ПОРАДИ БАТЬКАМ

 Як створити довірливі стосунки з підлітком?

👨‍👩‍👧‍👦Підлітковий вік — це час, коли дитина прагне незалежності, але водночас потребує підтримки й розуміння. Створення довірливих стосунків у цей період є ключем до збереження зв’язку між батьками та підлітком. Ось 20 порад, які допоможуть вам побудувати теплі та відкриті стосунки.

💥 Будьте відкритими до спілкування

Підлітки цінують можливість поділитися думками без страху бути засудженими.

Рекомендація: Скажіть: "Я завжди готовий(а) вислухати тебе".

💥Слухайте активно

Не перебивайте і не давайте порад, поки підліток не закінчить говорити.

Рекомендація: Підтримуйте контакт очима, кивайте головою, щоб показати, що слухаєте.

💥 Не знецінюйте почуття підлітка

Для них їхні емоції завжди здаються дуже важливими.

Рекомендація: Скажіть: "Я розумію, що для тебе це серйозно".

💥Створюйте час для спільної діяльності

Спільні хобі чи сімейні традиції зміцнюють зв’язок.

Рекомендація: Грайте разом у спортивні ігри, готуйте вечерю чи дивіться фільми.

💥 Будьте чесними

Ваша щирість надихає підлітка відповідати тим самим.

Рекомендація: Визнайте свої помилки і скажіть: "Я теж іноді помиляюсь".

💥 Дотримуйтеся обіцянок

Ваша надійність формує довіру.

Рекомендація: Якщо ви пообіцяли допомогти з проєктом, знайдіть для цього час.

💥 Не критикуйте особистість, лише поведінку

Уникайте звинувачень, які можуть поранити.

Рекомендація: Замість "Ти безвідповідальний(а)" скажіть: "Це завдання потрібно було виконати вчасно".

💥 Підтримуйте прагнення до незалежності

Дайте підлітку більше свободи у прийнятті рішень.

Рекомендація: Дозвольте йому(їй) обрати хобі чи спосіб проведення вихідних.

💥 Встановлюйте чіткі межі

Діти повинні розуміти, які правила важливі, але це не повинно викликати відчуття контролю.

Рекомендація: Обговорюйте правила і пояснюйте їх значення.

💥Показуйте любов і турботу

Навіть якщо підліток виглядає відстороненим, ваша любов йому потрібна.

Рекомендація: Кажіть: "Я тебе люблю" або обіймайте без приводу.

💥Будьте терплячими

Підлітковий період — це час експериментів і помилок.

Рекомендація: Пояснюйте, що помилки — це нормально, якщо з них робляться висновки.

💥Не нав’язуйте своїх рішень

Дозвольте підлітку самостійно обирати свій шлях.

Рекомендація: Замість "Ти повинен(а)" спробуйте сказати: "Як ти вважаєш, який варіант кращий?"

💥Запитуйте їхню думку

Дайте підлітку відчути, що його(її) точка зору важлива.

Рекомендація: Запитайте: "Що ти думаєш про це?"

💥 Підтримуйте інтерес до їхніх захоплень

Навіть якщо вам не подобається їхнє хобі, проявляйте інтерес.

Рекомендація: Попросіть розповісти більше про улюблену музику чи гру.

💥 Уникайте надмірного контролю

Замість того, щоб постійно перевіряти, довіряйте дитині.

Рекомендація: Запитайте: "Чи потрібна тобі моя допомога, чи ти впораєшся сам(а)?"

💥Будьте позитивним прикладом

Поведінка батьків є орієнтиром для підлітків.

Рекомендація: Показуйте, як ви справляєтеся зі стресом чи приймаєте рішення.

💥Говоріть про власний досвід підліткового віку

Це допоможе підлітку відчути, що ви його(її) розумієте.

Рекомендація: Скажіть: "Я пам’ятаю, як у твоєму віці мені теж було складно".

💥Будьте доступними для розмов

Дитина повинна знати, що завжди може звернутися до вас.

Рекомендація: Скажіть: "Я завжди готовий(а) тебе вислухати, коли ти цього захочеш".

💥Підтримуйте їхню унікальність

Не порівнюйте з іншими, визнавайте їхні сильні сторони.

Рекомендація: Скажіть: "Я пишаюся тобою за те, що ти такий(така)".

💥 Будуйте стосунки на довірі, а не на страху

Довіра дає підліткам відчуття безпеки й прийняття.

Рекомендація: Уникайте погроз чи шантажу, замість цього будьте відкритими до розмов.

⚡️⚡️Цей матеріал підготовлено за працями: Джон Боулбі, Деніел Ґоулман, Томас Гордон, Сью Джонсон, Карол Двек.

КТП

 Техніка «Форма та Хаос»

Проста арт-практика для зняття стресу

Ця творча вправа, натхненна принципами когнітивно-поведінкової терапії (КПТ), допоможе вам зазирнути у свій внутрішній світ, знайти гармонію в хаосі та відчути легкість. Вона не вимагає особливих навичок малювання чи віри в щось незвичайне — лише аркуш паперу, маркер і трохи цікавості до себе. Спробуйте, і ви здивуєтеся, як кілька хвилин творчості можуть змінити ваш настрій!

Інструменти:

- Аркуш паперу (будь-який, навіть звичайний листок із блокнота).

- Чорний маркер або олівець для створення основи.

- Яскравий фломастер (оберіть колір, який вам подобається чи викликає позитивні емоції).

Хід роботи:

1. Створення «Хаосу» 

   Закрийте очі, розслабтеся і дозвольте руці вільно рухатися по аркушу. Малюйте все, що приходить у голову: зигзаги, хвилі, точки, спіралі чи хаотичні лінії. Не думайте про те, як це виглядає, — просто дайте волю руці. Це ваш потік підсвідомості, який відображає внутрішній стан.  

   Відкрийте очі та погляньте на малюнок. Перед вами — візуалізація вашого стресу чи емоційного хаосу. Чи викликає цей малюнок у вас напругу, цікавість чи, можливо, полегшення?

2. Пошук «Форми»

   Уважно розгляньте свій хаотичний малюнок. Спробуйте знайти в ньому щось, що повторюється: це може бути конкретна форма (наприклад, трикутники чи кола) або просто ритм ліній (гострі кути, плавні вигини). Навіть у найбезладніших лініях завжди є прихований порядок.  

   Візьміть яскравий фломастер чи маркер і обведіть цю форму, щоб вона виділялася. Дайте їй назву, яка відображає її суть або ваші відчуття. Наприклад, «Гострі кути тривоги», «Кружляючі хмари» чи «Краплі спокою». Назва може бути будь-якою — головне, щоб вона резонувала з вами.

3. "Перезапис"

   Тепер попрацюйте з обраною формою, щоб змінити її сенс. Додайте до неї три деталі, які зроблять її більш позитивною чи гармонійною. Наприклад:  

   - Якщо ви обрали «гострі кути», намалюйте між ними м’які лінії що символізують зв’язок і перехід.  

   - Якщо це «хмари», додайте сонячні промені чи зірки, які пробиваються крізь них, створюючи відчуття надії.  

   Ці деталі — це спосіб «переписати» ваш стрес, додавши до нього новий сенс. Зверніть увагу, як змінюється настрій малюнка після цього.

Завершення:

Покладіть аркуш перед собою і подивіться на нього. Ваше завдання — не знищити хаос, а знайти в ньому точку опори, щось, що дає відчуття контролю та гармонії. Якщо хочете, можете піти далі: акуратно відірвіть краї аркуша, залишивши лише вашу яскраву форму. Це буде ваш новий паттерн — символ того, як ви можете знайти порядок у хаосі.

Як це працює?

Ця техніка ґрунтується на принципах КПТ, які допомагають працювати з думками та емоціями:  

- Хаос - відображає автоматичні думки, які часто бувають безладними чи тривожними.  

- Пошук форми - допомагає розпізнати шаблони в цих думках, зробити їх більш зрозумілими.  

- Додавання деталей - це спосіб змінити сприйняття, знайти нові рішення чи підходи до проблеми.  

Поради для максимального ефекту:

- Малюйте в спокійному місці, де вас ніхто не відволікатиме.  

- Увімкніть тиху музику без слів, щоб допомогти розслабитися.  

- Після завершення запитайте себе: «Що ця нова форма говорить про мій стан? Чи відчуваю я себе інакше?»  

Чому це варто спробувати?

Ця практика — не просто малювання, а спосіб познайомитися з собою ближче. Вона допомагає зупинитися, відчути свої емоції та знайти в них щось цінне. Ви не мусите бути художником, щоб це спрацювало, — достатньо бути відкритим до експерименту.  

ПЕРШОКЛАСНИКИ

 🧠 🖍️Арттерапія перед школою для першачків 

(5 адаптаційних творчих вправ перед школою)

Школа - це не завжди легко, і тут нам на допомогу приходить арттерапія та гра.  

Запропоную комплекс вправ,щоб дитина не лякалась шкільної життя та адаптація минула набагато легше. Звісно, Ви можете адаптувати ці вправи під індивідуальні особливості дитини:

– Якщо дитина з радістю малює — використовуйте образотворчу форму.

– Якщо дитина відмовляється — запропонуйте ту ж тему у форматі гри, руху або гри з предметами.

✏️ 1. Знайомство зі школою

Ціль: Зменшити тривогу перед новим простором, допомогти "привласнити" школу як щось знайоме.

🔸 Візуальний варіант:

Малюємо серію простих картинок: гуляємо біля школи і малюємо «Що я бачив/ла біля школи», «Що було цікавим», «Що мене здивувало».

🔹 Ігровий варіант:

Гра: "Знайди це у школі"

Після прогулянки/фото-огляду запропонуйте дитині картки або реальні предмети (ключ, дзвінок, парта, сходи, дошка) — і грайте у “віднайди відповідність” + опиши, що це і як ним користуються.

🐻Також підійде рольова гра з іграшками: ведмедик приходить у школу вперше — що він бачить, чого боїться?

🎒 2. Що в моєму рюкзаку

Ціль: Підготувати дитину до шкільних рутин через знайомство з предметами та їх функцією.

🔸 Візуальний варіант:

Малюємо рюкзак і в ньому речі. Обговорюємо, для чого кожна річ потрібна і для чого.

🔹 Ігровий варіант:

Гра: “Збери рюкзак”

Справжні речі або їхні іграшкові копії викладаються на стіл. Дитині треба зібрати рюкзак для школи/пригоди. Обговорюємо: навіщо кожен предмет, чи щось забуто, як реагувати, якщо щось загубилося.

📖 3. Що робити, якщо… (соціальні ситуації)

Ціль: Підготувати до найбільш хвилюючих побутових і соціальних ситуацій.

🔸 Візуальний варіант:

Малюємо короткі комікси або сюжетні малюнки:

– «Я не знаю, куди йти»

– «Я хочу пити»

– «Я загубився»

– «Я хочу знайомитися»

🔹 Ігровий варіант:

Гра: "А що б ти зробив, якби…"

Моделюємо ситуації з фігурками, тваринками або тілесно (рольова гра):

– Мама – вчитель, дитина – учень.

– Граємо сценки, варіанти рішень.

Можна використати картки з емоціями або діями для полегшення.

🧍‍♀️ 4. Я — школяр

Ціль: Поступове прийняття нової ролі та соціального статусу.

🔸 Візуальний варіант:

Малюємо себе у школі: за партою, на уроці, на перерві. Хто поряд? Як виглядаєш?

🔹 Ігровий варіант:

Гра: “Приміряємо роль”

– Дитина вибирає костюм або атрибут школяра: портфель, форма, бейджик.

– Граємо у школу з іграшками або дорослими.

– Можна зробити “посвідчення школяра” — вирізати фото, підписати ім’я.

📌 Добре спрацьовує, якщо дитина бере на себе роль учителя для іграшок.

🔤 5. Грай з буквами та цифрами

Ціль: Зниження страху перед абстрактними знаннями, підвищення мотивації до навчання.

🔸 Візуальний варіант:

Малюємо букви і цифри як фантазійних істот, у кольорах, як частини історій.

🔹 Ігровий варіант:

Гра: “Букви і цифри оживають”

– Вирізані літери/цифри стають героями: кожна має ім’я, характер, звук.

– Руханка: “знайди всі букви, які мають ніжки”, або “цифра, яка любить стрибати”.

– Створіть із дитиною “алфавітну історію” – наприклад: “А” пішла в школу і зустріла “Б”.

Не наполягайте на малюванні. Якщо дитина уникає образотворчої діяльності — це не опір, а форма захисту або втома. Гра — природніший інструмент адаптації.

👉 Усі ці вправи — про створення внутрішньої безпеки. Тому важливі не ідеальні результати, а простір, де дитина може проявитись, бути почутою й отримати підтримку.

Вікторія Назаревич 2025

Nazarevich ART

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

 10 порад дітям, як опановувати емоції

Навчитися розуміти та «приборкувати» свої емоції важко навіть дорослим, що вже казати про малюків, які лише починають пізнавати світ. Як же ж допомогти дітям давати лад усім тим почуттям, що вирують усередині? Як навчити розрізняти їх? А головне – опановувати, а не йти у них на поводі? 

1. Усі емоції важливі!

Емоції допомагають нам розуміти, що з нами відбувається. Не буває поганих та хороших емоцій, але є неприємні та приємні. Неприємні емоції – знак того, що щось не так, або навіть попередження про небезпеку. Зазвичай такі емоції спонукають нас діяти відповідним чином і захищати себе.

2. Визначай та називай свої емоції

У емоції, як і у кожної речі, є своя назва й ознаки. Ми краще розуміємо, що з нами, та краще керуємо емоціями, коли даємо їм назви.

Страх допомагає нам уникати небезпечних ситуацій, при цьому ми стаємо більш зосередженими, настороженими та здатними захистити себе.

Гнів допомагає нам відстояти себе.

Смуток змушує нас на деякий час гальмувати та «відступати», щоб мати час обміркувати певну ситуацію.

Огида допомагає нам дотримуватись гігієни та чистоти.

Радість говорить нам про те, що у нас усе гаразд.

3. Використовуй емоційний термометр, досліджуючи емоції

Почуття можуть бути маленькими або великими. Отже, ми можемо їх вимірювати та створювати власну шкалу для них, наприклад, від 1 до 5. Як я почуваюся, коли маю гнів на 5 балів за емоційним термометром? Як почуваюся, коли гнів на 2 бали? Чи є якісь відмінності?

Подумай і вигадай разом із дорослим, що саме тобі може допомогти чи що саме ти можеш робити, щоби впоратися з цими емоціями, коли вони сягають кожного з рівнів за шкалою твого емоційного термометра.

Наприклад:

– злюся на 3 бали – розповісти дорослим, що саме я відчуваю і чого потребую;

– гніваюся на 5 балів – роблю фізичні вправи, не пов’язані з ситуацією гніву (стрибки, біг).

4. Наші емоції тісно пов’язані з тілесними відчуттями

Коли ми гніваємось, можемо відчувати, як тіло напружується, стискаються кулаки, ми червоніємо. Коли боїмось, то можемо відчувати нудоту, біль у животі, нам може здаватися, що не вистачає повітря, може паморочитись у голові. Це нормальні відчуття, нічого поганого від них не станеться. Ці відчуття допомагають нашому тілу діяти. Вони минуть тоді, коли стихне наша емоція.

5. Навіть найсильніші емоції завжди минають

Емоції чимось нагадують морські хвилі на узбережжі – вони можуть бути менші, більші, можуть бути величезними, але всі ці хвилі поступово зникають біля берега. Тож, яка би не була емоція, важливо пам’ятати, що вона розсіється, як і хвиля. Ми можемо дати собі час спостерігати за хвилею, дати час їй пройти, але не чіплятися за неї й не намагатися позбутися.

6. «Мудрі думки» допомагають зменшити неприємні почуття

Щоб краще давати раду з неприємними емоціями, нам треба знати, що думки, емоції та наші дії пов’язані. Наприклад, коли тобі треба зробити щось, чого ти ніколи не робив або не робила раніше (грати у нову гру, вчитися писати чи читати у школі), може прийти думка: «У мене нічого не вийде» чи «Я не зможу». Оскільки ти починаєш так думати, з’являється почуття страху. І, відчуваючи страх, ти можеш уникати цієї нової гри чи не хотіти йти до школи. Тобто, думка («Я не зможу») викликає почуття (страх), яке призводить до дій (униканню нових ігор чи навчання). Але ж думка «Я не зможу» не є обов’язково правдивою, не є точним фактом. І, якщо ми маємо якусь думку, то не обов’язково саме їй вірити. Ми можемо поливати «соусом мудрості» свої негативні думки, змінюючи їх на ті, які допоможуть почуватися краще та діяти краще. Також можемо уявити, що негативні думки проходять повз нас, як хмаринки в небі, чи уявити, що спускаємо їх в унітаз.

7. Дихаємо, щоби стишити емоції

Один із найпотужніших способів керувати потужними емоціями – глибоко дихати. Сильне глибоке дихання розслабляє мозок, заспокоює наші сильні почуття та допомагає приймати розумні рішення. Хоча є невелика проблема – занадто складно робити щось нове, коли ти дуже засмучений, тому ліпше починати тренуватися вже зараз, коли ти спокійний. Чим більше ти практикуєш глибоке дихання, коли у стані спокої, тим легше тобі буде робити це, коли ти будеш засмученим чи засмученою.

Ось кумедний спосіб попрактикуватися. Ти можеш робити цю вправу де завгодно – в машині, у ванній, на вулиці.

«Гаряче какао»:

Уяви, що ти тримаєш у руках чашку з гарячим какао. Зроби вдих через ніс протягом трьох секунд, як ніби відчуваєш приємний шоколадний запах. Потім видихни через рот протягом трьох секунд, як ніби хочеш остудити це какао. Повтори чотири-п’ять разів, поки не почнеш відчувати себе розслабленим.

8. Помічати, що є тут і зараз

Цьому допоможуть деякі вправи.

«Чуття павучка»:

На прогулянці уяви себе павучком. Використовуй «чуття павучка»: нюх, зір, смак і дотик, щоби відчути, що відбувається навколо тебе та всередині тебе, тобто те, що ти відчуваєш.

«Баночка з блискітками»:

Наповни банку водою, засип туди блискіток, розмішай так, щоби вони кружляли в банці. Уважно спостерігай, як саме блискітки кружляють, а потім осідають. Подумай, що інколи наш розум як ця банка – часом він хаотичний, і ми не дуже раціональні. Але коли він спокійний, блискітки осідають і ми бачимо ясно.

9. Проси допомоги у дорослих

Часто, коли нам дуже зле й емоції переповнюють нас, найкращий спосіб пережити їх – це бути поруч із дорослими, які зараз можуть підтримати та допомогти, ті, яким ти довіряєш і з якими можеш поділитися тим, що зараз відчуваєш.

10. Вивчай емоції у легкій ігровій формі разом із героями улюблених книжок

Монстрик із книжки-картинки відомої каталонської письменниці Анни Льєнас «Монстрик і його кольори» швидко та легко допоможе малечі розвинути емоційний інтелект і підготуватися навіть до найбурхливіших переживань і хвилюваннь. Разом із маленькими читачами харизматичний головний герой цієї симпатичної книжки весело та делікатно досліджуватиме почуття, а заразом і кольори, мандруючи зі сторінки на сторінку, розглядаючи яскраві малюнки та показуючи кожну емоцію через простий і зрозумілий приклад. А однойменна розмальовка перетворить процес вивчення емоцій на веселу та захопливу гру. Крім того, вона допоможе малюкам ще краще розібратися з власними емоціями та реалізувати свій творчий потенціал.

Автор: Юлія Джежелій

Джерело: bokmal.com.ua

МОЗОК

 Сьогодні Всесвітній день мозку. Кілька фактів про нього

1.  Мозок навчається краще, коли помиляється Кожна помилка активує систему корекції прогнозів. Саме здивування та помилки запускають найінтенсивніше навчання.
2. У мозку немає больових рецепторів. Сам мозок не відчуває болю — саме тому можливі нейрохірургічні операції на повністю свідомих пацієнтах
3. Соціальна ізоляція та відторгнення викликає фізичний біль, активуючи ті ж ділянки мозку, що й тілесні травми.. А при переживанні болю – підтримка зменшує його відчуття. Нам потрібні люди поруч
4. Наша пам’ять може бути заповнена на 40 % вигаданими спогадами. Пам’ять насправді не архів, а редактор і сценарист. Кожного разу, коли ми згадуємо щось, ми не просто «відкриваємо файл», а відтворюємо спогад наново. Після кожного пригадування спогад трохи змінюється, особливо під впливом емоцій, розповідей інших людей, нових знань. Це називають ефектом реконструкції пам’яті.
5. Найважливіше — те, що ми… ігноруємо. Важлива функція мозку — не лише бачити щось нове, а відсікати “шум”. Мозок постійно ігнорує тисячі деталей, щоб ми не перевантажувалися. Наприклад, ми не відчуваємо власного одягу після перших хвилин, як його надягли.
6. нашому мозку потрібні паузи. Під час “нічогонероблення” активується Default Mode Network — мережа внутрішньої рефлексії, яка допомагає мозку інтегрувати досвід, знайти інсайти і відновити сили.
7. Мозок не просто реагує на події, а постійно моделює майбутнє. Більшість нейронної активності — не обробка того, що є, а передбачення того, що буде за мить.
8. Мозок нам бреше, щоб заощадити енергію. Відчуття “я це точно знаю” часто є ілюзією впевненості. Це спрощена модель для економії зусиль, навіть якщо сам факт — помилковий

Наш мозок такий дивний та неосяжний!



@stijkist Світлана Ройз

МАЙБУТНІ ПЕРШОКЛАСНИКИ

 25 запитань, відповіді на які повинен знати майбутній першокласник

1. Знати своє прізвище, ім’я, по-батькові.

2. Чітко називати свій вік і дату народження.

3. Знати країну, у якій живе, називати свою національність.

4. Чітко озвучувати домашню адресу, місто проживання.

5. Знати ПІБ своїх батьків.

6. Називати професії тата й мами.

7. Знати імена своїх дідусів і бабусь.

8. Вміти визначати частини доби (ранок, обід, вечір, ніч).

9. Називати всі пори року та місяці (знати їхню послідовність), дні тижня.

10. Вміти розповісти про погодні явища.

11. Знати основні кольори.

12. Перелічувати якомога більше домашніх тварин і знати, як називають їхніх дитинчат.

13. Уміти об’єднувати предмети в тематичні групи: транспорт, овочі, фрукти, ягоди, професії, птахи, одяг, взуття тощо.

14. Уміти розповідати вірші, знати народні казки.

15. Розрізняти та правильно називати прості геометричні фігури.

16. Орієнтуватися у просторі та на аркуші паперу: уміти наносити прості графічні позначки вправо, вліво, вгору, вниз.

17. Уміти самостійно створювати розповідь по картинці, яку демонструють.

18. Дитина повинна вміти переказувати почутий текст. Важлива і деталізація почутого, і вміння послідовно переказати оповідь.

19. Розглянути картинку із різними предметами, після чого запам’ятати та назвати 6-8 побачених зображень.

20. Розрізняти “праворуч” та “ліворуч”.

21. Уміти переписувати зі зразка друковані літери.

22. Знати цифри та рахувати в межах 10.

23. Вміти у зворотному порядку рахувати від 5 до 1.

24. Розуміти такі поняття, як «більше», «менше», «рівне».

25. Гарно володіти ножицями, олівцем: проводити прямі лінії, малювати фігури, акуратно заштриховувати чи зафарбовувати.

За інф. mamabook.com.ua

ПСИХОЕДУКАЦІЯ

Тож, чому одні діти "ковтають" книжки, а інші — уникають їх як покарання? Це питання, яке часто турбує батьків, педагогів і психологів. Насправді любов або неприязнь до читання формується під впливом цілого комплексу факторів — біологічних, психологічних, сімейних і освітніх.

🔍 Основні фактори, що впливають на ставлення дитини до читання:

🧠 1. Психологічні особливості дитини

Темперамент

Сангвініки та меланхоліки — частіше захоплюються читанням: перші — з цікавості, другі — емоційно занурюються в історії.

Холерики можуть уникати читання через потребу в русі, швидкому темпі, не витримують монотонності.

Флегматики — читають повільно, але вдумливо, якщо книжка їм дійсно цікава.

Увага та пам’ять

Дітям із нестабільною увагою (наприклад, з ознаками СДУГ) важко зосередитися на тексті. Вони швидко втомлюються, не розуміють прочитаного — звідси і відраза.

Рівень розвитку уяви

Читання – це "кіно в голові". Якщо уява бідна або пригнічена, дитина не "бачить" картинку, і читання не приносить задоволення.

👨‍👩‍👧‍👦 2. Сімейне середовище

Чи читають батьки?

Якщо дитина бачить, що батьки читають для задоволення, не тільки для "роботи", то й сама ставиться до читання як до приємного дозвілля.

Як читали з дитиною в дитинстві?

Якщо перше знайомство з книжкою було теплим, емоційним, пов'язане з увагою батьків, то читацька звичка формується позитивно.

Чи примушували читати?

Якщо дитина читає лише "бо треба", "для оцінки", "бо так сказали", без вибору, — це викликає опір і асоціацію з примусом.

🏫 3. Освітній вплив

Подача у школі

Якщо читання у школі — це суцільні "аналізи", перекази, "хто що хотів сказати", без емоційного залучення, дитина може втратити інтерес.

Невідповідний рівень складності

Занадто складні чи нецікаві книжки для віку або розвитку дитини — причина фрустрації.

--

💬 4. Особистісні риси

Цікавий до пізнання тип особистості — такі діти самі шукають книжки, щоб дізнатись більше.

Емпатичніі діти — тягнуться до емоційних історій.

Діти з візуальним типом сприйняття — можуть краще сприймати тексти із малюнками( комікси, ілюстровані книги).

✅ Як допомогти дитині полюбити читання?

1. Почати з книжок, які відповідають її інтересам. Якщо любить тварин — читати про тварин. Фантастику — отже, знайти добру пригодницьку серію.

2. Читати разом. Зробити це моментом єдності: затишна атмосфера, емоційний голос.

3. Не змушувати — надихати. Запропонувати, а не нав’язати. Іноді краще просто читати вголос, а дитина слухає.

📌 Висновок:

Любов до читання — не вроджена, а виховувана навичка. Вона залежить не лише від характеру чи темпераменту, а й від того, як і з ким дитина зустрілась із книжкою вперше. І навіть якщо зараз дитина не читає — усе ще можна змінити.

ТЕХНІКИ

 Вправа «Переконструювання сценарію»

1. Опишіть 3-5 реченнями стресову ситуацію, як ви поводилися в ній та що відчували.

2. Перечитайте вголос написане та підкресліть те, що вам не подобається у вашій ситуації.

3. Візьміть коректор та замажте те, що підкреслили.

5. Напишіть на замазаних місцях те, якби ви хотіли, щоб склалася ситуація.

6. Перечитайте отриманий результат ще раз вголос.

Рефлексія:

1. Як ви почувалися під час написання історії. виділення того, що не подобається, «замазування» та написання нового сценарію?

2. Який важливий висновок щодо себе ви можете зробити після виконання вправи?

Авторський проєкт «Рsychoeducation» реалізує Громадська організація «Спроможні та стійкі» на волонтерських засадах

ТІМБІЛДІНГ

Використання техніки «Дерево» для віддзеркалення групової взаємодії у підлітковому колективі

Хоч зараз літні канікули та відпустки, і головне завдання освітян відпочити та відновити ресурси, впевнені, кожен і кожна збирають ідеї для майбутнього навчального року. Тож ми вирішили протягом літа продовжувати ділитися з вами інструментами для роботи шкільного психолога.

Досить часто у своїй роботі шкільний психолог має справу із **запитом щодо згуртованості та командотворення у класних колективах підлітків**. 

Щоб бути ефективними у роботі з цим запитом, ми маємо визначити, на якому етапі формування знаходиться колектив підлітків та яке місце в ньому відведено для кожного, і як кожен ставиться до колективної взаємодії й чи готовий бути частиною команди? 

Навичка роботи в команді є однією з найцінніших у сучасному світі, але не кожен підліток має правильне розуміння того, що означає бути частиною цілого. Для когось це може обмежитися простим перебуванням поруч під час виконання якогось завдання…але чи так це насправді?

Важливо допомогти підлітку зрозуміти основні **орієнтири для злагодженої командної роботи.**

1️⃣ **Формувати комунікацію:** це про вміння чітко висловлювати свої думки, активно слухати інших, надавати та отримувати конструктивний зворотний зв'язок.

2️⃣ **Поважати та співпрацювати:** у команді важливо поважати й підтримувати одне одного, цінувати сильні сторони один одного та не засуджувати слабкі, а також разом шукати вихід у проблемних ситуаціях.

3️⃣ **Вміти екологічно** **вирішувати конфлікти: ** у будь-якому колективі можуть виникати розбіжності, але важливо вміти обговорювати проблеми відкрито та зосереджуватися на вирішенні, а не на звинуваченнях.

4️⃣ **Плекати** **довіру та відповідальність:** кожен учасник команди несе відповідальність за свою частину роботи та за загальний результат.

5️⃣ **Практикувати гнучкість та адаптивність: **у своєму житті ми часто стикаємося зі змінами та непередбаченими обставинами, тому цінною здатністю є швидко адаптуватися до нових умов та знаходити нові рішення.

Для цього пропоную вашій увазі інструмент, що дозволяє зазирнути у внутрішній світ підлітка, допомогти йому зрозуміти власну цінність та підтримати на шляху у розумінні себе як частинки чогось більшого. 

🌳 Це арттерапевтична техніка **«Дерево» **за мотивами книги*** «****Малюнок та образ у гештальт-терапії. Психотерапевтичні методики: роботи з малюнком, ліпленням, керованою уявою, танцем та медитацією» * Гертруди Шоттенлоер. 

Ця вправа допоможе психологу не лише краще зрозуміти рівень згуртованості класного колективу, стратегії поведінки його учасників, але й дасть можливість підсвітити роль та місце кожного в цьому колективі.

Інструкція для проведення

Підліткам оголошується завдання: “*Сьогодні нашим завданням буде створення спільного малюнка дерева. Але водночас кожен з вас на своєму робочому місці, на окремому аркуші паперу, створює свою індивідуальну частину цього дерева. Після індивідуального виконання малюнку всі аркуші об’єднаємо, щоб вийшло спільне дерево*”.

🌿Кожному з вас важливо зосередитися на своїй індивідуальній частині, але при цьому пам’ятати, що кінцевим результатом є спільний малюнок.

🌿Під час малювання розмовляти не можна.

🌿Кожен учасник обирає собі аркуш, на якому він буде малювати.

🌿Малюнок можна виконувати олівцями, фломастерами, фарбами.

🌿Рух аудиторією під час малювання небажаний.

🌿Коли всі завершили малювати свої частини аркуші паперу розкладаються так, щоб вони утворили одне спільне дерево.

🌿Тепер вся група може уважно розглянути малюнок і обговорити по колу процес створення групового дерева. 

Процес обговорення: 

Психолог бере на себе роль модератора обговорення та ставить запитання учасникам:

🌱Ти намалював свій малюнок і розташував його тут. Як почуваєшся на цьому місці (з краю, в середині, вгорі, внизу)?

На твою думку, яка твоя роль у цьому місці для спільного дерева?

🌱Ти сам обрав це місце, якщо ні, то хто (або що) змусив(ло) тебе це зробити?

🌱Наскільки ти задоволений своїм місцем? А як у реальному житті, тебе влаштовує?

🌱Що ти зараз відчуваєш на рівні тіла?

Зазвичай під час цих запитань в проєкції на малюнок підлітки часто описують, як вони почуваються в житті. Тому далі можна ставити такі запитання:

🌱Хотів би ти щось змінити для себе?

🌱 Зараз ти можеш обрати для себе іншу частину дерева, ту, яка тобі особливо подобається, і уяви, що там твоє «місце». Як ти почуваєшся там? Яка тепер твоя роль для команди?

У цьому випадку учасники частіше обирають той малюнок, ту частину дерева, яка схожа на їхню життєву мрію чи бажану роль: для когось це може бути міцний стовбур, для когось — яскрава зелень, усипана красивими плодами. Коли підлітки ототожнюють себе з бажаним, то вони наповнюються енергією та внутрішньою силою.

🍃Якби ти був цією частиною, як би ти почувався в групі?

🍃А в житті? Чи з'явилися у тебе якісь нові можливості?

🍃Що ти можеш робити, чого раніше не міг? Чого не можеш?

🍃Який твій внесок у ціле? В якій мірі ти сприймаєш свій малюнок як частину цілого?

 

На що варто звернути увагу психологу під час групового процесу:

☘️Як і коли хто взяв аркуш? **Прагнення до лідерства:** хтось взяв аркуш першим і відразу почав малювати, хтось чекає, а хтось бере той аркуш, який залишився.

☘️Хто малює стовбур? Хто малює крону? **Позиції в групі:** стовбур — основа дерева, на ньому все тримається, якщо немає стовбура, то немає і дерева, крони; але стовбур знаходиться внизу, а крона — нагорі, і її видно всім.

☘️Якщо є кілька стовбурів, чия ідея перемагає? Як при цьому її відстоюють?

☘️Які зусилля докладає кожен учасник, щоб захистити своє бачення малюнка? Намагається організувати дії групи, що кому малювати (невербально) або намагається повідомити групі, що він малює (невербально).

☘️Якщо в групі з'явився лідер, наскільки він може організувати роботу групи в цілому? В якій мірі група погоджується на це бачення?

☘️Як при цьому поводиться кожен учасник групи: чи змінює свій малюнок? Якщо змінює, то охоче чи ні?

☘️Як відбувається взаємодія між учасниками? Невербально спілкуються, намагаючись організувати спільні дії. Не помічають один одного.

☘️Чи всі малюють одночасно? Чи є вичікувальні позиції? Всі малюють відразу та одночасно чи хтось чекає допоки всі намалюють і малює те, чого не вистачає?

Використання цієї вправи дає можливість бачити та корегувати групові процеси у класному колективі та формувати ефективну взаємодію між її учасниками.

АРТ ТЕРАПІЯ

 Техніка «Моя сім'я в образі квітів» Л. Лебедєва (модифікація Е. Тараріна)

Мета: виявлення сприйняття дитиною себе в своїй сімейній системі.

Завдання:

✓ визначення суб'єктивної ролі кожного члена сім'ї з позиції дитини;

✓ визначення ставлення дитини до членів своєї сім'ї.

Інвентар: фарби (гуаш), пензлі, баночка для води, білий аркуш паперу (АЗ).

Час роботи: 40-60 хвилин.

Вікові рамки застосування: від 5 років і старше.

Алгоритм роботи:

Вступ. Дитині пропонується намалювати свою сім'ю у вигляді квітів (рослин, які не кольорів веселки). Важливо уточнити, що сім'я - це тільки люди, що живуть в даний час разом, а рід - це всі представники сімейної системи. В даному випадку ми малюємо сім'ю. Більше ніяких інструкцій дитина не отримує.

Основна частина

Малюнок сім'ї в образі квітів відображає емоційне самопочуття, уявлення про своє місце і роль в сім'ї, взаємодію між членами сім'ї.

Після створення малюнка дитині пропонується відповісти на питання:

• Що ти створив?

• Які почуття у тебе виникали, коли ти зображувала свою сім'ю на малюнку?

• Чи є на ньому ти?

• Як себе почуває твоя квітка?

• Які почуття викликає у тебе малюнок?

• В яких частинах тіла у тебе з'явилися відчуття, викликані малюнком?

• Які члени сім'ї тут зображені?

• Які почуття вони відчувають?

• Чи взаємодіють квіти?

• Чи є члени сім'ї, які проживають разом з тобою, але відсутні на малюнку?

• Яку ситуацію з твого сімейного життя ілюструє цей малюнок?

• Що ти здатна змінити?

Образи квітів на малюнку, їх розташування, оточення відображають реальну сімейну ситуацію і допомагають автору малюнка її усвідомити.

Образи квітів можуть відображати:

• поле квітів - стан життя в соціумі, що замінює сім'ю;

• ідеальна сім'я - та, яку автор малюнка хотів би мати;

• сім'я, в якій виріс або зараз живе людина.

Діагностичні рекомендації.

• Віддалено розташовані квіти, відсутність когось із членів сім'ї вказують на слабкі емоційні зв'язки, складність і напруженість у взаєминах дитини з цими людьми.

• «Зів'явші» квіти - зображення фізичного неблагополуччя або похилого віку людини.

• Якщо квіти поміщені в квітковий горщик, вазу або ростуть на клумбі, важливо прояснити, хто доглядає за цими квітами, від кого вони отримують турботу.

• Якщо деякі квіти розміщені на близькій відстані або ростуть з одного стебла, важливо уточнити, що для автора малюнка означає занадто близьке їх розташування.

• Наявність квітів різної висоти також може стати предметом для аналізу.

• Присутність в малюнку схожих кольорів, а також однакового кольору може говорити про емоційну близькість цих людей, їх схожості з позиції клієнта.

• У нормі малюнок зазвичай розташовується в центрі листа і займає практично весь вільний простір.

• Квіти можуть займати різний простір на аркуші (більший чи менший), це може бути пов'язано з тим, як клієнт сприймає той життєвий простір, який люди дозволяють собі займати в реальності.

• Якщо на малюнку присутні додаткові елементи, важливо уточнити у клієнта їх значення.

• В нормі клієнт зазвичай зображує квіти тієї місцевості, в якій пройшло його дитинство, або тієї, в якій він живе вже довгий час.

АРТ ТЕРАПІЯ

Арт терапія 

  Арт-терапевтичний підхід є одним з прогресивних і перспективних для сучасної освіти і сьогодні вважається одним з найбільш м’яких, але ефективних методів, який не має протипоказань і обмежень, дає можливість виразити свій внутрішній світ через творчість .

Тому у своїй роботі я використовую елементи арт–терапії, що дозволяє покращити якість навчально–виховного процесу шляхом організації інтерактивної роботи на уроці.

Впроваджуючи інноваційні технології розвитку та саморозвитку дитини з використанням нетрадиційних арт-терапевтичних технік в роботі, я формую у вихованців ключові складники життєвої компетентності:

 - віру у власні можливості

 - базові якості особистості; 

 - самостійність, працелюбність, спостережливість, креативність; 

- розвиненість практичних умінь, творчих здібностей; 

- відсутність негативних емоцій, збереження психічного здоров’я;

- створюю ситуацію успіху.

Актуальність досвіду полягає у:

 - можливості застосовувати інтерактивні технології навчання; 

- сприянні розвитку всіх органів відчуттів, точності координації рухів; 

- створенні безпечного комунікативного простору; 

- забезпеченні умов для розвитку творчої особистості;

 - удосконаленні психофізіологічних якостей, вміння стримувати негативні емоції;

 - забезпеченні умов інклюзивного навчання.

 В даний час арт-терапія охоплює всі сфери мистецтва і творчості. Малювання користується величезним успіхом у дітей різного віку. За допомогою малювання можна висловити свої емоції, позбутися страхів, а також освоїти нові знання. 

Арт-терапія - це не тільки приємне заняття, але і профілактика здорового способу життя. Заняття арт-терапією дозволяють розкрити внутрішні сили людини, сприяють підвищенню самооцінки, вчать розслаблятися і позбуватися від негативних емоцій і думок, а також дають людині можливість зміцнити свою пам’ять, розвинути увагу і мислення

Важко переоцінити роль образотворчого мистецтва в розвитку фантазії та уяви дітей. На папері, і в пластиліні або з використанням будь-яких інших художніх матеріалів дитина може втілити свої мрії, бажання, фантазії, передати те, що важко висловити словами .    

 Тобто заняття образотворчим мистецтвом сприяють активізації та розвитку пізнавальних процесів, а значить і в цілому – інтелектуальному розвитку дітей, формуванню раціонального емоційного інтелекту.

 

Всі діагностичні завдання, проводяться відповідно до інструкцій, розроблених спеціально для цих тестів, інтерпретація так само згідно з тестами.

На першому етапі роботи я провожу діагностику учнів, щоб розподілити учнів на дві групи:

1. "Мислителі"- діти, легко здійснюють розумову діяльність. 

2. "Художники".- діти легше здійснюють художню діяльність. 

Тест: "Мислитель і художник" 

Даний тест широко застосовується для діагностики творчих здібностей учнів.

Інструкція: Відповідайте на питання, користуючись 10-ти бальною шкалою. Категоричному запереченню відповідає 0 балів, беззастережної згоди 10 балів.

Питання:

1. У мене переважає гарний настрій.

2. Я пам'ятаю те, чого вчили.

3. Прослухавши раз-другий мелодію, я можу правильно відтворити її.

4. Коли я слухаю розповідь, то уявляю її образах.

5. Я вважаю, що емоції в розмові тільки заважають.

6. Мені важко дається алгебра.

7. Я легко запам'ятовую незнайомі обличчя.

8. У групі приятелів я першим починаю розмову.

9. Якщо обговорюють чиїсь ідеї, то я вимагаю аргументів.

10. У мене переважає поганий настрій.

Підрахуйте суму балів:

   Л= 1,2,5,8,9 ( розвинена ліва півкуля)              

    П= 3,4,6,7,10 ( розвинена права півкуля)

Якщо ваш (л) результат більш, ніж на 5 балів перевищує (п) результат, то у вас переважає логічний тип мислення (мислитель). Якщо у вас (п) більше (л), то ви людина художнього складу (художник).

На другому етапі дослідження використані кольорові тести, завдання, ігри, з допомогою яких я визначала ступінь розвитку творчих здібностей за показниками, запропонованими психологом П. Торранса:

• швидкість і динамічність - кількість відповідей, швидкість виконання завдання

• гнучкість - ступінь різноманітності відповідей

• оригінальність, - рідкість ідеї, не стандартні рішення

• ретельність розробки ідеї (розробленість)- деталізація відповідей. 

Арт-терапевтичні вправи з кольорами

Вибери з кольорової палітри два кольори: перший, який вам імпонує в даний момент більше, другий – навпаки. Намалюйте на аркуші паперу два малюнки, використовуючи обидва ці кольори.

Вибери із кольорової палітри три кольори, за допомогою яких можна створити красиву гармонійну композицію і намалюйте малюнок. 

Обери кольори, які, на вашу думку, характеризують вашу особу або характер і створіть з їх допомогою композицію.

Оберіть кольори, які, на вашу думку, «нейтралізують» ваші негативні переживання і використайте їх на малюнку.

Арт-терапевтичні вправи з карлючками

 Намалюйте клубок ліній, безглуздо і вільно малюючи на поверхні аркуша. Постарайтесь «побачити» в цих картинах якийсь образ і «розвивайте» його вже осмислено, використовуючи фарби.

Заведіть «щоденник карлючок» в окремому блокноті для малювання. Малюйте в ньому протягом певного проміжку часу (один день, тиждень). Прослідкуйте зміни в карлючках. Після закінчення терміну «експерименту» напишіть оповідання на основі намальованих карлючок. 

          Результати тесту відображають творчі можливості уяви та образної пам'яті дитини.

«Мандала»

Одним з найбільш цікавих та сучасних технік в зображувальній терапії є «Мандала». 

Мандала – в перекладі із санскриту – «коло» або «центр». Малюнок її симетричний: зазвичай він є колом з вираженим центром. «Коли людина малює мандалу, вона малює свій внутрішній світ, теперішній стан, самовизначення, себе сьогоднішню, поза соціумом, свою духовну суть. Вона відповідає на екзистенціальні питання: «Хто я? Де я? Звідки я? Куди я?». Коли отримано відповідь на перші два запитання, відбувається переоцінка ситуації. Це і дає найсильніший психотерапевтичний ефект.

У своїй практичній діяльності в період адаптації учнів 5 класу до навчання цю техніку використовую в цілях вивчення групових взаємовідносин.

Можливості: Вивчення групових взаємин (створення індивідуальних мандал у групі з подальшим створення колективної композиції);Об’єднання групи на основі духовного зближення, колективної творчості; Розвиток творчих здібностей.

Правила реалізації техніки:

Накресліть коло.

Потім, почавши з центру, заповніть зображенням увесь його внутрішній простір.

Намалюйте що – не будь в центрі кола, на деякий час зосередьтесь на цій частині зображення, і   

       вона підкаже вам, що намалювати далі.

У процесі роботи можна зробити акцент на тому, що кожна робота унікальна, учасники 

      створюють те, що не існувало ніколи раніше. 

Після завершення малювання учасникам групи, як правило, пропонують дати назву своїй 

      роботі й описати свої почуття та асоціації, пов’язані з малюнком і процесом його створення.

2 «Колаж»

Колаж – фр., «наклеювання» - технічний прийом в образотворчому мистецтві, наклеювання на яку – небудь основу матеріалів, що відрізняються від неї за кольором і фактурою. 

На відміну від малюнка, колаж передбачає велику свободу автора у виконанні: наклеєні картинки можуть виходити за край основи, клеїтися один на одного, складатися гармошкою, тощо. Картинку можна «витинати» руками без ножиць, надавши їй потрібної форми. Головне в колажі – не акуратність, а можливість виразити свої думки, ідеї, свій погляд і своє розуміння теми. Крім того, при виготовленні колажу не виникає напруження, пов'язаного з відсутністю в учасників художніх здібностей, ця техніка дозволяє кожному отримати успішний результат.

Мета: розкриття потенційних можливостей людини, створює ситуацію успіху; сприяє розвитку художніх здібностей та підвищенню самооцінки; виявляє оригінальність і унікальність учасника групи; дає соціально прийнятний вихід агресивності й іншим негативним почуттям.

Матеріалом для колажу можуть служити глянцеві журнали, різноманітні зображення, фотографії, природні матеріали, предмети, особисті фотографії і авторські малюнки.

Інструкція: підберіть картинки для заданої теми і оформіть їх у цілісну композицію. З елементами дозволяється робити абсолютно все, що заманеться, роботу можна доповнювати коментарями і написами, домальовувати елементи, зафарбовувати і декорувати порожнечі. бути конкретним або абстрактним.

Аналіз колажу: розмір елементів і їх розташування на аркуші відносно один одного, виявлення домінуючих елементів, підстави вибору конкретних елементів, палітра кольорів, сюжетність і впорядкованість або хаотичність і розрізненість.

    Після виконання колажів учасники вивішують свої роботи на стіну, і починається обговорення:

   Кожен учасник (чи представник від групи, якщо це груповий колаж) представляє свою роботу;  

  учасники коментують, що саме вони хотіли показати цим колажем, озвучують свою ідею (ідею  

  групи); Виявляють своє емоційне ставлення до процесу складання колажу й до результату.

3.«Монотипія»

 ( рекомендовано використання при вивчені теми живопис 5 клас та пейзаж 6 клас )

   Мета: Розвиває творчість, фантазію. Ця техніка дає змогу кожному залишитися самим собою, не відчувати незручності, що хтось не вміє малювати або придумувати сюжет малюнка. Техніка «Монотипія» - це особливий вид комунікації, унікальний спосіб виразити те, що важко зробити словом.

Цей спосіб можна використовувати при тонування паперу для малювання лугів, пейзажів, фон можна отримати одноколірний і різнобарвний.

Матеріал: розміром з аркуш паперу целофан (файл) або скло(можна використовувати коробки з під дисків, пластик, металеву пластинку) будь-які фарби, чиста вода, папір. серветки, пензлі . 

 Інструкція: 

1. Варіант. Особливий вид техніки друкування, при якому фарба наноситься не на аркуш паперу , а на целофан або шматочок оргскла (попередньо змочивши його). Потім аркуш паперу прикладається до тієї поверхні, на яку наносили фарбу. потім притиснути його до поверхні скла, прогладити один раз (в одному з напрямків: вверх або вниз, ліворуч чи праворуч, по діагоналі). В залежності від напрямку змішування кольору виходять різні зображення. Змінюється малюнок протягнувши за один із кутів, в ту сторону в яку ви попередньо обрали.. Роздивитися малюнок , знайти сховані образи. Можна допрацювати, 

2. Варіант. Аркуш паперу умовно ділиться навпіл, фарба наноситься на одну половинку аркуша, потім лист, складається і виходить дзеркальний відбиток. Використовувати можна як одну фарбу, так і декілька. Коли фарба висохне, можна вирізати отриманий малюнок, доповнити колажем, виготовити рамки. Дана методика застосовується як в індивідуальній роботі, так і в груповій.

Після завершення малювання учасникам групи, як правило, пропонують дати назву своїй роботі й описати свої почуття й асоціації, пов’язані з малюнком та процесом його створення. 

4.«Пластилінова настрій»

( рекомендоване використання при вивчені теми скульптура 5 клас )

     Мета: Розвиває творчість, фантазію. Ця техніка дає змогу відпрацювати будь-яке неприємне почуття: образа, гнів, страх і т. д. 

       Робота в парах для пошуку точок дотику і прояснення міжособистісних відносин. Робота з власними ресурсами. 

Інструкція: 

1. Варіант. Класу дається інструкція: протягом усього часу, поки триває музика необхідно з закритими очима зліпити образ свого гніву (образи, того, що приємно, свого помічника і т. д.), не особливо замислюючись над тим, що виходить, а дати волю своїм рукам. Цю інструкцію можна видозмінити в залежності від мети: можна запропонувати ліпити удвох з відкритими очима. Залежно від того, що ліпиться, вибирається і музика. Після того, як закінчиться музика, дітям пропонується уважно розглянути свою роботу і від свого імені презентувати образ. 

2. Варіант. Якщо учасники ліпили поодинці, то їм пропонується знайти схожий чимось інший спосіб і об'єднатися в пари. Їх завдання – під музику зліпити загальний ресурс (якщо до цього вони ліпили негативний образ) або те, що є для них захистом, приносить радість. 

Рефлексія. На етапі обговорення важливо проговорити назва їх образу і що він несе людям. Як учасники ліпили? Як вони дозволяли виникають конфлікти? Хто домінував, хто уступав, і було комфортно дітям у цих позиціях? Які почуття виникали, яке почуття переважає при завершеному результаті і т. д.? 

   5. «Невидимка. Малювання свічкою»

Мета: розвивати уяву, дрібну моторику рук, знімати емоційну напругу.

Матеріал: папір, свічки воскові, парафінові, акварель чи фарби. Гуаш для цього способу малювання не підходить, оскільки не має прозорості та блиску . Можна використовувати туш.

Інструкція: Спочатку діти малюють свічкою все, що бажають зобразити на аркуші (згідно з темою) На аркуші виходить чарівний малюнок, він є, і його немає. Потім на лист наноситься акварель способом розмиву. В залежності від того, що ви малюєте, акварель може поєднуватися з тушшю.

Арт-терапевтична техніка «Емблема» 

 ( рекомендовано використання при вивчені теми дизайн 7 клас )

Мета: актуалізація внутрішніх та зовнішніх ресурсів, візуалізація життєвих цілей, усвідомлення себе своїх можливостей.

Візуалізація: Заплющте очі. Уявіть собі, що ви йдете по довгій дорозі. Навколо Вас якісь старовинні будинки, незнайома, але затишна та привітна вулиця. В кінці вулиці Ви бачите великий будинок. Він добре освітлений, в ньому є щось знайоме, рідне. Ви йдете до цього будинку. Він Ваш, тому Вам вирішувати який він має вигляд. Ви заходите до середини. Вас там приймають як за хазяїна. Ви оглядаєте велике приміщення та розумієте, що це Ваша фірма, а Ви її власник. На стіні, навпроти видно логотип Вашої фірми. Придивіться до нього уважно. Що там зображено?

Зобразіть свій логотип.

Ключові питання:

Що сьогодні я маю для того, щоб створити таку фірму, реалізувати свої особистісні та професійні можливості?

Над чим потрібно попрацювати, щоб досягти бажаного успіху в житті?

Примітка: відсутність логотипу – це ознака відсутності бажання дій; немає готовності щось змінювати. Сам вигляд логотипу (наприклад, «іменний амулет», «лабіринт із загубленими серцями») метафорично може означати напрям особистого визначення/розвитку, «зону» найближчого розвитку.

 «Гратографія»

Цікавий вид малювання способом продряпування 

Мета: розвивати уяву, дрібну моторику рук, знімати емоційну напругу.

 Робота, виконана таким чином, нагадує гравюру, так як створюється лінією різного напрямку довжиною, плавністю і виходить бархатистою за рахунок поглиблення продряпування поверхні.

Матеріал: заздалегідь заготовлений аркуш паперу (кортон), зубочистки, , ручка з пером зірочкою.

Інструкція Етапи виконання роботи.

Етап перший (дома виконується учнями заготовка)          

1) Цупкий папір прокрийте прозорою аквареллю «по-вологому» двома-чотирма кольорами. Колір можна прокладати у вигляді смужок (горизонтальних або вертикальних), круглих плям довільної форми.

2) Висушіть зафарбований папір.

3) Натріть усю поверхню аркуша воском або стеарином (свічкою).

4) Змішавши туш із милом або невеликою кількістю шампуню, прокрийте нею весь аркуш. 

Етап другий (виконується на уроці) Проскребти шар воску з тушшю, намагаючись відкрити кольорову поверхню паперу

Малювання картопляними штампами.

Щоб штампувати як годиться

Що вдома є – усе згодиться

Картопля, поролон і квіти

Уяви не шкодуйте, діти,

Піпетки є і ковпачки

І ватні білі палички

 Творіть усім, що під руками,

  Малюйте й фантазуйте з нами.

Мата; розвивати творчі здібності, творче мислення та уяву;

 Матеріали: Картопля, ніж, фарби (гуаш).

Інструкція: Картоплю розрізати на шматки (кругляки). На одному з кінців картопляного шматочка вирізати форму будь-якого предмета (листочок, сніжинка, кружечок, квіточка, метелик та ін.). Вмокнути штампик у фарбу і прикласти там, де має бути листок, квіточка чи метелик. Коли потрібно малювати фарбою іншого кольору, штампик охайно витираємо серветкою.

Вправа «Домалюй портрет»

При вивченні теми «Портрет» така вправа буде досить доречною. Учням пропонується набір незакінчених портретів, які вони домальовують самостійно. При цьому додатковим завданням може бути передача настрою героя, його емоційного стану

Вправа «Друдлі»

Droodle – це загадка-головоломка. Малюнок, на підставі якого неможливо однозначно відповісти що зображено на картині. Винахідник друдлів Роджер Прайс, комедійний письменник. 

Використання друдлів: Для приємного проведення часу, як при розгадуванні кросворду або інших головоломок. У тестуванні і дослідженні пізнавальних здібностей людини.

Для усвідомленого розвитку творчих здібностей, гнучкості мислення та вміння підійти до ситуації з різних сторін.

Приклад: Запитання: Що бачите на картинці?

Варіанти відповідей: п’ятачок; розетка; піднос з чашками, тарілками; 

  два солдати в човні; середня частина касети від магнітофону

   пароплав ( вид зверху); космічний корабель (вид ззаду); цистерна з двома отворами; вилка від електроприладу. 

                                                                    

Вправа «Зачарований ліс»

Завдання: знайти і розфарбувати на малюнку усіх зачарованих звірів 

                              

                        

Чим старше дитина, тим більшою кількістю деталей обростає її малюнок. Вони можуть нам багато розповісти. Важливі для дитини речі вона виділяє на малюнку. Це може бути непропорційно великою порівняно з іншими людьми /тваринами/ предметами розмір. 

Інший прийом, який часто використовують діти, щоб надати об'єкту значущості, - багаторазове обведення або більш сильний натиск олівця. 

Варто особливу увагу звернути на виділений предмет. Він може вказувати як на глибоку повагу, любов з боку дитини, так і на страх. Визначити, які саме почуття відчуває дитина, допоможуть супутні деталі і кольори. 

Дуже важливо те, як дитина малює себе і що /кого/ зображує поруч. 

Наприклад,малюнок, що зображає сім'ю, повинен насторожити, якщо: 

• Не зображений хтось із членів сім'ї. Значить, дитина має з ним серйозний конфлікт - причому настільки серйозний, що автоматично викреслює його з свого життя. 

• Якщо поруч з дитиною не члени сім'ї, а домашні тварини, казкові герої або улюблені іграшки. Це сигнал про те, що їй комфортніше жити у фантазійному світі, з реальним же у неї конфлікт. 

• Коли дитина тримає за руку лише одного з батьків, а другий з них зображений на відстані. Це показує, з ким із батьків дитина по-справжньому близька, а чиєї уваги їй не вистачає. 

• Якщо на малюнку над сім'єю згущуються хмари, йде дощ, - значить, в сім'ї є проблеми. Можливо, батьки сваряться. 

Малюнок самого себе може вселити тривогу, якщо:

• Дитина малює себе в «закритій» позі. 

• Якщо у неї занадто короткі ноги. Це говорить про те, що їй не вистачає впевненості в собі. 

• Якщо у малюнка висять довгі руки - це сигнал про безпорадність. Розгорнуті ж в сторони руки, навпаки, свідчать про активної життєвої позиції та готовності до дій. 

Якщо у дитини на малюнку відсутні вуха і рот, значить, вона не прагне до спілкування.

Значення розміру малюнка

Важливий і розмір самого малюнка відносно аркуша паперу, так і розмір окремих деталей. Маленький малюнок і дрібні фігури вказують на невпевненість, боязкість, тривогу юного художника. Розташування малюнка вище середньої лінії аркуша свідчить про завищену самооцінку і невдоволення своєю роллю в колективі, групі. Перебільшений розмір малюнка, який намагається вийти з межі аркуша, говорить про низький самоконтроль, схильність до необдуманих вчинків. 

ПОРАДИ БАТЬКАМ

 Як підлітку впоратися з прокрастинацією

Прокрастинація, або схильність відкладати важливі справи на потім, створює ілюзію свободи. Вона змушує людей думати, що вони мають багато часу, однак при цьому краде його. Прокрастинація схожа на безтурботну гру, але часто обертається почуттям провини й занепокоєння.

Причини прокрастинації

Злість. Основна причина прокрастинації – це злість. Підлітки, обурені владною поведінкою батьків і вчителів, схильні відкладати виконання роботи або виконувати її частково. Для підлітків, котрі почуваються безсилими, відкритий опір не годиться, тому що його наслідки будуть досить помітними. Однак ці підлітки прагнуть отримати бажане. Тому прокрастинація як маніпулятивна і пасивно-агресивна форма помсти є досить ефективною, оскільки обеззброює людей, наділених владою над підлітками (наприклад, батьків, учителів). Прокрастинація – це своєрідний самосаботаж: підлітки більше переймаються самостійністю, ніж шкільними оцінками. За допомогою прокрастинації підліток ніби усувається від роботи: «Ви не можете вказувати мені, що робити. Я виконаю роботу, коли буду до неї готовий».

Позиція жертви. Незважаючи на те, що людина, схильна до прокрастинації, сама є заручником своїх дій, вона вважає себе жертвою тих, хто нею керує й очікує від неї результатів. Така людина відчуває, що потрапила в ситуацію, за якої годі досягти прийнятного результату: і виконання, і невиконання роботи завдають їй дискомфорту. Вона завжди має відчуття, що повинна виконувати роботу, але ніколи не робить цього за власним бажанням.

У випадку з підлітками позиція жертви може виглядати так. Підлітку в школі не подобається хімія, тому що із цього предмета задають багато завдань і це дратує його. Хімія для нього заскладна, і він розуміє, що не зможе правильно виконати завдання, тому навіть не намагається цього зробити. Крім того, незабаром іспит, який він повинен скласти, але знає, що не зможе цього зробити. Тому вся ця ситуація здається підлітку геть несправедливою: предмет заскладний, а педагог незрозуміло пояснює (у такому разі підліток схильний говорити: «Учитель дуже поспішає, коли пояснює», «Він мене не любить» тощо).

 Такі підлітки почуваються безнадійними. Упродовж багатьох років вони сумніваються у власних здібностях. Особливо часто це виявляється в дітей із синдромом дефіциту уваги й гіперактивністю або в дітей із розладами навчання. Коли діти вчаться в молодших класах, їм легше вдається усуватися від роботи. Але коли навчання в школі стає важчим, вони докладають до нього менше зусиль, вважаючи, що навчання надскладне, а вони недостатньо здібні. Відтак не намагаються виконувати завдання, тому що ймовірність невдачі висока, і це може виявити брак у них здібностей.

Перфекціонізм. Перфекціоніст схильний відкладати початок проекту тільки тому, що його бентежить думка, скільки енергії потрібно для ідеального здійснення проекту. Він схильний вважати, що «повинен» виконати роботу.

Батьки рідко сприймають своїх дітей як перфекціоністів, радше навпаки. Однак більшість перфекціоністів страждає від почуття нездатності впоратися з роботою. Під їхнім бажанням виконати роботу ідеально приховуються проблеми із самооцінкою. Високі стандарти – це добре: вони змушують нас прагнути більшого.

Коли людина не може примиритися з тим, що не є здатною відповідати цим стандартам, у неї розвивається перфекціонізм. Перфекціоністи, страждаючи від прокрастинації, встановлюють нереальні очікування, а потім усуваються від роботи, щоб не відчувати занепокоєння, яке вона викликає.

Хоча до прокрастинації схильні й багато дорослих, у підлітків вона є ознакою незрілості. Коли підлітки беруться до роботи, то не можуть відчувати насолоди до моменту її завершення. Також їм годі справитися з фрустрацією і занепокоєнням, коли вони вчаться чогось нового. Ви можете почути від підлітка фразу: «Так нечесно, це занадто важко».

Батькам варто навчити підлітка дивитися на такі ситуації з позиції «я думаю, що я зможу». Також слід встановлювати для підлітка очікування, що дають йому змогу виявляти самостійність і контролювати ситуацію. Це єдиний спосіб розвинути в нього внутрішню мотивацію, необхідну для виконання роботи.

Розгляньмо поради, які можуть використовувати батьки, щоб допомогти підлітку впоратися з прокрастинацією.

Не піддавайтеся на раціональні пояснення. Погляньмо правді у вічі: люди, схильні до прокрастинації, – брехуни. Вони регулярно брешуть самі собі про те, скільки часу їм потрібно для виконання роботи, роблячи висновок, що часу достатньо, аби зробити все ідеально. Така брехня називається раціоналізацією. Щоб упоратися з прокрастинацією, необхідно розпізнати раціоналізацію і вказати на неї людині, яка до неї схильна. Наприклад, коли ваша дитина використовує одну з перерахованих вище фраз, покажіть їй весь список і запитайте, чи знайомі їй такі ситуації:

«Я більш продуктивна, коли маю обмаль часу, тому чекаю, коли часу залишиться мало, і тоді зможу все зробити добре»;

«Якщо я почекаю, то зможу швидко написати цю статтю»;

«Якщо я зараз сяду за роботу, то пропущу серію свого улюбленого серіалу»;

«Не напружуйся. Це всього лише одне завдання. Світ не впаде, якщо я його не зроблю»;

«Я не знаю, як це зробити, тому почекаю, може, що-небудь придумаю»;

«Мені легше зробити цю роботу, коли добре почуваюся, тому я почекаю, поки мій настрій не покращиться»;

«Минулого разу я зробив усе в останній момент, і вийшло добре. Чому б і зараз не вчинити так само?».

Уникайте негативного мислення. Люди, схильні до прокрастинації, негативно налаштовані до своєї роботи. Розгляньмо декілька їх негативних настанов і спробуймо їх переформулювати.

Коріння прокрастинації

Розпізнати, чи схильні ви до прокрастинації, можна за допомогою таких кроків:

з'ясуйте справжні причини вашої прокрастинації. Перерахуйте стільки, скільки зможете згадати;

розгляньте реальні причини й постарайтеся подолати їх. Будьте енергійні;

почніть виконувати завдання.

Інші стратегії:

уявіть, що ваше завдання маленьке і легке («Я написав багато чудових робіт, а це –лише одна маленька стаття»);

розбивайте роботу на маленькі завдання, виконуйте їх по одному («Сьогодні ввечері я просто доберу потрібні книги. Згодом я перегляну їх»);

складіть п'ятихвилинний план: працюйте над чимось усього п'ять хвилин. Після закінчення цього часу ви можете спрямувати увагу на інше завдання. Однак, найімовірніше, ви вже будете залучені в процес і захочете продовжити роботу;

використовуйте «техніку помідора»: розбивайте завдання на 25-хвилинні періоди, роблячи після кожного періоду коротку перерву;

використовуйте техніку Еріка Баркера. Складіть список справ; найскладніші й найбільш неприємні з них розташуйте на початку, а легші – наприкінці. Потім розділіть найскладніше завдання на окремі кроки. Це допоможе подолати страх і зрозуміти, з чого почати виконання завдання. Якщо така техніка не спрацювала, значить, ви недостатньо детально розподілили завдання на кроки.

Нарешті, запам'ятайте, що в боротьбі з прокрастинацією важливо привчити підлітка не відволікатися від роботи, а не змушувати його дотримуватися ваших інструкцій. Допоможіть йому зосередитися на завданнях, а не на ваших очікуваннях, які можуть його дезорієнтувати. Хваліть його за кроки, які він робить у правильному напрямку, і не критикуйте за невдачі. Ніколи не бурчіть – це веде до взаємного незадоволення і створює зайвий тиск на підлітка. У результаті він може почати чинити опір.

Прокрастинація все тільки ускладнює. Дитина, схильна до прокрастинації, приймає позицію жертви, у неї посилюється занепокоєння, розвивається негативне ставлення до навчання. Вищевказані стратегії можуть допомогти, але їх одних недостатньо, щоб цілковито позбутися прокрастинації. Єдиний спосіб – послідовно вчити дитину зосереджуватися на поставлених завданнях. Це потребує часу й емоційного розвитку.

Важливо змінити звички дитини, допомогти їй відчути душевний спокій, силу, відповідальність за своє життя. Підліток, схильний до прокрастинації, почувається слабким і безпорадним, а цілеспрямований – сильним і здібним.

                               Розвиток дитини

АРТ ТЕРАПІЯ

 Техніка «Живий будинок» Н. Кедрової (модифікація Е. Тараріної)

Мета: діагностика суб'єктивного сприйняття клієнтом психологічного простору сімейних відносин.

Завдання:

✓ виявлення перспектив консультаційної роботи;

✓ визначення ролі близьких людей в оточенні клієнта;

✓ прояснення в свідомості клієнта його реальних відносин з близькими;

✓ виявлення конфліктної ситуації в сім'ї.

Інвентар: аркуш паперу (А4), кольорові олівці, простий олівець, ручка.

Час роботи: 15-25 хвилин.

Вікові рамки застосування: від 5 років і далі.

Алгоритм роботи

Вступ. Письмово (усно) перерахуйте людей, з якими ви проживаєте разом під одним дахом.

Основна частина

• Напишіть (назвіть) імена 7-8 людей з числа ваших родичів, друзів, які впливають на ваш розвиток в даний момент.

• На аркуші формату А4 покажіть простим олівцем сільський будиночок, в якому обов'язково є фундамент, стіни, вікна, дах, горище, труба, двері, поріг.

• Дайте кожній частині будинку ім'я конкретної людини, починаючи з себе. На малюнку напишіть, хто із зазначених Вами людей може бути дахом, хто - вікнами, стінами і т. Д.

• Обговоріть з клієнтом можливі інтерпретації роботи.

Можливі інтерпретації:

фундамент - в значенні «+»: головний матеріальний і духовний «забезпечувач» сім'ї, той, на кому все тримається; в значенні «-»: людина, на яку всі тиснуть;

стіни - людина, яка відповідає за емоційний стан сім'ї та автора малюнка безпосередньо;

вікна - майбутнє, люди, від яких сім'я чогось чекає, на кого покладає надії (в нормі, коли вікна асоціюють з дітьми);

дах - людина в родині, яка шкодує і оберігає клієнта, створює відчуття безпеки, або клієнт хотів би це від неї отримувати;

горище - символізує секретні відносини, а також бажання клієнта мати з цією людиною більш довірчі відносини. Горище також може позначати людину, з якою у клієнта відносини розвивалися в минулому, а на даний момент менш активні;

труба - людина, від якої клієнт отримує або хотів би отримувати особливу опіку, підтримку. Також може трактуватися як символічне позначення людини, яка допомагає «випустити пар», відрегулювати емоції;

двері - інформаційний портал; той, хто вчить вибудовувати відносини зі світом; той, у кого клієнт вчиться взаємодіяти з іншими людьми;

поріг - людина, з якою клієнт пов'язує можливість комунікації в майбутньому.

Висновки. Методика дозволяє за досить короткий час визначити роль кожного члена сім'ї в житті клієнта, а також зрозуміти, яку роль у своїй сімейній системі він відводить собі.

ВТРАТА

 «РОЗПЛУТУВАННЯ» ЧИСЛЕННИХ ВТРАТ

Дорослі, які втратили кількох близьких одночасно або протягом короткого проміжку часу, можуть скористатися цією методикою для розмежування почуттів, пов’язаних із горем, та потреб, пов’язаних із кожною втратою. Для цього клієнт повинен мати високий рівень абстрактного мислення. Методика категорично не підходить дітям до 12 років і не застосовується у період гострого горя.

Опис методики. Термін «перевантаження втратами» часто використовується для опису обставин, в яких опиняється людина після смерті декількох близьких людей одночасно або протягом короткого проміжку часу, коли вона ще не встигла пристосуватися до однієї втрати, а вже сталася інша. Хоча таке перевантаження може бути спричинене різними ситуаціями (наприклад, смертю кількох друзів або членів сім’ї в автомобільній аварії, війною, пожежею, стихійним лихом або смертю від хвороби протягом короткого проміжку часу), наслідки втрати, як результат ускладнень, можуть бути однаковими та проявлятися насамперед у сильному почутті безпорадності та небажанні прийняти реальність втрати. Почуття безпорадності, провини за переживання інших членів сім’ї та низька самооцінка є типовими реакціями на такі каскади втрат, особливо для літніх людей, які вже страждають від погіршення здоров’я або соціальної ізоляції. Незалежно від обставин, тим, хто переживає численні втрати, корисними будуть розмови, що допоможуть їм зрозуміти емоційні та соціальні наслідки кожної втрати.

Техніка «розплутування» численних втрат базується на інтуїтивній метафорі розділення заплутаних або вузликових пасм волосся або ниток так, що кожну з них можна дослідити від «вузла» до початку. У цьому разі клініцист допомагає клієнту повільно і ретельно «розплутувати» нитки кожної з них, аналізуючи їх значення на декількох рівнях, що мають певну вагу для клієнта. У наведеній таблиці представлено модель «розплутування», яка є керівництвом для терапевтів і клієнтів, що працюють з численними втратами.

У свої 84 роки Дороті вже втратила багатьох близьких, але вона мужньо впоралася зі смертю батьків, чоловіка та однолітків за останні 30 років. Але нині їй складно через три передчасні смерті за останні 15 місяців: її молодшої сестри Лаури внаслідок інсульту, середнього сина Білла, який раптово помер від серцевого нападу, та молодшого онука Кенні, причина смерті якого в пізньому підлітковому віці була прихована його матір’ю, але яка, як підозрювала Дороті, була пов’язана з наркотиками. Переглянувши загальну хронологію її досвіду, пов’язаного зі смертю і тим, як вона з цим впоралася, терапевт разом із Дороті повернулися до трьох головних втрат – Лаури, Білла та Кенні, та розмістили їхні імена вгорі трьох стовпчиків на одному аркуші паперу. Завдяки взаємодії з ними, на основі попередньої розмови було імпровізовано створено п’ять рядків, що відповідають особливим якостям кожного з її рідних, їх унікальним рольовим стосункам з нею, тому, як Дороті почувала себе у них, її панівному почуттю після їх смерті, і, нарешті, що допомогло б їй впоратися з горем через цю конкретну втрату саме зараз.

Коли Дороті почала вживати конкретних заходів, які могли б конструктивно задовольнити її потреби протягом наступних кількох тижнів, вже за місяць вона відчула полегшення і повернулася до своєї генеративної ролі люблячої бабусі.

Висновки. Зрозуміло, що наведені в прикладі теми є дуже орієнтовними, їх зміст визначається ситуаціями кожного конкретного клієнта. Зокрема, рядки в таблиці можуть називатися «Перешкоди для руху вперед», «Питання для померлого» або «Люди, які підтримують мене в цій втраті», якщо вони більш актуальні для тих, хто пережив втрату. Однак зазвичай корисно почати з ряду, що відповідає особливим якостям коханої людини, додати інший, що стосується панівних емоцій щодо втрати, і завершити тим, що допоможе людині, яка переживає втрату, впоратися з кожною конкретною смертю. До вербальних методів можна додати творчі самовирази клієнтів.

ГЛІМЕРИ

 Наповнюй літо промінчиками радості – глімерами!

В бентежні часи ми всі чули про те, що таке «тригери» і, на жаль, добре знаємо, які дії, звуки чи запахи можуть запустити в нас ланцюжок неприємних переживань. Проте, багато явищ мають свої антоніми-протилежності і тригери також!

Отже, сьогодні пропонуємо познайомитися з поняттям** глімери.** 

🌿Глімери (від англійського glimmer, що означає «мерехтіння») — це маленькі, короткі моменти безпеки, спокою або радості, які «підсвічують» нервову систему й допомагають їй стабілізуватися. 

Тригери — це те, що активує стрес, а глімери — те, що пробуджує почуття ресурсу та внутрішньої стабільності!

Авторка цього терміну - Деб Дейна (Deb Dana), психотерапевтка, фахівчиня з полівагальної теорії. Вона вважала, що саме мікромоменти добробуту щодня формують **вектор нервової регуляції** в бік ресурсу, а не виснаження. 

Глімери - це, по суті, **дрібні моменти, які наша нервова система сприймає як знаки безпеки та комфорту,** навіть якщо ми не усвідомлюємо цього безпосередньо. 

💫 Літня відпустка — ідеальний час натренувати свій мозок свідомо фіксуватися на приємних моментах, а не лише на загрозах чи неприємностях. Це не вимагає додаткових витрат чи спеціальних умов. Важливе лише уважне спостереження за тим, що приносить мікрорадість, затишок, легкість — і свідоме проживання цих моментів. 

Що може бути вашим глімером під час літньої відпустки – варіантів безліч:

* тепле сонце на плечах;

* запах свіжоскошеної трави;

* улюблена пісня на фоні;

* смак кавуна або морозива;

* обійми з близькими;

* вода торкається ніг;

* мить тиші вранці;

* світло, що падає крізь листя.

☀️ Як же свідомо «ловити» глімери? Пропонуємо декілька вправ. 

📋 **Створіть свій «Глімер-список»**

* 10 речей, які роблять вас спокійнішими;

* 5 запахів, які викликають приємні асоціації;

* 5 відчуттів тіла, які ви сприймаєте як «мені затишно» (наприклад, плед, ковдра, сонце на шкірі);

* 5 звуків які наповнюють вас гарним настроєм.

Тримайте цей список у записнику або на екрані телефону — і «ловіть» глімери свідомо.

📓 Глімер-щоденник

Для цієї вправи достатньо буде 5 хвилин на день. Кожного вечора запишіть щонайменше один момент, який був «теплим» або приємним. 

Наприклад:

«Сьогодні, коли я слухала, як син сміється, відчула спокій».

«Запах полуниці на ринку був таким приємним та смачним».

⏱️ 3-секундний якір

Коли ви відчуваєте приємний момент — зупиніться буквально на 3 секунди й **свідомо зафіксуйте це відчуття в тілі**. Запитайте себе:

* Що я зараз відчуваю в тілі?

* Де саме в тілі з’являється тепло або розслаблення?

Це допомагає «вкорінити» приємний досвід у нервовій системі.

Глімер-прогулянка

Під час прогулянки поставте собі завдання: **знайти 5 речей, які приносять естетичну насолоду або внутрішню усмішку**. Це може бути кіт на лавці, квітка в тріщині асфальту, хмарка, яка виглядає як динозавр.

🌼 Літо — це простір для відновлення. **Іноді найкраща психогігієна — це тиша на кухні, ранкове світло й вода, яка ллється на руки. Будьте уважні до глімерів — і вони повернуть вас до себе.

📝Діліться в коментарях найулюбленішими глімерами цього літа! Можливо, у Вас є ідея, який влучний український відповідник підібрати до цього англійського слова.

                                   Ірина Гнєзділова

ВИГОРАННЯ

 12 стадій виснаження. Чому ми вже не можемо «просто зібратись»

Вигорання — це не «ледачість» і не слабкість. Це поступова втрата життєвої сили. Особливо тоді, коли тягнеш на собі більше, ніж можеш — довго, мовчки, без підтримки. Так і стається повне виснаження.

Українці — зараз в особливо вразливій зоні. Ті, хто в Україні — живуть у реальності тривог, втрат, постійного напруження. Ті, хто за кордоном — намагаються бути «вдячними» й сильними, ховаючи сором, вину та самотність.

Ось як виглядає цей шлях до знеструмлення — у 12 кроків.

1. Прагнення довести свою цінність

«Я маю працювати, допомагати, бути корисним»

«Я маю бути сильною мамою»

Це починається з доброго наміру. Але часто — з болю. З потреби довести, що я щось варта. Що не марно залишилась жити. Що виправдала шанс, який отримала.

2. Надзусилля

Ще трохи. Ще один проект. Ще одна ніч без сну. Ще одна людина, якій треба допомогти. Ще трошки і буде легше. Але легше не стає.

3. Ігнорування власних потреб

Сон — розкіш. Їжа — як доведеться. Відпочинок — потім. Душа просить паузи, а мозок каже: «Ти не маєш права зупинятись».

4. Витіснення тривоги й болю

«Все нормально. У когось гірше». Але сльози самі йдуть у душі. Тіло стискається. Падає тиск. Не хочеться вранці прокидатися. Але ми ж не в окопі — отже, «не маємо права жалітись».

5. Зміна цінностей

«Діти можуть почекати. Треба закінчити цей звіт».

Те, що колись давало тепло — стає фоном. Люди — втомлюють. Радість — відступає. Залишається лише функція.

6. Заперечення проблем

«Я просто втомилась. Пересплю — і все мине».

Забуваємо подзвонити рідним. Зриваємось на близьких. Але ж «я сильна». Просто трохи не встигаю.

7. Соціальна ізоляція

«Не хочу ні з ким бачитися. Нікого не тягну».

Онлайн-зустрічі — виснажують. Вечірки — лякають. Залишаєшся вдома, у ковдрі. Але й тут не легше.

8. Зміна поведінки

Різкі реакції. Напади роздратування. Сльози. Байдужість. Раніше цього не було. Але сили вже не вистачає триматися.

9. Обезособлення, емоційне відключення

«Я нічого не відчуваю. Я — мов картонна».

На роботі посміхаємось, а вдома — падаємо в тишу. Не тішить музика. Не гріє обіймів. Наче зникла сама здатність бути живою.

10. Внутрішня порожнеча

«Я ніби є — і мене водночас немає».

Порожнеча в тілі. В грудях. У житті. Втрата смислу. Втома від самої себе.

11. Депресія

Сон не допомагає. Їжа не смакує. У тілі — біль. У думках — безнадія. «А для чого все це?»

12. Повне вигорання

«Я не можу піднятися з ліжка. Не можу почати день. Не можу змусити себе почистити зуби».

Це край. Тут потрібна не сила волі, а турбота і допомога. Вже не можна самотужки.

Що важливо знати?

Цей шлях не пройдений за один день. І так само — не треба з нього виходити за день. Але з кожного етапу є шлях назад — через бережність, підтримку, прості дії.

 Ви не повинні бути сильними, щоби заслуговувати на допомогу.

Той, хто втомився — не слабкий, а виснажений.

Ви маєте право зупинитись. Навіть якщо ніхто навколо не зупиняється.

             🧭 Чек-лист: на якій стадії вигорання я?

Прочитайте твердження. Відмічайте ті, які вам відгукуються зараз або в останні тижні.

Стадія 1. Прагнення бути найкращою / найкращим

☐ Я постійно підвищую до себе вимоги

☐ Мені важливо доводити свою цінність через досягнення

☐ Я відчуваю, що маю «виправдати» шанс або виживання

Стадія 2. Надзусилля

☐ У мене немає відчуття «достатньо» — я завжди можу зробити ще трохи

☐ Мені важко зупинитися, навіть коли втомлена

☐ Я часто працюю понад сили

Стадія 3. Ігнорування власних потреб

☐ Я регулярно жертвую сном, їжею або відпочинком

☐ Відчуваю втому, але продовжую змушувати себе

☐ Не можу згадати, коли востаннє робила щось лише для себе

Стадія 4. Витіснення тривоги / емоцій

☐ Мені тривожно, але я не можу сказати чому

☐ Я кажу собі: «У мене все добре», хоча щось всередині стискається

☐ Вважаю, що не маю права скаржитись — іншим ще важче

Стадія 5. Зміна цінностей

☐ Те, що колись було важливим (родина, хобі), відходить на другий план

☐ Я майже не відчуваю радості — лише обов’язки

☐ Вважаю, що відпочинок — це слабкість

Стадія 6. Заперечення проблем

☐ Помічаю, що стала неуважною, забуваю важливе

☐ Часто думаю: «Пізніше залагоджу» — і не встигаю

☐ Відчуваю, що справи «розвалюються», але не признаю цього

Стадія 7. Соціальна ізоляція

☐ Я уникаю спілкування, навіть з близькими

☐ Раніше я любила зустрічі, а зараз вони мене виснажують

☐ Іноді хочу, щоб мене ніхто не чіпав

Стадія 8. Зміна поведінки

☐ Часто зриваюся, дратуюсь, плачу

☐ Люди кажуть, що я змінилася

☐ Мене дратують ті, хто щасливий чи розслаблений

Стадія 9. Емоційна відстороненість / дисоціація

☐ Я наче функціоную, але не відчуваю себе живою

☐ Уникаю емоцій, бо інакше можу «розсипатись»

☐ Усе стало сірим, порожнім

Стадія 10. Внутрішня порожнеча

☐ Я не знаю, чого хочу

☐ Відчуваю, ніби мене «немає»

☐ Немає сенсу ні в чому

Стадія 11. Депресивний стан

☐ Не можу нормально спати / надто багато сплю

☐ У мене постійно щось болить, без причини

☐ Думаю: «Майбутнього немає» або «Все марно»

Стадія 12. Повне вигорання

☐ Я не можу змусити себе встати з ліжка

☐ Я думаю: «Я більше не можу нічого робити»

☐ У мене з’являються думки про смерть як про полегшення

🔍 Як читати результат:

Якщо ви відзначили 2+ твердження на одній стадії — ймовірно, ви вже на цьому рівні.

Якщо позначок є на кількох сусідніх стадіях — ви в перехідній фазі.

Якщо ви «доскакали» одразу до 8–10 стадії — ваше тіло давно кричить про допомогу.

МОТИВАЦІЯ

 Навчальна мотивація є ключовим фактором успіху в навчанні. Ось кілька порад, як її підвищити:

Як підвищити навчальну мотивацію учнів 🚀

1. Зробіть навчання цікавим та актуальним

 * Пов'язуйте матеріал із реальним життям: Покажіть учням, як знання, які вони отримують, можуть бути застосовані в повсякденному житті або в майбутній професії. Використовуйте конкретні приклади та практичні завдання.

 * Використовуйте інтерактивні методи: Ігри, вікторини, групові проекти, дебати, рольові ігри – все це може зробити навчання динамічнішим та захопливішим.

 * Включайте елементи гейміфікації: Запровадьте бали, рівні, нагороди за досягнення. Це може стимулювати змагальний дух та бажання досягти кращих результатів.

2. Створюйте позитивну та підтримуючу атмосферу

 * Забезпечте безпечне середовище: Учні повинні почуватися комфортно, ставлячи запитання та роблячи помилки. Підтримуйте їхні зусилля, а не тільки результат.

 * Визнавайте та відзначайте успіхи: Навіть невеликі досягнення повинні бути помічені. Похвала та визнання підвищують самооцінку та заохочують до подальшої праці.

 * Сприяйте співпраці, а не конкуренції: Організовуйте роботу в групах, де учні можуть допомагати одне одному та вчитися разом.

3. Надайте учням більше автономії

 * Дозвольте вибір: За можливості, дайте учням право вибирати теми проектів, методи виконання завдань або навіть порядок вивчення певного матеріалу. Це підвищує їхнє почуття відповідальності та залученості.

 * Залучайте до прийняття рішень: Запитуйте їхню думку щодо методів викладання, завдань або правил у класі. Це дає їм відчуття власності над навчальним процесом.

4. Зробіть цілі зрозумілими та досяжними

 * Визначте чіткі цілі: Учні повинні розуміти, чого від них очікують і навіщо вони вивчають той чи інший матеріал.

 * Розбивайте великі завдання на менші кроки: Це робить процес навчання менш лякаючим і дозволяє учням бачити свій прогрес.

 * Давайте конструктивний зворотний зв'язок: Регулярний і конкретний фідбек допомагає учням зрозуміти, що вони роблять добре, а над чим ще потрібно попрацювати.

5. Подавайте особистий приклад та будьте ентузіастами

 * Демонструйте власну зацікавленість: Якщо вчитель захоплений своїм предметом, це надихає учнів. Поділіться своїми історіями успіху або цікавими фактами, пов'язаними з предметом.

 * Будьте терплячими та розуміючими: Кожен учень має свій темп навчання. Підтримка та віра в їхній потенціал є критично важливими.

Пам'ятайте, що мотивація – це динамічний процес. Експериментуйте з різними підходами та знаходьте те, що найкраще працює для ваших учнів.