РЕКОМЕНДАЦІЇ

    Рекомендації , як спілкуватися з кимось, хто переживає кризу або важку життєву подію

 Нещасні випадки, переживання насильства, вiйни або втечі - це ситуації, які можуть викликати страх і розгубленiсть, невпевненість і шок. Дуже важливим є те, як ми спілкуємося з тими, хто перебуває в сильному стресі.

📢 Чого НЕ можна говорити чи робити:

❌ Не змушуйте людину говорити.

❌ Не перебивайте людину під час розмови, не квапте її, наприклад, дивлячись на годинник або не говорите особисто занадто швидко.

❌ Не торкайтеся людини, якщо ви не впевнені, що це доречно. Заздалегiдь оголосіть, що ви, наприклад, доторкнеться ïï руки; не робіть ніяких поспішних рухів.

❌ Не засуджуйте i не оцінюйте те, що людина зробила або не зробила або про те, що вона відчуває. (Наприклад, не кажіть «Ви не повинні так себе почувати» або «Ви повинні радіти, що вижили».)

❌ Не вигадуйте речі, яких ви не знаете. Ні на краще, ні на гірше. («Вiн, мабуть, ще живий.» або «Ймовірно, він уже не серед нас)

❌ Не використовуйте професійні терміни, які людина може не зрозуміти.

❌ Не розповідайте постраждалому iсторiї iнших людей.

❌ Не говоріть про власні труднощі та проблеми.

❌ Не давайте неправдивих обіцянок і гарантій.

❌ Не зловживайте своїм становищем як помічника. Наприклад, не просіть у людини грошей або послуг в обмін на вашу допомогу.

❌ Не думайте i не поводьтеся так, ніби ви повинні вирішувати проблеми іншої людини, не вiднiмайте у людини сили і вміння піклуватися про себе.

❌ Говоріть з людиною шанобливо і не називайте її божевільною.

ПРО НАСИЛЬСТВО

 

Замовчування і виправдання насильства: чому ми до цього вдаємося і чи можливо це побороти?

Для того, щоб відповісти на це запитання, важливо розібратися, що є в фундаменті нашого суспільства стосовно насильства і що саме впливає на його замовчування та виправдання. Передусім, це система життєвих цінностей, якою ми керуємся по життю – моральні та естетичні ідеали, норми і зразки поведінки, національні традиції і звичаї, які висвітлені навіть у фольклорі, творах культури і мистецтва.

Важливою складовою цієї системи цінностей є стереотипи. Саме вони є рушійною силою, яка допомагає суспільству замовчувати та виправдовувати насильство, а також призводять до табуйованості теми насильства. В нашій культурі не заведено розповідати про труднощі у сім’ї.  Навіть в сучасному суспільстві люди ще досі не навчились відкрито і серйозно розмовляти на подібні теми. «Не можна виносити сміття з хати…» – хто з нас не чув цю фразу? – «то нас не стосується, це їх сімейна справа…». З самого дитинства формується установка на те, що «моя хата скраю, нічого не знаю…».

Друга причина – тема насильства наскрізь просякнута соромом та провиною. «А що люди скажуть?», «Сама винна», «Ти ж мене спровокувала». Сором та провина – це соціальні почуття, які регулюють нашу поведінку стосовно себе та інших. Але в ситуації насильства вони стають токсичними і вганяють постраждалу особу і її найближче оточення до стресу. Щоб не стикатись з осудом з боку суспільства і громади за те що порушили сталі норми і винесли сміття з хати, постраждалі та їх оточення роблять вибір – мовчати.

Третя причина – невміння ідентифікувати прояви насильства. З дитинства більшість бачить максимум проявів насильства в повсякденному житті, і це призводить до того, що з часом кожен нормалізує насильство як: методи виховання дітей, моделі спілкування і стосунків, стиль життя. Саме так передаємо естафету далі, відтворюючи ці насильницькі стосунки.

А які ваші установки дозволяють вам замовчувати/виправдовувати насильство? Спробуйте дослідити себе і знайти власні стереотипи.

ПРИТЧА

 

Притча

Золоті яйця

У центрі базарної площі день у день сидів бідний чоловік. Він був виснажений, босий, одягнений у лахміття. Якось повз нього пролетів Ангел. Він пошкодував бідного. Прийнявши вигляд мудреця, підійшов до нього. У руках він тримав клітку з пташкою.

– Добрий чоловіче, я зовсім старий. На мене невдовзі чекає зустріч із Всевишнім. Єдиний мій друг на цьому світі – це моя пташка. Візьми її собі, годуй. Якщо будеш терплячим, настане день, коли вона почне нести тобі золоті яйця – по одному кожного дня! – сказав ангел.

– Дають – бери, б'ють – біжи! – подумав бідний і прийняв подарунок.

Увесь місяць він годував пташку крихтами зі свого мізерного столу, вона все не несла обіцяні золоті яйця. Тоді чоловік вирішив продати пташку і за отримані гроші влаштувати бенкет, але ніхто не хотів її купувати за тією ціною, яку він просив.

– Чому ти просиш за неї так багато? – питали його перехожі.

– Вона незабаром почне нести золоті яйця! –— пояснював він. 

– Коли так, чому ж ти її продаєш? – зі сміхом відповідали люди, відходячи від сумнівного продавця. 

Зовсім зневірившись, чоловік знизив ціну та продав пташку за безцінь. Купець приніс пташку додому і подарував її маленькій донечці. А наступного ранку пташка знесла своє перше золоте яйце.

МОТИВАЦІЯ

  «Щодня, прокинувшись уранці, ви можете практикувати щиру позитивну мотивацію, думаючи: «Я присвячу цей день позитивним справам. Я не повинен прожити його даремно».

Далай-Лама

      Авторка — Ольга Гурська


     Говорять, що дія — це найкращі ліки проти страху, стресу та поганого настрою. Але наша активність залежать від мотивації, що так необхідна для ефективного виконання ухвалених рішень і запланованих на тиждень завдань.

⭐️ Мотивація — це внутрішня сила, що спонукає нас діяти. Її можна порівняти із силою та бажанням долати труднощі, невдачі чи перешкоди. Це внутрішня енергія, яка трансформується в нашу активність. Мотивація залежить від наших потреб, а точніше від рівня їх задоволення. Ідеться  про потреби у визнанні, самореалізації, безпеці, повазі. Якщо людина мотивована, її задоволення від тієї справи, яку вона робить, приводить до якісного результату. Якщо наші потреби не задовольняються, мотивація відразу знижується. Тоді нас перестає тішити те, що раніше надихало, піднімало настрій. Саме в цей момент потрібно подумати про підвищення мотивації, а не чекати, доки з’явиться хтось інший і наповнить ваше життя сенсом.

Із чого ж розпочати?
📍Мотивація вимагає певних зусиль. Не раз на рік і не тоді, коли ви повністю невмотивовані. Важливо постійно якісно турбуватися про цей стан, зберігати контакт із собою. Іноді потрібно переступити через «не хочу» чи «не можу», і мотивація може з’явитися в процесі вашої активності.
📍Працюйте над своєю здатністю до самомотивації. Це один із секретів успішних людей. Ставте перед собою реальні орієнтири. Покроково плануйте, візуалізуйте та концентруйтеся на процесі. Не забувайте продумувати кроки, необхідні для досягнення успіху.
📍Піклуйтеся про себе та свій емоційний стан. За необхідності використовуйте рефлективні практики, що допомагають відновлюватися. А ще занотуйте у своєму записнику 5 ресурсів, які підвищують вашу мотивацію і надихають, та звертайтеся до них у разі необхідності.
📍Хваліть себе за зусилля, підбадьорюйте. Наші думки впливають на наше життя. І навіть якщо вам здається, що ви не робите нічого особливого, скажіть собі: «Скільки завдань я сьогодні виконала / виконав! Молодець!». Цим самим ми програмуємо себе на подальшу активність.
📍Формуйте правильні звички. Для цього позбудьтеся звички відкладати свої справи на потім. Щоб викорінити прокрастинацію, сформуйте собі набір позитивних звичок, прямо протилежних прокрастинації.
📍Мотивація — це робота на результат. Тому краще зробити щось зайве, ніж не зробити нічого важливого. Якщо у вас є ідея, в яку ви вірите, то докладіть зусиль, щоб вона так і не залишилася лише хорошою ідеєю.
📍Оточуйте себе потрібними людьми. Ми не завжди уважні до свого оточення, але змінюємося під впливом п’ятьох найближчих людей, з якими спілкуємося найчастіше. Тому важливо оточувати себе тими, хто думають позитивно, надихають. Токсичні люди, які знецінюють наші плани та ідеї, можуть стати пасткою, що заважає мотивації.

І пам’ятайте, мотивація не з’являється і не зникає за помахом чарівної палички. Вона вимірюється нашими зусиллями. Уміння працювати над своєю мотивацією — це ознака сильних людей. Людей, які можуть дев’ять разів впасти, але десять разів піднятися. 

ДОПОМОГА ДІТЯМ

           Автор Світлана Ройз

Проста римівка- практика для заспокоєння дітей

Вузлик - Земля -  тупочу ногами 
Вузлик - Вітер - здуваю листя з дерев
Вузлик - Птах - змахну крильми-руками
Вузлик - Вода - роблю ковток та гарчу мов лев
Вузлик - Дерево -  маківкою до сонця
Вдих та видих - спокій в моїй долонці

Римівка - практика для дітей. Нам потрібно зав'язати  5 вузликів, перебирати чи торкатись вузликів і робити відповідні рухи (тупотіти ніжками, відчуваючи заземлення; робити сильний видих, зробити кілька ковтків води чи ковтнути слюнку і загарчати (наче полоскати горлишко), як левеня, потягтися  - все це маленькі дії для активізації парасимпатичної нервової системи).

СТРЕСОСТІЙКІСТЬ

Вправа на зниження стресу 4 стихії

Вправа підходить і для дорослих, і для дітей.

Перед початком потрібно оцінити рівень свого стресу за шкалою від 1 до 10.

Зручно сядьте на стілець, випряміть спину та покладіть руки на коліна.

"Земля" 🌍
Поставте ноги на підлогу та відчуйте, як міцно ваші стопи стоять на землі (підлозі). Зверніть увагу на положення тіла, особливо ніг та спини. Дозвольте собі насолодитися відчуттям стійкості та сили, яке виникає від контакту з підлогою.

"Вода" 🌊
Сконцентруйте увагу на слині у роті. Можно уявити улюблений смаколик і відчути, як рот наповнюється слиною. Коли людина перебуває у паніці, у неї пересихає у роті. Виділення слини допомагає розслабитися.

"Повітря" 🌬
Зробіть 4 глибоких та повільних вдохи. Відчуйте, як повільно наповнює повітря живіт та переміщається у груди. Видихайте також повільно, намагаючись видихнути усе повітря з легень. Можна покласти одну руку на живіт, а іншу - на груди, щоб відчути, як вони по черзі підіймаються та опускаються.
Під час паніки дихання часто збивається та прискорюється, глибокі і повільні вдихи та видохи допомагають повернути рівновагу.

"Вогонь" 🔥
Скористайтесь вашою уявою. Уявіть або згадайте місце, людину або заняття, яке наповнить вас відчуттям душевного тепла та впевненістю.

Після завершення знову оцініть свій рівень стресу за шкалою від 1 до 10. Чи стало вам краще?

СТРЕСОСТІЙКІСТЬ

 ​Як допомогти тим, хто переживає гострий стрес

Гостра стресова ситуація – це стан, коли існує загроза життю людини. Ті, хто опинився в такій ситуації, потребують психологічної допомоги. Як діяти і що робити, якщо ви той, хто повинен надати першу психологічну допомогу?

Є чіткий протокол допомоги людям, які щойно пережили гостру стресову ситуацію. Він простий у застосуванні та підходить не тільки для психологів, а й для всіх, хто бере участь у ліквідації наслідків. Його дотримання дозволить надати першу необхідну допомогу.

🔹Потрібно заспокоїтися самому. Працюйте лише у стабільному емоційному стані. Вам теж може бути страшно. Але ваша відмінність у тому, що ви можете контролювати емоції, тому зниження тривоги відбудеться швидше.

🔹Вкрай важливо! ПРО емоції не говоримо, нам потрібно «увімкнути» зовсім інші зони мозку.

🔹Не говоримо такі речі: «Заспокойтесь. Все буде добре.  Все мине. Життя налагодиться» тощо.  Такі слова замість надії дадуть людині, якій ви допомагаєте, відчуття самотності. Вона вам не повірить.

🔹Говоримо в набагато повільнішому темпі, ніж зазвичай. Навіщо це? Для людини, якій ми надаємо допомогу, зовнішній світ звалився, більше немає нічого стабільного. Тому ми маємо бути реальними і дати відчуття опори, впевненості, стабільності.

🔹Говоримо чіткими короткими фразами. «Поглянь на мене. Ти бачиш мене?» З цього можна розпочати. Людина відчуває ефект тунельного зору. Потрібно розширити цей тунель.

🔹Встановлюємо контакт і даємо перше відчуття, що є щось, крім пережитого жаху. Спочатку представтеся. 

🔹Запитайте: «Як вас звати?»

🔹Далі – куди ви йшли, що робили, що збирались робити, коли …?  (завила сирена, почалися постріли, всі почали бігти – назвіть ситуацію).
Гострий стрес може розірвати безперервність подій життя. Ці питання поєднують події в один ланцюг, повертають почуття безперервності життя.

🔹Повторіть за людиною відповідь – чітко та ясно.  Доповніть, якщо ви знаєте ситуацію. Без емоцій та подробиць.

🔹Ще потрібно включити мислення, відновити відчуття контролю та власної значущості.  Цей етап вимагатиме вашої творчості. Можна, наприклад, попросити порахувати людей, поміряти комусь тиск (якщо є тонометр), подивитися номери будинків довкола. Приклад формулювання: «Допоможи мені, мені дуже потрібно дізнатися, які номери біля прилеглих будинків – от того й того, але в мене поганий зір».

🔹Потім нормалізація. Говоримо: «Всі твої реакції, які ти відчуваєш (перерахувати те, що ви бачите, наприклад, сльози, розгубленість, тривога, спустошеність, жах, збентеження, загальмованість, агресія тощо) – це нормальні реакції на ненормальну ситуацію».

🔹Рідкісна ситуація – людина в ступорі. Якщо людина завмерла і не реагує, застосовуйте голос (скажіть щось впевнено та голосно), візуальні подразники (помахайте рукою перед очима). Можна пробувати дати в руки щось контрастне (якщо поруч є швидка допомога, то можна взяти лід і дати в руки). Не треба бити по щоках (як ми бачили в кіно). Під час ступору людина чує і розуміє, але не може рухатися.

❗️ ВАЖЛИВО

❌ Не вступати в суперечки з людиною, якій надаєте допомогу, навіть якщо її думка відрізняється від вашої. Не переконуйте. Це не наше завдання. Наше завдання – допомога людині, яка переживає гостру реакцію на стрес.

❌ Пам'ятайте, ми надаємо допомогу людині, яка особливо схильна до навіювання. Кожне наше слово може бути як терапевтичним, так і руйнівним.  Наше завдання – знизити вплив стресової ситуації. Тому не слід вживати складні розумні слова, які можуть заплутати.

КОРИСНІ ПОРАДИ

Важливого В наших реаліях сьогодення, багато хто з нас постає перед вибором, важким вибором. Страшно, як ніколи, помилитися, зробити неправильний вибір..втратити щось важливе чи когось важливого. 

Знайти опору і зробити усвідомлений вибір, можуть допомогти наступні кроки 

✅ Не квапте себе

Бажання вибрати негайно викликає напругу, заважає чути себе. Відпочиньте, розслабтеся. Погуляйте, помедитуйте, зробіть генеральне прибирання, приготуйте смачну вечерю. Найбільш правильні рішення приходять, коли ми відпускаємо контроль і відволікаємося, дозволяючи говорити нашому внутрішньому голосу.

✅ Не піддавайтесь емоціям

На початковій стадії вибору емоції часто більше заважають, ніж допомагають. Вони затоплюють, не дають тверезо вивчити проблему, побачити і оцінити альтернативи.

🧏 Тут може стати в нагоді техніка логічних рівнів:

➡️ Оточення
✨Хто мені допоможе і хто завадить?
✨Де і коли я зможу здійснити бажане?
✨Кого потрібно підключити до підтримки або активних дій?

➡️ Поведінка
✨Що мені потрібно буде зробити, щоб реалізувати різні варіанти вибору?

➡️ Здібності та навички
✨Як я можу діяти з урахуванням своїх сильних сторін?
✨Як той чи інший вибір допоможе розкрити мої здібності?
✨Які навички мені потрібні для втілення різних варіантів у життя?

➡️ Переконання і цінності
✨ Чому це настільки важливо для мене?
✨На які цінності і переконання я спираюся?
✨Як мій вибір допоможе зберегти і розвинути те, що для мене важливо?

➡️ Особистісна своєрідність
✨Хто я у контексті цього вибору?
✨Які почуття у мене викликає ця ідентичність?
✨Я відчуваю це як своє, рідне і близьке?

➡️ Місія
✨Навіщо я це роблю? У чому сенс мого вибору?

✅ Оцініть переваги відмови від вибору

Якщо ви, як і раніше, не можете нічого вибрати, подумайте — можливо, теперішня ситуація занадто вигідна, а перспективи занадто лякають? Чи теперішня ситуація можливо не більш безпечна, але знайома та звична і це надає вам впевненість в своїх силах?

✅ Не просіть порад

Ніхто не знає, що добре і правильно для вас. Інша людина може запропонувати тільки те, що правильно для неї, це буде її вибір, а не ваш. Шукайте підтримку — людей, які готові вас слухати, щоб допомогти розібратися у собі. Людей, які приймуть будь-який вибір, який ви зробите.

✅ Запитайте інтуїцію

➡️ На попередньому етапі ви структурували — тепер відмовтеся від структури. Позбавтеся від оцінок і довіртеся інтуїції. Влаштуйте мозковий штурм. Перерахуйте усі можливі варіанти вибору. Або усі можливі наслідки варіантів, які відібрали на попередньому етапі.

➡️ Не думайте, не критикуйте, просто пишіть все, що спаде на думку, навіть найбільшу нісенітницю і те, що не є реалістичним. Якщо прийшло, це означає, що щось може стати у нагоді. Витратьте на це 15 хвилин, потім перечитайте написане і відсортуйте пункти з урахуванням внутрішнього відгуку та можливості втілення у життя.

✅ Прислухайтеся до свого серця

Хочете перевірити вірність свого рішення? Поверніться до почуттів:
✨Які емоції ви відчуваєте, коли уявляєте той чи інший варіант?
✨Чи з'являються приплив енергії, натхнення, відчуття простоти і сили?

✅ Прислухайтеся до свого тіла

Якщо емоційних сигналів виявилося недостатньо, можна використати прийом для отримання відповіді від тіла.
➡️ Напишіть різні варіанти вибору на листочках, розкладіть їх на підлозі, а потім по черзі вставайте на кожен листочок і слухайте себе.
✨Ви випрямляєтеся або сутулитеся?
✨Дихаєте вільно або затримуєте дихання?
✨Відчуваєте себе великим або маленьким, сильним або безпорадним?
✨Як ви сприймаєте навколишній простір?
✨Він розширюється або стискається?
✨Наскільки вам у цьому комфортно?

🧏 Не можете вибрати? Чесно зізнайтеся собі у перевагах збереження існуючого стану речей. А потім подумайте, наскільки це положення для вас дійсно цінне. Може, це найважливіше, що є у вашому житті. А, можливо, справа просто у старій звичці.

Що б не вибрали — довіряйте собі. Правильне рішення вже є всередині вас, потрібно лише трохи краще прислухатися, щоб його почути! 

ПОРАДИ БАТЬКАМ

 БАТЬКАМ  ПРО ПІДЛІТКІВ

1. Підліткам складно планувати та приймати довгострокові рішення

В ситуації, коли здавалося б, що підліток все обдумав і прийняв рішення, вас може заскочити зненацька його імпульсивна поведінка. В такому випадку пам'ятайте, що частина мозку, яка відповідальна за планування і прийняття довгострокових рішень ще досі перебуває на стадії розвитку.

Перші мозкові зміни в підлітковому віці розпочинаються в задніх частинах мозку. Зміни продовжують прогресувати та згодом охоплюють префронтальну кору головного мозку, частину мозку, яка відповідальна за розв'язання проблем, прийняття рішень, а також допомагає контролювати імпульси.

2. Підлітки більш схильні до ризику, вони швидко розвивають нові інтереси і відмовляються від поточних

Якщо вас лякає різка зміна у поглядах чи інтересах вашого підлітка, а також його схильність до ризикованої поведінки, то пам'ятайте, що це є частиною розвитку мозку підлітка.

Загалом частини мозку, які пов'язані з системою винагород, розвиваються набагато швидше, ніж ті, які відповідальні за стримання і самоконтроль. Це результат великої активності дофаміну – нейромедіатору, пов'язаного із задоволенням та допитливістю.

Дослідження демонструють, що в моменти, коли підлітки зайняті чимось новим і водночас захопливим, у них спостерігається вивільнення значної кількості дофаміну, набагато більшої в порівнянні з дорослими та дітьми. Отже, їхній мозок «винагороджує» їх за те, що вони роблять щось нове із цікавістю та задоволенням. Враховуючи, що виконавчі функції мозку ще перебувають на стадії розвитку, не дивно, що підлітки більш схильні до ризикованої поведінки.

Обмеження і контроль тут не допоможуть, краще сфокусувати свої сили на тому, щоб зрозуміти, що цікавить підлітка, чим він захоплюється.

3. Підлітки схильні до перепадів настрою

Перепади настрою можуть виникати в результаті коливань рівня нейромедіаторів і гормонів, зокрема серотоніну, ГАМК і кортизолу. В один момент підліток може почуватися щасливим, і тут враз за секунду його настрій змінюється, і він вже охоплений сумом і відчуває пригнічення. Такі перепади настрою можуть викликати збентеження у вас. Підлітковий вік - це доволі складний та неоднозначний етап життя між дитинством і зрілістю. Саме тому ваш підліток часом поводить себе як дорослий, а часом впадає в дитячість. Наступні поради допоможуть вам пройти цей непростий період дорослішання і побудувати міцні стосунки з підлітком.

1. Слухайте, не повчайте

Важливо: не потрібно дорікати їм за їхні помилки, чи давати настанови щодо того, що їм слід було робити, а що – ні. Уважно слухайте і заохочуйте мислити далекоглядно.

Цілком імовірно, що в той момент, коли ви починаєте читати підлітку нотації, він починає дистанціюватися і не бажає продовжувати розмову далі. Імовірно він подумає, що вас більше хвилює те, що ви маєте на меті сказати, ніж намагання зрозуміти його точку зору.

Авжеж, може здатися, що було б набагато простіше, якби він просто послухав вас і зробив як ви йому радите, але це один з найменш ефективних способів достукатися до підлітка і допомогти йому навчитися на власному досвіді. Замість повчань і дорікань спробуйте наступне:

• Слухайте, щоб зрозуміти, а не використовувати сказане як «зброю» для дорікань. На чому базуються їхні рішення? Що змушує їх відчувати те, що вони відчувають? Спробуйте поглянути на світ з їхнього кута зору, не власного. Пояснюючи свою точку зору, підліток вчиться вербалізувати свої думки та емоції. Це дозволить йому розвинути навички спілкування і допоможе ефективніше вибудовувати комунікацію з іншими у майбутньому.
• Заохочуйте мислити далекоглядно через відкриті запитання, наприклад «Враховуючи наслідки твого рішення, щоб ти зробив інакше?» або «Як ти думаєш, щоб могло допомогти в цій ситуації?».

 Будьте поряд, не намагайтеся зарадити емоціям і почуттям

Важливо: не намагайтеся виправити чи змінити ситуацію, а разом із тим емоції і почуття підлітка. Просто будьте поряд і дозвольте підлітку прожити його емоції.

Це доволі складне завдання навіть для дорослого, оскільки самі ж дорослі не завжди в змозі витримати власні дискомфортні емоції. Зрозуміло, що ви просто хочете вберегти свою дитину і звільнити її від тягаря проживання негативних емоцій. Нагримати на його друга за те, що засмутив вашу дитину, чи посперечатися з вчителем через погану оцінку.

Але щастя вашого підлітка – це не ваше завдання, воно не має залежати від вас. Ваше завдання – залишатися поряд з ним і допомогти йому прожити неприємні моменти життя. А далі він вже вирішить самостійно, як вчинити в тій чи іншій ситуації.

Не знецінюйте емоцій. Уникайте таких фраз як «Тю, ти не повинен/на почуватися погано через це», «Ти що досі злишся? припиняй» або «Що я можу зробити, щоб ти перестав/ла сумувати/злитися/(підставте будь-яку емоцію)?». Краще поцікавтеся, як ваша дитина почувається, чи скажіть, що вам дуже шкода і ви розумієте, як їй складно зараз. Проявіть емпатію і співчуття. Ви також можете сказати щось на кшталт «Я знаю, що ці емоції неприємні як і вся ця ситуація, в якій ти зараз, але я вірю, що в тебе все вийде і ти знайдеш рішення». Підтримайте вашого підлітка.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

 Підтримуючі фрази для дитини - ключові вирази

Ці 5 фраз, які потрібно говорити дитині, найосновніші. Потрібно мати на увазі, що слова любові дітям потрібно вимовляти постійно, а не час від часу, тоді вони будуть ефективніші:

💎"Не здавайся" - ця чарівна фраза, сказана впевненим і спокійним тоном, вселить в дитину впевненість в тому, що незважаючи на невдачі, потрібно рухатися далі. Ця фраза навчить малюка бути наполегливим і справлятися з перешкодами.

💎"Давай я тебе обійму" - дітям дуже потрібні батьківські обійми. З наукової точки зору, дитину потрібно обіймати як мінімум 8 разів на день, тоді вона буде відчувати, що її люблять.

💎"Я пишаюся тобою" - всі діти хочуть приємно вразити батьків, і мама з татом повинні помічати кожне, хоч і найменше, досягнення свого чада, а потім неодмінно хвалити його за це.

💎"Я завжди буду поруч" - ці добрі слова дитині навчать її не боятися, щоб не сталося. А вона в свою чергу буде впевненіша в собі, знаючи, що її підтримають мама і тато.

💎Ще одна ключова фраза: "Я тебе люблю". Багатьом може здатися, що говорити очевидні речі не обов'язково, але насправді для дитини вкрай важливо чути цю фразу від батьків.

Що потрібно завжди говорити дітям - на замітку батькам

Незалежно від ситуації, з дитиною завжди потрібно розмовляти. Це відкриє шлях до взаєморозуміння, і дозволить батькам уникнути проблем, коли малюк стане підлітком. Психологи зазначають, що ласкаві слова слід вимовляти навіть тоді, коли дитина зробила помилку. Це матиме більший ефект, ніж крик, докори або фрази з негативним змістом. Для цього в свій "арсенал" можна включити такі фрази:

"Я вірю в тебе".
"Ми щасливі, що ти в нас є".
"Ідеальних людей немає".
"Розкажи, що ти відчуваєш"
"Пробач мене".
"Я вибачаю тебе".
"Ми за тобою скучили".

Варто врахувати, що потрібно говорити з дітьми правдиво, а не награно, це допоможе сформувати тверду особистість.

                        Джерело УНІАНLite

РУХАНКИ

ВПРАВИ - ЕНЕРГІЗАТОРИ ► «Подарунок» Учні стоять. Починаючи з ведучого, кожний по черзі засобами пантоміми зображує якийсь предмет чи поняття і «дарує» його сусідові (морозиво, квітку, кішку, сонце, свій насхрій тощо). Сусід «приймає подарунок» і робить якийсь інший подарунок наступному учасникові. ► «Добра тварина» Діти стоять. Тримаючись за руки. Ведучий тихим голосом каже: «Ми одна велика, добра тварина. Послухаймо, як вона дихає!» Усі прислухаються до свого дихання і дихання сусідів. «А тепер подихаймо разом!» Видих — усі роблять два кроки назад. Вдих — два кроки вперед. «Так не тільки дихає тварина, так чітко й рівно б'ється її велике, добре серце. Стук — крок уперед, стук — крок назад. Ми всі беремо дихання та стук серця цієї тварини собі. Ми — єдине ціле». ► «Один до одного» Учні стоять парами. Ведучий дає команди: рука до руки, вухо до вуха, спина до спини, плече до плеча, віч-на-віч тощо. За командою «Один до одного» змінити пари. ► «Загальна увага» Усім учасникам гри пропонується виконати одне і те саме просте завдання. Будь-якими засобами, не вдаючися до фізичних дій, потрібно привернути увагу одного з учасників вправи — установити зоровий контакт. Ті, хто зуміли привернути увагу один одного, сідають. Вправа продовжується доти, поки всі учасники не сядуть на свої міста. « ► «Гуфі» На початку вправи ведучий обирає одного учасника на роль Гуфі (казкової істоти), але пові-домляє його про це так, щоб інші учні класу не дізналися. Учні стають, і ведучий каже, що серед присутніх є мовчазна істота Гуфі. Знайти її можна лише доторкнувшись і запитавши: «Ти — Гуфі?» Якщо відповідь буде «Ні», можна рухатися далі. Якщо відповіді не буде — значить, це справжній Гуфі, і той, хто доторкнувся до нього, приліплюєть¬ся до нього і сам стає такою ж мовчазною істотою. ► «Грім — ураган — землетрус» Учні об'єднуються в трійки. У кожній трійці двоє учасників беруться за руки і, піднявши їх угору, утворюють «хатинку», а третій учень стає між ними — це мешканець хатинки. Якщо ведучий каже «Грім», мешканці хатинок намагаються знайти собі нові хатинки й забігають усередину нової пари. Якщо він каже «Ураган», «хатинки» шукають собі нових мешканців. А за командою «Землетрус» усі трійки розпадаються і створюють нові. Завдання ведучого — знайти собі трійку. Той, хто не встиг знайти нову хатинку або нового мешканця, стає ведучим. ► «Світлофор» Учні рухаються, а ведучий віддає команди, називаючи кольори світлофору. Якщо тренер каже: «Червоний!», учні мають швидко присісти; якщо «Зелений!» — учасники продовжують іти й плескають у долоні; якщо вони чують «Жовтий!», то мають зупинитися і підняти руки вгору. Вправа виконується швидко. ► «Зіпсований телефон» Ведучий пропонує учням стати в коло. Ближ-чому до ведучого учню передаємо (дуже тихо) одну фразу, наприклад: «У середу футбол, у четвер конт-рольна з математики, а в п'ятницю кінець тижня». Запропонуйте йому передати (теж дуже тихо) цю фразу по колу. Останній учасник промовляє вголос те, що він почув і зрозумів. ► «Динамічні» «Напишіть» у повітрі носом і підборіддям цифри від 1 до 10 або букви (наприклад, А, В, Д, О, У, К, М, П, Р, Ш тощо). Робити це слід з максимальним повертанням голови (цифри або букви мають бути високими і великими). Можна малювати в повітрі різні предмети, фігури тощо, писати добрі слова. Виконуючи вправу, потрібно рухати шиєю плавно, без ривків і зайвого напруження. Тулуб тримати нерухомо, спину прямо. Ця вправа покращує кровообіг головного мозку, роботу шийних хребців, позбавляє обличчя подвійного підборіддя. ► Фізкультхвилинка — гра «Чапля» Огол9Шується конкурс на найкращу «чаплю». За сигналом діти повинні праву ногу зігнути в коліні, повернути її на 90° до лівої ноги і притиснути ступню до стегна лівої ноги якомога вище. Руки на поясі. Очі заплющені. Необхідно протриматися в такому положенні якомога довше. Ця вправа-гра тренує вестибулярний апарат і розвиває здатність концентрувати увагу, а також завжди дуже смішить дітей. ► «Вуха» Для виконання цієї вправи потрібно сісти н край стільця. За сигналом діти нахиляють голов: до плечей спочатку зліва направо, потім справ наліво. Нахили виконуються сильно і різко, та щоб у кожному нахилі дістати вухом до плечг Вправа виконується 20 секунд. У цій вправі розігріваються вуха, а чере нервові закінчення у вушних раковинах збуджу ється і весь організм. Крім того, розробляєтьс активність шийних хребців. ► Дихальна фізкультхвилинка «М'яч» Ведучий. Уявіть, що у вас у руках м'яч. Зробіть: глибокий вдих і виконайте команду «М'яч проби тий»: зі звуком «с-с-с» починайте випускати потроху повітря з легенів, одночасно показуючи руками як зменшується м'яч. ► «Машинка» Робота губ, гудіння губами, тріск — чим огид ніше, тим краще (на усмішці м'язи розтягуються) ► «Рубання дров» Діти стають прямо, ноги ширші за плечі. Рукі опущені, пальці зчеплені в замок. Піднімають руки вгору, вдихають, прогинають ся назад. Потім, різко видихаючи, зі звуком «ха!» нахиля ються, опускають руки, як під час удару сокирою поміж ніг і відразу піднімають їх угору. Повторити 5-10 разів. Дуже важливо, щоб звуї «ха!» був результатом різкого видиху, ішов із груд ної клітки. Вправа добре очищає дихальні органи, покра щує їх роботу. ► Психологічні фізкультхвилинки Здібність людини до саморегуляції стану, де психічної перебудови забезпечує і її ефективну адаптацію у довкіллі, у стосунках з іншими. Навчати керувати своїм психофізичним станом слід почи нати з дитячих років. Вправи пропонуються у формі гри. Поза «кучера»: діти сідають на стільці, випрямляють спину, прагнуть розслабити всі скелети м'язи. Слід стежити, щоб діти не нахилялися вперед, інакше діафрагма тиснутиме на шлунок. Голова повинна бути опущена на груди, ноги розслаблені й зігнуті під тупим кутом, носки трохи роздвинуті. Очі заплющити. Найголовніше — навчите дітей поринути в уяву. Ефективно використовувати образи казкових персонажів, улюблених звіряток. ► «Морозиво» Ведучий. Я знаю, що ви всі любите морозиво. Уявіть, що ви завітали до Снігової королеви, замерзли й самі стали схожі на морозиво. Тіло, руки, ноги, голова скуті холодом... Брр... Але прийшов добрий чарівник і сказав: «Заплющте очі! Покладіть руки на коліна. Вам зручно, вам ніщо не заважає... Зараз почнемо відтавати. Зігріваються й відтаюють пальчики ніг, зігріваються й відтаюють ступні, зігріваються й розслаблюються коліна. Тепло йде від пальчиків ніг угору, ноги теплі, вони розслабляються. Зігріваються пальчики рук. Пальці розслаблюються. Зігріваються й розслаблюються долоні. Зігріваються й розслаблюються кисті рук. Тепло від кистей іде до ліктиків. Від ліктиків до плечей. Руки теплі, розслабилися. Вам тепло. Тепло йде по всьому тілу, від животика піднімається до грудей, шиї, голови. Обличчю жарко. Обличчя розслабилося, ротик відкрився, голова повисла. Розтануло морозиво, розтеклося солодкою калюжею по підлозі». ► «Комплімент» Діти повертаються одне до одного, витягають руки вперед і з'єднують їх із долонями товариша. За сигналом учителя діти по черзі говорять комплімент одне одному. Компліменти не повинні повто-рюватися. Вимовляється комплімент із посмішкою, треба дивитися в очі дитині, якій він призначається. ► «На кого я схожий (схожа)?» ДІТИ дають одне одному порівняльні харак-теристики. Наприклад: «Тетянко, у тебе чудова посмішка, схожа на сонечко!», «Альбіно, у тебе очі як зірочки!» Гра розвиває мовлення учнів, учить бачити в однолітках прекрасне, добре. ► «Настрій» Діти ходять по кімнаті, відчуваючи власне тіло. Ведучий. Подумайте про власний настрій, у якому ви почали вправу. За допомогою ходи продемонструйте різний настрій. Кожен рух виконуйте протягом 13-ти секунд. Рухайтесь як: ^ дуже втомлена людина; ^ щаслива людина, яка отримала радісну звістку; ^ людина, яка постійно чогось боїться; ^ геній, який отримав Нобелівську премію; ^ людина, у якої «нечиста» совість; ^ канатоходець, який рухається по дроту. Повертаючись на своє місце, покажіть настрій, у якому перебуваєте зараз.

---

Повна версія сайту

ВТРАТА

 5 стадій переживання скорботи:

Потрапляючи в ситуацію, пов'язану з горем, ми так чи інакше проходимо 5 етапів:

1. Етап шоку, або заперечення

Зіткнувшись із чимось, чого раніше з нами не відбувалося, ми не відразу розуміємо, що це таке і як із ним бути, а головне — навіщо з ним бути — воно болить. Іншими словами, психотравматична ситуація — це грім серед ясного неба. А людська реакція на це — завмирання.

Минає якийсь час, ситуація, пов’язана з горем, нікуди не поділася, не випарувалася, не пропала і все ще є. Вона потихеньку стає реальністю. І тоді, доходячи повноцінно до нашої свідомості, психотравматична ситуація викликає злість.

2. Етап агресії, злості, гніву

«Чому так сталося. Я ненавиджу світ, у якому так боляче. Я ненавиджу винуватця цієї ситуації, мені боляче, я хочу спопелити реальність, у якій таке відбувається…», — лунають слова в голові.
Агресія — маркер втрати цінності, маркер болю, від болю хочеться трощити. І справді — несправедливо й боляче, що у світі відбувається стільки всього: вмирають діти, йдуть близькі, горять будинки тощо. Цього не має бути. Ніхто подібного не заслуговує…

Злість допомагає зменшити афект, що накопичився всередині. За допомогою злості цей афект виходить і зменшується.
Часом можна шукати винного, наприклад, звинувачувати чоловіка, що він помер, адже він покинув вас… Або звинувачувати себе у хворобі дитини — «недогледів…». Ніби як пошук винуватого пояснить подію, зменшить біль, змінить подію. Якщо винний насправді є, тоді можна розробляти план помсти, щоб якось зменшити біль. Але не дарма стара мудрість говорить — помста не поверне людину й не погасить пожежу всередині, вона подвоїть біль і додасть безсилля.

3. Наступний етап — останній рубіж перед прийняттям реальності

Є такий анекдот — «всі ми атеїсти до першої тряски в літаку…».
Коли відбувається щось, що складно переносити для нашого внутрішнього світу, ми всі звертаємося до якоїсь віри, ідеї справедливості.

«Забери це, і я завжди буду добрим…», — кажуть діти мамі в дитинстві, показуючи порізаний палець…
Коли нестерпно боляче від безсилля, злості, горя й болю, всім хочеться, як у дитинстві, звернутися до світу, бога, мами, та хоч до зелених чоловічків, тільки б допомогли відновити справедливість: «повернути будинок, зменшити біль, вилікувати смертельно хворого, і тоді ми більше ніколи… Або завжди…» Остання дитяча віра в чудо…
Але чудеса бувають рідко й точно не міняють реальність чарівним чином.

4. Етап горя

Після всіх заперечень, злості та спроб домовитися зі світом, як у дитинстві, приходить повне усвідомлення того, що сталося. Ситуація вже відбулася. Є, як є. Дива не буде. Все.

Це усвідомлення падає, як камінь згори, прибиваючи нас до землі гострим психічним болем. І тоді йде справжній процес оплакування втраченої цінності. Так, як було — більше не буде. Буде якось інакше.

Цей етап найголовніший. Він символізує прощання з минулим і поступове прийняття нового, де все буде по-новому.
Не випадково раніше на похорон запрошували бабусь-плакальниць за гроші, їхнє завдання було простим — плакати. Це давало поштовх для близьких померлого перейти від шоку до оплакування, до прийняття реальності, до прощання з близьким.

5. Етап Прийняття


Після прощання з цінністю, вона залишається в пам’яті й у досвіді, інтенсивність болю поступово знижується, й у людини з’являється можливість подивитися на світ навколо і пробувати в ньому жити вже зі зміненою історією життя. І саме тоді перестає боліти й настає настільки довгоочікуване полегшення.

Після проходження всіх цих етапів, ситуація горя або психотравма вбудовується в досвід, і життя триває далі. Складність настає, коли на якомусь етапі відбувається злам або застрягання. Тоді і з’являється той самий посттравматичний розлад: психотравма, яка змінила життя, або хвороби й симптоми, котрі раніше не виявлялися.

У сучасному житті, де багато культу впевненості й успішності — плаксивість і страждання не вітаються. І люди справляються з горем, мовчки зціпивши зуби, щоб не судили оточуючі, у такий спосіб не давши собі час на асиміляцію того, що відбувається.

Також у ситуаціях, де необхідна швидка мобілізація, наприклад, втеча з міста у зв’язку з військовими діями, втрата близької людини у війні, ці події не передбачають можливості зупинитися й поплакати, позлитися: асимілювати подію і свої переживання у зв’язку з цим. Бо однаково треба бути напоготові, шукати дім, знову втікати, заробляти гроші тощо, і тоді психіка не має можливості пережити або «запакувати» подію. Людина постійно в напрузі від події, плюс невідомість завтрашнього дня — все разом тримає психіку в тонусі, немає можливості розслабитися ні на секунду і зрозуміти, «що це взагалі таке і як із цим бути далі».

Все завмирає всередині й не приходить полегшення, всі події повторюються знову і знову в кошмарах, а життя зупиняється в моменті травми.

Дуже важливо не намагатися уникати того, що відбувається. Всі сьогоднішні події — це те, чого раніше з нами не було, чого немає в нашому досвіді й бути не може.

Війна — це те, до чого не можна бути готовим і повз що не можна пройти не поранившись, не зіткнувшись зі співчуттям, жахом, горем, болем, страхом, люттю. Що б із вами не сталося — не застигайте, говоріть про це, плачте. Не ставте свій внутрішній світ на паузу.

      Клінічний психолог Альона Лук’янчук

СТРЕСОСТІЙКІСТЬ

 Як розслабити мозок та тіло: ефективні поради для швидкої релаксації

📍 Позбавтеся фізичної напруги.
Для виконання вправи краще прилягти на м’яку поверхню. Спробуйте напружити лише одну частину тіла, після чого повільно розслабити м’язи. Важливо поступово залучити всі м’язи тіла. Зосередьтесь на тому, як змінюються ваші фізичні відчуття.

📍 Візуалізуйте стан спокою.
 Зручно розташуйтеся на улюбленому дивані та уявіть ідеальне місце, де вам було б добре та спокійно. Закрийте очі, проявіть фантазію у найдрібніших деталях: пейзажі, звуки, аромати, смаки та навіть тактильні відчуття. Чим глибше ви поринете в візуалізацію, тим якіснішим буде розслаблення.

📍 Складіть список позитивних моментів. 
У стані стресу ми схильні концентруватися лише на негативі, не помічаючи приємних подій. Спробуйте згадати усі позитивні моменти та запишіть їх. Наприклад, приємні дрібниці поточного дня: смачний сніданок, цікаву бесіду з колегою або прогулянку з дітьми.

Джерело @Мотивація на успіх

СИЛА ІМЕНІ

 Практика "Сила Імені" від Світлани Ройз

Сила Імені - одна з наших "супер-сил".

1. На картинці - ідея "смачного імені" - створити супер-страву із продуктів, що починаються з літер імені.

2. Друга ідея -  написати ім'я в стовпчик, на кожну літеру підібрати якість - силу, яка починається так само.

Нижче - ідеї якостей, щоб одразу були перед очима.

А - активний, амбітний, адаптивний, аналітик, альтруїстичний, авантюрний, адекватний, акуратний, ароматний, атлетичний, авторитетний, апетитний, актуальний, авангардний, артистичний, автентичний

Б - безперебійна, безмежна, блискавична, бездоганна,  благодійна, блискуча, багатозадачна, безкорислива, бережлива, безтурботна, благородна, безцінна, балансована, бадьора, благополучна

В-витривалий, виважений, відчайдушний, вигадливий, відвертий, визначний, волонтер,  , вольовий, веселий

В - ввічливий, вражаючий, вільний,  винахідливий, впевнений, відповідальний, відкритий, відданий, врівноважений, вишуканий 

Г – геніальна, гнучка, гуманна, гуморна, гурманка, глибинна, гостиннна, грандиозна, гармонійна, горяча,  граційна, грайлива ґре‌чна, ґрунто‌вна

Д - дисциплінований, душевний, дивовижний, дипломатичний, дотепний, дорогоцінний, добрий, ,дружній,  добросердечний, доброчесний, доброзичливий, дисциплінований, допитливий, духовний, добросовіснісний, досвідчений

Е - емпатійна, енергіййна, ерудована, екстравертна, етична, експериментаторка, етична, екологічна, економна, емоційнійна, експресивна, елегантна, ефективна, ефектна, елегантна

Є – єдиний, ємкий, 

Ж - життєрадіснв, життєва, жвава, жартівлива

З - збалансований, здібний, здоровий, злагоджений, запальний, зворушливий,  зосереджений, знаний, завзятий, загадковий, 

И І - інтелектуальний, ініціативний, інтуїтивний, інноваційний, ідеаліст, індивідуальність, інтересний, іскрометний, інформований, іронічний, ідеальний 

Ї їжакуватий 

Й - йога, ймовірність…

К - кмітлива, креативна, красива, культурна, комунікабельна, компетентна, культурна, красномовна, критична, кохана

Л - лідер, логічний, люблячий, лояльний, люб'язний, легкий, ліричний, ласкавий

М - мужня, мотивована, мрійниця, мудра, модна, милосердна, максималістка, меломанка, мила, майстерня, міцна, моральна

Н – науковець, надійний незабутній, неординарний, незалежний, ніжний, наполегливий, наснажливий, натхнений, невпинний

О - оптимістка, обдарована, обізнана, , обережна, окраса, організована, освіченаь, оптимістична, особлива, омріяна 

П - позитивний, практичний, принциповий, професійний, палкий, привабливий, приємний, проактивний, працелюбний, пристрасний, простий, привітний

Р - рішуча, радісна, розкішна, реалістка, розумниця, романтична, ретельна, розсудлива рішуча, розслаблена

С – скромний, самодостатній, соняшний, спокійний, симпатичній, смішний, стрункий, спритний, справедливий, сильний, сміливий, самовідданий, співчутливий, спонтанний, систематичний, старанний

Т - творча, терпляча, толерантна, таємнича, трудолюбива, турботлива, точна, тендітна, тонка, тепла, такотовна

У - уважний, умілий, усвідомлений, утончений, управлінець, усміхнений

Ф - фантастична, філософська, фокусоваа, феєрична, феноменальна

Х - харизматичний, холоднокровний, художній, хитрий, хоробрий, хороший смак

Ц - цілеспрямована, ціліснісна, царствена, ціннісна, цікава, центрована

Ч - чесний, чуйний, чіткий, чудовий, чутливий, чарівний, чистотий

Ш – швидка, широка, шалена, шикарна, шаноблива, шовкова, шумна, шокуюча

Щ - щирий, щедрий, щасливий, щемливий

Ю – юмор (чи гумор), юна, ювелірна

Я – ясний, яскравий, якісний

КОРИСНІ ПОРАДИ

 У РОБОТІ З ДІТЬМИ ТА ДОРОСЛИМИ

1. Важливий стан дорослого, важливо, щоб дорослий міг витримати навантаження горем дитини.

2. Темп. Чим повільніша робота, тим краще.

3. Насиченість. Краще менше, ніж перевантаження.

4. Дотики. Не всі діти дають до себе торкатися і в мирний час, не всі, особливо підлітки, потребують обіймів.

5. Дітям може бути складно фантазувати, підтримувати концентрацію уваги. Активності повинні частіше чергуватись.

6. Якщо дитина ставить запитання – важливо відповідати чесно, якщо не знаємо відповіді, так і говоримо – «мені потрібно подумати».

7. Якщо слова або розповідь дитини та дорослих викликають сльози – це нормально. Ми можемо це привнести до розмови – «мені так шкода, що це відбувається», «якби я могла/міг, я зробила/зробив б…», «мені так хочеться тебе обійняти», «я зараз дивлюся на тебе і бачу таку силу», «ти пройшов через такі складні випробування, і ти справляєшся».

8. За будь-якої можливості ми робимо акцент на силі дитини та дорослих.

9. Якщо ставимо завдання – розбиваємо його на малесенькі частини, і намагаємось не робити дії за когось.

10. Дітям, які зараз розпочали навчання – пропонуємо завдання, з якими вони справлялися задовго до війни. Зараз когнітивна сфера пригнічена, думати та зосереджуватися складно. Віри у свої сили мало. Будь ласка, підтримуйте будь-який, найменший успіх.

11. Важливо часто робити паузи, просити дитину пити воду, ходити до туалету, відпочивати.

12. Зараз діти гратимуть в одну й ту саму гру, гру з одним і тим самим сюжетом, будуть задавати ті самі питання. Це нормально.

13. Дітям важливо чути що те, що вони часто плачуть, вередливі, злі, завмирають, бояться – це нормально, і важливо відразу давати інструменти, як заспокоїтися. Наразі не у всіх групах робота з емоціями буде коректною. Якщо дитина їх виявляє – працюємо. Самим стимулювати таку роботу може бути небезпечно, йдемо за процесом дитини.

14. Важливо пропонувати те, що допоможе впоратися з напругою – простіше за все - це тілесні ігри. Стрес має тілесну природу.

15. Важливо пам'ятати, що травматичний досвід провокує регрес. Нехай нас не обманює зріст та вік дитини, ми можемо сміливо віднімати кілька років.

ПОРЯДОК РОБОТИ ДЛЯ ДОРОСЛИХ ТА ДІТЕЙ

Стабілізація:

1. Будь-які методи роботи, у будь-якій парадигмі – про безпечний, захищений простір.
Створювати його з подушок, матраців, ковдр, коробок, паперу, олівців, склянок, одягу.

2. Контакт із землею (якщо зараз можна садити рослини, робити щось із природних матеріалів – чудово).

3. Тілесні практики – м'язова релаксація, будь-які тілесні ігри, мімічна гімнастика.

4. Своя власна сила. У чому твоя супер-сила? Що тобі зараз допомагає?

5. Контакти з іншими.

6. Робота з емоціями.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

 БАТЬКАМ ПРО ОБДАРОВАНІСТЬ

 «Талант — це розвинена природна схильність»

                               Оноре де Бальзак



Кожна людина приходить у цей світ, щоб бути щасливою. І вже від самого початку вона має все потрібне для цього. Природа нагородила кожного і кожну з нас певними здібностями, нахилами, особливостями. Кожна людина в чомусь талановита чи навіть геніальна.

❗️І ми можемо помітити, вчасно виявити, визначити і хоч якоюсь мірою допомогти розвинути здібності наших дітей. Як?
Спочатку треба дати можливість дитині досліджувати, намацати свої інтереси та схильності, діяти, пробувати, робити:
📌 уважно спостерігайте за іграми та заняттями дитини;
📌 дивіться, що добре виходить, що подобається;
📌 давайте пробувати нове.
Украй важливо правильно слухати і чути свою дитину, тому що вона обов'язково розповідатиме про ті речі, які їй подобається робити.
Головне – у дитини мають виявитися саме її здібності та таланти. Не ваші. І не ті, які ви хотіли б знайти.

👶 Важливо побачити те, що викликає в дитини активний пізнавальний інтерес та позитивну емоційну реакцію. Коли дитина легко досягає успіху, роблячи це швидше й краще порівняно з однолітками. Це і є орієнтири, де в дитини найбільше перспектив для розвитку.
Створіть для дитини підтримувальне оточення – удома, у дитячому садку та школі, у секціях та гуртках. Варто спробувати всього потроху. Але не перестарайтеся! У дитини має бути час для того, щоб бути дитиною. Ставтеся до цих проб простіше. Не засмучуйтесь, якщо вам здається, що дитина не може ні на чому зупинитися, пробує щось нове і кидає. Це нормально – дитина знайомиться зі світом, приміряє до себе різні сфери. Дайте їй можливість вибору і налаштовуйте дитину відповідно: так, зараз ти любиш танцювати, грати в комп'ютерні ігри, ходиш на карате, малюєш чи співаєш. Але вже за рік залишиться щось одне, те, що більше сподобається. Решта – досвід у скарбничку під назвою «а я в дитинстві…».

🎹 Здібності потрібно розвивати, але обережно, обачно. Примус не допоможе, а навпаки – може закопати талант під вагою негативних емоцій.
Якщо залишитися байдужими до розвитку тих задатків, якими природа обдарувала маленьку людину, вважаючи, що талант «скрізь проб'є собі дорогу», вони можуть і не розвинутися власними силами і зрештою залишаться нерозкритими.
Якщо ви вже зрозуміли творчі нахили дитини, організуйте, за можливості, для неї якісне навчання. Талант важливо не лише знайти, а й розвинути. Професійний тренер/-ка чи вчитель/-ка зможуть показати, як зробити перші кроки і чого можна досягти завдяки завзятій практиці.
Привчайте дитину до думки, що для досягнення результату треба докладати зусиль, треба тренуватися, працювати над собою. Адже не секрет, що менш обдаровані діти, виявляючи працьовитість, можуть досягати більших успіхів, ніж талановиті діти, які не зуміли подолати власну лінь.

❤️ І не останню роль відіграє атмосфера та ставлення оточення, в якому росте дитина. Якщо вона сприятлива, творча, умиротворена, це також надихатиме і підтримуватиме дитяче прагнення розвитку.
А ще вам знадобиться дуже багато терпіння та здатність дозволяти дитині робити помилки. Адже більш-менш достовірно визначити схильності та здібності дитини можна лише після 12 років. І навіть у найталановитіших людей не все виходить відразу і швидко. Просто повірте у свою дитину, менше критикуйте і сприймайте все з гумором: у розкритті таланту все одно перша роль віддається дитині, а ми лише можемо допомогти, трохи підштовхнути і направити. Вірте у своїх дітей і любіть, тоді вони напевно досягнуть неймовірних успіхів у своєму житті.

РЕСУРСИ

 Турбота про себе

Ресурс - це джерело сил, яке живить наш духовний і фізичний світи. 

Щоб було більш зрозуміло, наведемо метафору.

На початку свого шляху турист відчуває сили та натхнення йти глибше в ліс. Із собою він несе пляшку води, з якої кожен ковток додає сил та енергії, але якщо іноді не зупинятись біля місцевого струмочка  та не оновлювати запаси води, відповідно сил ставатиме менше.

Але погодьтеся, якщо турист попередньо ознайомиться із місцевістю, він точно буде знати, де знаходиться найближчий струмочок, щоб оновлювати запаси, коли необхідно.

А чи знаєте, що особисто вас  наповнює?

Ось декілька можливих варіантів, які можуть вас надихнути:

✅ Творчість. Займіться будь-чим: малюйте, танцюйте, співайте, вишивайте, прикрашайте оселю, це принесе вам задоволення від процесу, ви виплеснете всі свої негативні й позитивні емоції та переживання у продукт такої діяльності;

✅ Приділити час собі. Поміркуйте, як ви можете це здійснити: спорт, приймання ваної, зміни у зовнішньому вигляді , чашка особливої кави тощо. 

✅ Самотність. Виокремте час, коли ви можете побути в окремій кімнаті чи у своєму куточку, це допоможе налагодити зв‘язок із самим собою та відпочити.

✅ Налагодження режиму.  Дозвольте собі поспати трішки більше аніж зазвичай. Пам‘ятайте про питний режим та якісне харчування.

✅ Натхнення. У кожного воно своє: спів пташок, прогулянка у парку, цікава книжка, музика тощо. Визначте, що надихає саме вас.

Також, якщо ви знесиленні, спробуйте просто відпочити. Дозвольте собі нічого не робити. Це нормально, скажіть собі.

КОРИСНІ ТЕХНІКИ

  Техніка прийняття рішень 10/10/10

  Приймати рішення і робити вибір зараз - непросто. Разом з тим, є багато способів творчо підійти до цього. Один з них - психологічна_техніка 10/10/10, що дозволяє побачити перспективу кожного з виборів.

✳️ Візьми аркуші паперу і ручку. Подумай, які варіанти вирішення твого питання можуть бути або які вибори ти можеш зробити в цьому питанні? Запиши на кожному окремому аркуші назву цього рішення/вибору.

✳️ Візьми одне з варіативних рішень чи виборів. Письмово дай відповіді на питання, уявляючи такі ситуації:

❓ Як ти будеш ставитися до цього рішення через 10 днів? Спробуй описати свої відчуття та результати.

❓ Як ти будеш ставитися до цього рішення через 10 місяців? Спробуй описати свої відчуття та результати.

❓ Як ти будеш ставитися до цього рішення через 10 років? Спробуй описати знов свої відчуття та результати.

✳️ Пророби ці три кроки з кожним з рішень.

✳️ Проаналізуй, які з варіантів для тебе більш симпатичні в короткочасній перспективі, які в довготривалій? А який найкращий, враховуючи ці фактори?

ПСИХОЕДУКАЦІЯ

  Асертивність: відстоюємо права на свої почуття, бажання, потреби 

◻️ Асертивність (асертивна поведінка) - це така собі здорова повага до себе, своїх почуттів, потреб, меж. Це здатність відстоювати свої кордони, не знецінюючи іншого, його гідності. Це вміння говорити «Ні» досить прямо, конкретно, але не в принижуючий іншого спосіб.

❗️І це дуже є важливим за теперішніх часів. Бо протилежна «здатність» - усьому і усім казати «Так» прямим шляхом веде в прірву вигоряння, замішаному на енергетичній, емоційній і когнітивній втомі.

▶️ «Бути асертивним» - це також означає привласнювати собі право на будь-які емоції, не поділяючи їх на «добрі» чи «погані», ті, що можуть зруйнувати іншого.

Наприклад, я можу злитись на когось, звинувачувати людину всередині себе, матюкатись, уявляти в своїй фантазії картинки «кари», але при цьому я не стаю поганим/ою. І ця людина також не є поганою. Мені не подобається поведінка людини, і як вона повелася зі мною. І я можу реагувати всередині і фантазувати будь-що, але це не руйнує іншу людину. ❗️Проте моєю відповідальністю є те, яким чином і в якій формі я повідомлю їй про свій дискомфорт.

🟠 Тобто, емоція не дорівнює поведінці. Ще раз наголосимо - емоції виникати можуть різні, а от поведінку ми вже обираємо.

🔷 Отже, асертивна поведінка - це:

🔸 вміння відстоювати свої права та межі, висловлювати почуття, погляди, поважаючи себе та свого співрозмовника;

🔸 вміння говорити «Ні» тому, що Вас не влаштовує;

🔸 здатність у ситуаціях зовнішнього тиску, коректно відстояти свої інтереси;

🔸 коли ми говоримо про свої емоції і почуття з повагою до себе і іншого;

🔸 інколи можемо бути неасертивними до іншого і себе (В. Станчишин, «Емоційні гойдалки війни»).

👉 Те, що ми не погоджуємося з тією чи іншою поведінкою, точкою зору, вимогами до нас - дає простір діяти саме так, як ми вважатимемо за потрібне. А саме - згідно того, що я думаю про це, що відчуваю, ціную. Згідно того, яким/якою я є сьогодні.

🟩 Психолог, психотерапевт Володимир Станчишин робить акцент на тому, що бувають моменти, коли ми можемо бути неасертивними до себе, або до іншої людини.

💬 Він пише: «Так, на загал працює правило: ми засуджуємо поведінку, але не засуджуємо особу. Але як же бути з війною? Ми засуджуємо путіна, російських солдатів. Ми не розбираємося в тому, яким було їхнє дитинство, що призвело до цієї поведінки. Так, загалом у нас є рамка мирного часу, коли ми розділяємо поведінку й особу, але під час війни ця рамка теж порушується. Й сьогодні це також про асертивність.

Ми не кажемо «Ні» російському солдату, який приставив пістолет до нашої скроні. Ми кажемо те, що він нам наказує. Але в цьому випадку це також про асертивність. Бо порятунок власного життя (прим. коли йдеться про цивільних людей) інколи важливіший за сказану правду».

◻️ Так, сьогодні так сталось, що ми не маємо чітких меж, де починається і де завершується наша асертивність.
Є багато виключень і обставин, які ми маємо враховувати.

Але центральним залишається місце, в якому ми маємо обирати повагу до себе. Бо чи може людина, яка не поважає себе, проявляти істинну повагу до іншого? Напевно, ні.

🟠 Тому продовжуємо вчитись асертивності: 

1️⃣ Якщо тебе щось не влаштовує і це дратує тебе, обов‘язково кажи це іншому прямо і одночасно із повагою до нього/неї. «Я-повідомлення» тут є дуже доречним інструментом; 

2️⃣ Сміливо кажи «ні» тому, що порушує твою систему цінностей. Так, це може бути незручним для оточуючих, вони можуть ображатись, виказувати незадоволення. Але нагадаймо: ти не несеш відповідальності за почуття і реакції інших. Ти несеш відповідальність тільки за те, в який спосіб говориш про своє «Ні». А інші точно мають сили і здатності його витримати; 

3️⃣ Обирай те, що буде найкориснішим для тебе, твого тіла, діяльності, стосунків;

4️⃣ Не проси вибачення і не виправдовуй свої почуття, ти маєш на них право. Образити можуть тільки дії. От якщо своїми діями ти зачепив/ла особистий простір іншої людини - штовхнув, образив словом «що за дурню ти кажеш», «ти такий/така недолугий/а» - тут є місце вибаченню. І це теж про асертивність; 

5️⃣ Твої почуття, реакції, дії - це твоя відповідальність. І це добра новина, тому що, привласнюючи собі своє, ти повертаєш собі силу впливати на це, а разом із цим укріплюєш впевненість у собі. 

🟢 Асертивність - це прямий синонім достатньої впевненості в собі. Не самовпевненості, самомилування або самозакоханості, а просто здорової любові, розуміння і поваги до себе.

Психолог на зв’язку

САМООЦІНКА

 Самооцінка у підлітків як основа для подальших конфліктів

Для більшості молодших підлітків характерна низька неадекватна самооцінка, тобто вони відчувають себе невдахами, не хочуть братися ні за що нове, оскільки бояться, що в них нічого не вийде, не вірять, що їхні зусилля матимуть позитивні наслідки.

Характерні якості таких дітей:
✅ бояться здійснити помилки;
✅ постійно мріють про фізичну досконалість;
✅обмежуються інтересами і вчинками, які добре відомі і безпечні;
✅не вміють сприймати компліменти;
✅у спілкуванні з іншими передусім турбуються про враження, яке справляють на оточуючих;
✅несміливі;
✅схильні до самозгубної поведінки;
✅не сприймають критики, або впадають від неї в розпач.

Якщо аналізувати адекватність самооцінки підлітків в цілому, то у 50% вона неадекватна, тобто не відповідає дійсній поведінці, зовнішньому вигляду, особистісним характеристикам підлітків. 

У випадку високої неадекватної самооцінки учні приписують собі тільки позитивні характеристики, вважають себе досконалими і вимагають визнання цього від оточуючих. 

Якщо ж підліток має низьку неадекватну самооцінку, то він не сприймає себе як особистість і відмовляється бачити в собі потенціал. Підлітки підкреслюють свої недоліки, вони глибоко переживають невміння оцінити себе, переважає критичне ставлення до себе, але одночасно актуалізується потреба в самоповазі, загальному позитивному ставленні до себе як до особистості.

Що властиве для підлітків молодших і старших, так це крайнощі в самооцінці – вона у них або низька, або висока, що впливає на навчання та спілкування з оточуючими людьми. Тобто у більшості підлітків самооцінка ще знаходиться в процесі формування, суперечлива, недостатньо цілісна, тому й у їхній поведінці може виникнути чимало невмотивованих учинків та конфліктних ситуацій.

(ЯНОВСЬКА Т.А. Психологічні особливості прояву конфліктної поведінки підлітків із різним рівнем самооцінки. - Психологія і особистість. 2016. No 1 (9))  

САМОДОПОМОГА

 Практикум самоспівчуття:  «Як би ти ставився/лася до близького друга?»

🪷 Співчуття до себе допомагає бути терплячим, добрим, приймаючим до власних вразливих місць чи того, що ідентифікується як слабкості чи недоліки. ➡️ Пропонуємо замість осуду, строгості чи засудження себе спробувати техніку #самоспівчуття.

❔ Як, на твою думку, все може змінитися, якщо ти почнеш реагувати на себе так само, як ти зазвичай реагуєш на близького друга, коли він чи вона страждає?  Ця #психологічна_вправа допоможе тобі це зрозуміти.

📑 Будь ласка, візьми аркуш паперу та дай відповідь на наступні запитання:

🟡 Подумай про ситуації, коли близький друг дуже докоряє/зневажає себе або мучиться в протиріччях. 

❔Що б ти відповів/ла своєму другові в цій ситуації (особливо, коли ти у кращій формі)? 

Будь ласка, запиши, що ти зазвичай робиш, що кажеш, і познач тон, яким зазвичай розмовляєш зі своїми друзями.

🟡 Тепер подумай про випадки, коли ти собі докоряєш/зневажаєш себе або страждаєш. 

❔Як ти зазвичай реагуєш на себе у таких ситуаціях? 

Будь ласка, запиши, що ти зазвичай робиш, що кажеш, і познач тон, яким ти розмовляєш із собою.

❔Ти помітив/ла різницю?  Якщо так, спитай себе, чому.

❔ Які фактори чи страхи набувають чинності і змушують тебе ставитися до себе та інших так по-різному?

🟡 Будь ласка, запиши, що зміниться, якщо ти станеш реагувати на себе так само, як ти зазвичай реагуєш на близького друга, коли страждаєш?

❔Чому б не спробувати ставитись до себе, як до хорошого друга, і подивитися, що вийде з цього?

🟩 За матеріалами Крістін Нефф «Самоспівчуття».

ПСИХОЕДУКАЦІЯ

  Депресія: симптоми, види, лікування

Депресія належить до спектру афективних розладів (це коли порушення емоційного стану людини настільки значимі, що впливають на її мислення, поведінку та соціальну взаємодію).

Не кожен епізод глибокого суму чи апатії може називатися депресією, як це стало популярним останнім часом. ➡️ Це клінічній стан, який діагностується лікарем-психіатром і відповідно лікується: зазвичай медикаментозно у комплексі з психотерапією.

⚪️ Чому депресія виникає? За сучасними дослідженнями, депресія як захворювання виникає внаслідок кількох біопсихосоціальних факторів. Вчені відзначають і складний вплив спадковості, і навколишнього середовища, і зміни в дії нейромедіаторів, зокрема серотоніну. Майже у половини родичів, хто страждає на депресію, є близькі родичі з таким же діагнозом. Зовнішні фактори теж можуть стати причинами депресії: стрес, втрата близької людини, роботи, розлучення тощо.

◻️ Проживання щонайменше одного великого депресивного епізоду (триває від двох тижнів і більше) дозволяє діагностувати глибоку депресію (або великий депресивний розлад) в тому випадку, якщо людина потерпає від кількох чи більше симптомів з переліку нижче (згідно DSM-5):

🔘 пригнічений настрій більшу частину дня, непереборний сум, роздратованість;
🔘 втрата інтересу до будь-якої діяльності (навіть тієї, що раніше приносила задоволення), брак інтересу до соціальної взаємодії;
🔘 зміна моделей харчування - недоїдання чи переїдання (зменшення чи збільшення маси тіла на більше, ніж на 5% за останній місяць);
🔘 зміна режиму сну (безсоння або надмірна сонливість);
🔘 відчуття втоми або втрати енергії, млявість;
🔘 почуття власної меншовартості, безпідставне почуття провини або власної нікчемності;
🔘 неспроможність зосереджуватися, концентруватися, ухвалювати рішення;
🔘 нав’язливі думки про смерть або суїцид.

⚪️ Окрім глибокої депресії, можлива діагностика інших її типів:

🔹 дистимія (симптоми глибокої депресії проявляються протягом двох років час від часу);
🔹 сезонний афективний розлад (симптоми проявляються в певну пору року: кінець осені-взимку найчастіше);
🔹 післяпологова депресія (трапляється іноді у жінок після народження дитини);

⚪️ і більш рідкісні типи:
🔹 психотична (додатково до симптомів глибокої депресії додаються галюцинації чи марення);
🔹 кататонічна (додатково до симптомів глибокоі депресіі людина втрачає рухливість на тривалий час або використовує дивну чи агресивну манеру рухатися;
🔹 меланхолійна (характеризується виразною втратою задоволення й інтересу до багатьох видів діяльності або загалом до будь-якої діяльності);
🔹 атипова (людина потерпає від багатьох симптомів глибокоі депресіі, але в недостатній кількості для діагностування).

📄 Опитувальники, наприклад, PHQ-9 чи Шкала депресії Бека, можуть дати певні орієнтири у своєму стані, якщо ви впізнаєте себе у деяких симптомах. ‼️ Але закликаємо утриматися від самодіагностики та самолікування і звернутися до сімейного лікаря чи лікаря-психіатра. Депресивний епізод може бути і частиною інших захворювань, саме тому важливо правильно його діагностувати і отримати відповідну допомогу.

ТАЙМ - МЕНЕДЖМЕНТ

 Корисні поради, які допоможуть вам розвинути пунктуальність

🍀 Проаналізуйте, чому ви спізнюєтеся. 

Важливо не звинувачувати інших, а зрозуміти, що потрібно зробити вам особисто, щоб виправити ситуацію.

🍀 Знайдіть мотивацію. 

Запізнення заважають вам заробляти гроші? Ладити з успішнішими людьми? Робити кар'єру? Якщо людина сильно мотивована, то зміни не забаряться.

🍀 Нагороджуйте себе. 

Наприклад, якщо ви за день не запізнилися жодного разу, дозвольте собі щось приємне (сходити на хороший фільм або з'їсти щось смачне).

🍀 Готуйтеся з вечора.

Заздалегідь продумайте, що одягнете вранці, чим снідатимете і хто поведе дітей до школи чи саду. Щоденне планування – простий спосіб навчитися робити все своєчасно. Згодом ви навчитеся визначати пріоритетність справ і без записування.

 Медитація 

🌿 Це давня практика, яка століттями використовувалася для покращення психічного та фізичного здоров’я. Вона включає в себе зосередження на своєму диханні чи мантрі, або повторення фрази в умі. Це допомагає розвивати уважність та усвідомлення поточного моменту. 

🌿 Медитувати можна різними способами, наприклад, сидіти в тиші, ходити, співати, виконувати пози йоги, слухати музику тощо. Це також можна зробити за допомогою записів медитацій.

🌿 Переваги медитації включають зниження рівня стресу та тривоги; поліпшення концентрації; підвищення креативності; підвищення самосвідомості; кращий сон; посилення відчуття спокою та благополуччя.

❓А ви практикуєте медитації?

ПОРАДИ БАТЬКАМ

 ФРАЗИ, ЩОБ ЗАСПОКОЇТИ ТРИВОЖНУ ДИТИНУ

1. «Що ти відчуваєш? Можеш намалювати це? »

Діти часто не можуть висловити свій стан в словах, і ця недосказанність робить її ще більш обтяжливою. За допомогою фарб або олівців дитина зможе не тільки висловити те, що її хвилює, але і поглянути на свою тривогу зі сторони, зробити її відчутною і трохи менш страшною.

2. «Я люблю тебе. Ти в безпеці"

Тривога змушує дитину відчувати себе беззахисною. Ваші слова про те, що ви поряд і вона в безпеці, особливо важливі в цій ситуації.

3. «Давай уявимо, що ми надуваємо повітряну кулю. Зроби глибокий вдох і дуй, поки я не порахую до п'яти »

Один з вірних способів впоратися з тривогою - вирівняти дихання. Але якщо ви запропонуєте дитині зробити глибокий вдох посеред панічної атаки, ви можете почути у відповідь: «Я не можу». Вам буде легше, якщо ви запропонуєте це в формі гри.

4. «Я хочу, щоб ти повторив за мною:« Я зможу ». Зроби це десять разів »

Цей спосіб використовують марафонські бігуни, щоб подолати «стіну» - почуття безсилля, яке виникає після подолання більшої частини дистанції, коли ресурси організму виявляються на межі.

5. «Чому ти так думаєш?»

Це питання допомагає дитині розкласти темний і лякаючий образ свого занепокоєння на більш прості і ясні деталі. Цей прийом особливо корисний для вже старших дітей, які вже здатні аналізувати свої думки і почуття.

6. «Ми разом! Нам ніхто не страшний »

Відчуття самотності і відокремленості - потужне джерело тривоги. Покажіть дитині, що в думках ви завжди будете з нею, навіть якщо фізично будете далеко.

7. «Якби твої переживання були монстрами (покемонами), як би вони виглядали?»

Надаючи переживанням конкретний образ, ми робимо їх більш конкретними і відчутними. Запропонуйте дитині вигадати своєму «сумуйчику» історію, поговорити з ним. Подумайте разом над тим, як відлякати його, або допомогти.

8. «Давай покладемо твою тривогу на полицю і займемося чимось. Якщо хочеш, потім ми знову візьмемо її »

Тривожні діти часто думають, що їх занепокоєння буде з ними весь час. Спроби переконати дитину не думати про свій стан приведуть до зворотного ефекту. Замість цього запропонуйте їй ненадовго відокремити себе від свого переживання, відійти і розглянути його з безпечної відстані. Це дуже дієва методика.

9. «Це почуття пройде. Давай влаштуємося зручніше і почекаємо »

Коли наше тіло знаходиться в зручному положенні, цей стан передається і розуму. Звичайна ковдра і плед можуть бути прекрасним «заспокійливим».

10. «Давай дізнаємося про це більше»

Тривога подібна темному підземеллю, в кожному кутку якого 

ховається щось страшне. Дайте дитині досліджувати його, але будьте поруч. Задавайте їй питання, направляйте її. Ваша присутність допоможе їй усвідомити на власному досвіді, що «у страха очі великі».

11. «Давай порахуємо до десяти»

Ця проста техніка допомагає відволіктися від тривожних думок. Запропонуйте дитині порахувати що завгодно - годинники на руках у перехожих, зашторені вікна в будинку навпроти або родимки на руці.

12. «Закрий очі. Уяви ... »

Візуалізація - потужна техніка, яка використовується спортсменами для зменшення болю і хвилювання. Запропонуйте дитині пройтися по чарівному лісу з Володаря кілець, Хогвартсу або космічної станції. Запитуйте, що вона бачить, - спонукайте її фантазувати.

13. «Засічи дві хвилини і скажи мені, коли вони пройдуть»

Концентрація на часі також добре допомагає впоратися з тривогою. Спостерігаючи за рухом секундної стрілки, пісочного годинника або електронним таймером, дитина перестає концентруватися на своїх переживаннях.

14. «Мені теж іноді буває страшно / тривожно. Це не дуже й весело »

Емпатія - найсильніший засіб проти страху і почуття невизначеності. Ви також можете поділитися своїми власними спогадами і переживаннями з дитиною, розповісти, як ви переживали тривогу, як вчилися справлятися з нею.

15. «Давай запишемо на цьому аркуші все хороше, що приходить тобі в голову»

Тривога створює «коротке замикання» в областях мозку, відповідальних за логіку. Списки допомагають навести порядок в думках, а позитивні спогади надихають і додають сил.

16. «Скажи мені: що найгірше з того, що може трапитися?»

Мета цієї вправи - допомогти дитині більш усвідомлено уявити, чого вона боїться і чому. Обговоріть, які можуть бути наслідки, як можна відповісти на них. Замість жахливого образу майбутнього у дитини буде чітке уявлення про те, що трапиться щось неприємне, але таке, що можна виправити.

17. «Що написано в твоїй « уявній хмарі »?»

Якщо ваші діти читають комікси, вони знайомі з білими хмарками, в які художники поміщають слова героїв. Такий незвичайний спосіб міркування допомагає їм відсторонитися від своїх переживань і поспостерігати за своїм станом з безпечної відстані.

18. «Давай пограємо в суд - пошукаємо докази, що хвилюватися нема чого» 

За допомогою цієї гри ви пропонує дитині самій вибудувати собі захист і відповісти на всі можливі випади «внутрішнього критика».

19. «Я тобою вже пишаюся»

Знаючи, що її зусилля вже винагороджені, дитина позбавляється від тяжкості перфекціонізму - джерела величезного стресу для більшості тривожних дітей.

20. «Давай сходимо на прогулянку»

Прогулянка на свіжому повітрі спалює надлишок енергії, підвищує м'язовий тонус і підіймає настрій. Якщо прямо зараз у вас немає часу на прогулянку, запропонуйте дитині пострибати на скакалці, поприсідати або просто потягнутися.

21. «Я знаю, це важко»

Визнайте, що ситуація серйозна і ваша дитина має повне право переживати. Так ви покажете їй, що поважаєте її почуття.

22. «Розкажи мені про це»

Промовляння своїх думок і почуттів допоможе дитині розібратися в них і знайти рішення. Вислухайте його уважно, не перебиваючи.

23. «Пам'ятаєш, як ти впоралася з ..?»

Нагадуючи дитині про її минулі успіхи, ви зміцнюєте її віру та впевненість у власних силах.

24. «Не можу посунути цю важку шафу. Допоможеш мені?"

Фізичне зусилля допомагає зняти напругу і випустити емоції.

25. «Давай вигадаємо інший кінець для цієї історії»

У дитини в голові вже склалася історія про те, що буде далі. І цей сценарій змушує її нервувати. Прийміть її версію, а потім запропонуйте подумати, як ще може закінчитися цю історію.