емоція, спрямована на себе, пов’язана зі сприйняттям себе як поганого і небажаного.

Високий рівень сорому пов’язаний з низкою психічних порушень та іншими психологічними проблемами, включаючи депресію, тривожність, розлади особистості та знижену самооцінку.

Клік відкриває профайл з контактами у новій вкладці, звертайтеся!

Компас реакцій сорому

Модель Натансона включає в себе такі реакції подолання сорому (копінг-стратегії):

Відсторонення (Withdrawal)

Атака на себе (Attack Self)

Ухилення (Avoidance)

Атака на інших (Attack Others)

Натансон описав сором як реакцію на переривання таких емоційних станів як інтерес-збудження або задоволення-радість, коли ми натикаємося на перешкоди для можливості виконувати наші бажання.

Він розглядав сором як прожектор, що висвітлює усі наші недоліки і невдачі.

У світлі цього прожектора дуже некомфортно, тому замість того, щоб спрямувати енергію на відновлення або перегляд своєї ідентичності, люди намагаються вибратися з нього, використовуючи скріпти, описані чотирма напрямками компаса.

Скріпт – це набір правил, які ми маємо щодо того, як ми інтерпретуємо та реагуємо на різні сцени (сцена – це комбінація «стимул-афект-реакція»).

Відсторонення

Тут у сприйнятті людини сором має реальні підстави, і реакцією стає відсторонення від ситуацій, у яких є ризик з ним зустрітися, мінімізувати його вплив.

Стратегії можуть включати ізоляцію, втечу, замикання у собі і розрив зв’язків (втрата зв’язків є найбільшою проблемою у цій стратегії).

В той час як негативні емоції та думки є пов’язаними з цією реакцією, людина, яка замикається у собі, може явно не розпізнавати почуття сорому.

Натансон сформулював депресію в термінах відсторонення від почуття сорому. Він вважав що атипова депресія є наслідком переживання тривалого сорому, а класична /меланхолійна депресія є результатом поєднання сорому зі страхом покарання (почуття провини).

Атака себе

Ця реакція також включає в себе сприйняття сорому як такого, що має причини. Агресія спрямовується всередину себе.

Це виражається у самокритці та самоприниженні. Зневага та відраза до себе посилюють ефект сорому.

Замість того, щоб замикатися в собі, люди, яким притаманна ця реакція, мотивовані терпіти сором заради збереження стосунків, що може призвести до підлаштування під очікування інших та конформізму, аби зменшити вірогідність переживання сорому у майбутньому.

Як відсторонення, так і атака на себе є інтерналізуючими стратегіями, що включають визнання негативних емоцій і прийняття послання сорому як валідного.

Ухилення

Ухилення передбачає заперечення послання сорому та негативного сприйняття себе. Це контрастує з відстороненням, коли ці повідомлення приймаються, і в результаті відбувається уникання відповідних ситуацій).

Люди, які використовують цю реакцію, радше намагатимуться відволіктися, аби викликати у себе натомість нейтральні або позитивні почуття. Вони також мотивовані мінімізувати свідоме переживання сорому.

Стратегії відволікання можуть включати секс, вживання психоактивних речовин або заняття з метою пошуку гострих відчуттів, або речі, які викликають у нас гордість.

В інтерв’ю «Behavior Online» Натансон сказав: «Сором розчиняється в алкоголі і виводиться кокаїном та амфетамінами».

Вважається, що з чотирьох напрямків компаса скріпти ухиляння найбільш схильні діяти поза отямленим усвідомленням. Одна з проблем цієї стратегії полягає в тому, що вона заважає нам зрозуміти, що сором намагається нам сказати.

Атака інших

Нападки на інших мають на меті їх знецінення, у намаганні підвищити власну самооцінку. Це може включати звинувачення або приниження, та доходити до крайнощів, таких як фізичне насильство та сексуальний садизм.

Натансон вважав, що в другій половині ХХ століття домінуюча культурно очікувана реакція сорому змістилася на ухилення та натаку на інших.

«Ми перейшли від культури ввічливості та шанобливості до культури нарцисизму та насильства, все це слід розуміти як зміни в сценарних реакціях на афект сорому» (у Behavior Online).

Шкала компаса сорому

Еллісон і його колеги розробили шкалу «Компас сорому» (COMPASS OF SHAME SCALE або CSS) для вимірювання того, наскільки людині притаманний кожен з чотирьох способів реагування.

Шкала включає в себе ряд ситуацій і чотири варіанти відповідей для кожної з них, що відповідають чотирьом стилям подолання сорому.

Наприклад, для ситуації: «Коли, виконуючи якесь завдання я помічаю, що мої сили або навички є недостатніми», варіанти відповідей такі:

«Я поводжуся таким чином, ніби це не так». (ухилення/AV)

«Я злюся на себе за те, що я недостатньо вправний». (атака на себе/AS)

«Я перестаю цим займатися». (відсторонення/WD)

«Я дратуюся на інших». (атака на інших/AO)

В кінці статті наведена перекладена мною версія опитувальника. 

Актуальність

Адекватна самооцінка забезпечує людям більшу психологіну стійкість і краще відновлення після емоційно складних ситуацій та криз.

Було виявлено, що бали за шкалами «Компас сорому» щодо відсторонення, атаки на себе та атаки на інших негативно корелюють із самооцінкою, а це означає, що більша схильність до цих реакцій на сором пов’язана зі зниженою самооцінкою.

Результати, які видає пошук Google, свідчать про те, що ця модель практично застосовувалася у кількох різних контекстах, особливо щодо кримінальних правопорушень та відновного правосуддя.

Процес відновного правосуддя дозволяє виражати сором та інші складні емоції, що призводить до зниження їх інтенсивності та дозволяє перейти до більш констуктивних способів.

Ви схильні відчувати сильний сором? Чи здається якась із цих точок компаса стратегією подолання труднощів для вас?

ШКАЛА «КОМПАС СОРОМУ»

0 1 2 3 4

ніколи зрідка іноді часто майже завжди

A. Коли, виконуючи якесь завдання я помічаю, що мої сили або навички є недостатніми:

0 1 2 3 4

1. Я поводжуся таким чином, ніби це не так. (AV)

0 1 2 3 4

 2. Я злюся на себе за те, що я недостатньо вправна/ий. (AS)

0 1 2 3 4

3. Я перестаю цим займатися. (WD)

0 1 2 3 4

4. Я дратуюся на інших. (AO)

B. У ситуації змагання коли я порівнюю себе з іншими:

0 1 2 3 4

5. Я критикую себе. (AS)

0 1 2 3 4

6. Намагаюся щоб мене не помітили. (WD)

0 1 2 3 4

7. Відчуваю неприязнь до інших. (AO)

0 1 2 3 4

8. Я перебільшую свої досягнення. (AV)

C. У ситуаціях, коли я почуваюся невпевнено чи маю сумніви в собі:

0 1 2 3 4

9. Я уникаю інших. (WD)

0 1 2 3 4

10. В мене виникає бажання звинуватити інших за те, що я так почуваюся. (AO)

0 1 2 3 4

11. Я дію більш впевнено, ніж почуваюся насправді. (AV)

0 1 2 3 4

12. Я дратуюся на себе. (AS)

D. В моменти, коли я невдоволена/ий своїм зовнішнім виглядом:

0 1 2 3 4

13. Я виміщаю це на інших людях. (AO)

0 1 2 3 4

14. Я роблю вигляд, що мені байдуже. (AV)

0 1 2 3 4

15. Я відчуваю роздратування до себе. (AS)

0 1 2 3 4

16. Я уникаю інших людей. (WD)

E. Коли я потрапляю у незручну ситуацію на людях через власну помилку:

0 1 2 3 4

17. Я приховую свою ніяковість за допомогою жарту. (AV)

0 1 2 3 4

18. Мені хочеться себе стукнути. (AS)

0 1 2 3 4

19. В мене виникає бажання стати невидимкою. (WD)

0 1 2 3 4

20. Я дратуюся на людей, котрі це помітили. (AO)

F. Коли я почуваюся самотньою/ім чи покинутою/им:

0 1 2 3 4

21. Я звинувачую себе. (AS)

0 1 2 3 4

22. Я віддаляюсь від інших. (WD)

0 1 2 3 4

23. Я звинувачую інших. (AO)

0 1 2 3 4

24. Я цього не показую. (AV)

G. Коли я відчуваю, що інші невисокої думки про мене:

0 1 2 3 4

25. Мені хочеться не попадатися їм на очі. (WD)

0 1 2 3 4

26. Я хочу вказати їм на їх неправоту. (AO)

0 1 2 3 4

27. Я переконую себе що не маю причин почуватися погано. (AV)

0 1 2 3 4

28. Я зосереджуюся на своїх недоліках. (AS)

H. Коли мені здається, що інші в мені розчаровані:

0 1 2 3 4

29. Я злюся на них за їх надто високі очікування від мене. (AO)

0 1 2 3 4

30. Вдаюся до жарту, аби приховати свої почуття. (AV)

0 1 2 3 4

31. Я докоряю собі. (AS)

0 1 2 3 4

32. Намагаюся усунутись з тієї ситуації. (WD)

I. Коли я відчуваю, що хтось мене відштовхує:

0 1 2 3 4

33. Я намагаюся відволіктися, аби себе втішити . (AV)

0 1 2 3 4

34. Я роздумую над власними недоліками (AS)

0 1 2 3 4

35. Я їх уникаю. (WD)

0 1 2 3 4

36. Я злюся на них. (AO)

J. Коли інші вказують мені на мої помилки:

0 1 2 3 4

37. Я відчуваю, наче я не в змозі нічого зробити правильно. (AS)

0 1 2 3 4

38. Я хочу втекти. (WD)

0 1 2 3 4

39. Я вказую на їхні помилки. (AO)

0 1 2 3 4

40. Я відмовляюся визнавати свої помилки. (AV)

0 1 2 3 4

K. Коли я зазнаю приниження:

41. Я ізолюю себе від інших. (WD)

0 1 2 3 4

42. Я серджуся на людей за те, що через них так почуваюся. (AO)

0 1 2 3 4

43. Я прикриваю своє приниження тим, що дуже зайнята/ий. (AV)

0 1 2 3 4

44. Я злюся на себе. (AS)

0 1 2 3 4

L. Коли я відчуваю провину:

45. Я перекидаю свої почуття назад, тим, хто змусив мене так себе почувати. (AO)

0 1 2 3 4

46. Намагаюся цього не відчувати, наче це не про мене. (AV)

0 1 2 3 4

47. Я себе зневажаю. (AS)

0 1 2 3 4

48. Мені хочеться зникнути. (WD)

0 1 2 3 4

Джерела:

Behavior Online (2000): A Conversation with Donald Nathanson

Children of the Code: The Compass of Shame (interview with Donald Nathanson)

Elison, J., Lennon, R., & Pulos, S. (2006). Investigating the compass of shame: The development of the Compass of Shame Scale. Social Behavior and Personality: An International Journal, 34(3), 221-238.

International Institute for Restorative Practices