ПОРАДИ БАТЬКАМ

 Як створити довірливі стосунки з підлітком?

👨‍👩‍👧‍👦Підлітковий вік — це час, коли дитина прагне незалежності, але водночас потребує підтримки й розуміння. Створення довірливих стосунків у цей період є ключем до збереження зв’язку між батьками та підлітком. Ось 20 порад, які допоможуть вам побудувати теплі та відкриті стосунки.

💥 Будьте відкритими до спілкування

Підлітки цінують можливість поділитися думками без страху бути засудженими.

Рекомендація: Скажіть: "Я завжди готовий(а) вислухати тебе".

💥Слухайте активно

Не перебивайте і не давайте порад, поки підліток не закінчить говорити.

Рекомендація: Підтримуйте контакт очима, кивайте головою, щоб показати, що слухаєте.

💥 Не знецінюйте почуття підлітка

Для них їхні емоції завжди здаються дуже важливими.

Рекомендація: Скажіть: "Я розумію, що для тебе це серйозно".

💥Створюйте час для спільної діяльності

Спільні хобі чи сімейні традиції зміцнюють зв’язок.

Рекомендація: Грайте разом у спортивні ігри, готуйте вечерю чи дивіться фільми.

💥 Будьте чесними

Ваша щирість надихає підлітка відповідати тим самим.

Рекомендація: Визнайте свої помилки і скажіть: "Я теж іноді помиляюсь".

💥 Дотримуйтеся обіцянок

Ваша надійність формує довіру.

Рекомендація: Якщо ви пообіцяли допомогти з проєктом, знайдіть для цього час.

💥 Не критикуйте особистість, лише поведінку

Уникайте звинувачень, які можуть поранити.

Рекомендація: Замість "Ти безвідповідальний(а)" скажіть: "Це завдання потрібно було виконати вчасно".

💥 Підтримуйте прагнення до незалежності

Дайте підлітку більше свободи у прийнятті рішень.

Рекомендація: Дозвольте йому(їй) обрати хобі чи спосіб проведення вихідних.

💥 Встановлюйте чіткі межі

Діти повинні розуміти, які правила важливі, але це не повинно викликати відчуття контролю.

Рекомендація: Обговорюйте правила і пояснюйте їх значення.

💥Показуйте любов і турботу

Навіть якщо підліток виглядає відстороненим, ваша любов йому потрібна.

Рекомендація: Кажіть: "Я тебе люблю" або обіймайте без приводу.

💥Будьте терплячими

Підлітковий період — це час експериментів і помилок.

Рекомендація: Пояснюйте, що помилки — це нормально, якщо з них робляться висновки.

💥Не нав’язуйте своїх рішень

Дозвольте підлітку самостійно обирати свій шлях.

Рекомендація: Замість "Ти повинен(а)" спробуйте сказати: "Як ти вважаєш, який варіант кращий?"

💥Запитуйте їхню думку

Дайте підлітку відчути, що його(її) точка зору важлива.

Рекомендація: Запитайте: "Що ти думаєш про це?"

💥 Підтримуйте інтерес до їхніх захоплень

Навіть якщо вам не подобається їхнє хобі, проявляйте інтерес.

Рекомендація: Попросіть розповісти більше про улюблену музику чи гру.

💥 Уникайте надмірного контролю

Замість того, щоб постійно перевіряти, довіряйте дитині.

Рекомендація: Запитайте: "Чи потрібна тобі моя допомога, чи ти впораєшся сам(а)?"

💥Будьте позитивним прикладом

Поведінка батьків є орієнтиром для підлітків.

Рекомендація: Показуйте, як ви справляєтеся зі стресом чи приймаєте рішення.

💥Говоріть про власний досвід підліткового віку

Це допоможе підлітку відчути, що ви його(її) розумієте.

Рекомендація: Скажіть: "Я пам’ятаю, як у твоєму віці мені теж було складно".

💥Будьте доступними для розмов

Дитина повинна знати, що завжди може звернутися до вас.

Рекомендація: Скажіть: "Я завжди готовий(а) тебе вислухати, коли ти цього захочеш".

💥Підтримуйте їхню унікальність

Не порівнюйте з іншими, визнавайте їхні сильні сторони.

Рекомендація: Скажіть: "Я пишаюся тобою за те, що ти такий(така)".

💥 Будуйте стосунки на довірі, а не на страху

Довіра дає підліткам відчуття безпеки й прийняття.

Рекомендація: Уникайте погроз чи шантажу, замість цього будьте відкритими до розмов.

⚡️⚡️Цей матеріал підготовлено за працями: Джон Боулбі, Деніел Ґоулман, Томас Гордон, Сью Джонсон, Карол Двек.

КТП

 Техніка «Форма та Хаос»

Проста арт-практика для зняття стресу

Ця творча вправа, натхненна принципами когнітивно-поведінкової терапії (КПТ), допоможе вам зазирнути у свій внутрішній світ, знайти гармонію в хаосі та відчути легкість. Вона не вимагає особливих навичок малювання чи віри в щось незвичайне — лише аркуш паперу, маркер і трохи цікавості до себе. Спробуйте, і ви здивуєтеся, як кілька хвилин творчості можуть змінити ваш настрій!

Інструменти:

- Аркуш паперу (будь-який, навіть звичайний листок із блокнота).

- Чорний маркер або олівець для створення основи.

- Яскравий фломастер (оберіть колір, який вам подобається чи викликає позитивні емоції).

Хід роботи:

1. Створення «Хаосу» 

   Закрийте очі, розслабтеся і дозвольте руці вільно рухатися по аркушу. Малюйте все, що приходить у голову: зигзаги, хвилі, точки, спіралі чи хаотичні лінії. Не думайте про те, як це виглядає, — просто дайте волю руці. Це ваш потік підсвідомості, який відображає внутрішній стан.  

   Відкрийте очі та погляньте на малюнок. Перед вами — візуалізація вашого стресу чи емоційного хаосу. Чи викликає цей малюнок у вас напругу, цікавість чи, можливо, полегшення?

2. Пошук «Форми»

   Уважно розгляньте свій хаотичний малюнок. Спробуйте знайти в ньому щось, що повторюється: це може бути конкретна форма (наприклад, трикутники чи кола) або просто ритм ліній (гострі кути, плавні вигини). Навіть у найбезладніших лініях завжди є прихований порядок.  

   Візьміть яскравий фломастер чи маркер і обведіть цю форму, щоб вона виділялася. Дайте їй назву, яка відображає її суть або ваші відчуття. Наприклад, «Гострі кути тривоги», «Кружляючі хмари» чи «Краплі спокою». Назва може бути будь-якою — головне, щоб вона резонувала з вами.

3. "Перезапис"

   Тепер попрацюйте з обраною формою, щоб змінити її сенс. Додайте до неї три деталі, які зроблять її більш позитивною чи гармонійною. Наприклад:  

   - Якщо ви обрали «гострі кути», намалюйте між ними м’які лінії що символізують зв’язок і перехід.  

   - Якщо це «хмари», додайте сонячні промені чи зірки, які пробиваються крізь них, створюючи відчуття надії.  

   Ці деталі — це спосіб «переписати» ваш стрес, додавши до нього новий сенс. Зверніть увагу, як змінюється настрій малюнка після цього.

Завершення:

Покладіть аркуш перед собою і подивіться на нього. Ваше завдання — не знищити хаос, а знайти в ньому точку опори, щось, що дає відчуття контролю та гармонії. Якщо хочете, можете піти далі: акуратно відірвіть краї аркуша, залишивши лише вашу яскраву форму. Це буде ваш новий паттерн — символ того, як ви можете знайти порядок у хаосі.

Як це працює?

Ця техніка ґрунтується на принципах КПТ, які допомагають працювати з думками та емоціями:  

- Хаос - відображає автоматичні думки, які часто бувають безладними чи тривожними.  

- Пошук форми - допомагає розпізнати шаблони в цих думках, зробити їх більш зрозумілими.  

- Додавання деталей - це спосіб змінити сприйняття, знайти нові рішення чи підходи до проблеми.  

Поради для максимального ефекту:

- Малюйте в спокійному місці, де вас ніхто не відволікатиме.  

- Увімкніть тиху музику без слів, щоб допомогти розслабитися.  

- Після завершення запитайте себе: «Що ця нова форма говорить про мій стан? Чи відчуваю я себе інакше?»  

Чому це варто спробувати?

Ця практика — не просто малювання, а спосіб познайомитися з собою ближче. Вона допомагає зупинитися, відчути свої емоції та знайти в них щось цінне. Ви не мусите бути художником, щоб це спрацювало, — достатньо бути відкритим до експерименту.  

ПЕРШОКЛАСНИКИ

 🧠 🖍️Арттерапія перед школою для першачків 

(5 адаптаційних творчих вправ перед школою)

Школа - це не завжди легко, і тут нам на допомогу приходить арттерапія та гра.  

Запропоную комплекс вправ,щоб дитина не лякалась шкільної життя та адаптація минула набагато легше. Звісно, Ви можете адаптувати ці вправи під індивідуальні особливості дитини:

– Якщо дитина з радістю малює — використовуйте образотворчу форму.

– Якщо дитина відмовляється — запропонуйте ту ж тему у форматі гри, руху або гри з предметами.

✏️ 1. Знайомство зі школою

Ціль: Зменшити тривогу перед новим простором, допомогти "привласнити" школу як щось знайоме.

🔸 Візуальний варіант:

Малюємо серію простих картинок: гуляємо біля школи і малюємо «Що я бачив/ла біля школи», «Що було цікавим», «Що мене здивувало».

🔹 Ігровий варіант:

Гра: "Знайди це у школі"

Після прогулянки/фото-огляду запропонуйте дитині картки або реальні предмети (ключ, дзвінок, парта, сходи, дошка) — і грайте у “віднайди відповідність” + опиши, що це і як ним користуються.

🐻Також підійде рольова гра з іграшками: ведмедик приходить у школу вперше — що він бачить, чого боїться?

🎒 2. Що в моєму рюкзаку

Ціль: Підготувати дитину до шкільних рутин через знайомство з предметами та їх функцією.

🔸 Візуальний варіант:

Малюємо рюкзак і в ньому речі. Обговорюємо, для чого кожна річ потрібна і для чого.

🔹 Ігровий варіант:

Гра: “Збери рюкзак”

Справжні речі або їхні іграшкові копії викладаються на стіл. Дитині треба зібрати рюкзак для школи/пригоди. Обговорюємо: навіщо кожен предмет, чи щось забуто, як реагувати, якщо щось загубилося.

📖 3. Що робити, якщо… (соціальні ситуації)

Ціль: Підготувати до найбільш хвилюючих побутових і соціальних ситуацій.

🔸 Візуальний варіант:

Малюємо короткі комікси або сюжетні малюнки:

– «Я не знаю, куди йти»

– «Я хочу пити»

– «Я загубився»

– «Я хочу знайомитися»

🔹 Ігровий варіант:

Гра: "А що б ти зробив, якби…"

Моделюємо ситуації з фігурками, тваринками або тілесно (рольова гра):

– Мама – вчитель, дитина – учень.

– Граємо сценки, варіанти рішень.

Можна використати картки з емоціями або діями для полегшення.

🧍‍♀️ 4. Я — школяр

Ціль: Поступове прийняття нової ролі та соціального статусу.

🔸 Візуальний варіант:

Малюємо себе у школі: за партою, на уроці, на перерві. Хто поряд? Як виглядаєш?

🔹 Ігровий варіант:

Гра: “Приміряємо роль”

– Дитина вибирає костюм або атрибут школяра: портфель, форма, бейджик.

– Граємо у школу з іграшками або дорослими.

– Можна зробити “посвідчення школяра” — вирізати фото, підписати ім’я.

📌 Добре спрацьовує, якщо дитина бере на себе роль учителя для іграшок.

🔤 5. Грай з буквами та цифрами

Ціль: Зниження страху перед абстрактними знаннями, підвищення мотивації до навчання.

🔸 Візуальний варіант:

Малюємо букви і цифри як фантазійних істот, у кольорах, як частини історій.

🔹 Ігровий варіант:

Гра: “Букви і цифри оживають”

– Вирізані літери/цифри стають героями: кожна має ім’я, характер, звук.

– Руханка: “знайди всі букви, які мають ніжки”, або “цифра, яка любить стрибати”.

– Створіть із дитиною “алфавітну історію” – наприклад: “А” пішла в школу і зустріла “Б”.

Не наполягайте на малюванні. Якщо дитина уникає образотворчої діяльності — це не опір, а форма захисту або втома. Гра — природніший інструмент адаптації.

👉 Усі ці вправи — про створення внутрішньої безпеки. Тому важливі не ідеальні результати, а простір, де дитина може проявитись, бути почутою й отримати підтримку.

Вікторія Назаревич 2025

Nazarevich ART

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

 10 порад дітям, як опановувати емоції

Навчитися розуміти та «приборкувати» свої емоції важко навіть дорослим, що вже казати про малюків, які лише починають пізнавати світ. Як же ж допомогти дітям давати лад усім тим почуттям, що вирують усередині? Як навчити розрізняти їх? А головне – опановувати, а не йти у них на поводі? 

1. Усі емоції важливі!

Емоції допомагають нам розуміти, що з нами відбувається. Не буває поганих та хороших емоцій, але є неприємні та приємні. Неприємні емоції – знак того, що щось не так, або навіть попередження про небезпеку. Зазвичай такі емоції спонукають нас діяти відповідним чином і захищати себе.

2. Визначай та називай свої емоції

У емоції, як і у кожної речі, є своя назва й ознаки. Ми краще розуміємо, що з нами, та краще керуємо емоціями, коли даємо їм назви.

Страх допомагає нам уникати небезпечних ситуацій, при цьому ми стаємо більш зосередженими, настороженими та здатними захистити себе.

Гнів допомагає нам відстояти себе.

Смуток змушує нас на деякий час гальмувати та «відступати», щоб мати час обміркувати певну ситуацію.

Огида допомагає нам дотримуватись гігієни та чистоти.

Радість говорить нам про те, що у нас усе гаразд.

3. Використовуй емоційний термометр, досліджуючи емоції

Почуття можуть бути маленькими або великими. Отже, ми можемо їх вимірювати та створювати власну шкалу для них, наприклад, від 1 до 5. Як я почуваюся, коли маю гнів на 5 балів за емоційним термометром? Як почуваюся, коли гнів на 2 бали? Чи є якісь відмінності?

Подумай і вигадай разом із дорослим, що саме тобі може допомогти чи що саме ти можеш робити, щоби впоратися з цими емоціями, коли вони сягають кожного з рівнів за шкалою твого емоційного термометра.

Наприклад:

– злюся на 3 бали – розповісти дорослим, що саме я відчуваю і чого потребую;

– гніваюся на 5 балів – роблю фізичні вправи, не пов’язані з ситуацією гніву (стрибки, біг).

4. Наші емоції тісно пов’язані з тілесними відчуттями

Коли ми гніваємось, можемо відчувати, як тіло напружується, стискаються кулаки, ми червоніємо. Коли боїмось, то можемо відчувати нудоту, біль у животі, нам може здаватися, що не вистачає повітря, може паморочитись у голові. Це нормальні відчуття, нічого поганого від них не станеться. Ці відчуття допомагають нашому тілу діяти. Вони минуть тоді, коли стихне наша емоція.

5. Навіть найсильніші емоції завжди минають

Емоції чимось нагадують морські хвилі на узбережжі – вони можуть бути менші, більші, можуть бути величезними, але всі ці хвилі поступово зникають біля берега. Тож, яка би не була емоція, важливо пам’ятати, що вона розсіється, як і хвиля. Ми можемо дати собі час спостерігати за хвилею, дати час їй пройти, але не чіплятися за неї й не намагатися позбутися.

6. «Мудрі думки» допомагають зменшити неприємні почуття

Щоб краще давати раду з неприємними емоціями, нам треба знати, що думки, емоції та наші дії пов’язані. Наприклад, коли тобі треба зробити щось, чого ти ніколи не робив або не робила раніше (грати у нову гру, вчитися писати чи читати у школі), може прийти думка: «У мене нічого не вийде» чи «Я не зможу». Оскільки ти починаєш так думати, з’являється почуття страху. І, відчуваючи страх, ти можеш уникати цієї нової гри чи не хотіти йти до школи. Тобто, думка («Я не зможу») викликає почуття (страх), яке призводить до дій (униканню нових ігор чи навчання). Але ж думка «Я не зможу» не є обов’язково правдивою, не є точним фактом. І, якщо ми маємо якусь думку, то не обов’язково саме їй вірити. Ми можемо поливати «соусом мудрості» свої негативні думки, змінюючи їх на ті, які допоможуть почуватися краще та діяти краще. Також можемо уявити, що негативні думки проходять повз нас, як хмаринки в небі, чи уявити, що спускаємо їх в унітаз.

7. Дихаємо, щоби стишити емоції

Один із найпотужніших способів керувати потужними емоціями – глибоко дихати. Сильне глибоке дихання розслабляє мозок, заспокоює наші сильні почуття та допомагає приймати розумні рішення. Хоча є невелика проблема – занадто складно робити щось нове, коли ти дуже засмучений, тому ліпше починати тренуватися вже зараз, коли ти спокійний. Чим більше ти практикуєш глибоке дихання, коли у стані спокої, тим легше тобі буде робити це, коли ти будеш засмученим чи засмученою.

Ось кумедний спосіб попрактикуватися. Ти можеш робити цю вправу де завгодно – в машині, у ванній, на вулиці.

«Гаряче какао»:

Уяви, що ти тримаєш у руках чашку з гарячим какао. Зроби вдих через ніс протягом трьох секунд, як ніби відчуваєш приємний шоколадний запах. Потім видихни через рот протягом трьох секунд, як ніби хочеш остудити це какао. Повтори чотири-п’ять разів, поки не почнеш відчувати себе розслабленим.

8. Помічати, що є тут і зараз

Цьому допоможуть деякі вправи.

«Чуття павучка»:

На прогулянці уяви себе павучком. Використовуй «чуття павучка»: нюх, зір, смак і дотик, щоби відчути, що відбувається навколо тебе та всередині тебе, тобто те, що ти відчуваєш.

«Баночка з блискітками»:

Наповни банку водою, засип туди блискіток, розмішай так, щоби вони кружляли в банці. Уважно спостерігай, як саме блискітки кружляють, а потім осідають. Подумай, що інколи наш розум як ця банка – часом він хаотичний, і ми не дуже раціональні. Але коли він спокійний, блискітки осідають і ми бачимо ясно.

9. Проси допомоги у дорослих

Часто, коли нам дуже зле й емоції переповнюють нас, найкращий спосіб пережити їх – це бути поруч із дорослими, які зараз можуть підтримати та допомогти, ті, яким ти довіряєш і з якими можеш поділитися тим, що зараз відчуваєш.

10. Вивчай емоції у легкій ігровій формі разом із героями улюблених книжок

Монстрик із книжки-картинки відомої каталонської письменниці Анни Льєнас «Монстрик і його кольори» швидко та легко допоможе малечі розвинути емоційний інтелект і підготуватися навіть до найбурхливіших переживань і хвилюваннь. Разом із маленькими читачами харизматичний головний герой цієї симпатичної книжки весело та делікатно досліджуватиме почуття, а заразом і кольори, мандруючи зі сторінки на сторінку, розглядаючи яскраві малюнки та показуючи кожну емоцію через простий і зрозумілий приклад. А однойменна розмальовка перетворить процес вивчення емоцій на веселу та захопливу гру. Крім того, вона допоможе малюкам ще краще розібратися з власними емоціями та реалізувати свій творчий потенціал.

Автор: Юлія Джежелій

Джерело: bokmal.com.ua

МОЗОК

 Сьогодні Всесвітній день мозку. Кілька фактів про нього

1.  Мозок навчається краще, коли помиляється Кожна помилка активує систему корекції прогнозів. Саме здивування та помилки запускають найінтенсивніше навчання.
2. У мозку немає больових рецепторів. Сам мозок не відчуває болю — саме тому можливі нейрохірургічні операції на повністю свідомих пацієнтах
3. Соціальна ізоляція та відторгнення викликає фізичний біль, активуючи ті ж ділянки мозку, що й тілесні травми.. А при переживанні болю – підтримка зменшує його відчуття. Нам потрібні люди поруч
4. Наша пам’ять може бути заповнена на 40 % вигаданими спогадами. Пам’ять насправді не архів, а редактор і сценарист. Кожного разу, коли ми згадуємо щось, ми не просто «відкриваємо файл», а відтворюємо спогад наново. Після кожного пригадування спогад трохи змінюється, особливо під впливом емоцій, розповідей інших людей, нових знань. Це називають ефектом реконструкції пам’яті.
5. Найважливіше — те, що ми… ігноруємо. Важлива функція мозку — не лише бачити щось нове, а відсікати “шум”. Мозок постійно ігнорує тисячі деталей, щоб ми не перевантажувалися. Наприклад, ми не відчуваємо власного одягу після перших хвилин, як його надягли.
6. нашому мозку потрібні паузи. Під час “нічогонероблення” активується Default Mode Network — мережа внутрішньої рефлексії, яка допомагає мозку інтегрувати досвід, знайти інсайти і відновити сили.
7. Мозок не просто реагує на події, а постійно моделює майбутнє. Більшість нейронної активності — не обробка того, що є, а передбачення того, що буде за мить.
8. Мозок нам бреше, щоб заощадити енергію. Відчуття “я це точно знаю” часто є ілюзією впевненості. Це спрощена модель для економії зусиль, навіть якщо сам факт — помилковий

Наш мозок такий дивний та неосяжний!



@stijkist Світлана Ройз

МАЙБУТНІ ПЕРШОКЛАСНИКИ

 25 запитань, відповіді на які повинен знати майбутній першокласник

1. Знати своє прізвище, ім’я, по-батькові.

2. Чітко називати свій вік і дату народження.

3. Знати країну, у якій живе, називати свою національність.

4. Чітко озвучувати домашню адресу, місто проживання.

5. Знати ПІБ своїх батьків.

6. Називати професії тата й мами.

7. Знати імена своїх дідусів і бабусь.

8. Вміти визначати частини доби (ранок, обід, вечір, ніч).

9. Називати всі пори року та місяці (знати їхню послідовність), дні тижня.

10. Вміти розповісти про погодні явища.

11. Знати основні кольори.

12. Перелічувати якомога більше домашніх тварин і знати, як називають їхніх дитинчат.

13. Уміти об’єднувати предмети в тематичні групи: транспорт, овочі, фрукти, ягоди, професії, птахи, одяг, взуття тощо.

14. Уміти розповідати вірші, знати народні казки.

15. Розрізняти та правильно називати прості геометричні фігури.

16. Орієнтуватися у просторі та на аркуші паперу: уміти наносити прості графічні позначки вправо, вліво, вгору, вниз.

17. Уміти самостійно створювати розповідь по картинці, яку демонструють.

18. Дитина повинна вміти переказувати почутий текст. Важлива і деталізація почутого, і вміння послідовно переказати оповідь.

19. Розглянути картинку із різними предметами, після чого запам’ятати та назвати 6-8 побачених зображень.

20. Розрізняти “праворуч” та “ліворуч”.

21. Уміти переписувати зі зразка друковані літери.

22. Знати цифри та рахувати в межах 10.

23. Вміти у зворотному порядку рахувати від 5 до 1.

24. Розуміти такі поняття, як «більше», «менше», «рівне».

25. Гарно володіти ножицями, олівцем: проводити прямі лінії, малювати фігури, акуратно заштриховувати чи зафарбовувати.

За інф. mamabook.com.ua

ПСИХОЕДУКАЦІЯ

Тож, чому одні діти "ковтають" книжки, а інші — уникають їх як покарання? Це питання, яке часто турбує батьків, педагогів і психологів. Насправді любов або неприязнь до читання формується під впливом цілого комплексу факторів — біологічних, психологічних, сімейних і освітніх.

🔍 Основні фактори, що впливають на ставлення дитини до читання:

🧠 1. Психологічні особливості дитини

Темперамент

Сангвініки та меланхоліки — частіше захоплюються читанням: перші — з цікавості, другі — емоційно занурюються в історії.

Холерики можуть уникати читання через потребу в русі, швидкому темпі, не витримують монотонності.

Флегматики — читають повільно, але вдумливо, якщо книжка їм дійсно цікава.

Увага та пам’ять

Дітям із нестабільною увагою (наприклад, з ознаками СДУГ) важко зосередитися на тексті. Вони швидко втомлюються, не розуміють прочитаного — звідси і відраза.

Рівень розвитку уяви

Читання – це "кіно в голові". Якщо уява бідна або пригнічена, дитина не "бачить" картинку, і читання не приносить задоволення.

👨‍👩‍👧‍👦 2. Сімейне середовище

Чи читають батьки?

Якщо дитина бачить, що батьки читають для задоволення, не тільки для "роботи", то й сама ставиться до читання як до приємного дозвілля.

Як читали з дитиною в дитинстві?

Якщо перше знайомство з книжкою було теплим, емоційним, пов'язане з увагою батьків, то читацька звичка формується позитивно.

Чи примушували читати?

Якщо дитина читає лише "бо треба", "для оцінки", "бо так сказали", без вибору, — це викликає опір і асоціацію з примусом.

🏫 3. Освітній вплив

Подача у школі

Якщо читання у школі — це суцільні "аналізи", перекази, "хто що хотів сказати", без емоційного залучення, дитина може втратити інтерес.

Невідповідний рівень складності

Занадто складні чи нецікаві книжки для віку або розвитку дитини — причина фрустрації.

--

💬 4. Особистісні риси

Цікавий до пізнання тип особистості — такі діти самі шукають книжки, щоб дізнатись більше.

Емпатичніі діти — тягнуться до емоційних історій.

Діти з візуальним типом сприйняття — можуть краще сприймати тексти із малюнками( комікси, ілюстровані книги).

✅ Як допомогти дитині полюбити читання?

1. Почати з книжок, які відповідають її інтересам. Якщо любить тварин — читати про тварин. Фантастику — отже, знайти добру пригодницьку серію.

2. Читати разом. Зробити це моментом єдності: затишна атмосфера, емоційний голос.

3. Не змушувати — надихати. Запропонувати, а не нав’язати. Іноді краще просто читати вголос, а дитина слухає.

📌 Висновок:

Любов до читання — не вроджена, а виховувана навичка. Вона залежить не лише від характеру чи темпераменту, а й від того, як і з ким дитина зустрілась із книжкою вперше. І навіть якщо зараз дитина не читає — усе ще можна змінити.

ТЕХНІКИ

 Вправа «Переконструювання сценарію»

1. Опишіть 3-5 реченнями стресову ситуацію, як ви поводилися в ній та що відчували.

2. Перечитайте вголос написане та підкресліть те, що вам не подобається у вашій ситуації.

3. Візьміть коректор та замажте те, що підкреслили.

5. Напишіть на замазаних місцях те, якби ви хотіли, щоб склалася ситуація.

6. Перечитайте отриманий результат ще раз вголос.

Рефлексія:

1. Як ви почувалися під час написання історії. виділення того, що не подобається, «замазування» та написання нового сценарію?

2. Який важливий висновок щодо себе ви можете зробити після виконання вправи?

Авторський проєкт «Рsychoeducation» реалізує Громадська організація «Спроможні та стійкі» на волонтерських засадах

ТІМБІЛДІНГ

Використання техніки «Дерево» для віддзеркалення групової взаємодії у підлітковому колективі

Хоч зараз літні канікули та відпустки, і головне завдання освітян відпочити та відновити ресурси, впевнені, кожен і кожна збирають ідеї для майбутнього навчального року. Тож ми вирішили протягом літа продовжувати ділитися з вами інструментами для роботи шкільного психолога.

Досить часто у своїй роботі шкільний психолог має справу із **запитом щодо згуртованості та командотворення у класних колективах підлітків**. 

Щоб бути ефективними у роботі з цим запитом, ми маємо визначити, на якому етапі формування знаходиться колектив підлітків та яке місце в ньому відведено для кожного, і як кожен ставиться до колективної взаємодії й чи готовий бути частиною команди? 

Навичка роботи в команді є однією з найцінніших у сучасному світі, але не кожен підліток має правильне розуміння того, що означає бути частиною цілого. Для когось це може обмежитися простим перебуванням поруч під час виконання якогось завдання…але чи так це насправді?

Важливо допомогти підлітку зрозуміти основні **орієнтири для злагодженої командної роботи.**

1️⃣ **Формувати комунікацію:** це про вміння чітко висловлювати свої думки, активно слухати інших, надавати та отримувати конструктивний зворотний зв'язок.

2️⃣ **Поважати та співпрацювати:** у команді важливо поважати й підтримувати одне одного, цінувати сильні сторони один одного та не засуджувати слабкі, а також разом шукати вихід у проблемних ситуаціях.

3️⃣ **Вміти екологічно** **вирішувати конфлікти: ** у будь-якому колективі можуть виникати розбіжності, але важливо вміти обговорювати проблеми відкрито та зосереджуватися на вирішенні, а не на звинуваченнях.

4️⃣ **Плекати** **довіру та відповідальність:** кожен учасник команди несе відповідальність за свою частину роботи та за загальний результат.

5️⃣ **Практикувати гнучкість та адаптивність: **у своєму житті ми часто стикаємося зі змінами та непередбаченими обставинами, тому цінною здатністю є швидко адаптуватися до нових умов та знаходити нові рішення.

Для цього пропоную вашій увазі інструмент, що дозволяє зазирнути у внутрішній світ підлітка, допомогти йому зрозуміти власну цінність та підтримати на шляху у розумінні себе як частинки чогось більшого. 

🌳 Це арттерапевтична техніка **«Дерево» **за мотивами книги*** «****Малюнок та образ у гештальт-терапії. Психотерапевтичні методики: роботи з малюнком, ліпленням, керованою уявою, танцем та медитацією» * Гертруди Шоттенлоер. 

Ця вправа допоможе психологу не лише краще зрозуміти рівень згуртованості класного колективу, стратегії поведінки його учасників, але й дасть можливість підсвітити роль та місце кожного в цьому колективі.

Інструкція для проведення

Підліткам оголошується завдання: “*Сьогодні нашим завданням буде створення спільного малюнка дерева. Але водночас кожен з вас на своєму робочому місці, на окремому аркуші паперу, створює свою індивідуальну частину цього дерева. Після індивідуального виконання малюнку всі аркуші об’єднаємо, щоб вийшло спільне дерево*”.

🌿Кожному з вас важливо зосередитися на своїй індивідуальній частині, але при цьому пам’ятати, що кінцевим результатом є спільний малюнок.

🌿Під час малювання розмовляти не можна.

🌿Кожен учасник обирає собі аркуш, на якому він буде малювати.

🌿Малюнок можна виконувати олівцями, фломастерами, фарбами.

🌿Рух аудиторією під час малювання небажаний.

🌿Коли всі завершили малювати свої частини аркуші паперу розкладаються так, щоб вони утворили одне спільне дерево.

🌿Тепер вся група може уважно розглянути малюнок і обговорити по колу процес створення групового дерева. 

Процес обговорення: 

Психолог бере на себе роль модератора обговорення та ставить запитання учасникам:

🌱Ти намалював свій малюнок і розташував його тут. Як почуваєшся на цьому місці (з краю, в середині, вгорі, внизу)?

На твою думку, яка твоя роль у цьому місці для спільного дерева?

🌱Ти сам обрав це місце, якщо ні, то хто (або що) змусив(ло) тебе це зробити?

🌱Наскільки ти задоволений своїм місцем? А як у реальному житті, тебе влаштовує?

🌱Що ти зараз відчуваєш на рівні тіла?

Зазвичай під час цих запитань в проєкції на малюнок підлітки часто описують, як вони почуваються в житті. Тому далі можна ставити такі запитання:

🌱Хотів би ти щось змінити для себе?

🌱 Зараз ти можеш обрати для себе іншу частину дерева, ту, яка тобі особливо подобається, і уяви, що там твоє «місце». Як ти почуваєшся там? Яка тепер твоя роль для команди?

У цьому випадку учасники частіше обирають той малюнок, ту частину дерева, яка схожа на їхню життєву мрію чи бажану роль: для когось це може бути міцний стовбур, для когось — яскрава зелень, усипана красивими плодами. Коли підлітки ототожнюють себе з бажаним, то вони наповнюються енергією та внутрішньою силою.

🍃Якби ти був цією частиною, як би ти почувався в групі?

🍃А в житті? Чи з'явилися у тебе якісь нові можливості?

🍃Що ти можеш робити, чого раніше не міг? Чого не можеш?

🍃Який твій внесок у ціле? В якій мірі ти сприймаєш свій малюнок як частину цілого?

 

На що варто звернути увагу психологу під час групового процесу:

☘️Як і коли хто взяв аркуш? **Прагнення до лідерства:** хтось взяв аркуш першим і відразу почав малювати, хтось чекає, а хтось бере той аркуш, який залишився.

☘️Хто малює стовбур? Хто малює крону? **Позиції в групі:** стовбур — основа дерева, на ньому все тримається, якщо немає стовбура, то немає і дерева, крони; але стовбур знаходиться внизу, а крона — нагорі, і її видно всім.

☘️Якщо є кілька стовбурів, чия ідея перемагає? Як при цьому її відстоюють?

☘️Які зусилля докладає кожен учасник, щоб захистити своє бачення малюнка? Намагається організувати дії групи, що кому малювати (невербально) або намагається повідомити групі, що він малює (невербально).

☘️Якщо в групі з'явився лідер, наскільки він може організувати роботу групи в цілому? В якій мірі група погоджується на це бачення?

☘️Як при цьому поводиться кожен учасник групи: чи змінює свій малюнок? Якщо змінює, то охоче чи ні?

☘️Як відбувається взаємодія між учасниками? Невербально спілкуються, намагаючись організувати спільні дії. Не помічають один одного.

☘️Чи всі малюють одночасно? Чи є вичікувальні позиції? Всі малюють відразу та одночасно чи хтось чекає допоки всі намалюють і малює те, чого не вистачає?

Використання цієї вправи дає можливість бачити та корегувати групові процеси у класному колективі та формувати ефективну взаємодію між її учасниками.

АРТ ТЕРАПІЯ

 Техніка «Моя сім'я в образі квітів» Л. Лебедєва (модифікація Е. Тараріна)

Мета: виявлення сприйняття дитиною себе в своїй сімейній системі.

Завдання:

✓ визначення суб'єктивної ролі кожного члена сім'ї з позиції дитини;

✓ визначення ставлення дитини до членів своєї сім'ї.

Інвентар: фарби (гуаш), пензлі, баночка для води, білий аркуш паперу (АЗ).

Час роботи: 40-60 хвилин.

Вікові рамки застосування: від 5 років і старше.

Алгоритм роботи:

Вступ. Дитині пропонується намалювати свою сім'ю у вигляді квітів (рослин, які не кольорів веселки). Важливо уточнити, що сім'я - це тільки люди, що живуть в даний час разом, а рід - це всі представники сімейної системи. В даному випадку ми малюємо сім'ю. Більше ніяких інструкцій дитина не отримує.

Основна частина

Малюнок сім'ї в образі квітів відображає емоційне самопочуття, уявлення про своє місце і роль в сім'ї, взаємодію між членами сім'ї.

Після створення малюнка дитині пропонується відповісти на питання:

• Що ти створив?

• Які почуття у тебе виникали, коли ти зображувала свою сім'ю на малюнку?

• Чи є на ньому ти?

• Як себе почуває твоя квітка?

• Які почуття викликає у тебе малюнок?

• В яких частинах тіла у тебе з'явилися відчуття, викликані малюнком?

• Які члени сім'ї тут зображені?

• Які почуття вони відчувають?

• Чи взаємодіють квіти?

• Чи є члени сім'ї, які проживають разом з тобою, але відсутні на малюнку?

• Яку ситуацію з твого сімейного життя ілюструє цей малюнок?

• Що ти здатна змінити?

Образи квітів на малюнку, їх розташування, оточення відображають реальну сімейну ситуацію і допомагають автору малюнка її усвідомити.

Образи квітів можуть відображати:

• поле квітів - стан життя в соціумі, що замінює сім'ю;

• ідеальна сім'я - та, яку автор малюнка хотів би мати;

• сім'я, в якій виріс або зараз живе людина.

Діагностичні рекомендації.

• Віддалено розташовані квіти, відсутність когось із членів сім'ї вказують на слабкі емоційні зв'язки, складність і напруженість у взаєминах дитини з цими людьми.

• «Зів'явші» квіти - зображення фізичного неблагополуччя або похилого віку людини.

• Якщо квіти поміщені в квітковий горщик, вазу або ростуть на клумбі, важливо прояснити, хто доглядає за цими квітами, від кого вони отримують турботу.

• Якщо деякі квіти розміщені на близькій відстані або ростуть з одного стебла, важливо уточнити, що для автора малюнка означає занадто близьке їх розташування.

• Наявність квітів різної висоти також може стати предметом для аналізу.

• Присутність в малюнку схожих кольорів, а також однакового кольору може говорити про емоційну близькість цих людей, їх схожості з позиції клієнта.

• У нормі малюнок зазвичай розташовується в центрі листа і займає практично весь вільний простір.

• Квіти можуть займати різний простір на аркуші (більший чи менший), це може бути пов'язано з тим, як клієнт сприймає той життєвий простір, який люди дозволяють собі займати в реальності.

• Якщо на малюнку присутні додаткові елементи, важливо уточнити у клієнта їх значення.

• В нормі клієнт зазвичай зображує квіти тієї місцевості, в якій пройшло його дитинство, або тієї, в якій він живе вже довгий час.