ПОРАДИ БАТЬКАМ

 

ПОРАДИ БАТЬКАМ

 

Як говорити з дітьми 4-9-ти років про війну?

 Поради психолога

Кризи, через які проходять діти 4-9-ти років, можуть стати основою майбутніх складнощів у спілкуванні з ними. Що вже казати, якщо цей період припадає на життя в умовах війни в країні. Батьки боронять особливий фронт — у їхньому фокусі здоров’я та зростання дітей. Тому з початку повномасштабної війни Музей воєнного дитинства провів вже 15 воркшопів для батьків, аби допомогти їм у цій боротьбі. Разом з психологинею Інною Строговою, батьки розбирали вікові особливості дітей, як краще допомогти дітям зростати в умовах війни, як говорити про події теперішнього, як поділяти складні почуття та як плекати добрі стосунки.

У 4-9 років активно розвивається фантазія та емоційна сфера. Через думки та, ще частіше, через образи, які лякають, діти можуть дуже інтенсивно переживати події війни. Інша реакція — мати доволі сильне відсторонення. У такому випадку дитина не хоче говорити про те, що турбує, щоб зайвий раз не згадувати пережитого. Це вік, коли діти можуть доволі по-дорослому формулювати свої думки, але, на відміну від дорослих, не мати змогу добре усвідомлювати та регулювати свої емоції. Тому мають місце вибуховість та сильні почуття, з якими інколи доволі непросто впоратися і дорослим. Діти у цьому віці можуть ставити багато запитань, але не знаходити в раціональних відповідях спокою, бо насправді більше потребують вашої присутності, підтримки, обіймів.

Як говорити з дитиною, щоб не травмувати?

Це найчастіше питання, що звучало з початку війни на консультаціях та воркшопах. У ньому може бути і страх, і піклування. Гарна новина — для формування травми необхідна сукупність факторів, і одна невдала бесіда не може травмувати. Та все ж є деталі, які важливо враховувати під час розмови. Спробую скоротити до невеликої інструкції:

Бути у контакті зі своїми емоціями. Запитувати себе: «Як я зараз себе почуваю? Наскільки велика емоція страху/гніву/розпачу від 1 до 10?». Це допомагає зрозуміти, у якому ви зараз стані. Якщо присутні сильні переживання: усвідомити, за потреби, трохи стишити цей стан за допомогою дихальних вправ. При цьому не варто “затирати” власні відчуття. Це природно мати свої страхи й тривоги, та усвідомлювати їх (називати, підтримувати себе). Також можна додати слова самопідтримки:

«Мої емоції приходять та минають, як хмари на небі. Я можу з ними бути, навіть, якщо є різні думки та тілесні симптоми. Я люблю свою дитину та маю бути поруч, навіть, якщо мені здається, що я не можу. Це тимчасово, усе минає, ми сильні, ми впораємось разом».

Говорити з дитиною потроху, слідкувати за її реакцією. Робити паузи та запитувати дитину, як вона зрозуміла те, що почула. Таким чином ми формуємо спільне бачення та взаємодію.

Говорити про факти та дарувати надію у гарних посланнях, говорити про емоції дитини та нормалізувати їх. «Я бачу, що ти схвильований/схвильована, так сталась така подія …., це може лякати, це нормально, ми впораємось, я поруч».

Як не прищепити провину чи страх?

Страх — це природна емоція/реакція на війну, що сигналізує про порушення потреби в безпеці. Як і будь-яка інша емоція, він згодом минає, але може повернутися. Щоб пережити страх важливо говорити чи грати у те, чого боїться дитина. Також варто дуже обмежено ділитися з дитиною своїми страхами. Краще, коли ви хочете це зробити, запитайте в себе: «Навіщо я хочу зараз цим поділитись? Як це допоможе?». Відчуття провини та сором — це соціальні емоції, які дорослі дійсно можуть передати своїм дітям. Важливим буде те, ЯК ви говорите до дитини, з якими емоціями, з якою метою:

Наприклад, так краще НЕ казати, аби не завдати болю собі та дитині, додати їй відчуття провини та страху:

«Нам і так тут важко, а ти ще не хочеш вчитися, як тобі не соромно, батьки про тебе турбуються, хвилюються за твоє життя, а ти…, от якщо нас не стане…» 

Як можна сказати сказати замість цього?:

 «Ми дуже стривожені зараз, тому нам іноді важко реагувати на твою поведінку спокійно. Я бачу, що тобі теж складно виконувати домашні завдання, та ми впораємось разом. Як тобі допомогти? Чим ти можеш допомогти по дому? Ми поруч, та продовжуємо тебе любити, навіть коли сваримося».

Хотілося б виростити людину, яка не має ілюзій стосовно росії. Як це зробити?

Якщо розглядати ілюзії як хибне бачення чи сприйняття, тоді подивімося, як взагалі формується сприйняття дитини. Перший фактор, що впливає — це середовище (сприйняття важливих дорослих/батьків). Другий — власні роздуми. Яким чином попередити хибне сприйняття реальності? Говорити з дитиною про те, як вона бачить те, що відбувається. Давати додаткову оцінку фактам, читати разом різні джерела інформації. Вчити дитину перевіряти інформацію, розвивати критичне мислення, щоб бачити ширше те, що відбувається, вивчати разом історію.

Не хочу прищеплювати дітям почуття ненависті й бажання помсти. Як бути, коли навколо її так багато?

Дуже гарний намір. Однак діти якийсь час можуть відчувати дуже насичений спектр переживань, зокрема ненависть. Це нормально, а от ситуація, в якій живемо — ні. Важливо говорити про це дітям. Також можна розповісти, що кожна емоція — це як паливо, що дає різке прискорення для авто, але на якому важко їхати в далеку подорож. «Як тобі, коли ти довго злишся, ненавидиш щось?» – допоміжне запитання дитині. Можна помітити, що гнів та ненависть можуть сильно виснажувати, бо це емоції «короткотермінової корисності». Далі можна запропонувати вибір: «З чим у серці ти обираєш жити?».

Дитина твердо вірить в нашу перемогу, я теж. Але важко прийняти, що можливо я роблю недостатньо, щоб ця перемога прийшла. Що робити з думкою, що колись дитина запитає мене, чому я зробила замало?

Віра у перемогу — це велика сила та ресурс, що дає змогу жити, долати перешкоди, відчувати себе живим. Дуже добре, що дитина має такий скарб. Думки — це продукт нашої свідомості, кожен з нас постійно про щось думає. Є допоміжні, нейтральні або шкідливі думки. 

Звернімо увагу на думку «можливо я роблю недостатньо». Чи додає ця думка сил? Чи допомагає розв’язувати якусь проблему? Можна відповісти собі та занотувати відповіді.

Приклад допоміжних питань до себе:

Що я зараз роблю для перемоги? Як я вже допомогла? Як я можу допомагати далі?

Це допоможе скерувати думки на дію та мати ДІЇ в НАДІЇ замість критики. Також можна похвалити та подякувати собі, бо це дає сили рухатися далі. А щодо думки «що може запитати дитина у майбутньому», можна її помітити «знов я про це подумала» та обрати іншу. Яка думка мені подарує спокій або допоможе у вирішенні труднощів?

Дитина грається у війну. Чи це нормально? Чи треба втручатися в таку гру?

Гра — чудовий інструмент психіки навчатися, розважатися чи долати труднощі. Діти грають у війну, бо дитина, у свій спосіб, переживає події навколо. Це добре, коли в дитини є можливість грати. Задача дорослих — не заважати, хоча інколи споглядання таких ігор може дуже бентежити. Найголовніше — розпізнати свій стан, а потім аналізувати те, що робить дитина.

У таку гру варто втручатися тільки, якщо вона небезпечна або завершується безнадією. Тоді гра виглядає як поганий сон, що повторюється (коли дитина засмучена у кінці грі). Або ж, якщо дитина запрошує приєднатися вас до гри самостійно. В іншому випадку важливо запитати себе: “Як я сприймаю цю гру? Про що вона для мене?”

Після того, як ви щиро визнали власне сприйняття, можна споглядати за грою більш відкрито та сфокусуватись на дитині:

«Як моя дитина почувається, коли вона грає? Як їй стає потім?»

Такі ігри можуть бути повторюваними, можуть мати нецензурну лексику, вирази, які вдома не вживаються. Але у грі можна залишити простір для сильної люті та болю, які, можливо, дитина просто не готова обговорювати з дорослими. Тож ці ігри є нормальними, навіть допоміжними.

Дитина запитує, коли вона повернеться до школи в Україну, до вчителя, свого класу? Та це насправді може бути невелика втрата порівняно з тим, що відбувається у житті українців. Як найкраще це пояснити дитині?

Важливо відверто говорити про факти та обов’язково підтримувати (говорити про почуття дитини). Якщо у вас немає відповіді, коли ви повернетеся, то можна відверто про це казати. При цьому, якщо ви маєте надію повернутись — також на цьому наголосити. Гарною ідеєю буде продовжувати зв’язок з друзями та однокласниками, передивлятися разом фото та відео з дому. Може бути сум, але водночас буде плекання надії, контакт з людьми та місцями, які мають значення, в яких живуть дружба, любов, спогади.

Дорослі можуть більше розуміти про життя та порівнювати втрати, біль. Однак дитина сприймає світ інакше, і школа — це ціле життя для неї. Це може бути велика втрата для дитини — не повернутися у свій клас чи не мати змоги погратися знову зі своїми іграшками. Головне — не применшувати цей біль, не знецінювати, а дати дитині простір для цього. Щоб вона могла і плакати, і неодноразово говорити про це. Це допомагає усвідомити та пережити біль, стати стійкими та гнучкими до викликів життя.

Як відповідати на питання: коли закінчиться війна? Чи ми виживемо?

Коли дитина ставить так запитання, важливо дивитися, що з нею у цей час відбувається, які почуття стоять за цими питаннями. Зараз діти та дорослі можуть відчувати дуже сильну потребу в безпеці, яка була порушена. Тому нервова система активує тривогу та страх. І як спосіб подолання, шукає запевнення, гарантії. Насправді це призводить лише до тимчасового полегшення. Як тоді відповідати на ці питання?

По-перше — зауважити стан дитини «я бачу, ти схвильована/роздратована, тобі хочеться розуміти що буде далі». Після цього можна сказати, що ніхто не знає точної відповіді на ці питання, але ми можемо зараз робити щось, що буде допоміжним, щоб наблизити перемогу, щоб подбати один про одного. Нам усім треба мати надію у серці, що буде укріплюватися через добрі думки та дії. Докладніше про тривогу та реакцію на неї можна почитати з дитиною у книжці «Сильні почуття приходять та йдуть».

Діти — це зростаючі мудреці, а не жертви війни. Вони потребують, щоб ми, дорослі, бачили світло всередині них. Говорили про те, з чим вже впорались, дарували надію в дії, що далі продовжуємо шлях до перемоги. 

КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ

 

​​Українці — сталь. Але навіть «сталевим» людям часом потрібна підтримка.

❗️Не варто нехтувати власним ментальним здоров'ям. Відчуваєте потребу? Зверніться за допомогою до фахівців.

📝 Контакти, за якими можна отримати кваліфіковану та безоплатну психологічну підтримку

Частина 1.

Телеграм-боти:

👉🏻Друг. Перша допомога 

👉🏻Як ти? 

👉🏻Центр Відкриті Двері — допомога людям, чиє життя зазнало впливу війни або інших травматичних подій. 

👉🏻Бот для ЗАХИСНИКІВ — підтримка для військових від фахівців госпіталю ветеранів війни «Лісова поляна» МОЗ України. 

👉🏻Elomia — анонімна психологічна підтримка 24/7. 

Онлайн-платформи: 

👉🏻Розкажи мені — онлайн-платформа безкоштовної психологічної допомоги. 

👉🏻Mental Help — безкоштовна психологічна допомога та аудіопрактики. 

👉🏻Zanovo — пропонує 15-хвилинні аудіозаняття, які допомагають долати труднощі, ставити собі правильні запитання та знаходити відповіді на них. 

👉🏻Поруч — офлайн та онлайн групи психологічної підтримки для підлітків і батьків.

👉🏻UA Mental Help — психологічна допомога та інформаційна підтримка українців під час війни. 

👉🏻PsyHelpUA — психологічна допомога українцям. 

👉🏻Хаб стійкості — на платформі доступна служба першої психологічної допомоги для тих, хто мешкає в Україні, та тих, хто був змушений переїхати. 

👉🏻Mindly — психологічна допомога українцям, що постраждали у війні. 

👉🏻Teenergizer — онлайн-консультації для підлітків. 

👉🏻УкрЄдність — на сайті доступні індивідуальні консультації, підтримуючі психологічні групи та корисні статті на тематику актуальну в умовах воєнного стану.

КОРИСНІ ПОРАДИ

 ​​Як виховати стійкість у воєнний час?

10 порад батькам та вчителям

🔸Війна принесла страх прям додому. Через те, ви можете вдаватися в питання, як навчити свою дитину виходити за межі страхів, які приносить час війни. 

🔸Хороша новина полягає в тому, що так само як ваша дитина вчиться читати та писати, вона може навчитися навичок стійкості — здатності добре адаптуватися перед обличчям біди, травми, трагедії, загроз чи навіть значних джерел стресу.

Які поради можуть допомогти вам навчити своїх дітей стійкості? 

1️⃣Говоріть з дітьми. Якщо у дітей виникають запитання, відповідайте на них чесно, але просто та впевнено. Запитайте їх, що, на їхню думку, відбувається, і послухайте відповіді. Не ігноруйте їхні почуття — вони можуть сказати, що бояться, і ви повинні бути готові відповісти, що це нормально боятися. Використовуйте чорно-білу мову, яка не залишає місця для сумнівів: «Я завжди буду піклуватися про тебе».

2️⃣Створіть емоційно безпечним простір. Проводьте значно більше часу зі своєю дитиною. Грайте в ігри, читайте або просто тримайте дитину поруч.

3️⃣Обмежте кількість новин, які дитина дивиться. Вимкніть телевізор або радіо, коли увімкнено висвітлення війни. Вам не потрібно приховувати те, що відбувається у країні від дітей, але й ви не повинні піддавати їх постійним картинкам трагедій. Приберіть журнали та газети, які мають страшні обкладинки, обмежте перегляд новин в соцмережах. 

4️⃣Усвідомте, що стреси війни посилює щоденні стреси. Зазвичай ваша дитина може впоратися з невдалим тестом або насмішками серед школярів, але розумійте, що зараз  діти можуть реагувати гнівом або поганою поведінкою на стрес, який зазвичай не дратує їх. Запевніть дитину, що ви впевнені, що він/вона старається якнайкраще.

5️⃣Складіть розпорядок дня і дотримуйтесь його. Дітей заспокоюють звичайні розклади. Відведіть час на виконання домашнього завдання, зараз можливо це потребувати більше часу, аніж зазвичай. По можливості збережіть графік дитини близьким до мирного часу. 

6️⃣Подбайте про себе. Якщо ви цього не зробите, у вас буде менше терпіння і менше креативності, коли дитина потребуватиме і те, й інше. Подбайте про себе, щоб ви могли піклуватися про дитину, коли та прийде за відчуттям безпеки до вас.

7️⃣Повторюйте дітям, що з ними все буде добре. Запевніть їх, що вони будуть захищені. Складіть план на випадок ситуацій евакуації для сім’ї та поділіться всіма його частинами, які, на вашу думку, може зрозуміти дитина. Якщо хтось з батьків, чи родичів в армії чи теробороні, допоможіть дитині зрозуміти, що це робота члена їхньої сім’ї, як і робота дитини – продовжувати навчатися.

8️⃣Спостерігайте за ознаками страху та тривоги, які діти можуть не передати словами. Дитина стала дуже прив’язаною до вас, потребує більше обіймів і поцілунків, ніж зазвичай? Оцінки дитини раптово впали? Заохочуйте дитину писати історії або малювати картинки, які показують відчуття, якщо дитина не може передати словами.

9️⃣Зверніться за допомогою до дитини. Те, що дитина маленька, не означає, що вона не може виконувати відповідні віку роботи. Переконайтеся, що дитина знає, як її дії сприяють гаразду всієї родини. Якщо дитина знає, що у неї є роль і що вона може допомогти, вона буде відчувати себе більш впевненою.

1️⃣0️⃣Описуйте дитині позитивні перспективи майбутнього. Ні ви, ні ваша дитина раніше не проходили через війну, але ви повинні пояснити дитині, що війни закінчуються. Коли ви говорите про погані часи, переконайтеся, що ви згадуєте і про хороші часи в майбутньому.

ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯМ

 ​​​​👩‍🏫Коротка пам’ятка для вчителів, які працюють із дітьми під час війни

9 правил
Попри жахливу війну в Україні, багато вчителів і далі проводять неформальні заняття та уроки, щоби відволікти дітей. Школи  поволі повертаються до дистанційного навчання.

“Саме зараз наше завдання – допомогти дітям повернути, створити хоч невеликий простір безпеки. Багато хто з них досі перебувають у стані шоку. Ми не можемо припустити, що стане тригером для травматичних реакцій, тому наші уважність, емпатійність, почуття такту та відчуття опори дуже важливі”, – каже Світлана Ройз.

ПОРАДИ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ

1️⃣Турбуємось про себе і намагаємось не починати роботу без ресурсу. 

💪Якщо нам не вистачить сил витримати погляд дитини, наповнений болем, її запитання, реакцію – це посилить її стан занепокоєння та безпорадності.

2️⃣Наше завдання – створити безпечний простір, у якому б дитина відчула близькість – “я з тобою”.

💛Ідеться про простір із чітко структурованими правилами та межами контакту.

3️⃣Якщо ви не маєте досвіду роботи з емоційним реагуванням на почуття та емоції, починати роботу можна буде лише у співпраці з психологом.  

❕Цю роботу можна буде проводити лише після фази стабілізації – зміцнення та відчуття безпеки.

4️⃣Не можна використовувати в іграх чи під час занять метафори, образи літаків тощо. Це може травмувати дітей, які були під обстрілами. У роботі спираємося на метафори та образи дому, землі, веселки, води.

⛅Навіть образ неба зараз не даватиме дітям стійкості – для багатьох це джерело небезпеки. Будь ласка, зважайте на це, плануючи свої зустрічі з учнями.

5️⃣Якщо в роботі плануєте створювати щось із частин, наприклад кубиків, пам’ятайте: якщо деталі руйнуватимуться, це може нагадувати дітям зруйнований будинок. Діти самі можуть обрати таку гру – тоді для них це буде помічне. 

🎵До того ж будьте уважні до звуків, що використовуються в супроводі.

6️⃣Не пропонуйте дітям жодних образів воєнної техніки. Приймається лише той варіант, коли вони самі хочуть намалювати, виліпити чи обговорити це.

🦸Натомість працюйте над образами сили та стійкості й частіше просіть дитину намалювати, зобразити те, що є її силою.

7️⃣Пам’ятайте, що ми проводимо зустрічі для того, щоби дати дітям стабільність у теперішній реальності, відволікати їх і розважати цікавими фактами, захопливими розповідями. Війну, танки, вибухи вони бачать у новинах. Вони чують про це від батьків, рідних і близьких.

💥Уявіть, що ви працюєте з дитиною з Харкова, яка сидить у бомбосховищі. Усі розмови про війну для неї зараз – додаткове травмування. Будь ласка, зважайте на це.

8️⃣Для дитини, яка пережила втрату, втратила близьких або будинок, абсолютно неприпустимі слова на кшталт “час лікує”, “у всьому є й хороший бік”, “подивися, який тут є хороший варіант для тебе”. Ці слова некоректні та неетичні.

💬Дітям важливо почути: “Те, що ти пережив – жахлива трагедія, це жахливо й так шкода, що тобі довелося через це пройти. Я захоплююсь твоїми мужністю та силою. Попри таке горе, ти справляєшся, як справжній герой. Я дуже хочу тебе обійняти та захистити”.

9️⃣Якщо дитина починає говорити, що б вона не говорила, ми її слухаємо й не перебиваємо! Киваємо, підтримуємо й наприкінці робимо акцент на тому, що навіть слухати – це дуже важко. Далі можна сказати: “Але я бачу, який ти сильний і як ти справляєшся”. 

КОРИСНІ ПОРАДИ

 ​​ПСИХОЛОГІЧНА СТІЙКІСТЬ

🎯Постановка цілей і завдань

В часи випробувань дуже важлива ефективна концентрація енергії та чітко скеровані зусилля. Саме так долається велика дорога — крок за кроком, з однієї проміжної точки в іншу. І саме цьому служить постановка цілей — вона концентрує наші зусилля і мобілізує енергію.

👉🏻І саме для цього є розбиття плану на завдання — вони є тими кроками на дорозі до цілі. А коли завдання виконано, а ціль досягнуто — з’являється відчуття успіху, і кожен успіх стає джерелом натхнення для подальшого поступу.

🧾Вказівки:

1️⃣ Зробіть звичкою, плануючи день, тиждень, місяць і т. д., ставити специфічні цілі на різні терміни і відповідні завдання в кожній важливій сфері життя та по кожному важливому «напрямку».

2️⃣ Пам’ятайте, цілі і завдання мають бути пов’язані з цінностями. Налаштовуючись на них і реалізуючи їх, тримайте зв’язок із вашими «зорями» — заради чого все це, чому це важливо. Це даватиме наснагу і допомагатиме не просто робити кроки, а відчувати значимість кожного, визначатиме спосіб і якість самих кроків!

3️⃣ Ставлячи цілі, використовуйте, якщо є змога, SMART-підхід — це робить цілеутворення максимально ефективним:

🧩S (specific) — формулюйте конкретні, специфічні цілі;
🧩M (measurable) — подбайте, щоб вони були вимірювані, визначте критерії, за якими ви зрозумієте, що ціль частково чи повністю досягнута;
🧩A (attainable) — цілі мають бути досяжними за наявних умов і залежати від ваших дій;
🧩R (relevant) — відповідні до цінностей, важливі;
🧩T (time-framed) — важливо, щоб цілі були окреслені в часі.

4️⃣ І тоді для кожної цілі розробіть низку завдань — кроків, виконуючи які ви поступово дійдете до результату або ж будете рухатися в напрямку визначених цінностей.

Розробіть часовий графік реалізації завдань з мітками часу.
Візуалізуйте на папері чи в електронному документі, щоби бачити, мов карту перед очима, та відзначати виконання — а це кожен раз можливість для святкування успіху.

5️⃣ Втілюйте задумане. Концентруйтеся на виконанні завдань, на щоденних кроках. Святкуйте успіхи. Якщо є невдачі і падіння — просто це запрошення кожен раз зводитися і йти далі. Якщо є перешкоди — шукати шляхи подолання. Якщо потрібні навички для ефективного виконання завдань — учитися. І водночас не забувайте моніторити і звіряти свій шлях та прокладати далі нові цілі, ставити нові завдання.

❗️Не забувайте, що справжні цілі — це не просто щось «популярне», що суспільство визначає як успіх. Справжні цілі відображають те, що ми живемо своє справжнє життя, згідно зі своїм покликанням і цінностями!

📌На дорозі життя є цілі, які є точками на маршруті, — вони є важливими досягненнями, але не забуваймо, що до них нас наближають правильні щоденні кроки. Тому цілі треба тримати в полі зору, але на кроках — зосереджуватися!

‼️Не завжди в наших можливостях досягти певних цілей, інколи обставини життя роблять певні цілі недосяжними — тож треба вміти вчасно відпускати і переплановувати. Найважливішим є не просто досягнення цілей — а жити, творити життя і робити кожен крок на нашій життєвій дорозі згідно з цінностями!

Джерело: Український інститут  когнітивно-поведінкової терапії.

ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА

 ЕКОСИСТЕМА ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ | ЕКОСИСТЕМА

https://www.mentalhelp.in.ua/

https://www.mentalhelp.in.ua/

КОНФЛІКТ

 ​​Як спілкуватися з конфліктними людьми

Важливо пам'ятати: немає сенсу шукати шляхів до діалогу, якщо ви чітко розумієте, що головною метою людини є розпалювання скандалу.

📎 Не кажіть їм, що вони конфліктні особи. 

Це розлютить їх, і вони будуть захищатися у властивій собі манері.

📎 Не залучайтеся до їх штучно створеного конфлікту. 

Активно уникайте цього за будь-яку ціну.

📎 Ніколи не вибачайтеся, 

тому що вони вважатимуть усі негаразди вашою провиною, і своїми вибаченнями ви підкріпите їхню віру.

📎 На звинувачуйте їх, оскільки така людина ніколи не визнає свою неправоту, вона не хоче вирішувати питання конструктивно, вона хоче скандалити.

📎 Не приймайте їхню критику близько до серця. 

Вона є їхнім відображенням, а не вашим.

📎 Пам'ятайте, що конфліктні люди цілком передбачувані. Вивчіть їх шаблони, щоб передбачити їхній удар — поспостерігайте, за яким сценарієм розвивається конфлікт, і постарайтеся припинити його ще на початковому етапі.

📎 Обмежте комунікацію. Підтримуйте спілкування в письмовому форматі або зверніться за допомогою посередника, юриста або іншого фахівця для перевірки та фільтрації сказаного, якщо повністю виключити таку людину з життя ви не можете.

ПСИХОПРОФІЛАКТИКА

 Вправи  на тілесну врівноваженість

📕 Авторка – Ольга Гурська

У сучасному вирі подій людина відчуває різні емоції. Одні з них мають позитивний вплив, інші несуть руйнівну силу та можуть нашкодити самій людині та її оточенню. Емоції – це оцінки, які ми даємо тій чи іншій ситуації і які ми можемо відчувати на рівні свого тіла.
Досвідчені психологи/-ині стверджують, що процес пригнічення власних емоцій виснажує психічну енергію, знижує життєстійкість особистості, здатність бути щасливим/-ою. Ще давній філософ Спіноза звернув увагу на те, що емоції «…збільшують або зменшують здатність самого тіла до дії».

🧩 Одні емоції спонукають людину до діяльності й досягнення корисного результату. Інші не найкращим чином впливають не тільки на взаємини з людьми довкола і власний настрій, а й на здоров’я людини. Тому вміння управляти своїми емоціями є важливою навичкою сьогодення. Одним із способів управління емоціями є вправи на тілесну зрівноваженість. Йдеться про практики ресурсності, заземлення та зчитування.

📍Тілесна врівноваженість – це налаштованість на відчуття безпеки, а не загрози. Одним з методів є практика доступу до «ресурсів». Це можуть бути зовнішні, внутрішні або уявні ресурси. Зовнішні, наприклад, друг або подруга, улюблене місце, домашня тваринка, рідна людина, пісня чи якийсь виконавець / виконавиця.
📍Внутрішні ресурси – це навичка, якою володіє людина, якийсь позитивний аспект його / її особистості, улюблене заняття. Уявні ресурси – це щось вигадане чи нафантазоване, що може слугувати ресурсом. Суть вправи зводиться до того, що коли ми уявляємо свій ресурс у всіх його деталях, то створюємо відчуття стійкості, безпеки й комфорту. Бажано мати скриньку таких ресурсів, які можна використовувати в потрібний момент.

📍Паралельно із цим ми зчитуємо певну інформацію про свої відчуття в тілі. Зчитувати – означає звертати увагу на самовідчуття в тілі, які з’являються в процесі обдумування свого ресурсу. Та прислухання до їхньої природи. Які вони – приємні, неприємні чи нейтральні? Та варто врахувати, що один і той же ресурс може сьогодні спрацювати, а завтра ні. Тому, якщо ви зчитали якісь неприємні самовідчуття, змістіть і зафіксуйте свою увагу на іншому ресурсі. Згадка про будиночок у селі, де ви народилися і провели дитячі роки, може бути вашим ресурсом. Але якщо уявити, що ви нещодавно втратили цей будинок через війну, то вас можуть огорнути неприємні відчуття. 
📍Заземлення – ще одна корисна практика для створення відчуття безпеки та втихомирення розбурханих думок. Її суть зводиться до того, щоб людина могла сфокусувати свою увагу на будь-якому фізичному контакті, який дає відчуття підтримки, безпеки та комфорту. Можна торкатися стіни, відчуваючи її опору, чи триматися за стійкий предмет, звертаючи увагу на самовідчуття в тілі.
📍Ще одним ефективним способом саморегуляції свого стану є практика «вдумливого сканування свого тіла», тобто почергове розслаблення та напруження певних груп м’язів свого тіла та зчитування самовідчуттів у тілі. А також пам’ятайте про ефективні дихальні техніки, які також можуть допомогти вам подолати тривожність та пережити певну емоційну травму.

📍Покликання для проведення аудіопрактик:
Ресурсність
Заземлення

ІГРОТЕКА

    Креативність – це новітній термін, який позначає творчі здібності людини, що дають змогу створювати і втілювати в життя принципово нові ідеї.

    Креативне мислення входить до топової п’ятірки компетенцій найближчого десятиліття. Більшість досліджень, проведених  у колі педагогічних та наукових спільнот, свідчать про те, що креативність є найважливішою навичкою, що сприяє підготовці молодих людей до труднощів та викликів сучасного світу.

Пропонуємо вам кілька ігор, які допоможуть працювати з вашою креативністю.

Гра «Відверни увагу дракона» 🐉

🎯 Мета: в ігровій формі розвивати креативність, творче мислення, уяву та фантазію.
👶 Вік: для дітей та дорослих.

🧩 Суть гри:
Вашого внутрішнього дракона – страх – подолати не вдасться, та й не треба. Але можна його приборкати, відвернути його увагу. Ось вправа від Кіта Джонстоуна, режисера театру імпровізації та письменника.
Візьміть ручку й аркуш паперу і напишіть коротку швидку історію. Можете поставити таймер на 1 хвилину або більше. Поки будете писати, рахуйте вголос від 100 до 1.
Це дуже складна вправа, мозок просто закипає, адже має працювати у двох напрямках одночасно. Щоб полегшити завдання, можна дати учасникам/-цям першу фразу, з якої має розпочатися історія. Ось що вийшло в мене: «Сьогодні вранці я пішов у магазин купити цукерку для свого рота. Коли я прийшов туди, то побачив, що мої цукерки їдять гобліни. Це мене так розлютило, що я взяв кілька жуйок і пожував їх, щоб зробити зброю. Тими жуйками я приліпив гоблінів до стіни».
Якість історії в цій грі не має значення – важливий досвід: це вправа для відключення судді, вашого внутрішнього цензора. У колі вчених вважають, що ми не можемо одночасно і критикувати, і творити, тож, коли рахуєте від 100 до 1, ви відвертаєте увагу свого дракона-критика для розкриття креативності.

Гра «Поділися фальшивими спогадами» 🎭

🎯 Мета: формування комунікативних навичок, розвиток уяви, фантазії креативності та налагодження комунікації в групі.
👶 Вік: Учасниками/-ицями можуть бути діти та дорослі, навіть мало знайомі люди між собою (якщо, наприклад, ви потрапили в компанію різних людей). Гра пропонує роботу в парах.

🧩 Суть гри:
Двоє людей вдають, що знають одне одного все своє життя, вони все робили разом. Гра починається зі слів: «А пам’ятаєш, як ми…» і далі може бути що завгодно: рибалили, полетіли на Місяць, з’їли мамонта. Це може бути будь-що реалістичне чи химерне, веселе чи нудне, тільки не те, що ви справді робили разом. Наступний гравець / гравчиня підхоплює спогад, але не погоджується з деталями подій. Наприклад:
📍Пам’ятаєш, ми ходили збирати яблука в саду?
📍Так, але здається, то були не яблука, а чорниця. Там були кущі чорниці.
Там були кущі, але то таки були яблука – дивні сині яблука. І пригадуєш, ми втрапили в халепу, бо ті яблука не можна було збирати?
📍Я пригадую це трохи інакше: нас дуже гостинно зустріли господарі того саду.
📍Так, але вони лише вдавали, що приязні. Насправді вони були агентами під прикриттям.
І так далі: гравці / гравчині по черзі будують свої ідеї на репліках партнера/-ки і не погоджуються в дрібних деталях. Виходить, ми не заперечуємо ідею партнера/ки, не блокуємо її, а даємо свій варіант щодо деталей події. Щоб розкрити свою креативність, ми не мусимо блокувати творчість іншої людини, ми маємо приймати всі ідеї.
Більше ідей цікавих ігор тут.

АРТ - ТЕРАПІЯ

 Проективна методика «Малюнок дерева» 

(шкільний вік)

Мета: виявлення особистісних особливостей дитини. Малюнок дерева традиційно розглядається у проективній психодіагностиці як автопортрет, у якому цілісно відображається ставлення до себе, самооцінка, характер взаємовідносин дитини з оточенням, а також її особистісні проблеми.

Необхідний матеріал: чистий аркуш паперу (формату А4). Аркуш кладуть перед дитиною вертикально. Щоб не вплинути на розміщення малюнка на аркуші, підписувати його слід після виконання роботи. Вибір, чим малювати (ручкою, простим олівцем, кольоровими олівцями, фломастерами), дитина має робити сама. (Бажано, щоб усі ці предмети були доступні дитині під час роботи.)

Хід проведення:

Інструкція. Намалюй дерево, яке тобі подобається. (Ніяких додаткових пояснень або рекомендацій давати не можна.)

Обробка, аналіз та інтерпретація результатів.

Обробка результатів шляхом аналізу та інтерпретації окремих деталей малюнка.

Для інтерпретації малюнка, виконаного дитиною, як підтверджує досвід багатьох фахівців, доцільно використовувати рекомендації Л. А. Ясюкової. Вона вважає, що для розуміння особистісних особливостей дитини цілком надійними є такі параметри малюнка.

Загальний розмір дерева. Відображує емоційно забарвлене відчуття власної цінності та значущості. Велике (більш як 2/3 аркуша) - впевненість у собі, повнота життя, енергетичне багатство. Розмір дерева 1/2-2/3 аркуша є найбільш типовим. Зменшення розміру дерева (до 1/3 аркуша й менше) свідчить про відсутність впевненості у собі, про відчуття дитиною власної незначущості, непотрібності, про знижену загальну енергетику.

Розміщення дерева на аркуші. Розміщення малюнка у верхній частині аркуша свідчить про мрійливість дитини, відсутність схильності до активних дій, у нижній - свідчить про практичність, приземленість, про те, що дитина живе сьогоднішнім днем. Якщо дерево зсунуте ліворуч, то дитина тяжіє до матері, перебуває під її впливом; зсунуте праворуч - тяжіє до батька, зазнає його впливу.

Товщина стовбура. Відображує силу «Я», віру дитини у власні можливості. Найбільш важлива характеристика для прогнозу адаптації та потенціалу особистісного розвитку дитини. Наприклад, якщо дерево дуже мале (буквально 3-4 см), але при цьому стовбур товстий (2 см й більше), то за таку дитину не слід турбуватися. Дитина розуміє, що сьогодні її ніхто не цінує, нікому вона не потрібна, але вона ще покаже, на що вона здатна. Такі діти, як показують спостереження, добре адаптуються й у подальшому завойовують повагу у своєму оточенні.

Форма стовбура. Стовбур у вигляді «моркви» догори гострим кінцем інтерпретується як інфантильність, збереження установок та манери поведінки, властивих молодшим дітям. Стовбур - «морква» гострим кінцем донизу означає певну зайву дорослість, яка буває властива самостійним, незалежним дітям. Більш раннє дорослішання відбувається тоді, коли дитині доводиться самостійно піклуватися про молодших родичів чи про хворих дітей у сім'ї, або коли мати виявляється надто легковажною. Такі діти керують батьками, ставляться до них поблажливо, дають їм розумні поради, роблять зауваження. Так само вони поводяться й у школі з учителями, через що мають багато неприємностей.

Тип дерева. Листяне дерево - звичайні, нормальні стосунки з людьми; хвойне дерево - «колючі» взаємини з людьми (глузування і т. ін.); пальма - демонстративність у спілкуванні.

Крона. Характеризує комунікативну сферу. Наявність замкненого силуету крони свідчить про обмежене, чітко визначене коло спілкування. Коли крона не замкнена, дитина відкрита, готова до встановлення нових контактів.

Співвідношення крони і величини дерева у цілому. Відображає потребу у спілкуванні. Якщо крона складає 1/2-2/3 величини дерева, то потреба у спілкуванні відповідає «нормі». Збільшення або зменшення крони відносно вказаних розмірів відображує підвищення або зниження потреби у спілкуванні щодо звичайного рівня її прояву.

Листя. Наявність листя (або замкненого силуету крони) свідчить про те, що потреба у спілкуванні задовольняється; відсутність листя, кілька листочків на голих гілках, листя, що опало - потреба у спілкуванні не задовольняється. Відсутність листя може також свідчити про невміння спілкуватися. Промальовування листя свідчить про вибірковість спілкування, про те, що дитина враховує особливості людини, з якою вона спілкується. Хаотична замальовка крони характеризує непостійність, хаотичність спілкування, за якого вибірковість контактів або врахування індивідуальних особливостей партнера відсутні.

Дупло. Надійно можна інтерпретувати у тих випадках, коли з дупла хтось висовується або ж хтось у ньому сидить. Це свідчить про наявність некерованих імпульсів, які періодично підштовхують дитину до здійснення вчинків («дрібних капостей»), ніяк не властивих її поведінці. Дорослі, як правило, не вірять, що така гарна дитина могла це зробити.

Сонце. Сонце ліворуч свідчить про авторитет або тиск з боку матері (рідше бабусі); сонце праворуч свідчить про авторитет, тиск з боку батька (рідше дідуся).

Хмаринки. Хмаринки ліворуч - втрата контакту з матір'ю, відсутність її виховного впливу; хмаринки праворуч - втрата контакту з батьком (буквально -«за хмаринками»). Суцільні хмаринки по усій горі аркуша, хмари брудно-сіро-синього кольору - повне порушення емоційного контакту з батьками, дитина полишена на саму себе, якихось виховних впливів, турбот з боку батьків не спостерігається.

Пеньок. Свідчить про те, що дитина, не бачить жодних перспектив у майбутньому, життя може здаватися для неї закінченим. Вона не бачить себе у тому майбутньому, яке на неї чекає. Аналогічно інтерпретується зламане дерево.

Пеньок поруч із деревом (або відсунутий, через дорогу, через річку). Характеризує різкі зміни у житті (буквально: «закінчилося одне життя, почалося інше»). Важливі порівняльна товщина пня і дерева. Якщо стовбур дерева не тонший за пеньок, то дитина не постраждала від змін, які відбулися у її житті; якщо тонший - то ці зміни травмували її, призвели до втрати впевненості у собі.

Товсті гілки (одна або кілька) явно нижчі за крону й окремо від неї. Свідчать про наявність «діяльності, яка заміщає» й спрямована на компенсацію неуспішності дитини у основній діяльності (наприклад, погано вчиться, але хороший спортсмен). Провідна діяльність стає незначущою, оскільки потреба у досягненнях задовольняється діяльністю, яка заміщає основну.

Пониклі, тонкі гілки, тонкий стовбур, слабке натискання. Характерні для малюнків чутливих, вразливих, тривожних дітей.

Малюнок дерева займає весь аркуш, так, що стовбур та крона навіть не помістилися на аркуші повністю (вийшли за верхній край аркуша), свідчить про надмірну активність дитини.

 Яблука на дереві (або будь-які фрукти, квіти, метелики). Свідчить про симбіотичний зв'язок з матір'ю, залежність від матері, прихильність до неї й природне підпорядкування її впливові.

Використання кольору. Використання чистих яскравих кольорів для розфарбування характеризує нормальний емоційний стан. Використання чорного, брудно-сірих, брудно-коричневих кольорів свідчить про переважання негативних емоцій, наявність тривожності, невротичних страхів. Відсутність кольору ніяк не інтерпретується.

Стовбур, розщеплений у верхній частині (явно розходиться від середини). Свідчить про наявність установок, що конфліктують; про інтереси, які важко узгоджуються; про неможливість здійснити вибір; про прагнення зберегти й те й те. Така ситуація може провокувати істерики, поведінкові зриви, довести до неврозу.

Дерево, розщеплене донизу, або стовбури, що перехрещуються. Можливі психічні порушення, які пов'язані з подвійністю внутрішнього життя, що не є наслідком якоїсь інтриги, з розщепленням внутрішнього світу (потрібна консультація психіатра).

З крони дерева «виростають» самостійні дерева з кронами. Можливі шизофренічні порушення психіки, відхід у вигаданий світ, фантастичні страхи (необхідна консультація психіатра).

Стовбур замкнений, фактично являє собою дві паралельні палки, або схожий на дошку від паркана, яку рівно зрізали зверху; гілки грубі, товсті, схожі на колоди або дошки паркана, розходяться перпендикулярно від стовбура, листя немає. Свідчить про наявність елементів аутизму у поведінці, порушенні спілкування, світосприйняття, емоційної депривації (необхідна консультація психіатра).

За матеріалами:

Коробко С.Л., Коробко О.І. Робота психолога з молодшими школярами: методичний посібник. – 2-ге видання. – К.: Літера ЛТД, 2008. – С.247-249.

ІГРОТЕКА

Ресурсність – це збалансований, гармонійний стан, коли ми задоволені життям та усім, що з нами відбувається. Йдеться про фізичне, психологічне, емоційне та соціальне благополуччя людини. У такому стані краще мріяти, творити та будувати плани на майбутнє. Але часто ми втрачаємо відчуття благополуччя і потребуємо відновлення свого стану. Пропонуємо вам кілька вправ, які допоможуть вам повернутися в зону стійкості, ресурсності.

Вправа «Снігова баба» ☃️

🎯 Мета: навчитися керувати своїми емоціями, відновлювати свій емоційний стан, знімати нервово-психічне напруження, ослаблювати хвилювання та тривожність.
👶 Вік: для дітей та дорослих.

🧩 Суть вправи:
Учасники / учасниці уявляють, що кожен / кожна з них – снігова баба: величезна, красива, виліплена з хрусткого, пухкого снігу. У неї голова, тулуб, дві руки, що стирчать у сторони, а ще вона стоїть на міцних ніжках.
Учасники / учасниці стають, розводять руки в сторони, надувають щоки і протягом 10 секунд утримують таку позу.
А тепер уявіть чудовий ранок, коли сходить сонце. Ось воно визирнуло з-за обрію, його теплі промені почали розходитися в усі боки, торкаючись снігової баби. Воно починає припікати – і баба починає танути. Діти зображають, як тане снігова баба. Спочатку тане голова, потім одна рука, друга. Потім потроху починає танути й тулуб. Снігова баба перетворюється на калюжку, що розтікається по землі. Учасники / учасниці поступово розслабляються, присідають навпочіпки та лягають на підлогу.
📍А тепер запитайте, які відчуття виникали у них під час виконання вправи? Прислухайтеся до них. Які вони: негативні, позитивні чи нейтральні?

Гра «Струшуємо зайве» 💦

🎯 Мета: позбавлення тривожності, хвилювання, розчарування та невдач.
👶 Вік: для дітей та дорослих.

🧩 Суть вправи:
Ведучий / ведуча розповідає, що однією з найскладніших перешкод у досягненні успіху, реалізації цілей та мрій є згадки про минулі невдачі. Вони можуть накопичуватися і звужувати вашу зону стійкості. Або викликати у вас розчарування, тривогу чи хвилювання. Але за допомогою цієї гри можна «скинути» невдачі, звільнивши місце для щастя й радості.

⚙️ Інструкція
Станьте рівно. Подумайте про свої невдачі чи те, що викликало у вас розчарування. Спробуйте сконцентруватися на цих думках.
А тепер починаємо трусити долонями, ліктями, плечима, потім ногами від пальців до стегон. Трясемо головою. Тепер «струшуємо» усе зайве з обличчя. І уявляємо, як усі наші подібні думки розвіюються в усіх напрямках, звільняючи місце для позитивних думок.
📍А тепер прислухайтеся до своїх відчуттів у тілі. Які вони: негативні, позитивні чи нейтральні?

ПСИХОПРОФІЛАКТИКА

 

🧘🏼 Розвиваємо самоусвідомленність:

Практика «РД ДР»

☀️ Самоусвідомлення – це здатність людини розвивати зосередженість, концентрацію уваги на процесах, що відбуваються в середині, розуміння себе, чутливість до себе і до інших.

Це значно допомагає знижувати стрес і тривожність від зовнішніх обставин.  

⭕️ Практика «РД ДР» допоможе тобі за складних обставин застосовувати концепції самоусвідомлення замість осудження.

👉 Ти можеш використовувати її, коли чимось засмучений/а, роздратований/а, або навіть, якщо знаходишся в розпачі.

Як це працює на практиці?

✅ Перші РД – розпізнати (Р) і дозволити (Д).

Якщо я відчуваю гнів, перш за все я маю розпізнати ознаки гніву, як і де в тілі я його відчуваю? Наприклад, я можу помітити, що стиснув/ла кулаки. Далі я дозволяю йому просто бути, приходити і йти, наче хвиля.   

✅ Наступні РД – дослідити (Д) і розвивати (Р)

Далі, замість того, щоб засуджувати гнів, я досліджую його, питаючи себе: «Цікаво, чому я зараз відчуваю злість? Що стало його причиною? Чому я засмучена більше, ніж зазвичай?»

Наступним кроком я розвиваю себе, використовуючи способи, які допомагають мені опрацювати і трансформувати мій гнів у щось інше. Це може бути будь-який спосіб, про який ми говорили з тобою раніше: м’язова релаксація, дихальні техніки, фізичні вправи, арт-техніки, покричати, побити подушку і т.і.

🙌 Попрактикуймо цей принцип?

➡️ Пригадай одну з останніх ситуацій, у якій ти відчував/ла якусь сильну емоцію.

А тепер поїхали:

1️⃣ Розпізнати. Звідки ти дізнаєшся, що це почуття наближується? Де в своєму тілі ти його відчуваєш? Сфокусуй свою увагу в цьому місці.

2️⃣ Дозволити. Уяви, що це почуття приходить і уходить, наче хвиля. Як ти можеш приборкати цю хвилю замість того, щоб противитися їй? Уяви, як це відбувається.

3️⃣ Дослідити. Звідки виникає це почуття? Що саме, або хто став причиною його? Що ззовні, або всередині (які думки, ланцюг думок) стимулювали його виникнення?

5️⃣ Розвивати. Як ти можеш допомогти собі вивільнити ці почуття і стабілізуватись? Як ти можеш потурбуватись про себе прямо зараз?

КОРИСНІ ВПРАВИ

 

​​ТРИ ВПРАВИ, ЩО ДОПОМОЖУТЬ ПОДОЛАТИ СТАН ГОСТРОГО СТРЕСУ

💬«Техніка зупинки думок»

Ефективність цієї техніки визначається тим, що під час

правильного її виконання зміщується фокус уваги з потоку негативних думок, тим самим розбивається їхній перебіг та нормалізується емоційний стан.

Порядок виконання:

1️⃣ Зосередьтеся на потоці думок, які проходять у цю хвилину, тобто усвідомте їх (при цьому можна, якщо дозволяє ситуація, заплющити очі).

2️⃣ Зберіть всю свою волю в кулак, подумки уявіть кнопку стоп-сигналу чи шлагбаум.

3️⃣ Вголос, досить твердо, скажіть «стоп» і зупиніть потік думок.

⏰«Хвилинка релаксації»

•Розслабте куточки рота, потім — усі м'язи обличчя. Розслабте плечі. •Зосередьтеся на міміці лиця та положенні тіла: вони відображають ваші емоції, думки, внутрішній стан. 

•Змініть «мову обличчя та тіла» шляхом розслаблення

м'язів і глибокого дихання, щоб люди навколо не помітили вашої напруги, стресового стану.

•Розслабляйтеся в будь-яких ситуаціях, як тільки відчуєте, що справи йдуть не так, як вам хочеться.

😤 «Метод мобілізаційного дихання»

Важливою складовою всіх видів розслаблюючих практик є вправи із глибоким диханням. 

📌Саме використання вправ на глибоке дихання допомагає швидко знизити стрес різних рівнів. 

А також є технікою, якою можна скористатися для того, щоб зняти емоційну та фізіологічну напругу від стресу в будь-який час. 

                                                    Юлія Ворман

КОРИСНІ ПІДКАЗКИ

 Список способів вивільнити емоції, окрім фізичних тренувань. 

50 пунктів

Коли нас переповнюють негативні емоції, ми не завжди знаємо, як ефективно і без шкоди для себе та інших вивільнити їх, щоб нарешті заспокоїтися. Під їхнім впливом ми можемо думати про людей та якісь речі помилково. А якщо емоції подавляти, вони зрештою вирвуться назовні.

✔️ Тож сьогодні ми розповімо про способи вивільнити свої емоції, окрім фізичного навантаження.

🔹 Замість того, щоб негайно діяти під впливом емоцій, зупиніться, візьміть паузу, порахуйте до 10 або згадайте алфавіт і навіть проговоріть його навпаки.

🔹 Тепер визначте, що саме ви відчуваєте: сум, злість, сильне роздратування, розчарування, страх тощо. Якщо вам складно визначитися, можете знайти спеціальні таблички з емоціями і скористатися ними.

🔹 А тепер подумайте: що ви можете зробити, щоб покращити свій настрій?

❕Іноді для того, щоб вивільнити емоції, не обов‘язково з ними щось робити, потрібно лише дати собі час, щоб їх пережити. Для цього гарно допомагають медитації та вправи, які ви можете знайти на нашій сторінці. 

👉 А якщо ви відчуваєте потребу діяти, то нижче ви знайдете список способів від нас, що ви можете зробити. Ви також можете створити власний список, щоб за потреби звертатися до нього.

Іноді такі прості речі, які є в нашому списку, можуть забуватися, але вони дуже допомагають стабілізувати свій емоційний стан. Тож збережіть собі цей список і передивляйтеся його, якщо не знатимите, що робити

КОРИСНІ ПІДКАЗКИ

 ЯК ЗНАЙТИ ОПОРУ В СОБІ ПІД ЧАС ВІЙНИ

📌Унаслідок війни значна частина українців втратила внутрішні точки опори і багатьох турбує, як їх повернути собі знову. Один зі способів — працювати над розвитком «внутрішнього дорослого». 

🏔Опора — це той стан, на який впливають обставини, але це також є і певна навичка, якої можна набути чи розвинути. 

Будь-які емоції — приємні чи ні — сигналізують нам про наші потреби та рівень їхнього задоволення. 

Базові емоційні потреби людини: мати безпечну прив’язаність, висловлювати емоції та потреби, проявляти спонтанність, мати реалістичні межі (законодавчі межі, принципи тощо) та самоконтроль, бути собою, відчувати справедливість та бути автономною, компетентною. 

😔Багатьох із нас не навчили задовольняти наші емоційні потреби, коли можна прогулятися без мети, відпочити, лягти спати о 9-й вечора чи завершити неприємну розмову.

❗️Коли немає контакту з емоційними потребами чи навичками турботи про них, тоді і відбувається відчуття втрати опори.

У багатьох людей існує фейкова дорослість, коли ми не чуємо свою справжню потребу. 

Наприклад, ви погодилися працювати, коли насправді не хочете; 

•працюєте на вихідних заради похвали; 

•вирішуєте все самостійно замість того, аби попросити допомогу; •замовчуєте свою думку, аби не образити подругу тощо. 

📌Цей фейковий стан спричинений самокритикою, яка каже, що ніби ти недостатньо класний/класна і треба ще щось зробити, аби відчути почуття щастя. 

🔔Насправді цей стан транслює ніби «я допоможу почуватися краще тут і зараз, байдуже, що буде потім».

Здорова дорослість це про вміння приймати себе, свої слабкості і не корити себе за них, вміння переживати ситуацію та знаходити вихід із неї.

Усвідомлення включення — це найперша навичка, яка допомагає встановити контакт із власним станом. Звернути увагу на свою поставу, відчути фізичне тіло у просторі; перерахувати предмети, які бачите, та звуки, що чуєте; зробити глибший вдих та помітити запахи тощо; відзначити відчуття в тілі, думки тощо.

👀 Практика «помічання» — одна з базових технік «здорової дорослості». Це навичка звертати увагу на свій стан, ніби озвучуючи та легалізуючи його. Це перша сходинка до будування опори. Під час «фейкової дорослості» ми намагаємося не помічати неприємні емоції та швидко їх позбутися. Під час «здорової дорослості» — помічаємо емоції та намагаємося потурбуватися про потреби, знайти рішення, на які впливаємо. 

👀 Ще одна з практик — запитати себе, що б ви сказали близькій подрузі у такому стані, а також — запитати, як я можу потурбуватися саме про себе.

Наприклад, ви помічаєте, що вам боляче читати жахливі новини. Ви потребуєте передишки та можливості впливати бодай на щось. 

🔅Можна підтримати себе тим, що вам болить за людей і що ви шукаєте шляхи підтримки, тож дуже цінно, що такі люди існують. 

🔅Ви виходите на 10 хвилин на свіже повітря без телефону з новинами/обіймаєте кота/говорите із близькими і плануєте дії на завтра. Уявіть доброзичливу людину поруч із вами, яка підтримує вас та прослідкуйте, що ви відчуваєте.

👉🏻Можуть бути різні реакції на уявну підтримку — від сліз до спокою. Бо, з одного боку, ми можемо хотіти такої підтримки, а з іншого — почуваємося вразливими.

👉🏻Для тренування практик варто обрати або минулі ситуації, в яких ви могли вдіяти по-іншому, або теперішні буденні ситуації, в яких ви перебуваєте у стресі не на 100%.

                                                 Юлія Ткаченко

ТАЙМ- МЕНЕДЖМЕНТ

 

Тайм-менеджмент та планування для дітей

Проект «Розвиток дитини» пропонує батькам оригінальні завдання, які допоможуть навчити дитину планувати свій час протягом дня, ставити короткострокові та довгострокові цілі та досягати їх.

Завдання також допоможуть дитині аналізувати свої дії протягом певного часу та стануть гарним підґрунтям для формування навичок планування й розвитку самоусвідомлення та дисципліни.

Викрадачі часу: плануємо день. Це завдання спрямоване на формування вміння планувати день, оптимально поєднуючи навчання та відпочинок. Виконуючи завдання, дитина буде вправлятися вимірювати час, користуватися годинником, розрізняти заняття, що приносять користь або «викрадають час», відповідально ставитися до активного й пасивного відпочинку, планувати свій день.

Створюємо нотатку про своє життя «Упіймай мить». Це завдання спонукатиме дитину поміркувати про своїх друзів, улюблені речі, звички та бажання. Через рік пропонується роздрукувати й заповнити той самий аркуш і порівняти його з попереднім. Таким чином дитина зможе проаналізувати зміни в своїх вподобаннях за конкретний період часу.

Мій ранок перед школою: вчимося планувати. Це завдання допоможе дитині навчитися планувати свій ранок протягом шкільного п’ятиденного тижня, збагатити словниковий запас і розвинути навички читання, закріпити знання днів тижня й рутинних дій.

Сторінка календаря: досягнення і плани. Це завдання у вигляді сторінки календаря допоможе дитині вчитися планувати свій час, ставити цілі й досягати їх. Виконання завдання сприятиме опануванню основ тайм-менеджменту, розвитку аналітичного мислення, емоційного інтелекту, вихованню відповідальності.

Мій час: учимося планувати. Завдання орієнтоване на розвиток здатності дитини планувати власну діяльність, раціонально розподіляти час, розуміти, навіщо необхідно знати точний час, бути пунктуальною у школі й удома. Дитині пропонується розглянути малюнки й намалювати на годинниках стрілки, що вказуватимуть на час її занять.

Мій тиждень: учимось планувати справи. Це завдання допоможе дитині навчитись планувати свій час і важливі справи, ставити щоденні цілі й досягати їх, а також оцінювати виконану роботу. Завдання являє собою планер, у якому дитині пропонується записати справи, які їй треба виконати впродовж тижня.

Ти – зірка! Вчимося планувати. Це завдання допоможе дитині розвивати навички культури праці, вміння організовувати та планувати роботу, раціонально розподіляти час, приймати рішення. Виконуючи завдання, дитина долучатиметься до корисних справ у родині, вчитиметься планувати та виконувати дії у власному побуті, робити відповідальний вибір, бути успішною.

Хочу, можу, треба: вчимося ставити цілі. Це завдання допоможе дитині навчитися ставити перед собою актуальні цілі, планувати їх досягнення, вчитися бачити необхідні для цього можливості й ресурси. Робота над завданням сприятиме розвитку мислення, відчуття відповідальності, учитиме аналізувати свої потреби.

Мої цілі: учимося планувати. Це завдання допоможе дитині навчитися ставити перед собою актуальні цілі, ретельно планувати їх досягнення, учитися заздалегідь бачити користь (добрі наслідки), яку можна отримати в разі позитивного результату. Робота над завданням сприятиме розвитку мислення, відчуття відповідальності, учитиме аналізувати себе і свої справжні потреби.

Учимося складати план дій. Це завдання допоможе дитині навчитися ставити перед собою актуальні цілі, планувати їх досягнення, вчитися бачити необхідні для цього можливості й ресурси. Дитині пропонується подумати й сформулювати три свої цілі і поміркувати, що і в який термін зробити, щоб їх досягти.

Шукаємо шляхи розв’язання проблем. Це завдання сприятиме формуванню соціальної та громадянської компетентностей, розвитку вміння мислити логічно. Дитині пропонується поміркувати, що, на її думку, є найбільшою проблемою країни, а також визначити, як можна вирішити цю проблему за допомогою грошей, освіти та відносин з іншими людьми.

Плануємо своє життя. Завдання сприятиме формуванню соціальної компетентності дитини, розвиватиме вміння управляти часом, емоційний інтелект. Дитині пропонується поміркувати й написати ціль/цілі на найближчий рік у деяких сферах свого життя. Дитина вчитиметься основ тайм-менеджменту й розвиватиме партнерські стосунки з батьками.

Аналізуємо дії впродовж дня. Це завдання допоможе дитині проаналізувати свій день і навчитися орієнтуватися в часі. Завдання стане гарним підґрунтям для формування навичок планування й розвитку самоусвідомлення.

ВСІ ЗАВДАННЯ З ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТУ

                           За матеріалами: Освіта.ua

ПСИХОЕДУКАЦІЯ

 🫣 Сором: стратегії поведінки та самотність 

💬 «Мені хочеться провалитися крізь землю», «Зараз згорю від сорому», «Земля біжить під ногами», «Я червоний/а як рак», «Хочеться зникнути» - усе це маркери сорому у народному трактуванні.

😞 Час від часу ці переживання близькі кожному з нас. Поряд із провиною та страхом, сором належить до тріади почуттів, які нам добре знайомі з дитячо-батьківських стосунків. «Як тобі не соромно!» - час від часу казали нам у дитинстві, коли наші прояви не подобалися батькам. У дорослому віці сором часто нас уповільнює і навіть зупиняє, блокуючи дії та рух вперед.

Якщо провина здебільшого торкається того, що ти зробив/ла не так, внутрішніх переживань, то сором - соціальне почуття (виникає лише поряд з іншими) і сигналізує про те, що «зі мною щось не так». Я відчуваю себе якимось не таким/ою через те, що:

▫️порушив/ла окреслені правила,
▫️дозволи,
▫️прийнятий більшістю порядок у суспільстві, або
▫️просто зробив/ла щось по-своєму, що не сподобалось іншим.

❗️Якщо є той, хто соромиться, то точно є і той, хто соромить (явно чи приховано).

🌀Сором може проявлятися в різній інтенсивності: незручність, засоромлення, безпомічність, токсичний руйнуючий сором  тощо. Зазвичай застає нас у розгубленості. Намагаючись реабілітуватися у цьому відчутті, ми можемо починати догоджати, залежати від того, хто соромить, або ж від думки інших в суспільстві. Це - один із найчастіших «побічних ефектів» сорому.

⛔️ Але найнебезпечніший побічний ефект сорому, на нашу думку, - це самотність. Коли дорослий повідомляє дитині «Як тобі не соромно!», найперша реакція - сховатися та лишитися самому подалі від того, хто соромить.

💬 «Я якийсь не такий»,  «Я роблю щось не так»,«Я недолугий (в чомусь), і мені від цього соромно»… Якщо ти відчуваєш так себе поряд з іншими, може дуже хотітися усамітнитися і бути непоміченим. Але якраз так робити і не треба!

🔴 Під час війни багато з нас попадають в сором.

Наприклад:

🔘 недостатньо доначу грошей, а хтось віддає в рази більше;
🔘 знаходжуся за кордоном, а мої близькі живуть в Україні;
🔘 працюю в штабі, а хтось на передовій;
🔘 боюся йти на фронт, а мій товариш в ЗСУ;
🔘 мало волонтерю, а мої друзі кожен вечір пакують гуманітарну допомогу;
🔘 вступив/ла на навчання, про яке давно мріяв/ла, а хтось іде вчитися на парамедика;
🔘 не хочу їхати з дому, а рідні всі вже виїхали тощо.

🔶 Загалом з цього випливає три стратегії поведінки:

1️⃣ Уникання:
наприклад, менше контактувати з друзями, які волонтерять, уникати зустрічей, спільних вечорів - і, як результат, лишатися самотнім.

2️⃣ Гіперкомпенсація:
наприклад, виїхавши за кордон, багато працювати без вихідних, щоб ніхто не зміг дорікнути, що мені там добре.

3️⃣ Безпорадність і пасивність, «віддатися повністю сорому»:
наприклад, відчувати, що я ні на що не впливаю, і тому краще плисти по течії, догоджати думці інших, не обираючи себе.

Усі ці стратегії зазвичай роблять людину нещасною та самотньою 💔.

Звісно, кожна історія індивідуальна та універсальні рішення складно віднайти. Втім, рекомендуємо звернути увагу на варіанти нижче 👇

🟢 Сором виникає в стосунках з іншими, і може бути зціленним тільки в стосунках: приймаючих, теплих, нормалізуючих те, що колись поклали на полицю «ненормального», «непідходящого». У таких стосунках можна зустрітися з переживаннями сорому, вчитися з ними взаємодіяти, розуміти, чого саме я соромлюся, і врешті прожити його поряд з іншим/ою. Бути поряд і дарувати нам прийняття - найважливіші речі, які нам може дати людина в цій ситуації. 

🔻 Подумай, з ким тобі безпечно говорити про речі, через які переживаєш сором зараз: друг, рідні, психолог чи психотерапевт. І якщо тобі це важливо, спробуй розділити з ними це переживання. 

🟢 Можна не розуміти, хто конкретно тебе соромить. Але сором може промовляти чиїмсь голосом 🗣 в твоїй голові. 

❓Якщо це так, то кому цей голос належить? 

❓Перевір, чи правда ця людина тебе соромить? Чи це твоє припущення? Чи можеш ти це прояснити?

Щоб вийти з цього стану, дивися попередній пункт ☝️. 

🟢 Сором може йти і від конкретної людини. Якщо ти розумієш, що присоромлення - пряма дія стосовно тебе, спитай себе:

❓ Що важливе і тільки моє зачіпає інший/а?

❓ Чи порушує це мої особисті кордони? Якщо так, то що важливе для мене воно порушує? 

❓ Чи я заслуговую на таке ставлення і як я дозволяю іншому/ій так обходитися зі мною? 

❓ Що я можу і хочу змінити?

❓Які мої здібності і цінності допоможуть мені в цьому? 

❓ З ким би я міг/могла б розділити це переживання?

🔶 Ми не знаємо твоєї історії. Втім, пам’ятай: добрий стосунок до себе - це те хороше, що ти можеш обрати через прийняття себе та самоспівчуття. Ти можеш робити свій вибір. Ти можеш бути інакшим/ою. Дуже тебе просимо: не лишайся сам/сама в складних переживаннях 😌.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

 Що необхідно дитині для благополуччя?

Діти потребують від своїх батьків найелементарнішого – часу і турботи. Це основа їх розвитку. Ваша дитина виростає такою, якою ви її виховуєте. Розгляньмо, що саме дитина повинна отримати від батьків сповна.

На всіх дітей впливає навколишнє середовище, у якому вони зростають. Розвиток дитини залежить від того, як організоване її життя і хто навколо неї. Саме це робить її людиною. Якщо батьки заохочують дитину, вона вчиться впевненості. Якщо батьки вчать дитину чесності, вона стає справедливою. Якщо дитина росте в атмосфері схвалення, вона вчиться любити себе. Якщо дитина зростає в безпеці, вона вчиться довіряти. Якщо батьки вчать дитину ділитися, вона виростає щедрою. Якщо дитина росте в атмосфері прийняття та дружелюбності, вона вчиться любити й робити навколишній світ кращим.

Коли у вас вперше з'являється дитина, ви хочете дати їй усе найкраще: купуєте найдорожчі іграшки, одяг та інші речі. Але чи так усе це потрібне вашій дитині? Зрозуміло, їй необхідні певні речі, але не вони головне. Натомість любов, прихильність і увага мають головну роль у зростанні й розвитку дитини. Ваші турбота та прихильність створюють для дитини відчуття безпеки, яка дасть їй змогу на повну силу розкрити свій потенціал, досліджуючи навколишній світ. Розгляньмо кілька чинників, що мають важливе значення в розвитку дитини.

Безумовна любов

Хоч це й очевидно, однак безумовна любов необхідна кожній дитині. Безумовна любов – то не тільки прояви любові, це щось більше. Така любов повинна пронизувати кожні ваші дію, дотик та слово. Любов – це суть усіх взаємин, і саме вона допомагає вашій дитині довіряти вам і почуватися в безпеці. Тому важливо, щоб ви дали зрозуміти дитині, що ви її любите незалежно від її поведінки. Це допоможе вам створити сильний емоційний зв'язок із дитиною. Вона не має думати, що ваша любов залежить від її поведінки.

Турбота й задоволення потреб

Крім емоційної підтримки, яку ви даруєте своїй дитині, ви повинні задовольнити її базові потреби. Спробуйте зрозуміти їх на основі дій і голосу дитини. Так ви зможете визначити, наприклад, коли вона голодна.

Ще одна важлива потреба дитини – сон. Поки дитина спить, клітини її мозку оптимально працюють, створюючи нейронні зв'язки, необхідні для навчання й розвитку мислення. Тому переконайтеся, що дитина достатньо спить.

Також слід приділяти увагу харчуванню дитини, оскільки воно забезпечує дитячий організм поживними речовинами, необхідними для її здорового розвитку. У перший рік життя дитини головним інгредієнтом її харчування повинно бути грудне молоко.

Захист і безпека

Діти не почуваються в безпеці, коли батьки про них не піклуються, не задовольняють їх потреби, не виявляють достатньо любові. Почуття безпеки дає дитині змогу довіряти вам. Коли дитина почувається захищеною, вона знає, кому може довіряти в тих чи інших ситуаціях. Це створює сильну прихильність між вами й дитиною, що сприяє її благополуччю в майбутньому.

Крім емоційної безпеки, дитині також необхідна фізична безпека. Ви повинні подбати про те, щоб квартира, у якій ви живете, була безпечною для дитини. Але цього недостатньо: дитина завжди має перебувати під вашим наглядом, щоб мати можливість досліджувати навколишній світ, не ризикуючи завдати собі шкоди. Якщо ви працюєте, вам необхідно скористатися послугами досвідченої й турботливої няні. Головне, щоб вона щиро любила дітей. Із такою нянею дитина буде рости щасливою.

Взаємодія

Взаємодія з тими, хто навколо, – це те, до чого дитина прагне в ранньому віці. Розмовляйте з дитиною змалечку, навіть якщо ви вважаєте таке заняття безглуздим. Воно допоможе їй розвинути мовленнєві навички.

Кожна нова взаємодія з дитиною знайомить її з новою, раніше невідомою інформацією й забезпечує сенсорну стимуляцію, необхідну для розвитку її мозку. Щоденні ігри з дитиною, які вважаються найпопулярнішою формою взаємодії, допоможуть їй почуватися в безпеці. Також це найкращий спосіб показати дитині свою любов.

Ще один спосіб взаємодії з дитиною – це читання вголос. Це заняття стимулює уяву дитини, розвиває її мовні навички. Дитина проживає у своїй уяві сюжети книг, які їй читають.

Наснага

Дитина може почати хвилюватися у випадках, коли в неї недостатньо навичок для тих чи інших ігор або занять. Однак вона в змозі розвинути необхідні навички, а це сприятиме її загальному розвитку. Заохочуйте її розв’язувати нові завдання, не забувайте хвалити за успішне виконання попередніх завдань. Хваліть її або обіймайте. Це не тільки надихне дитину засвоювати нові навички, а й навчить оцінювати свої сили.

Дисципліна

Важливо дати дитині стільки свободи, скільки їй необхідно. Але водночас ви маєте навчити її розуміти межі дозволеного. Привчити дитину до дисципліни – не означає сварити її або карати за необдумані вчинки. Це означає ознайомити її зі встановленими правилами, виявляючи при цьому до неї свою любов. Навчаючи дитину дисципліни, ви дасте їй один з основних інструментів, необхідних для життєвого успіху. Переконайтеся, що ви теж дотримуєтеся всіх правил, яких вчите своїх дітей. Завдяки цьому дитина буде дотримуватися їх, не відчуваючи дискомфорту.

Отже, якщо ви вважаєте, що для щастя дитині необхідні дорогі іграшки й екзотичне оформлення дитячої кімнати, то помиляєтеся. Дитина потребує чогось більшого, ніж дорогі речі. Запорука щастя дитини – це любов батьків. Обійми, дотики, посмішка, заохочення й ігри з дитиною – то прояви любові до дитини. І цього вона потребує значно більше, ніж матеріальних речей.

                                            Розвиток дитини

КОЛЬОРОТЕРАПІЯ

 

🌈Колір як ліки🌈

Заспокоїтися допомагає – зелений

Стабілізує настрій – салатовий

Збалансує емоції – бірюзовий

Додасть впевненості і надійності – темно зелений

Підвищить настрійю, зніме апатію, розвеселить – помаранчевий

Допоможе себе підтримати, вийти з емоційного тупика – жовтий

Креативність простимулює – лимонний

Активує бажання рухатися вперед – червоний

Підвищить працездатність, зміцнить волю – червоно-оранжевий

Додати відчуття тілесного тепла, комфорту і радості – жовто-оранжевий

Надихне і активує життєві процеси – малиновий (амарантовий)

Порадує, знизить рівень стресу, відновить після виснаження – червоно-фіолетовий (фуксія)

Додасть упевненості в собі, порушить бажання – фіолетовий

Дасть можливість зануритися в себе і подумати про сенс життя – ліловий (аметистовий)

Гармонізує, приведе до ладу «Я» – синій

Пофантазувати і зібрати свої мрії в образ допоможе – темно – синій (індиго) колір сновидінь

Надихне, дасть можливість поміркувати над ідеями, проектами, завданнями – блакитний

Полегшує сприйняття реальності, забезпечить легкість буття – рожевий

Організовує і структурує життєві процеси – чорний

Позбавить від негативних думок – білий

Перезавантажити свої статки допоможе – сірий

Очиститися від образ і розчарувань допоможе – коричневий

                    Джерело: Вікторія Назаревич

ДАТА

 

3 листопада День обізнаності про стрес (Stress Awareness Day)

🤝День відзначають в першу середу листопада з ініціативи Міжнародної асоціації з управління стресом (Міжнародна асоціація з управління стресом, ISMA). 

Завдання дня - поширити інформацію про способи впоратися зі стресом, особливо на робочому місці.

👉Термін "стрес" в перекладі з англійської означає "тиск, натиск, напруга".

💥За своєю суттю стрес - це відповідна реакція організму людини на перенапруження, негативні і позитивні емоції. Під час стресу організм людини виробляє гормон адреналін, який змушує шукати вихід. 

💫Стрес в невеликих кількостях потрібен всім, він змушує думати, шукати вихід з проблеми, і в цьому випадку він має позитивне значення. 🔥Але якщо стресів стає занадто багато, організм слабшає, втрачає сили, здатність вирішувати проблеми і може викликати серйозні захворювання. 

Стреси є головними факторами ризику виникнення і загострення багатьох захворювань. Лікування стресу медикаментозними засобами показано тільки за призначенням лікаря.

☀До способів подолання стресу можна віднести: відволікання від стресової ситуації, зниження суб'єктивної значущості події, що викликала стрес, активна поведінка, вміння розслаблятися, позитивне мислення.

‼️У будь-якій ситуації слід зберігати оптимізм і прагнути до розумної організованості в житті, роботі, побуті. Потрібно навчитися говорити собі "ні" і не брати на себе вирішення занадто багатьох проблем; вчитися радіти життю і не бути максималістом; дотримуватися правильного режиму життєдіяльності, вести здоровий активний спосіб життя. А при необхідності - знижувати темп життя і переглядати деякі життєвих позицій.

#День_обізнаності_про_стрес #StressAwarenessDay

ІГРОТЕКА

 

Двадцять веселих навчальних ігор для дітей 

📌Ігри, за допомогою яких дитина буде розвивати мовлення, математичні здібності та мислення

1. «Висота» сім'ї

Скільки поверхів у висоту становить загальний зріст усіх членів вашої родини? Складіть висоту кожного члена сім'ї: бабусь, дідусів, двоюрідних братів і сестер. Потім розрахуйте, наскільки високим вийшов ваш «сімейний будинок», скільки в ньому поверхів (нехай висота кожного поверху становить три метри).

2. Безглузда розмова

Використовуйте протягом дня рими-нісенітниці й алітерацію. Ви можете описати обід дитини, наприклад, так: «Вирішив якось зварити обід, на стіл нам принесли корзину чобіт» або звернутись до неї з проханням із найсерйознішим виглядом: «Будь ласка, одягни грузовик, я маю на увазі льодовик, тобто черевик!», ви також можете змусити дитину сміятись, починаючи всі слова з однієї літери: «Давай драти в дованки!».

3. Власні автомобільні номери

Попросіть дитину придумати слова, що починаються на букви номерного знака вашої машини. Наприклад, номер АН МВ. «Африканський Носоріг Мчить до Водопою».

4. Пісня

Придумайте власні вірші з використанням імені вашої дитини на мотиви веселих дитячих пісень. Додавайте в пісню куплети про всіх її родичів і друзів.

Любить все смачне Дениско -

Є у нас цукерня близько.

Я куплю йому іриски,

Скільки радості в Дениски!

Має він сестру Наталю,

Симпатичну – справжню кралю!

Лише друзі в двір прийдуть,

Всі Наталочку зовуть.

5. Жива вага

Зважте дитину, потім нехай вона поставить на ваги та зважить кожну з ваших домашніх тварин. Якщо вона не може підняти будь-кого з них, допоможіть їй. Підсумуйте вагу дитини та всіх ваших домашніх улюбленців і порівняйте. Наприклад, дитина + собака + кішка + хом'ячок = тато?

6. Кумедна хмара

На картинках, вирізаних зі старих журналів і газет, намалюйте біля облич людей мовні хмари (філактери - «словесні бульбашки»), і запропонуйте дитині придумати текст для кожної з них. Записувати слова та речення може як вона сама, так і ви, залежно від віку дитини.

7. Пальці-букви

За допомогою пальців рук складіть букву й попросіть дитину вгадати її. Потім нехай вона придумає слово, що починається на цю букву.

8. Поетична поїздка

Під час спільної з дитиною поїздки в транспорті ви можете грати в рими. Наприклад, ви говорите: «Я бачу дім». Дитина відповідає: «До слова дім рима грім». Потім настає ваша черга, і ви придумуєте наступну риму до слова «дім» (наприклад, «пантомім»). Грайте доти, поки не пригадаєте всі рими до цього слова. Потім переходьте до іншого слова. Можна ускладнити гру, попросивши дитину придумати якомога більше рим протягом певного часу, наприклад, поки не доїдете до наступного світлофора.

9. Гра на уяву

Опишіть яку-небудь букву у вигляді малюнка й попросіть дитину вгадати її. Наприклад, «Вона виглядає як дві гори, зсунуті разом» або «Вона схожа на колесо».

10. Пошук слів

Перед читанням книги вашій дитині знайдіть одне слово, яке в ній часто зустрічається, наприклад, «ти». Вкажіть на нього та вимовте вголос. Гортайте сторінки й попросіть дитину шукати це слово. Давайте підказки («Я бачу, що на цій сторінці це слово зустрічається тричі»). Або знайдіть для неї слово, за яким вона може стежити протягом усієї книги, попросіть дитину відшукати у книзі слова, які римуються з цим словом, наприклад, «Попелюшка – чепурушка».

11. Гра «Покупки»

Призначте ціни за банку з-під варення, порожні коробки з-під пластівців, макаронів і печива. Дайте дитині ігрові гроші з гри «Монополія», наприклад, і відправте її до магазину (жартома). Якщо вона досить доросла, то сама може бути касиром і розрахувати ваші покупки на касі.

12. Вивіска-головоломка

Придумайте якомога більше слів, що складаються з літер на будь-якій вивісці або знаку. Старші діти можуть придумувати слова, змінюючи порядок букв, а молодші діти можуть шукати цілі слова в одному великому слові, наприклад, «парк», «пар», «кування» в слові «паркування».

13. Записки під подушкою

Заведіть звичку залишати записки під подушкою дитини, і нехай вона також залишає свої під вашою подушкою. Ви також можете залишати записки по всьому будинку із зазначенням, де шукати наступну записку або маленький подарунок, солодощі.

14. Математика автомобільних номерних знаків

Попросіть дитину молодшого віку вказати певну цифру на автомобільному номерному знаку. Або нехай вона відшукає цифри від 1 до 9 по черзі на різних номерних знаках. Старші діти можуть підсумовувати всі цифри на номерному знаку, а переможе той, хто знайде номерний знак з найбільшою сумою цифр.

15. Рими

Ви говорите: «Я задумала слово, яке римується зі словом "група"». Потім дитина повинна відгадати це слово за допомогою питань у формі визначення, наприклад: «Це те, що збільшує предмети в розмірі (лупа)?» Або «Це колектив театру (трупа)?».

16. Напис на спині

Дитина малює пальцем букву у вас на спині, а ви повинні відгадати її. Діти старшого віку можуть писати цілі слова.

17. Швидка розповідь

Оберіть три випадкових слова, і нехай кожен член сім'ї придумає розповідь, використовуючи їх. Можна вибрати зовсім неймовірний набір слів, наприклад, «вода, ковбаса, фея».

18. Кумедні вимірювання

Виріжте з картону відбиток ступні вашої дитини. Нехай вона цим відбитком вимірює різні предмети в будинку. Наприклад, скільки «ніг» становить шафа? Або дайте їй рулетку й попросіть відшукати два однакових за довжиною предмети в будинку або визначити, що довше, диван чи ліжко.

19. Синоніми й антоніми

Виберіть слово й попросіть дитину підібрати до нього якомога більше синонімів. Наприклад, щасливий - радісний, веселий. Чи сумний - похмурий, засмучений, зажурений. Потім нехай дитина підбере антоніми до слова, яке ви загадали. Після цього поміняйтеся ролями, і нехай дитина вибирає слова для вас.

20. Власні продовження історій

Придумуйте, записуйте та ілюструйте власні версії улюблених оповідань і казок, змінюючи сюжет, додаючи власних персонажів і події. Наприклад, вигадайте нових персонажів для казки «Білосніжка та семеро гномів».